В єдності наша сила (до Дня єднання)

День єднання 16 лютого - молоде свято, цього року ми відзначаємо його вп'яте. У цієї дати поки що немає сформованих роками традицій, але в умовах війни воно набуло для нас особливого значення - показати, що ми сьогодні - як ніколи єдині, що , незважаючи ні на що, будемо відстоювати свою незалежність і своє майбутнє.

Бібліотека приєднується до патріотичного флешмобу, присвяченому Дню єднання і вітає вас із цим святом!

З Днем єднання! Український народ продовжує боротися за свободу і незалежність, і наша єдність попри все наближає нашу перемогу. Миру, міцного здоров'я і віри в майбутнє кожному українцю! Нехай наші захисники завжди повертаються додому цілими і неушкодженими, а всі, хто допомагає країні - волонтери, лікарі, рятувальники - відчувають нашу вдячність і підтримку. Цей день назавжди вписаний в серця українців. Нехай стійкість і мужність наших воїнів надихають нас, а ангели-охоронці оберігають домівки і родини. Наша сила - в єдності!

Леонід Каденюк – перший і єдиний космонавт незалежної України/до 75-річчя від д. н. Леоніда Каденюка

1951, 28 січня – в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області в родині вчителів народився Леонід Каденюк, перший космонавт незалежної України.

Леонід Каденюк — перший космонавт незалежної України, який у 1997 році здійснив 16-денний політ на шатлі «Колумбія» (місія STS-87), де виконував біологічні експерименти з рослинами. Під час місії вперше у відкритому космосі пролунав гімн України, а на орбіті перебували український прапор та «Кобзар». Каденюк — льотчик-випробувач, який керував понад 50 типами літаків, Герой України та автор книги «Місія — Космос». 

Найцікавіші факти про Леоніда Каденюка:

• «Було страшно цікаво»: Коли Каденюка запитували про страх у космосі, він відповідав саме так, зазначаючи, що найбільше враження — це тоненький прошарок атмосфери, який захищає життя на Землі.
• Гімн на орбіті:
   У 1997 році завдяки Каденюку український гімн двічі лунав у космосі як сигнал пробудження для екіпажу
  .
Космічні експерименти: На борту «Колумбії» він досліджував вплив невагомості на ріст рослин (ріпа, соя, мох).



Леонід Каденюк перед стартом «Колумбії».  З 19 листопада по 5 грудня 1997 року здійснив політ на американському транспортному космічному кораблі «Колумбія» місії STS-87.
Повернувшись в Україну, генерал-майор Леонід Каденюк проходив службу в лавах ЗСУ: обіймав посади начальника авіації військ ППО України, помічника Президента України з питань авіації і космонавтики, заступника Генерального інспектора Генеральної військової інспекції при Президентові України, радника Президента України з питань авіації і космонавтики, у 2002 році був обраний народним депутатом України.
Помер 31 січня 2018 від раптової зупинки серця під час традиційної ранкової пробіжки. Похований на Байковому кладовищі.
Символи України: Окрім прапора та гімну, він узяв у космос «Кобзар» Тараса Шевченка, портрет Сергія Корольова та фото загиблого друга-космонавта Леоніда Іванова.
Унікальна кар'єра: Літав на понад 50 типах та модифікаціях літаків, а також брав участь у відпрацюванні посадки космічного корабля «Буран».
«Армагеддон»: Шатл «Колумбія», на якому літав Каденюк, використовувався для зйомок фільму «Армагеддон» (1998).

Леонід Каденюк перший (і поки що єдиний) підняв у космос український прапор.

Маловідомі факти про Леоніда Каденюка:

1. Дублером Леоніда Каденюка при підготовці до старту «Колумбії» був Ярослав Пустовий – син начальника головного управління Міністерства оборони України з питань науки, розробки, випробувань і закупівель озброєння і військової техніки. У 1997 році Ігор Пустовий демонстративно подав у відставку «через незгоду з політикою президента».

