Дню народження Симона Петлюри присвячується...

           

  "І, осягнувши долі височин,

  Відроджена, щаслива Україна

  Вшанує гідно героїчний чин

  Свого найбільш улюбленого сина"                               Борис Лисянський  

 22 травня українська спільнота відзначає день народження Голови Директорії і Головного Отамана військ Української Народної Республіки (УНР) - Симона Петлюри.

   Багато років це ім'я викликає в українців суперечливі почуття і все завдяки інформації, яку нам доносять. Сьогодні пропоную вам, шановні користувачі, книгу Сергія Литвина "Симон Петлюра у боротьбі за самостійну Україну", яка видана до 100-річчя від дня його народження. Це найбільш комплексне дослідження життя і діяльності Симона Петлюри.

    Перші кроки української істріографії щодо висвітлення і характеристики особистості С. Петлюри були зроблені сучасниками ще за його життя під час національно-визвольних змагань. До таких досліджень належать біографічні  нариси, есе, політичні біографії.

    Новий етап у висвітленні постаті Петлюри почався з часу його вбивства, від травня 1926 року. За підрахунком автора бібліографічного покажчика петлюріани П. Зленка, у 1926-1927 роках з'явилося близько 500 книг, журнальних та газетних публікацій про С. Петлюру. Але розвиток української історіографії про великого українця суттєво відрізнявся від радянської.

     Книга Сергія Литвина "Симон Петлюра у боротьбі за самостійну Україну" спростовує усталені міфи, відновлює істину і показує справжній образ Симона Петлюри. Дане видання пропонує нам безліч цитат з висловами самого діяча, на які автор посилається. Зокрема витяг із листа до В. Короліва (В. Старого), який свого часу написав книгу "Український народний герой Симон Петлюра". У своєму листі до письменника Симон говорить:"Очевидна річ, що в оцінці моєї персони Ви повинні бути правдивим, що було чи є в моїй особі, в моїй діяльності негативне, те треба так і освітити, не замовчувати, а на світло денне витягти. Коли Ви знайдете щось в моїй діяльності доброго слова варте, то і тут, будьте вірним правді, своїй власній совісті. Не перебільшуйте, але й не зменшуйте. Залишайтеся вірним правді, як Ви її розумієте. Хочу тут тільки одне зазначити. Для мене почався вже суд історії. Я його не боюсь, бо маю надію, що мене і мою діяльність пізніш краще і вірніше зрозуміють, як сучасники.

   Сергій Литвин  посилається також на повідомлення дослідників життя та діяльності Симона Петлюри, зокрема академіка Ф. Корша, який говорить:"Українці самі не знають кого вони мають серед себе. Вони гадають, що Петлюра видатний патріот, громадський діяч, тощо. Це все правда, але не ціла правда. Петлюра - безмірно вищий за те, що про нього думають. Він - з породи вождів, людина з того тіста, що колись в старовину закладали династії, а в наш демократичний час стають національними героями... Буде він вождем народу українського. Така його доля".

     Дійсно, українське суспільство у значній своїй частині не знає або знає дуже мало про Симона Петлюру. Поняття "петлюрівщина" залишається у свідомості людей чимось непізнаним і небезпечним. Але вже давно надійшов той час, коли потрібно об'єктивно і неупереджено оцінити постать Петлюри. І книга Сергія Литвина "Симон Петлюра у боротьбі за самостійну Україну" надзвичайно нам у цьому допоможе.

    Тож завітайте до бібліотеки та перегорніть сторінки цього неперевершеного видання про великого сина українського народу Симона Петлюру.

 Пропоную переглянути деякі світлини з книги:

   

 

                                      

  

Страшна правда про урочище Триби що під Полтавою /до Дня пам'яті жертв політичних репресій

  

 День пам'яті жертв політичних репресій  - це щорічний національний пам'ятний день в Україні, який відзначається у третю неділю травня. У цей день ми вшановуємо мільйони людей, які постраждали від тоталітарного радянського режиму, були розстріляні, ув'язнені сбо депортовані через свої переконання та соціальне походження. 

    Нажаль Полтавщина має свої трагічні сторінки історії часів тоталітарного режиму. Сьогодні пропоную переглянути одну з них...

