Дню народження Симона Петлюри присвячується...

           

  "І, осягнувши долі височин,

  Відроджена, щаслива Україна

  Вшанує гідно героїчний чин

  Свого найбільш улюбленого сина"                               Борис Лисянський  

 22 травня українська спільнота відзначає день народження Голови Директорії і Головного Отамана військ Української Народної Республіки (УНР) - Симона Петлюри.

   Багато років це ім'я викликає в українців суперечливі почуття і все завдяки інформації, яку нам доносять. Сьогодні пропоную вам, шановні користувачі, книгу Сергія Литвина "Симон Петлюра у боротьбі за самостійну Україну", яка видана до 100-річчя від дня його народження. Це найбільш комплексне дослідження життя і діяльності Симона Петлюри.

    Перші кроки української істріографії щодо висвітлення і характеристики особистості С. Петлюри були зроблені сучасниками ще за його життя під час національно-визвольних змагань. До таких досліджень належать біографічні  нариси, есе, політичні біографії.

    Новий етап у висвітленні постаті Петлюри почався з часу його вбивства, від травня 1926 року. За підрахунком автора бібліографічного покажчика петлюріани П. Зленка, у 1926-1927 роках з'явилося близько 500 книг, журнальних та газетних публікацій про С. Петлюру. Але розвиток української історіографії про великого українця суттєво відрізнявся від радянської.

     Книга Сергія Литвина "Симон Петлюра у боротьбі за самостійну Україну" спростовує усталені міфи, відновлює істину і показує справжній образ Симона Петлюри. Дане видання пропонує нам безліч цитат з висловами самого діяча, на які автор посилається. Зокрема витяг із листа до В. Короліва (В. Старого), який свого часу написав книгу "Український народний герой Симон Петлюра". У своєму листі до письменника Симон говорить:"Очевидна річ, що в оцінці моєї персони Ви повинні бути правдивим, що було чи є в моїй особі, в моїй діяльності негативне, те треба так і освітити, не замовчувати, а на світло денне витягти. Коли Ви знайдете щось в моїй діяльності доброго слова варте, то і тут, будьте вірним правді, своїй власній совісті. Не перебільшуйте, але й не зменшуйте. Залишайтеся вірним правді, як Ви її розумієте. Хочу тут тільки одне зазначити. Для мене почався вже суд історії. Я його не боюсь, бо маю надію, що мене і мою діяльність пізніш краще і вірніше зрозуміють, як сучасники.

   Сергій Литвин  посилається також на повідомлення дослідників життя та діяльності Симона Петлюри, зокрема академіка Ф. Корша, який говорить:"Українці самі не знають кого вони мають серед себе. Вони гадають, що Петлюра видатний патріот, громадський діяч, тощо. Це все правда, але не ціла правда. Петлюра - безмірно вищий за те, що про нього думають. Він - з породи вождів, людина з того тіста, що колись в старовину закладали династії, а в наш демократичний час стають національними героями... Буде він вождем народу українського. Така його доля".

     Дійсно, українське суспільство у значній своїй частині не знає або знає дуже мало про Симона Петлюру. Поняття "петлюрівщина" залишається у свідомості людей чимось непізнаним і небезпечним. Але вже давно надійшов той час, коли потрібно об'єктивно і неупереджено оцінити постать Петлюри. І книга Сергія Литвина "Симон Петлюра у боротьбі за самостійну Україну" надзвичайно нам у цьому допоможе.

    Тож завітайте до бібліотеки та перегорніть сторінки цього неперевершеного видання про великого сина українського народу Симона Петлюру.

 Пропоную переглянути деякі світлини з книги:

   

 

                                      

  

Страшна правда про урочище Триби що під Полтавою /до Дня пам'яті жертв політичних репресій

  

 День пам'яті жертв політичних репресій  - це щорічний національний пам'ятний день в Україні, який відзначається у третю неділю травня. У цей день ми вшановуємо мільйони людей, які постраждали від тоталітарного радянського режиму, були розстріляні, ув'язнені сбо депортовані через свої переконання та соціальне походження. 

    Нажаль Полтавщина має свої трагічні сторінки історії часів тоталітарного режиму. Сьогодні пропоную переглянути одну з них...

   Під Полтавою є свій "бабин яр", або власна "биківня". Урочище Триби - це головне місце спочинку жертв сталінського терору на Полтавщині. Людей розстрілювали у підвалах НКВС (зараз це будівля СБУ на вулиці Соборності), а ночами таємно вивозили вантажівками сюди та ховали у братських могилах. За оцінками істориків на полтавській землі через цей терор лежать від 10 до 37 тисяч репресованих.

   Радянська влада десятиліттями тримала це місце в секреті, поки не сталося ось це:

     Масові поховання радянські спецслужби маскували таємно. Про те, що в лісі лежать тисячі тіл,  полтавці дізналися аж у 70-80-тих роках. І відкрили цю правду, нажаль, мародери та чорні шукачі, які шукали на місцях розстрілів золоті зуби чи цінні речі загиблих.

    Тільки у 1990 році відбулося перше офіційне перепоховання знайдених останків. А у 1995 році в урочищі Триби відкрили Меморіал жертвам репресій. Його центральний гранітний хрест має унікальну і дуже сильну деталь: у його середохресті висічена п'ятикутна радянська зірка, яка ніби розриває хрест із середини. Це символ того, як більшовицький тоталітарний режим нищив християнську мораль та людські життя.

   Але історія цього місця почалася не в ХХ столітті, а на 5 тисяч років раніше. Триби межують з урочищем Біла гора. Археологи знайшли тут сліди стоянок людей ще в епохи мезоліту та неоліту. Тут розкопували скіфську кераміку, стародавні кам'яні ножі та сокири. Задовго до того, як стати полігоном смерті, це була квітуча та затишна терраса над річкою Коломак..

   P.S. На сайті "Стара Полтава" ви знайдете ще багато, раніше невідомої та цікавої інформації про історичні місця рідної Полтавщини.