2. Після польоту в космос Леонід Каденюк почав активно перейматися екологічними питаннями, очолював ГО «Рада з екологічної безпеки». Він виступав за прийняття Екологічної конституції Землі, ініціював збір підписів відомих астронавтів з усього світу під зверненням до ООН на підтримку цієї ідеї.

3. У 2006 році блискуче захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук, був автором 5 наукових праць та художньо-публіцистичної книги «Місія — Космос».

4. Незадовго до трагічної смерті у Леоніда Каденюка з’явився шанс вдруге побувати в космосі – він отримав запрошення увійти до складу екіпажу місії на приватній космічній станції в 2021 році, НАСА розглядала його кандидатуру на командира Шатла.

5. Мав брата-двійника Сергія, який помер у 2015 році за аналогічних обставин – під час ранкової пробіжки від ішемічної хвороби серця.

Що означає бути волонтером або Добро починається з тебе...

 

5 грудня відзначаємо Міжнародний день волонтера. Цього дня бібліотека запропонувала учням  6 класу поговорити про волонтерство. Учні дізналися про історію виникнення Дня волонтера, обговорювали, чому волонтерство є важливою частиною сучасного суспільства. Діти поділилися власними історіями допомоги іншим. Зокрема актуальною темою є допомога та моральна підтримка  нашої громади захисникам: плетіння сіток, збір продуктів та предметів особистої гігієни, малюнки, які надихають воїнів. Адже діти також приймають участь у цій діяльності. Вчилися і сітки в'язати і вареники ліпити.

   Щиро віриться, що ця бесіда залишила в серцях дітей бажання робити добро та надихатиме на створення нових ініціатив.

   Всі разом ми вітаємо тих, хто творить добро та допомагає іншим вирішувати їх проблеми, з Міжнародним днем волонтера. Бажамо миру, всіляких гараздів і щоб на вашому життєвому шляху  завжди зустрічалися люди, які підтримають і допоможуть  у скрутну хвилину.

Загадковий світ Марії Башкирцевої

    

Першою в світі жінкою, чиї картини
 виставили в Луврі, була українська художниця Марія Башкирцева – геніальна мисткиня, яку привласнили росіяни. Хоча вона наголошувала: «Я – українка!».

Марія народилася 23 листопада 1860 року в Гавринцях біля Диканьки у дуже заможній родині. Її тато був великим землевласником та очолював дворянство Полтавської губернії.

Коли Марії було 4 роки, батьки розлучилися, а в 12 вона з мамою переїхала до Франції. Дівчина мала чудовий голос та мріяла стати відомою співачкою, але завадила хвороба – туберкульоз.

Тоді Марія вирішила стати художницею та в 19 років пішла навчатися до паризької Академії Жуліана. Вона так наполегливо працювала, що опанувала 7-річний курс навчання за 2 роки.

У 22 роки Марія стала паризькою сенсацією. Вона творила в жанрі реалізму. Але де б не була Марія, завжди підкреслювала, що вона українка.

«Є таке в мемуарах, що їх приймав, не мало, не багато, папа Римський, бо це - найвища аристократія. Вона йому там сказала, що вона приїхала з України. Вона не хотіла належати до панівної імперської культури», – розповідає викладачка Києво-Могилянської академії Віра Агеєва.

На жаль, через хворобу сил, у дівчини ставало все менше й менше. Марія розуміла, що її життя буде коротким, і намагалася якомога більше малювати.

«Вона працює по 12 годин на добу, при тому, що в неї сухоти. Вона знає, що вона приречена, і вона хоче встигнути у цей тісний час, який їй відпущений. Вона хоче встигнути якомога більше», – каже Віра Агеєва.

Найвідоміша картина Марії Башкирцевої – «Мітинг», на якій зображено нараду школярів. Саме «Мітинг» пізніше виставлять у Луврі, але лише після смерті художниці…

А до того, коли вона показала цю картину на Салоні, її не визнали, і Марія дуже важко пережила цю невдачу.

«Марія дуже розгнівалася. Це вже була пізня осінь. Вона пішла працювати на свіже повітря  малювати, і захворіла», – розповідає екскурсоводка Диканського краєзнавчого музею Неля Гордівська.

