Незабаром закінчується навчальний рік. А для випускників шкіл - це останній рік у школі. Саме перед ними постає питання: яку професію обрати? дехто вже визначився, а дехто ні. Але для кожного буде цікаво ознайомитися з матеріалами інформ-дайжесту "Професії нові вивчай, своє майбутнє визначай", який пропонує бібліотека.
Тут ви можете дізнатися про професії ХХІ століття. А саме:
- Фахівець із наномедицини.
Досягнення у розвитку нанотехнологій у сфері субатомних механізмів і методів лікування сприятимуть істотним змінам в охороні здоров'я, і будуть потрібні фахівці у сфері наномедицини, які практикуватимуть нові методи лікування.
- Космонавти, космічні гіди та архітектори.
Virgin Atlantic та інші компанії вже обіцяють розвивати космічний туризм, тому у перспективі можуть знадобитися космічні гіди і пілоти, так само як і архітектори, які проектуватимуть інфраструктуру для перебування в космосі.
- Фахівець із боротьби зі зміною клімату.
Коли наслідки зміни клімату виявляються все сильніше, виникає необхідність у фахівцях-інженерах, які допоможуть послабити чи навіть обернути негативні ефекти. Серед технологій, які вони можуть використовувати, наприклад, установка гігантських парасольок, які відбивають сонячні промені і скидання залізної тирси в океан (що має сприяти розмноженню планктону і морських водоростей, які збиратимуть вуглекислий газ з атмосфери).
- Віртуальний юрист.
Інтернет відіграє все більшу роль у повсякденному житті, і в таких умовах затребувані фахівці в галузі права, які вирішуватимуть суперечки між людьми з різних країн і регіонів, де діє різне законодавство.
- Фахівець з утилізації непотрібної інформації.
Зі збільшенням обсягів інформації, які зберігаються на комп'ютерах, актуальним стане завдання швидкого надійного видалення непотрібних масивів даних, щоб при цьому не стати жертвою несанкціонованого доступу і розкрадання персональної інформації. Життя онлайн у сучасному світі набуває все більших масштабів.
- Соціальний працівник у соціальних мережах.
Соціальний працівник для тих, хто не зможе інтегруватися у соціальній мережі чи постраждав у результаті якихось складнощів у віртуальному співтоваристві.
- Шопери: "Мода - це чоловіче заняття".
Ще п'ять років тому до послуг персональних шопінг-гідів і стиліст-шоперів зверталися тільки забезпечені люди. Завдання цих фахівців - разом із клієнтом підібрати йому гардероб. Спільний похід із шопером по магазинах займає близько трьох годин. За цей час клієнт встигає купити 10-20 речей. Персональні стилісти не тільки підказують, що приміряти і купити, але і допомагають заощадити гроші своїм клієнтам. Вони завжди в курсі, де знижки, розпродажі та акції. Послуги шоперів у середньому обходяться у 100-150 грн. на годину (гонорар елітних стилістів - 800-1000 грн. на годину). Крім підбору одягу шопери пропонують провести ревізію гардероба: за три-чотири години клієнт отримає повний звіт про уміст шаф із рекомендаціями, що носити, а чого краще позбутися. Коштує це у середньому 1000 грн.
- Тренд-вотчер: поняття очікування скоро зникне.
Відстежувати тренди у поведінці людей, у різних сферах життя чи у конкретних галузях - робота тренд-вотчера. В Україні це зовсім нова професія, і фахівців можна порахувати на пальцях. У трудовій книжці їхня посада іменується як фахівець зі стратегічного планування. По суті, тренд-вотчери досліджують, що українці купуватимуть у майбутньому.
- Ревізор: "Люблю шпигувати".
Ця професія з'явилася в Україні приблизно у 2006 році з початком активного розвитку торгівлі. Щоб перевірити якість обслуговування клієнтів, фірми почали наймати спеціальних людей - "таємних покупців". Виглядають такі покупці непримітно - як звичайний відвідувач магазинів чи кафе, зате всередині кожного з них ховається справжнісінький шпигун.
Мистецтву "шпигунства" таємних покупців - найчастіше це молоді люди - навчають на тренінгах. Їм докладно розповідають, як влаштована робота магазинів (аж до того, як миють підлогу у торгових залах), що входить в обов'язки співробітників, як швидко вони повинні обслуговувати клієнтів і які норми етикету при цьому виконувати. Після ревізії "шпигун" заповнює спеціальну анкету, яку потім передає керівнику магазину чи точки харчування. Якщо про співробітника склалося хороше враження, він може отримати грошовий бонус, а якщо погане - уріжуть зарплату.