   Під Полтавою є свій "бабин яр", або власна "биківня". Урочище Триби - це головне місце спочинку жертв сталінського терору на Полтавщині. Людей розстрілювали у підвалах НКВС (зараз це будівля СБУ на вулиці Соборності), а ночами таємно вивозили вантажівками сюди та ховали у братських могилах. За оцінками істориків на полтавській землі через цей терор лежать від 10 до 37 тисяч репресованих.

   Радянська влада десятиліттями тримала це місце в секреті, поки не сталося ось це:

     Масові поховання радянські спецслужби маскували таємно. Про те, що в лісі лежать тисячі тіл,  полтавці дізналися аж у 70-80-тих роках. І відкрили цю правду, нажаль, мародери та чорні шукачі, які шукали на місцях розстрілів золоті зуби чи цінні речі загиблих.

    Тільки у 1990 році відбулося перше офіційне перепоховання знайдених останків. А у 1995 році в урочищі Триби відкрили Меморіал жертвам репресій. Його центральний гранітний хрест має унікальну і дуже сильну деталь: у його середохресті висічена п'ятикутна радянська зірка, яка ніби розриває хрест із середини. Це символ того, як більшовицький тоталітарний режим нищив християнську мораль та людські життя.

   Але історія цього місця почалася не в ХХ столітті, а на 5 тисяч років раніше. Триби межують з урочищем Біла гора. Археологи знайшли тут сліди стоянок людей ще в епохи мезоліту та неоліту. Тут розкопували скіфську кераміку, стародавні кам'яні ножі та сокири. Задовго до того, як стати полігоном смерті, це була квітуча та затишна терраса над річкою Коломак..

   P.S. На сайті "Стара Полтава" ви знайдете ще багато, раніше невідомої та цікавої інформації про історичні місця рідної Полтавщини.

    

Вітання від бібліотеки!

  Хто з нас не любить танцювати? Жодне свято не обходиться без танців. І хай не всі вміють танцювати, але безумовно одне: краса танцю зрозуміла всім.

           Саме 29 квітня, в день народження французького балетмейстера Жана Жоржа Новера, реформатора та теоретика хореографічного мистецтва, який увійшов в історію як «батько сучасного балету», рішенням ЮНЕСКО з 1982 року відзначається Міжнародний день танцю.

  Легендарний балетмейстер і хореограф, визнаний ще за життя, створив знамениту теоретичну працю «Листи про танець і балети». У цій книзі він зумів викласти весь досвід в області хореографії, накопичений їм за довгі роки практики. І навіть сьогодні книга є найпопулярнішим посібником серед шанувальників балетного театру.

  Танець – хвилюючий і найпрекрасніший вид мистецтва, бо не тільки відображає життя, а й сам є життям. А ще він виховує, вчить культури поведінки. Танці – це емоційна насолода, яка піднімає настрій. Танець, незалежно від стилю і напряму, є міжнародною мовою тіла, зрозумілою людям будь-яких національностей. За допомогою рухів і жестів у танці відображаються емоційні переживання танцюриста. Цей вид мистецтва налічує багатотисячолітню історію розвитку, і кожна епоха накладала свій відбиток на форму і структуру танцю. Але століття за століттям, в кожній країні, серед людей різних віросповідань танець набував все більшої і більшої популярності.

           Відеоколаж, присвячений танцям народів світу, допоможе поринути у чарівний світ танцю.

 За допомогою танців людина висловлює свої думки, почуття, які вона не може проговорити. Людина отримує подвійний психотерапевтичний ефект. По-перше, вона внутрішньо очищується, адже «витанцьовує» те, що накипіло в душі. А по-друге, за допомогою рухів пластика людини ніби промальовує і закріплює свою лінію поведінки, людина стає такою, якою вона хотіла би бути.

           За даними Української федерації танцю 20% українців люблять танцювати. Роблять це у гуртках, школах, студіях, у скверах, підземних переходах чи просто вдома. Причому, з кожним роком все більше українців прагнуть професійно оволодіти майстерністю рухів та ритмів. Для прихильників цього мистецтва танець – це не просто фізичні вправи, а й спосіб пізнання себе і світу. Пропонуємо декілька висловів про це:

«Кожен танець – неповторна історія ваших почуттів.»

«Танець – це праця, але глядачі її бачити не повинні.»

«Танцюючи, людина дозволяє собі бути собою.»

«Головне в танці – пристрасть, танець без пристрасті – лише гімнастика.»

«Танець – єдине мистецтво, матеріалом для якого є ми самі.»