Того ж 1884 року Марія пішла з життя, їй було лише 25. А через кілька років її картини «Мітинг» та «Жан і Жак» забрали на виставку до Лувру.

Також уже після смерті вийшов «Щоденник» Марії, який став бестселлером. Її сміливі думки про рівні права з чоловіками вразили тогочасну аудиторію.

«Якщо вже хтось точно не захотів бути другою статтю, то це Марія Башкирцева. Щоденник Башкирцевої – це один з найвизначніших текстів, з аналізу якого починається будь-яка розмова, будь-який діалог, аналіз автобіографічного письма в 20-21 століттях», – каже викладачка Києво-Могилянської академії.

Але чому українці так мало знають про Башкирцеву? Бо її, як і Малевича, Ріпина та інших митців, привласнила росія.

Коли Марії не стало, мати передала півтори сотні її картин до музею в Санкт-Петербурзі. Через це росіяни і досі підписують Марію Башкирцеву як російську художницю і кажуть, що «раділась в росіі». І водночас запевняють, що ще в 30-х роках передали більше сотні її картин в Україну, але майже всі зникли.

В Україні наразі є лише три картини Башкирцевої в музеях Сум, Харкова та Дніпра. А український переклад щоденника Марії все ще чекає свого видавця. Тож наше знайомство з геніальною українкою ще тільки починається!

За рік по смерті художниці в Парижі відбулася її велика персональна виставка. Деякі її роботи викупили музеї, зокрема Люксембурзький, та приватні колекціонери зі всього світу. Більшість робіт художниці матір перевезла в родовий маєток в Гавронцях, однак у 1917-му половина колекції згоріла під час пожежі, а ще половина не пережила бомбардувань Другої світової. Близько 40 картин Марії належать музейним зібранням росії, ще 20 — Франції, 3 — Україні  і по одній картині є в США, Греції, Алжирі, Чехії, Сербії, Нідерландах.  

     Чи не найбільше Марія Башкирцева прославилась своїм "Щоденником". Вона вела його, за різними даними, з 12-ти чи з 15 років. Цих 106 грубих рукописних томів загальною кількістю понад тисячу аркушів видали у 1887 році, що зробило Башкирцеву відомою. Унікальний документ епохи, амбітний "автопортрет мисткині замолоду" одразу став бестселером і був перекладений більшістю мов Європи. Українського перекладу, на жаль, поки що немає.                                        Пам'ять про видатну художницю в Україні зберігають. Іменем Марії Башкирцевої названа вулиця у Полтаві, а у Диканьці діє картинна галерея, біля якої розташований пам'ятник художниці.                                 За своє коротке життя Марія тричі відвідувала батьківщину, була в Києві, Полтаві та Сумах. Вона захоплювалася красою наших міст та селищ, які, як казала сама художниця, нічим не поступаються французьким. Марія завжди стверджувала, що вона українка не лише за походженням, а й за покликом душі. 

В бібліотеці є книги Михайла Слабошпицького про Марію Башкирцеву:

"Щоденник"  Марії Башкирцевої

Віршована повість Івана Нечитайла "Вічно молода Марія"

В цій книзі автор підкреслює, що не було б великої художниці, не розцвів би талант, якби його не живили рідна земля і народна творчість.

Недарма Башкирцева постійно повертається на Батьківщину, в рідні Гавронці і Черняківку, де народилася івиросла. Вони дають їй наснагу для творчості, нові теми і сюжети. 

Повість Івана Нечитайла написана захопливо і цікаво. Мова твору проста, дохідлива, живописна, повна епітетів, порівнянь, метафор.

Ця книга корисна для молоді, яка повинна знати своїх славних земляків і на прикладі життя Марії Башкирцевої вчитися досягати своєї мети, працювати над розвитком своїх здібностей.

А ще автор стверджує, що справжні таланти не вмирають:"...Якщо він в когось є, то буде на віки, Його не зможе час і забуття зітерти".

Про це говориться навіть на початку віршованої повісті 

"Вічно молода Марія".