- Майстер прогнозів майбутнього.
Одна з нових професій в Україні - футурологія. Це наука, яка прогнозує майбутнє, причому в абсолютно різних сферах: чи то політика, економіка чи бізнес. Прогнози футулорогів завжди підкріплюються дослідженнями. Футуролог вивчає потреби, цінності людства, які будуть через 10-20 років.
Це професії, які створює саме життя. Тож вивчайте, осягайте, дійте.
пʼятницю, 27 березня 2020 р.
суботу, 21 березня 2020 р.
Сила слова Ліни Костенко
Весна... 19 березня 1930 року народилася Ліна Костенко у м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Хто знав, що ця маленька дівчинка стане відомою в усьому світі поетесою.
Цього року ми відзначаємо 90-річницю її дня народження. Тож я запрошую Вас до літературної світлиці, де поговоримо про життя та творчість Ліни Костенко, помандруємо в поетичний світ письменниці, спробуємо зрозуміти яскраво самобутній талант видатного майстра слова, лауреата Державної премії імені Т.Г. Шевченка, в творчості якої трансформувалися кращі традиції українського фольклору і класичної літератури.
А розпочиналося все так...
Коли Ліні було 6 років, родина переїхала до Києва, де вона закінчила школу на Куренівці і ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малишко.
У 1946 році опубліковано перш вірші Ліни. Дівчина вступила до Київського педагогічного інституту ім. М. Горького, але залишила його і поїхала навчатися в Москву в літературний інститут ім. Горького, який закінчила в 1956 році з відзнакою , а вже наступного року вийшла перша збірка її поезій "Проміння землі". Друга збірка "Вітрила" була опублікована в 1958 році, згодом - збірка "Мандрівки серця" у 1961 р. 1962 р. - збірка "Зоряний інтеграл"зазнала цензури і світу не побачила. Потім поетичному слову Ліни Костенко було оголошено заборону, її твори не виходили окремими виданнями до 1977 року й навіть саме ім'я авторки зникло зі сторінок перідики. Поетеса писала "в шухляду". Це тоді були написані "Маруся Чурай" і вірші, що склали книжки "На берегах вічної ріки" і "Неповторність".
В 1969 році Осип Зенкевич видав у діаспорі велику збірку, до якої ввійшло все найкраще створене на той час поетесою.
В 1979 р. вийшов роман у віршах "Маруся Чурай", а в 1980 р. - збірка "Неповторність". Саме за ці видання поетеса отримала Державну премію України імені Тараса Григоровича Шевченка.
За книжку "Інструктації", видану італійською мовою, Ліні Костенко присуджено премію Франческа Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності.
В 1998 році у м. Торонто Світовий Когрес українців нагородив Ліну Костенко найвищою своєю відзнакою - медаллю святого Володимира.
У 1999 році був написаний історичний роман у віршах "Берестечко" і окремою брошурою вийшла лекція "Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала", прочитана 1 вересня 1999 року в Києво-Могилянській академії. Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературної премії імені Олени Теліги.
В своїй творчості поетеса осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, людства. Вона хоче донести читачеві, що в школі життя сучасна людина далеко не завжди виглядає розумним учнем. Але все ж перемагає не відчай та безнадія, а гостре жадання краси, затишку, людяності, бажання достукатися до розуму, пробудити людську гіднісь.
"Коли в людини є народ, тоді вона уже людина" - ці слова Ліни Костенко стали крилатими.
Уже в першій своїй поетичні збірці ("Проміння землі", 1957 р) поетеса напророкувала собі нелегку долю. Один із віршів ("Перші кроки") завершила гіркувато-лукаво:
Для того, щоб добре ходити,
Потрібно десять раз упасти.
І в тому ж ключі - ще раз:
Щастя треба - на всяк випадок,
Сили треба - на цілий вік.
("Не оплакуй ні надій, ні згадок...")
"Треба" - це слово не випадково повторилося в неї кілька разів. За ним - відчуття обов'язку й призначення. Хоча на початку шляху власна життєва місія лише вгадувалася, але доля швидко
підтвердила, що Ліні Костенко судилося стати в українській літературі 60-80-х років "цитаделлю духу". Безкомпромісність - ось пароль її поезії.
