вівторок, 31 березня 2026 р.

Крилаті носії щастя (до Міжнародного дня птахів)

   


1 квітня відзначаємо Міжнародний день птахів. В цей час до рідного краю   повернулися майже всі птахи з місць своєї зимівлі. Всюди чути їх веселий спів. Пропоную вам калейдоскоп історій про пернатих, де ви дізнаєтеся які птахи, за нашими віруваннями, приносять щастя, а яких потрібно остерігатися. Інформація досить цікава. Адже, як сказав великий мислитель Марк Цицерон: «Немає нічого більш винахідливого, ніж природа». 

       Люди співіснують з птахами ще з часів, коли щодо ідеї колеса тільки велися розмови. Мабуть всі чули про магічні здатності лелеки приносити людських дітей у домівки сім’ям або про надзвичайні розумові здібності сов чи охоплених мороком круків, що хрипло крячуть із верхівок сосен. Це виникло не просто так.

У кожного народу є своя інтерпретація цих повір’їв. Сподіваюся, вони сподобаються і вам.

Лелеки Якщо лелека оселиться на вашому домі або поблизу нього — це на щастя та до поповнення в родині. Не раз чула цю приказку й завжди задумувалася, чому бузьки обирають саме людські домівки для створення гнізд. Не поблизу водойм, де щодня шукають поживу, а біля найкровожерливішого хижака у світі — людини. 

 А річ ось у чім: обираючи стовп або стріху для гніздування, чорногузи дуже спрощують собі життя, адже тут конкуренція за територію набагато менша, ніж у тих самих водоймах, де вже й без лелек купа жителів.

 Відіграє роль також і безлімітний доступ до матеріалів біля людських осель: солома, гілки, якесь ганчір’я — все до ваших пернатих послуг. Ну і, звісно, ставлення: на щастя для бузьків, люди — істоти забобонні, недарма наші пращури казали, що птахи відлітають «у вирій». 

 Вирій — це рай у стародавніх слов’ян, а пернаті майже в усіх народів вважалися посередниками між землею та небом, посланцями богів. І, безумовно, істота, яка повертається від богів, повинна мати надприродні сили. А оскільки перелітні птахи вважалися провісниками весни, з поверненням яких усе оживає, кожен отримав свій «фах»: водоплавні птахи приносили життя на водойми, лісові ж — у ліс. Тому не дивно, що чорногуз, який обрав собі в сусіди людей, для останніх став символом щастя, здоров’я та дітонародження. 

 До того ж існувало ще одне вірування: з вирію лелека приносив саме душу дитини, а не її саму в матеріальній подобі. Якщо так подумати, то це звучить більш переконливо, враховуючи, що сам птах і чотирьох кілограмів не важить, а йому ще й пхають у дорогу важкенький згорток до дзьоба.  Словом, історично склалося, що люди та лелеки довіряють одне одному, а хто започаткував цю традицію — то вже частина історії.  

Сови: У західній культурі вони асоціюються з мудрістю та знаннями. Вважається, що це пішло ще з грецької міфології, де Атена — богиня мудрості — завжди на всіх зображеннях перебувала в компанії з совою. Також совам приписують високий інтелект, можливо, через великі очі.    Вони в цих птахів дійсно чималі, проте насправді природа зробила так для кращого орієнтування в темряві, адже ми говоримо про нічних хижаків. Та через цю анатомічну особливість сови не можуть рухати очима, як, наприклад, ми з вами. Натомість мають змогу обертати шию на 270 градусів, що компенсує попередню незручність. Тому зовнішні особливості цього виду абсолютно не гарантують його високих розумових здібностей. Індія взагалі вважає сов відверто дурними: навіть індійське слово oolu має подвійне значення — «сова» та «ідіот». 

     Та хто би що там казав про інтелект, цей вид пернатих дуже вправний у полюванні: сови пересуваються настільки тихо, що їх не здатен помітити найвухатіший гризун.   Річ в особливій структурі пір’я — м’якій та зубчастій, яка розсіює повітря, тим самим зменшуючи турбулентність і шум. Люди надихнулися цією ідеєю і таким чином винайшли звукоізоляцію. Тож за цей винахід сміливо можемо дякувати совам.


Круки:   Це птаство нажило недоброї слави серед людей: пронизливий погляд, оперення чорне, як безмісячне нічне небо, глухе «кро-кро-кро» і, звісно, хист до падложерства схилили людство до думки, що поява крука — то страшна звістка, яка, вірогідно, призведе до чиєїсь смерті. Та чи завжди так було?

 У скандинавських міфах, які складали близько 793 року, кракуни (застаріла назва круків, та, на мою думку, дуже красива) не вважаються поганою прикметою, а символом мудрості та знань.   Верховний бог Одін має при собі двох воронів: Гуґіна, ім’я якого перекладається як «Думка», та Муніна, тобто «Пам’ять». Обидва кракуни ширяють світом із самого ранку, а пізно ввечері повертаються до хазяїна, сідають йому на плечі й розповідають усе, що почули й побачили за день. 

