Закони Феміди пізнаєш - в житті переможцем станеш

    День прав людини - міжнародне свято, що відзначається 10 грудня. Щоб здійснити завершальний етап акції "16 днів проти насильства" з учнями 9 та 11 класів було проведено юридичний батл "Закони Феміди пізнаєш - в житті переможцем станеш".

      Учасники утворили дві команди, які змагалися за звання кращих знавців права. Їм було запропоновано три тури, в кожному з яких було по 2 правових конкурси.  Завершальним став четвертий тур "Ораторське мистецтво". Компетентне жюрі в складі Людмила Коваленко та Валентини Стребко оголосили результати батлу. Переможцем стала команда Андрія Павловця, друге почесне місце зайняла команда Інни Костинської. Учні показали гарні результати в знанні правових відносин громадян у суспільстві. Для ознайомлення була надана правознавча література  яка є в книжковому фонді бібліотеки.

Українська хустка - споконвічний оберіг українців

    Ой хустина, хустиночка! Мережана, шита... - так ніжно говорить про українську хустку Тарас Григорович Шевченко. 

     7 грудня ми відзначаємо День української хустки. Саме українська хустка об'єднує жіночі покоління і передається як родинна цінність від матері до доньки для збереження народних традицій. 

    Щоб ознайомити дітей з обрядовою роллю української хустки в житті українського народу, розвивати творчі здібності та естетичний смак, виховувати повагу до українських звичаїв та культурної спадщини з учнями 1-4 класів проведено інформаційну квест-гру "Українська хустка - споконвічний оберіг українців". Учасники заходу дізналися багато цікавого про призначення різноманітних українських хусток. Ознайомилися з творами українських письменників, де змальовується краса хустини. Потім ці знання закріпили, виконуючи завдання на зупинках квесту: "Синонімічний лабіринт", "Ребуси", "Сортування. Кому яка хустина", "Збери докупи", "Анаграми", "Знайди пару", "Кросворд навпаки". Кожна команда дітей отримала почесні "Грамоти "за зайняте місце у змаганні та солодкі призи. 

Научала мама донечку-дитину:

«Як ідеш до Храму – пов’яжи хустину.

Під покровом Діви Пресвятої станеш,

Благодать від Бога у замін дістанеш.

Чистоту покори принесеш Пречистій,

Оберегом буде символ урочистий».

Пролітали роки, доня виростала,

На рушник весільний перед Богом стала.

Пов’язала хустку свекрушенька-мати,

Щоб її, як дочку, у сім’ю прийняти.

Українська хустка, не просто хустина:

Це краса і врода, це – душа гостинна.

Це те, сокровенне, що з роду до роду

Є вірним талісманом нашого народу.

Хустку дарувала милому кохана,

Як ішов до бою, щоб гоїти рани.

Щоби повертався живим і здоровим

Та хустина була символом любові.

Біла і, жовта, синя, у барвистих квітах,

Щоби шанувати, щоб життю радіти.

Хустка, як прикраса, хустка, як придане,

Те, що так безцінне, ні з чим незрівнянне.

А у піст і смуту – чорна є хустина

Під нею ховали долю удовину…

Ніжно доторкаюсь до хустки руками…

Теплий подарунок, що лишивсь від мами.

                                 Михайлина Гудзінська

 

 

 

Безцінні скарби творчості Григорія Сковороди

  

    Напевно в сучасному світі немає людини, яка б не знала ім'я Григорія Савича Сковороди. Та це й не дивно. Адже в цьому році ми відзначаємо 300-ту річницю від дня народження цього великого українця.  Але його мудрість і сьогодні  вражає і слова його вчать нас мислити. Український просвітитель-гуманіст, поет, педагог, богослов він і в 300 років є дуже сучасним.

До вашої уваги інформ-досьє "Безцінні скарби творчості Григорія Сковороди".  