«Танець – поема, в ній кожен рух – слово.»

«Танцюрист – це не той, хто робить рухи під музику. У справжнього танцюриста танцює душа.»

           Танцюйте, виражайте себе, показуйте у танці усю свою сутність, живіть в ритмі танцю! Так, як проживають ритм танцю аматори Лютенськобудищанського сільського будинку культури!

Дитячі письменники, які змінили світ /до Міжнародного дня дитячої книги

   До Міжнародного дня дитячої книги в бібліотеці організовано книжково-ілюстраційну виставку "Дитячі письменники, які змінили світ".  Тут представлено імена  всесвітньовідомих письменників, твори яких завоювали дитячі серця не одного покоління. 

   Їхні казки читають дітям на ніч в усьому світі. Проблематика їхніх творів та гумор їхніх героїв близькі і зрозумілі і дітям, і дорослим. Їхні твори намагаються втілити режисери всіх часів в кіно та на сцені. Їхнє ім'я назавжди вписано в історію світової культури, як тих, хто сказав щось нове у дитячій лтературі. Хтось із них жадав слави в амплуа дорослого письменника, однак саме наївні казки для дітей принесли їм всесвітнє визнання.

    Виставка пропонує вам добірку про видатних дитячих письменників, чиї твори змінили світ. Тут ви зможете познайомитися з цікавинками  життя та творчості казкарів, а також з героями (та прототипами героїв)  їх творів, дізнатися назви екранізованих книг. Тож, знайомтеся:

Льюїс Керрол (1832–1898)

англійський письменник, математик, філософ, який влаштував «божевільне чаювання»

Його справжнє ім’я – Чарльз Доджсон. А його життя змінила маленька дівчинка – Аліса Ліддел. Саме доньку декана коледжу Крайст-Черч при Оксфордському університеті вважають прототипом Аліси з Країни Див. Професор математики, логіки і філософії створив твір, подібних якому світ не знав. Пародії, абсуртизм гра слів, сатиричні натяки, філософські алюзії – усе це вмістив у себе дитячий роман-казка про Алісу в Країні Див, яку вже друге століття аналізують не лише літературознавці, але й лінгвісти, математики, психологи. Залишається спірним, наскільки цей твір є дитячим. Однак той факт, що «Аліса в Країні Див» змінила уявлення про жанр фентезі, безсумнівний. 

Ганс Крістіан Андерсен (1805–1875)

данський письменник, найвідоміший казкар

 Він народився на данському острові Фюн в родині шевця та прачки. Однак з дитинства вважав, що його батько королівського роду, і вже у дорослому віці розказував у своїй біографії, що нібито грався з принципом Фредеріком, майбутнім королем Данії. Справжню славу мрійливому хлопцю з багатою фантазією принесуть саме казки, перші з яких вийдуть у збірці «Казки, що були розказані дітям». Далі і "Снігова королева", і "Русалонька", і "Гидке каченя", і "Дикі лебеді"... Загалом за життя він напише їх понад 150. Андерсен  усособлював те Гидке Каченя, з якого виріс до найвідомішого у світі казкаря, з чиїми історіями батьки в усьому світі вкладають дітей спати. А його Русалонька й взагалі стане символом Данії. Згодом саме його ім’ям буде названа одна з найпрестижніших літературних премій, здобути яку мріють всі казкарі світу. Премію Ганса Крістіана Андерсена називають «Малою Нобелівською премією» і вручають за видатний внесок у розвиток дитячої літератури найкращим письменникам і художникам-ілюстраторам дитячої книги у день народження казкаря – 2 квітня, раз на два роки.

Алан Мілн (1882–1956)

англійський письменник, «батько» Вінні Пуха

 Він прокинувся знаменитим 1926 року, коли на вітринах лондонських книгарень з’явилася дитяча книжка «Вінні Пух», хоча аж ніяк не мрія про славу дитячого письменника. На той час Мілн уже був знаним драматургом та фейлетоністом Англії. Однак саме історія, яку він вигадав для свого сина Крістофера Робіна, назавжди визначила його подальшу письменницьку долю.його дитячі казки про кумедних героїв, відомих сьогодні кожній дитині, довго тішили понівечене двома війнами суспільство, яке втратило віру в усе добре й світле.