    Гуґін та Мунін недарма отримали такі ролі, адже круки дійсно здатні до вивчення й аналізу ситуації навколо себе. Неспроста їхній погляд видається нам пронизливим до кісток — ворони вивчають нашу поведінку, слідкують за подальшими діями та дуже добре запам’ятовують обличчя. Можливо, саме це й лякає — розуміння, що не лише ми можемо досліджувати їх, а й вони — нас. Із приходом християнства круків почали вважати прибічниками Диявола, переважно через їхню зовнішність та схильність з’являтися на полях битви, аби поживитися плоттю полеглих. Утім, ніхто не намагався винищити популяцію кракунів — одними страшними оповідками й обмежилися.

     А ще у Великій Британії існує легенда: як тільки всі круки покинуть Лондонський Тауер, монархії в країні настане кінець. Саме тому воронам, які мешкають там, підрізають махове пір’я на одному крилі, аби вони не могли далеко полетіти. Також пернаті мають особистого наглядача — рейвенмайстра, який відповідає за їхнє здоров’я та харчування. А платять йому, між іншим, близько 30 тисяч фунтів стерлінгів на рік. 

 



субота, 21 березня 2026 р.

Поетичне слово про любов і весну

 Як би не змінювалося життя, як би не перевертався світ з ніг на голову, які б події не відбувалися навколо, є те, що лишається незмінним. Сонце сходить над світом щоранку, а люди шукають кохання, розуміння і любові. І пишуть про неї з покоління в покоління, і знаходять слова, метафори і рими, від яких серце то завмирає, то б'ється частіше. І доки хтось пише про любов, завжди є той, хто читає про неї.

    І сьогодні, у Всесвітній день поезії, бібліотека пропонує книжково-ілюстраційну виставку "Поетичне слово про любов та весну". Адже настала весна, а вона завжди асоціюється з радісними передчуттями змін на краще, з коханням, ніжністю і теплом. Тож в нас сьогодні "золотий гомін"   саме про любов та весну.





Ти - вся любов. Ти - чистота,
Довірливість благословенна.
Твоя краса мені свята,
Твоя любов мені священна.
Трояндо неба і землі,
в тобі всі барви їхні грають...
У мене сльози розцвітають,
Цвітуть думками на чолі.
В будинок твій я входжу, наче в сад,
І для тривог моїх, турбот, досад
Мені дарує він красу землі і неба.
Я першим поглядом завжди дивлюсь на тебе,
Тобі присвячую я літ своїх світання,
Весну думок, весну свого кохання.
    Цей чудовий вірш подарував нам відомий український поет Микола Вінграновський. На виставці ви знайдете вірші Ліни Костенко, Василя Симоненка, Лесі Українки, Івана Франка та інших поетів саме про найкраще в світі почуття- кохання. Тут ви познайомитеся з поетичними творами, написаними десятки а то й сотні років тому, але які стали відомими піснями сучасності.
 

понеділок, 9 березня 2026 р.

Артгодина "Читаємо й малюємо Шевченка" до 212-ї річниці від дня народження Т. Г. Шевченка


   

Тарас Григорович Шевченко... - це не лише слова, а й образи... До нашого часу збереглося 835 його художніх робіт

   Т. Г. Шевченко, як художник, займає одне зіз самих почесних місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які утворили новий реалістичний напрям в українському мистецтві. Одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту (вид друкованої графіки, гравюри на металі) у вітчизняному мистецтві. Сам він володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

      Про це говорили з учнями 6 класу під час арт-години "Читаємо і малюємо Шевченка", приуроченої 212-й річниці Т. Г. від дня народження Т. Г. Шевченка. Під час заходу учасники оглянули  малюнки художника Т. Г. Шевченка, представлені на пізнавально-ілюстраційній виставці                                                     "Т. Г. Шевченко - художник"                      та познайомилися з їх поясненням .  Слухали аудіозапис віршів Кобзаря, які мають яскравувізуальну основу. Тобто: опис природи, українських краєвидів та життя нашого народу в ті часи: "Реве та стогне Дніпр широкий", "Садок вишневий коло хати", "Зоре моя вечірняя", "Тече вода з-під явора", "Світає, край неба палає", "Муза", "Мені 13-тий минало".

 




Прослухавши віршовані рядки геніального поета, учасники визначилися із композицією і створили ілюстрацію до одного з почутих творів. Після закінчення роботи над малюнками, кожен продемонстрував свій витвір мистецтва та розповів, які саме рядки і з якого вірша Т. Г. Шевченка надихнули його на малюнок.