          Цей митець є найвидатнішою постаттю в культурному та літературному житті України ХVІІІ ст. Його називають мандрівним філософом. Саме Григорія Сковороду вважають основоположником жанру байки в українській літературі. Писав твори  переважно староукраїнською та лаинською. Народився Григорій Савич у 1722 році на Полтавщині в родині козака. Він не мав вищої освіти (хоча були неоднократні спроби отримати вищу освіту у кращих університетах Будапешта, Відня, Братислави та Галле), але досконало оволодів багатьма мовами - латинь, єврейська, польська, німецька, італійська та французька. До того ж мав ще й музикальний талант - грав на флейті, сопілці, скрипці, гуслях, лірі та бандурі.                                                             За життя  Сковороди не було надруковано жодного твору, хоча в рукописному варіанті вони все ж таки були. Але був добре відомий. Загалом він написав 17 філософських творів, 7 пкрекладів. Найвідоміші його твори : "Сад божественних пісень", "Жінка Лотова", "Байки харківські".                Хоча Григорій Сковорода любив ходити пішки та влітку жив у лісах-полях, а взимку у монастирях та хатах, але дуже полюбляв дорогі речі. Наприклад друзі з елітних шкіл щедро обдаровували його -  висилали йому окуляри (а їх нелегко було дістати в ті часи), найдопрожчі інструменти виконані на замовлення за кордоном (бо на дешевих він не любив грати), сир пармезан (який привозили спеціально для нього з Європи). В його торбинці завжди були елітні трубки з тютюном та пляшечка скобельського вина. Спав не більше чотирьох годин на добу. Був завжди веселий, бадьорий, активний та добродушний. З однією сумкою через плече, з біблією та сопілкою мандрував  по селах і маєтках. Сковорода ніколи не мав сім'ї, власного дому і постійного доходу. Але дружбу цінував понад усе. Вона, писав Сковорода, "моя єдина втіха і мій скарб", дружба була для нього крилами.

    Головна ідея, яка звучить в його житті - бажання відшукати щастя. Він дає людям рекомендації:"Не шукайте щастя ні в славі, ні в грошах, ні багатстві. Якщо хочете знайти щастя, пізнайте себе". Ось  декілька афоризмів Сковороди: Що може бути краще за те, коли тягнеться до тебе добра душа; Світ ловив мене і не спіймав; Світло бачиться тоді, коли сяйво в очах є; Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього є перепон, тим більше воно притягує, на зразок того самого благородного металу, який чим більше треться, тим яскравіше сяє; Без бажання все важке, навіть найлегше; Збери в собі свої думки і в собі самому шукай істинне добро. Копай в середині себе криницю для тієї води, яка зросить і твій дім, і сусідський; ...зрівнявши все злото, проти свободи воно лиш болото.

   Бібліотека пропонує вам прочитати книгу Леоніда Ушкалова "Ловитва невломиго птаха. Життя Григорія Сковороди"; переглянути 3-хсерійний фільм "Сковородинська географія" харківського журналіста Владислава Проненко; прочитати байки та інші твори  Сковороди, які є у нашому книжковому фонді. Надзвичайно цікава книга "Григорій Сковорода" відомих авторів І.Драча, С.Б Кримського та М.В. Поповича розповість вам про неймовірний життєвий шлях великого українця, розкриє перед вами таємниці душі великого учителя життєвої мудрості.

                              

Міжнародний день протидії рабству

    Щороку 2 грудня за рішенням Генеральної Асамблеї ООН відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства. В Україні документ набрав чинності 15 лютого 1955 року. Метою цього Дня є викорінення таких сучасних форм рабствпа, як торгівля людьми, сексуальна експлуатація, найгірші форми дитячої праці, примусові шлюби, продаж наречених, передання у спадщину вдів і насильницьке вербування дітей , а сьогодні і дорослих чоловіків  та жінок для подальшого використання у збройних конфліктах.

  У рамках Всеукраїнської акції «16 днів проти насилля», яка проходить щорічно з 25 листопада по 10 грудня, до Дня протидії рабству бібліотека спільно із школою провела годину правознавства «Щоб не стати «живим товаром»: твої дії» для учнів 9 класу та юнацтва. В ході заходу учасники ознайомилися з різновидами рабства в ХХІ столітті, поговорили про те, які пастки можуть чекати людину в тій чи іншій ситуації та як убезпечити себе, своїх рідних та друзів. Переглянули відеоролик «Рожеві окуляри». Дізналися про масштаби поширення у світі торгівлі людьми та шляхи усунення причин такого ганебного явища. Отримали консультацію щодо своїх дій при виникненні небезпеки для свого морального, психологічного, фізичного чи фінансового благополуччя. Ознайомилися з правознавчою літературою бібліотеки, де розкриваються ці та інші питання. 

              

Мудрість поетового слова (до 110-ї річниці від дня народження Андрія Малишка)

  

Далекого листопада в 1912 році українська земля прийняла в свої обійми  надзвичайно талановитого хлопчину - Андрія Самійловича Малишка. Згодом він став відомим українським поетом, перекладачем, літературним критиком, автором проникливих віршованих рядків. 

   Визначальна риса Малишкової поезії - народність. Тому його прийнято вважати справжнім спадкоємцем Кобзаря. ... Його поезія високоемоційна, наспівна. Вона - справжня гордість України. Його сучасники були щиро раді знайомством з такою обдарованою особистістю:"Андрія Малишка не можна не любити. він не лише своїми віршами, а й своєю незмінною життєрадісністю, своїм горінням і задушевною піснею так хвилював серця, що ми завжди почували себе щасливими, коли "наш Андрій" був разом з нами. Бувало, слухаєш його чи то коли говорить, чи коли співає, - а голос у нього був чудовий! - відчуваєш, що Андрій, як кажуть, вийшов із самого серця свого великого народу. Слухаєш його вірші, пісні і бачиш усю Україну з її безмежними степами". "Слово поета, мудре і людяне, ніжне, співуче і гнівне, закличне. Сталь і ніжність бринять у ньому, квітнуть і наливаються соком троянди і виноград - і то завжди по-своєму, по-малишківськи".