 

Доктор Сьюз (1904–1991)

американський письменник, художник, аніматор

 Теодор Сьюз Гейзел, більш відомий як Доктор Сьюз, є одним з найбільш продаваних дитячих письменників в англомовних країнах. 1980 року він отримав від Американської бібліотечної асоціації Медаль Лори Інглз-Вайлдер за «довготривалий внесок в дитячу літературу», а 1984-го – спеціальну Пулітцерівську премію за «півстолітній внесок в освіту і розвиток американських дітей та їхніх батьків». З книжками Доктора Сьюза діти вчаться читати. Його персонажі – Ґрінч, Кіт у Капелюсі, Лоракс – вже стали культовими в англомовних країнах та популяризовані на весь світ кіностудіями.

 

Астрід Ліндґрен (1907–2002)

шведська дитяча письменниця, «мама» Карлсона і Пеппі Довгапанчоха

 Вона належить до одних з найбільш перекладених авторів. У світі продано понад 165 млн її книжок більш ніж 60 мовами. Ліндґрен подарувала світові милого товстого чоловічка з пропелером на спині та любов’ю до їжі;  руду шалену дівчинку з кісками, доньку капітана, яка живе разом з мавпочкою паном Нільссоном і конем; дівчину-розбійницю Роню й капризну бешкетну Лотту. Її добрі й смішні герої близькі читачам різних культур, адже простими словами нагадують дорослим, що й вони колись були дітьми, а до дітей промовляють їхніми ж проблемами, радощами й переживаннями. Більшість героїв Астрід Ліндґрен – справжні борці за справедливість, і якщо не силою, то хоча б своєю веселістю й дотепністю.

Туве Янссон (1914–2001)

фінська письменниця, художниця, «мама» мумі-тролів

 Її мумі-тролів можна побачити в усіх куточках світу – від власне книжок до чашок з героями та іграшок. Усе своє життя вона присвятила письменницькій та художній діяльності. У 14 років вона написала та проілюструвала свою першу книжку. Згодом вчилася в Стокгольмі, Гельсінкі та Парижі на графічного дизайнера, ілюструвала книжи та журнали, створювала комікси. Перша книжка Туве Янссон про мумі-тролів побачила світ 1945 року у часи Другої світової. Згодом авторка написала ще кілька книжок про мумі-тролів, які продали багатомільйонними накладами по всьому світу. Однак свого першого мумі-троля Янссон намалювала ще в дитинстві, граючись з братом.

Роальд Дал (1916–1990)

англійський письменник норвезького походження, казкар, фантаст

 Він народився у вельському містечку Лландаффі, у родині емігрантів з Норвегії. Служив у Королівських повітряних силах Великої Британії, ставши асом (збив більше п’яти літаків противника), а згодом – одним із найбільш продаваних письменників та найвідоміших дитячих авторів XX століття, що здобув Всесвітню премію фентезі, British Book Awards.

У біографії письменника знайдеться місце і роботі на шоколадній фабриці, що стане основою для написання одного з найвідоміших його творів – "Чарлі і шоколадна фабрика».

 Його твори для дітей відомі специфічним чорним гумором, похмурою і водночас комічно-гротескною атмосферою. Разом з дитячими книжками він працював над моторошними оповіданнями для дорослих. Також Дал пробував писати сценарії до фільмів. Однак саме твори для дітей принесли йому визнання.Кожна нова книжка лише гучніше заявляла про нього у світі. Попри гротескність й часом химерність його сюжетів, маленькі герої книжок Роальда Дала протистоять тиранії й жорстокості дорослого світу.

Звісно, перелік цей далеко не обмежується згаданими авторами; однак саме їхні імена згадують найчастіше, коли говорять про класичну літературу для дітей.

 

Крилаті носії щастя (до Міжнародного дня птахів)

   

1 квітня відзначаємо Міжнародний день птахів. В цей час до рідного краю   повернулися майже всі птахи з місць своєї зимівлі. Всюди чути їх веселий спів. Пропоную вам калейдоскоп історій про пернатих, де ви дізнаєтеся які птахи, за нашими віруваннями, приносять щастя, а яких потрібно остерігатися. Інформація досить цікава. Адже, як сказав великий мислитель Марк Цицерон: «Немає нічого більш винахідливого, ніж природа». 

       Люди співіснують з птахами ще з часів, коли щодо ідеї колеса тільки велися розмови. Мабуть всі чули про магічні здатності лелеки приносити людських дітей у домівки сім’ям або про надзвичайні розумові здібності сов чи охоплених мороком круків, що хрипло крячуть із верхівок сосен. Це виникло не просто так.