Пролог

Багатство і талант, талант і слава -

Не всім таке дається у житті.

Для декого багатство - це забава,

Безцільна трата часу в маятті.

Все це і їй навіщувала доля,

Багатством не обділена була,

Але перемогла марнОту воля

І руслом зовсім іншим потекла.

Їй так хотілось досягнути слави

І нею світ увесь заполонить.

Та на шляху зловісне щось, лукаве

Ставало й норовило зупинить.

Й мети своєї досягала вправно:

ЇЇ шмагало з усіляких сил.

Здавалося, такі фізичні травми

Й життя вогонь могли враз загасить.

Вона ж долала всі болячки сміло

Й до слави крокувала напролом.

Здоровий дух підтримував і тіло,

А дух у ній - нестримний бурелом.

А ще талант вона від Бога мала

І розвивати прагнула його,

На малість час дарма не витрачала -

І він заснути міг, як без дрівець вогонь.

Талант без праці - що без сонця трави:

Можливо і ростимуть, та бліді.

Вона себе всю віддавала славі,

Виснажуючи сили у труді.

Й труд воссіяв, хоч і в чужому краї,

ЇЇ до слави все-таки привів.

Про неї ми і досі мало знаєм,

А якщо знаєм, то лише напів.

Короткий вік їй дарувало небо,

Але багато встигла  все ж зробить.

Вона так мало думала про себе,

На славу віддавала кожну мить.

Їй можна заздрить, можна співчувати,

Але найбільш гордитись, мабуть, слід.

Що Україна родить ці таланти,

Які дивують позамежний світ.

 

День Гідності та Свободи в бібліотеці

Щоб вшанувати патріотизм і мужність громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору,  прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття,  розвивати бажання стати гідними громадянами України, бібліотека запросила учнів середніх та старших класів Лютенськобудищанської гімназії на годину мужності "Україна - країна нескорених".

   Під час заходу учасники говорили про Революцію Гідності 2013-2014 років, переглядали відеофільми про події в Україні, які змінили хід історії. Обговорювали зміст ключового гасла цьогорічного Дня Гідності та Свободи "День Гідності та Свободи щодня і без вихіднх" та значення слів "гідність" і "свобода". Слухали патріотичні вірші та пісні. Вшанували пам'ять загиблих героїв хвилиною мовчання.

   

 Юнаки та дівчата розуміють, що ми – українці – свідомий і відповідальний народ, здатний відстоювати свій вибір. Ми подали історичний приклад того, як солідарність, братерство і взаємоповага між сотнями тисяч людей згуртовує їх довкола спільної мети. Таке бачення подій в Україні намагалися донести до свідомості і юним користувачам бібліотеки учням 4 класу під час бесіди "День Гідності та Свободи - щодня і без вихідних".

 В бібліотеці до Дня Гідності та Свободи для широкого кола користувачів представлено виставку історичної події "Україна в наших серцях". 

  

Андрій Кокотюха та його відверті твори

   

17 листопада 2025 року свій 55-річний ювілей відзначає Андрій Кокотюха - відомий український письменник, сценарист і журналіст, який є автором понад 40 книг у жанрі детективу, триллера та дитячої літератури. Лауреат багатьох літературних премій, зокрема "Коронації слова" (головні премії 5 разів). Засновник премії "Золотий пістоль" за кращий гостросюжетний твір. В 2012 році письменник здобув звання "Золотого письменника України". Серед цікавих фактів: він написав свій перший твір у 7 років, до 12 років писав лише казки, а в дитинстві мріяв стати бібліотекарем. Письменник також працював муляром, різноробочим та збиральником меблів, а його книги "Червоний", Шлюбні ігрища жаб" та "Повзе змія"  були екранізовані. 

    Працював у видавництві "Смолоскип" (з 1994 по 1999 рік), де організовував "гастролі для молодих письменників". з 1998 року працює журналістом, а також є автором сценаріїв до багатьох фільмів та серіалів.

  Особисті звички та вподобання:

   Кокотюха любить збирати гриби та читати. Він читає до 70-90 книг на рік, його щоденне правило - читати 100 сторінок.

