"Ховала мрії свої в любові. Хотілось жити, летіти, цвісти..."
Поезія... Лірика... Коли ми чуємо ці слова, ми розуміємо, що це щось прекрасне, світле, ніжне, щемливе, приємне, цікаве, загадкове, неймовірне і ще багато яке... Але ми розуміємо і те, що тут нас чекають розповіді про любов, про щасливе чи нещасливе кохання, про любовні переживання, без яких кохання не буває. Поезія завжди торкається невидимих струн душі, в якій живе велика таємниця любові.
Літературна творчість славних земляків минулого і сучасних майстрів слова намагається показувати життя нашого краю з різних сторін. Поети і прозаїки змальовують в своїх творах красу рідної природи, відносини між людьми, господарчу діяльність, воєнні роки різних часів, і звичайно ж, не оминають найпрекраснішого із людських почуттів - кохання. Це вічне почуття оспівує наш земляк, поет Тихін Тимофійович Лиманський у своїх віршах "Таке кохання", "Слово - це не все" "Я йшов до тебе", "Мрії юнака", "Коли до тебе йду", "Коханій", "Чому я його розлюбила", "Я полтавочку кохаю", "Вірне кохання", "Таке воно кохання", "Кохання - це гілка пророди", "Без кохання - життя немає", "Любов приходить тільки раз":
Любов приходить тільки раз,
Тож бережи її, як очі.
Бува, сувора йде до нас,
ЇЇ початок - стан дівочий...
... в цьому переконує нас автор в одному вірші, а в іншому - красиво освідчується в коханні:
Про тебе співаю, дівчино,
Красою чаруєш ти всіх.
І личко - червона калина,
Тебе не любити - це гріх!
Кохання - неповторне й полохливе, ніжне, як цвіт яблуні. Без кохання в'яне дівчина, перетворюється на злу хатню робітницю, кричить на дитину мати, зривається на ненависть ділова жінка. Своїми спостереженнями про роки подружнього життя ділиться з нами Тихін Лиманський:
Жона - така цікава книга,
Яку не завжди пізнаєш.
Бува вогонь, бува відлига,
Коли ти поруч з нею йдеш.
Скільки живу і все вивчаю.
Та таємниці не пізнать.
Бува зима і сонце мая
Вона дружина й ніжна мать.
А Ганна Литовець у своїй поезії вірші-пісні "Незвіданий цвіт" висловлює образу коханому:
Я в житті твоїм - цвіт незвіданий,
Бо збагнуть мене не зумів.
Через клопоти, через відстані
Я чекаю все твоїх слів!
Невичерпне джерело любові звучить у віршах нашої землячки, поетеси Ганни Литовець. Долі героїнь її поезій про любов неначе перекликаються, переплітаються, неначе продовжують одна одну.
Я сьогодні цвітну для тебе,
Щоб прикрасити білий світ,
Тільки ти, задивившись в небо,
Не стопчи мого серця цвіт... (Не стопчи мого серця цвіт)
А ти у мене ще повіриш знову,
У мою ніжність, у моє тепло,
Ти знов мене покличеш на розмову,
Ніби й розлук між нами не було... (Пристанище любові)
А небо світилося блиском заграв,
І літо стелилося килимом трав,
І вечір не йшов по землі, а співав,
Бо ти в цьому світі про мене згадав... (Ти про мене згадав)
Вони пройшли, любов'ю приворожені,
Їм слів не треба - очі скажуть все...
А ми з тобою так уже не зможемо -
Шляхи нам різні доля принесе... (Болить тобою)
Дійсно... Дуже багато яскравих почуттів викликає в нашому серці кохання. Це мрії і ніжність, радість і смуток, безмежне щастя і невимовний біль... Біль від зради, біль від розлуки:
Вона дивилась йому в вічі,
Так ніжно, лагідно, мов птах,
Аж засіяли вмить зіниці,
Пливли, неначе у зірках.
Вона дивилась, мов в останнє,
Бо попрощатись не змогла,
А серце тепле, невблаганне,
І все, що мала б віддала... (Наталія Калатура "Лагідна і ніжна")
Ти дарував мені троянди,
Та чомусь всі зів'яли вони.
Може то від твоєї неправди,
Може то від гіркої біди.
Ти казав, що кохаєш так сильно
Мене назавжди лиш одну,
Та не знала: живеш ти невільно,
Я пізнала неправду твою... (Наталія Калатура "Троянди неправди")
В творчій скарбниці нашої землячки, поетеси з Великої Павлівки Наталії Калатури багато віршів про любов: "Казкове щастя", "Лист зізнання", "Прихована сльоза", "Кохай мене", "Моя любове" та інші. Дуже оптимістичний вірш на цю тему "Я не можу бути нещасливою":
Я не можу бути нещасливою,
Бо живу з коханням у душі.
Хочу почуватися єдиною,
На яву кохати й уві сні.
Кров кипить, а серце зачарується,
Відчуття покірне та легке,
У стосунках наших знов відчується
Вся любов, що знов до нас прийде.
Зазирнеш ти ніжно в мої очі,
Там побачиш лагідні зірки;
Пригадаєш ті прекрасні ночі,
Що так часто дарував мені...
Кожна дівчина, жінка, юнак чи чоловік хоча б раз у житті переживали такі почуття. Адже кожні стосунки розпочинаються яскраво і багатообіцяюче, а можуть залишитися і на все життя. Ми дійсно відчуваємо неземну насолоду від почуття любові, розуміння того, що ти для нього єдина і неповторна, а він єдиний і неповторний для тебе... Виникає бажання сказати про це всьому світові і одночасно тримати все в таємниці... Хочеться ховати мрії свої в любові і хочеться жити, летіти, цвісти... і бути найкращою чи найкращим для своєї коханої половинки. Про це пишуть вірші, про це співають пісні, про це створюють фільми, про це говоримо і ми...
Запрошую вас, в бібліотеку, щоб насолодитися поезією наших поетів-земляків!
Немає коментарів:
Дописати коментар