У кожного народу є своя інтерпретація цих повір’їв. Сподіваюся, вони сподобаються і вам.

Лелеки Якщо лелека оселиться на вашому домі або поблизу нього — це на щастя та до поповнення в родині. Не раз чула цю приказку й завжди задумувалася, чому бузьки обирають саме людські домівки для створення гнізд. Не поблизу водойм, де щодня шукають поживу, а біля найкровожерливішого хижака у світі — людини. 

 А річ ось у чім: обираючи стовп або стріху для гніздування, чорногузи дуже спрощують собі життя, адже тут конкуренція за територію набагато менша, ніж у тих самих водоймах, де вже й без лелек купа жителів.

 Відіграє роль також і безлімітний доступ до матеріалів біля людських осель: солома, гілки, якесь ганчір’я — все до ваших пернатих послуг. Ну і, звісно, ставлення: на щастя для бузьків, люди — істоти забобонні, недарма наші пращури казали, що птахи відлітають «у вирій». 

 Вирій — це рай у стародавніх слов’ян, а пернаті майже в усіх народів вважалися посередниками між землею та небом, посланцями богів. І, безумовно, істота, яка повертається від богів, повинна мати надприродні сили. А оскільки перелітні птахи вважалися провісниками весни, з поверненням яких усе оживає, кожен отримав свій «фах»: водоплавні птахи приносили життя на водойми, лісові ж — у ліс. Тому не дивно, що чорногуз, який обрав собі в сусіди людей, для останніх став символом щастя, здоров’я та дітонародження. 

 До того ж існувало ще одне вірування: з вирію лелека приносив саме душу дитини, а не її саму в матеріальній подобі. Якщо так подумати, то це звучить більш переконливо, враховуючи, що сам птах і чотирьох кілограмів не важить, а йому ще й пхають у дорогу важкенький згорток до дзьоба.  Словом, історично склалося, що люди та лелеки довіряють одне одному, а хто започаткував цю традицію — то вже частина історії.  

Сови: У західній культурі вони асоціюються з мудрістю та знаннями. Вважається, що це пішло ще з грецької міфології, де Атена — богиня мудрості — завжди на всіх зображеннях перебувала в компанії з совою. Також совам приписують високий інтелект, можливо, через великі очі.    Вони в цих птахів дійсно чималі, проте насправді природа зробила так для кращого орієнтування в темряві, адже ми говоримо про нічних хижаків. Та через цю анатомічну особливість сови не можуть рухати очима, як, наприклад, ми з вами. Натомість мають змогу обертати шию на 270 градусів, що компенсує попередню незручність. Тому зовнішні особливості цього виду абсолютно не гарантують його високих розумових здібностей. Індія взагалі вважає сов відверто дурними: навіть індійське слово oolu має подвійне значення — «сова» та «ідіот». 

     Та хто би що там казав про інтелект, цей вид пернатих дуже вправний у полюванні: сови пересуваються настільки тихо, що їх не здатен помітити найвухатіший гризун.   Річ в особливій структурі пір’я — м’якій та зубчастій, яка розсіює повітря, тим самим зменшуючи турбулентність і шум. Люди надихнулися цією ідеєю і таким чином винайшли звукоізоляцію. Тож за цей винахід сміливо можемо дякувати совам.

Круки:   Це птаство нажило недоброї слави серед людей: пронизливий погляд, оперення чорне, як безмісячне нічне небо, глухе «кро-кро-кро» і, звісно, хист до падложерства схилили людство до думки, що поява крука — то страшна звістка, яка, вірогідно, призведе до чиєїсь смерті. Та чи завжди так було?

 У скандинавських міфах, які складали близько 793 року, кракуни (застаріла назва круків, та, на мою думку, дуже красива) не вважаються поганою прикметою, а символом мудрості та знань.   Верховний бог Одін має при собі двох воронів: Гуґіна, ім’я якого перекладається як «Думка», та Муніна, тобто «Пам’ять». Обидва кракуни ширяють світом із самого ранку, а пізно ввечері повертаються до хазяїна, сідають йому на плечі й розповідають усе, що почули й побачили за день. 