  Коли письменник завершує написання нової книги, він танцює. 

 Письменник не любить українських політиків, футбол, борщ, вареники, макарони, хімію як шкільний предмет, громадський транспорт та черги.

Він товаришує з Сергієм Жаданом і є хрещеним батьком його доньки.

   Подвійна перемога  на "Коронації слова": У 2006році Андрій Кокотюха здобув одразу дві премії на конкурсі "Коронаці слова" - "Темна вода" (перша премія) і "Зоопарк" (друга премія).

   У 20024 році вийшла 100-та за рахунком книга письменника - "Вабанк у Харкові".

    Пропоную вашій увазі книгу Андрія Кокотюхи "Чорний ліс".  В цьому творі автор знову звертається до теми українського повстанського руху в роки Другої світової війни. У Чорному лісі на Волині українці ведуть смертний бій на три фронти: з німцями, росіянами та поляками. Головному героєві - колишньому міліціонерові з Миргорода, зекові, радянському диверсанту - непросто розібратися в тому, хто є ворогом його народу. Утім, вроджене прагнення справедливості не лишає для нього сумнівів, на чиєму боці правда, а стрімке розгортання подій, у вирі яких він опинився, спонукає відстоювати її зі зброєю в руках.

   Взявши до рук "Чорний ліс", ви матимете можливість поринути в калейдоскоп надзвичайно складних подій. Подій, які в тій чи іншій формі, у тій чи іншій місцевості відбулися в реальному житті. Жанр роману дозволив авторові звести в єдиний сюжет і показати всю гостроту протистояння, яке шматувало людські долі, нищило мораль, робило друзів ворогами, а ворогів друзями...

   Вітаємо "Золотого письменника України  Андрія Кокотюху з ювілеєм. Бажаємо міцного здоров'я, нових цікавих творів та творчих успіхів! 

                    

  

Писемність і мова країна казкова

   

Українська писемність і мова - це окремі складові культури, які мають давню історію, починаючи від дохристиянських часів до сучасності. День української писемності та мови, який відзначається 27 жовтня, є святом розвитку державної мови та вшанування пам'яті літописця Нестора, що символізує зв'язок із давніми коренями та сучасною мовою.

   Докази існування писемності сягають Трипільської цивілізації (протописемність) та давньоруських часів (графіті, берестяні грамоти). Нестор Літописець вважається одним із засновників писемної мови, а його праці є найвищим досягненням писемності тих часів. 

Українська писемність розвивається, використовуючи унікальний алфавіт, який є основою для функціонування мови в усіх сферах життя. Українська мова - це одна з наймилозвучніших мов світу, що має багатий словниковий запас та виразні форми. Українська мова є державною мовою в Україні, а її використання поширюється по всьому світі, що демонструє її життєзданість.

    Свято української мови і писемності підкреслює важливість мови в історії України, нагадує про історію, розвиток та цінність української мови, а також популяризує її навіть за кордоном. По всій країні проводяться тематичні заходи, як от Всеукраїнський радіодиктант, який збирає тисячі учасників.

    В бібліотеці до Дня української мови та писемності проведено Мовознавчий турнір "Писемність і мова - країна казкова" з учнями 4 класу та вікторину "Мандрівка в словесну мудрагелію" для учнів 2 класу Лютенськобудищанської гімназії.

   На заходах юні читайлики дізнавалися про дане свято,  змагалися в знанні української мови, створювали анаграми із наданих слів, складали слова із наданих букв, розгадували словесні ребуси, доповнювали прислів'я та приказки, відгадували загадки, брали участь у конкурсі "Дай відповідь", відгадували українських письменників за портретами та назвою творів, добирали рими у віршиках. Говорили про те, що: "Книги - це ріки, що напоюють світ" і що "Велика користь буває від учення книжного". Оглядали тематичну книжкову виставку "Ось воно - століть велике диво. Пошуки, мандрівки, відкриття. Прочитай як зоряно й правдиво книги ці змальовують життя!".