   А що це дійсно так, ми можемо переконатися, ознайомившись з його поезією. Та найвідомішим твором, який став однією з улюблених пісень всіх українців не тільки в Україні, але й в усьому світі, безперечно є "Пісня про рушник" або "Рідна мати моя", як ще її називають.

  "Пісня про рушник" - це спогад-сповідь ліричного героя, у якій матір дарує синові рушник, вишитий як символ життєвого шляху. Рушник пов'язано із життєвою долею автора і з образом його матері. Цей образ - символ чистоти і любові, матері-берегині, яка дала життя, формувала почуття, творила людину.

    Дуже цікава історія написання саме цієї пісні... Далекого 1958 року композитор Платон Майборода працював над музикою до кінофільму про село "Літа молодії". А так, як він товаришував з Андрієм Малишком, то часто над творами працювали разом. І коли потрібно було для головного героя фільму створити пісню, їм допомогла мати Платона Майбороди Одарка Єлисеївна, що при їхала в гості до сина. Побачивши, що в них щось нічого не виходить, вона запропонувала:"Ви б написали, скільки я ночей не доспала, скільки тебе, Платошо, та твого брата в дорогу виряджала, скільки своїх очей я виплакала вам услід...". Після цих її слів авторів неначе підмінили - вони закрилися в кімнаті і вже не виходили - ні опівдні, ні ввечері. А під ранок... "щасливі, мов діти" повідомили матір композитора про щойно створену пісню.

            Рідна мати моя, ти ночей не доспала

            Ти водила мене у поля край села,

            І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

            І рушник вишиваний на щастя дала.

            І  в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

            І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І  твоя незрадлива материнська ласкава учмішка

І засмучені очі хороші блакитні твої.

     Я візму той рушник, простелю, наче долю,

     В тихім шелесті трав , в щебетанні дібров.

     І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

     І дитинство, й розлука, і вірна любов.

     І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

     І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

   Цю пісню вперше почули у виконанні чудового співака з оксамитовим голосом Олександра Таранця. Вона прозвучала в музичному художньому фільмі "Літа молодії" в дуже красномовному епізоді: головний герой Сергій, хлопець із Донеччини, вирушає до Києва вступати до театрального інституту. Квитка не має, тож їде "зайцем" на даху пасажирського потяга. В останню мить на дах вагона заскакує Наталка, майбутня абітурієнтка того ж вузу. Потяг рушає, Сергій дістає вишитого матір'ю рушника і співає "Пісню про рушник". Потім цю пісню виконували різні вокалісти, зокрема Дмитро Гнатюк, Квітка Цісик, Ярослав Євдокимов, Дмитро Яремчук та інші. Вона і сьогодні зачаровує своєю мелодійністю, ніжністю і вдячністю матері за недоспані ночі.

  Тож звертайтеся до неперевершеного поетичного слова. Дуже часто саме поезія допомагає краще зрозуміти життя яким воно є насправді. В бібліотеці є збірки віршів Андрія Малишка, за читанням яких ви можете провести надзвичайно приємні хвилини свого дозвілля.

  

        

 

Козацькій славі жити у віках (книжковий вернісаж)

   Ще як були ми козаками, Отам то весело жилось!  Пишались вольними степами, В садах кохалися, цвіли Неначе лілії дівчата. Пишалася синами мати, Синами вольними... Росли, росли сини і веселили Старії скорбнії літа... (Т.Г. Шевченко)                                                                                                                                                                                                                                       Вперше появу на терені українських земель людей, які називалися козаками, зафіксовано наприкінці ХV століття. Й запримітно, що в наступні часи вже жоден літопис чи хроніка не оминали фактів їх бурхливого життя та діяльності. Документи безпристрасно свідчать про сміливі походи запорожців на Чорне море, постійні сутички з татарами, конфлікти козаків з польськими шляхтичами. З ХVІІ століття козацтво відбиває загальні тенденції та закономірності розвитку українського народу як окремої нації.  

   Зростання чисельності козаків, урізноманітнення форм їх організації покликало до життя появу відповідних органів управління. В їх основу були покладені традиції військово-політичного об'єднання запорожців - коша. Вступ українського козацтва на службу до уряду Речі Посполитої на початку ХVІ  століття значною мірою вплинув на організацію Війська Запорізького. Поряд із кошовим, отаманом,суддею, осавулом, писарем, курінним на Січі з'являються посадиполковників. сотників, десятників. Очолював реєстрове військо  за призначенням короля "старший" воєначальник, або ж "гетьман", влада якого була необмежена.