    Гуґін та Мунін недарма отримали такі ролі, адже круки дійсно здатні до вивчення й аналізу ситуації навколо себе. Неспроста їхній погляд видається нам пронизливим до кісток — ворони вивчають нашу поведінку, слідкують за подальшими діями та дуже добре запам’ятовують обличчя. Можливо, саме це й лякає — розуміння, що не лише ми можемо досліджувати їх, а й вони — нас. Із приходом християнства круків почали вважати прибічниками Диявола, переважно через їхню зовнішність та схильність з’являтися на полях битви, аби поживитися плоттю полеглих. Утім, ніхто не намагався винищити популяцію кракунів — одними страшними оповідками й обмежилися.

     А ще у Великій Британії існує легенда: як тільки всі круки покинуть Лондонський Тауер, монархії в країні настане кінець. Саме тому воронам, які мешкають там, підрізають махове пір’я на одному крилі, аби вони не могли далеко полетіти. Також пернаті мають особистого наглядача — рейвенмайстра, який відповідає за їхнє здоров’я та харчування. А платять йому, між іншим, близько 30 тисяч фунтів стерлінгів на рік. 

 

Поетичне слово про любов і весну

 Як би не змінювалося життя, як би не перевертався світ з ніг на голову, які б події не відбувалися навколо, є те, що лишається незмінним. Сонце сходить над світом щоранку, а люди шукають кохання, розуміння і любові. І пишуть про неї з покоління в покоління, і знаходять слова, метафори і рими, від яких серце то завмирає, то б'ється частіше. І доки хтось пише про любов, завжди є той, хто читає про неї.

    І сьогодні, у Всесвітній день поезії, бібліотека пропонує книжково-ілюстраційну виставку "Поетичне слово про любов та весну". Адже настала весна, а вона завжди асоціюється з радісними передчуттями змін на краще, з коханням, ніжністю і теплом. Тож в нас сьогодні "золотий гомін"   саме про любов та весну.

Ти - вся любов. Ти - чистота,

Довірливість благословенна.

Твоя краса мені свята,

Твоя любов мені священна.

Трояндо неба і землі,

в тобі всі барви їхні грають...

У мене сльози розцвітають,

Цвітуть думками на чолі.

В будинок твій я входжу, наче в сад,

І для тривог моїх, турбот, досад

Мені дарує він красу землі і неба.

Я першим поглядом завжди дивлюсь на тебе,

Тобі присвячую я літ своїх світання,

Весну думок, весну свого кохання.

    Цей чудовий вірш подарував нам відомий український поет Микола Вінграновський. На виставці ви знайдете вірші Ліни Костенко, Василя Симоненка, Лесі Українки, Івана Франка та інших поетів саме про найкраще в світі почуття- кохання. Тут ви познайомитеся з поетичними творами, написаними десятки а то й сотні років тому, але які стали відомими піснями сучасності.

 

Артгодина "Читаємо й малюємо Шевченка" до 212-ї річниці від дня народження Т. Г. Шевченка

   

Тарас Григорович Шевченко... - це не лише слова, а й образи... До нашого часу збереглося 835 його художніх робіт

   Т. Г. Шевченко, як художник, займає одне зіз самих почесних місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які утворили новий реалістичний напрям в українському мистецтві. Одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту (вид друкованої графіки, гравюри на металі) у вітчизняному мистецтві. Сам він володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

      Про це говорили з учнями 6 класу під час арт-години "Читаємо і малюємо Шевченка", приуроченої 212-й річниці Т. Г. від дня народження Т. Г. Шевченка. Під час заходу учасники оглянули  малюнки художника Т. Г. Шевченка, представлені на пізнавально-ілюстраційній виставці                                                     "Т. Г. Шевченко - художник"                      та познайомилися з їх поясненням .  Слухали аудіозапис віршів Кобзаря, які мають яскравувізуальну основу. Тобто: опис природи, українських краєвидів та життя нашого народу в ті часи: "Реве та стогне Дніпр широкий", "Садок вишневий коло хати", "Зоре моя вечірняя", "Тече вода з-під явора", "Світає, край неба палає", "Муза", "Мені 13-тий минало".

 

Прослухавши віршовані рядки геніального поета, учасники визначилися із композицією і створили ілюстрацію до одного з почутих творів. Після закінчення роботи над малюнками, кожен продемонстрував свій витвір мистецтва та розповів, які саме рядки і з якого вірша Т. Г. Шевченка надихнули його на малюнок.