   Звичайно, з самого свого зародження запорозьке козацтво, що стало на перешкоді здійснення загарбницьких планів кримської орди та турецького султана, не могло не привернути їх увагу. І з козацьким військом цим ворожим силам доводилося рахуватися. Важливе значення для утвердження гетьманського титулу серед українського козацтва мала діяльність Богдана Ружинського, Криштофа Косинського, Самійла Кішки, Богдана Хмельницького і особливо мудрого політика і безстрашного воїна Петра Конашевича-Сагайдачного. Велику допомогу козацьке військо отримувало і від козаків-характерників. Найвідоміший з них Іван Сірко.

     До Дня козацтва в бібліотека пропонує книжковий вернісаж "Козацькій славі жити у віках", який вміщує в собі літературу на тему козаччини. Це і документальні видання і художня література. Найновіша книга "Характерник", яку пропонує нашій увазі відомий сучасний український письменник Василь Шкляр. Вона розповість нам про те, як  у другій половині ХVІІ століття в Запорізькій Січі сталася подія, яку не оминув увагою жоден доскіпливий хроніст козаччини. Та особливого чару ця пригода набуває під пером письменника: він на основі документальних джерел творить яскраву історичну реальність життя "лицарів списа і шаблі". Кошовий Сірко. кинувши виклик самому цареві, розпочинає велику, вкрай небезпечну гру з москвою. І треба зробити неможливе, аби в цьому поєдинку зберегти козацьку честь і гідність матері Січі.

     Велику славу здобули наші козаки в свій час. Сьогодні Збройні Сили України продовжують і удосконалюють традиції обороноздатності своїх пращурів. Ми пишаємося подвигами захисників і захисниць України у сучасній війні на території нашої країни. І віддаючи шану всім поколінням захисників рідної землі запрошую вас до бібліотечної скарбниці, щоб ви змогли доторкнутися до історичного шляху українського козацтва, записаного на сторінках книг...

        Тож знайомтеся:

     

 

Бібліотечний калейдоскоп (до Всеукраїнського дня бібліотек 30 вересня)

                                                                 Там де процвітають бібліотеки, там мир і 

                                                                благодать, повага до людей і успішне вирішення всіх                                                                                               важливих проблем. Е.М. Ремарк

Давайте поговоримо про рідний серцю книжний храм.

Бо час прийшов вітати ювіляра нам нам.

В бібліотеку ми за всі роки душею проросли,

Адже багато років кожен день

Ми естафету мудрості несли  

 

      

    Тож розповім Вам, як в той час, коли лиш грамота прийшла до нас,

     Усі вбачали, що в читанні все ж більше сенсу, ніж в мовчанні.

     І де була лиш тільки книга, там всі ховалися від лиха,

     Лиш там збиралася громада, і дітвора вся була рада.

     Із книгою поманрувати, і щось цікаве тут пізнати.

     Тож попросити хочу я дорослих всіх - навчати дітлахів своїх

     Не тільки з телефоном та  комп'ютером все грати,

     А  ще частенько й книжку прочитати.

     Та і самим до книги пригорнутись і час знайти, щоби змогло це збутись.

Бо з книги все і почалося. З хати-читальні все велося:

Читали й слухали усі - чи то дорослі ви були, а чи малі.

А потім хату цю бібліотекою назвали бо давню казку пригадали, 

Що Котляревський написав (тут трішки я переробила

І вам сюди на суд явила), тож ось що він заповідав:

"Де книга в сімействі панує щодня, щасливі там люди

Благословенна сторона!"

І-і повелося з тих часів, що лише в нас, в бібліотечнім краї,

Ви можете зустріти тут мужів, які про нас з вами писали:

Тарас Шевченко й Українка, і Панас Мирний і Гребінка...

Славні все, відомі імена - ви знайдете тут їхні письмена...

    Та й нових, мудрих книг в бібліотеці є чимало.

    А  в них історії такі... ну дуже всім цікаві.

    Коли хто-небудь їх послуха, того від книги не відтягнеш і за вуха.

    Й на вигляд всі вони красиві, ну а герої завжди повні сили .

    Є ще газети і журнали, щоб ви їх теж з захопленням читали.

Тож я запрошую усих: і вже дорослих, і малих

В бібліотеку завітати, щоб ще багато чого знати...

    До Всеукраїнського дня бібліотек  Лютенськобудищанська книгозбірня пропонує своїм користувачам виставку-запрошення "У світ бібліотек запрошую вас, щоб мудрості і знань було про запас". Обіцяю, буде цікаво...