В її творах чується бунт проти стандартизації, примітивізації людини. Неповторність - ось друге з ключових понять, смислових знаків волелюбного слова Ліни Костенко.
Враження дитинства, отроцтва і юності поетеси відбилися в багатьох її віршах. У збірці "Сад нетанучих скульптур" є розділ "Невидимі причали", до якого увійшли вірші сповнені світлого смутку, казкових образів, примхливої і яскравої гри фантазії.
У кількох віршах озвалися й спомини молодих літ:
Ще всі живі. Цитуємо поетів.
Ми ще студенти, нам по двадцять літ.
Незрячі сфінкси снігових заметів
Перелягли нам стежку до воріт.
Ще нас в житті чекало що завгодно.
Стояли сосни в білім кімоно.
І це було так просто і природно,
Що у Довженка світиться вікно.
("Підмосковний етюд")
Ці слова написані в той час, коли покоління окупаційних воєнних літ, ровесники поетеси входили в життя, вхопивши "ковток свободи" після задухи і терору сталінщини.
Повернувшись на Україну після навчання Ліна Костенко пересвідчилася, що тут все сміливіше розправляє плечі молоде покоління - "шістдесятники": Дмитро Павличко, Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Іван Драч.
Кохання в ліриці Ліни Костенко - це симфонія почуттів. Свято.Полон, Шаленство. Наслання. Хвороба. Сон. Чаклунство... Це самозреченість і відчай, втіха і смуток, беззахисність і сила, це безмежна ніжність, викликана співзвучністю двох душ, які озиваються назустріч одна одній. А ніжність - супутниця любові. Для її пробудження потрібен, кажучи мовою психологів, об'єкт кохання, а значить - захоплення, обожнювання, замилування.
Люблю до оніміння,
До стогону, до сліз. ("Недумано, негадано")
В цьому сенсі лірику поетеси порівнюють з вічно молодими сонетами Данте, Петрарки, Шекспіра.
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, - тільки до воріт.
а там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове, я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
("Моя любове, я перед тобою")
Працюючи над історичним романом у віршах "Маруся Чурай", Ліна Костенко використала скупі історичні - а по суті напівлегендарні - відомості про Марусю Чурай. Через Полтаву у цьому творі поетеса показала всю Україну. У Ліни Костенко історія Марусі Чурай зберігає максимум тих рис, деталей, фактів, про які нині відомо. Цей твір представляє в ураїнській літературі рідкісний жанр. Народна пам'ять приписує легендарній полтавці відомі пісні: Віють вітри, віють буйні", "Ой не ходи, Грицю ..." "Шумить-гуде дібровонька", "Грицю, Грицю, до роботи". З піснями Марусі Чурай рушали в походи козаки. Їх співав і співає український народ.
"Сила чарівна" поетичної уяви Ліни Костенко витворила цілком оригінальну художню версію сюжету з нещасливим коханням і образу піснетворки Марусі загалом. Дев'ять розділів роману - це надзвичайно яскрава картина, на якій є багатостраждальна українська історія з її трагічною героїкою, і колоритні типи з різних "поверхів" українського життя ХVІІ століття, і кохання дівчини-козачки, яке відкривається багатьма душевними гранями.
Велике кохання і велика зрада, трагічна смерть милого і суд громади. Сповідь Марусі - це й історія її трудного кохання, і таємниця Грицевої смерті (" Я не труїла. Те прокляте зілля він випив сам. Воно було моє.") У внутрішньому монолозі, спогадах героїні роману з'являється і його, Бобренкова, сповідь. Світиться в ній душа, яка сама себе занапастила. А ще в романі ми спостерігаємо нерівню душ Марусі і Гриця: "Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі." У цих словах не докір чи осуд. В них - зітхання, туга.
Отже, небо і земля. Поезія і проза. Максималізм і прагматизм. Душевний порив і практичний розрахунок.
І якщо Галя Вишняківна цілком належить буденщині, яка не передбачає духовних зусиль, то Гриць дійсно - між "небом" і "землею". І зрештою "земне" тяжіння бере гору. Перед нами постає людина, яка не відбулася. Адже було дано йому людську неординарність, але характеру не вистачило, висоти злякався. Він піддається спокусі більш простого й зрозумілого (ніж з Марусею), заможнього життя. Все це призводить до трагедії.
Поважне місце в доробку Ліни Костенко займають вірші, які в "Вибраному" складають великий розділ "Душа тисячоліть шукає себе в слові". Більшісь їх об'єднує мотив іронії історії, парадоксального зв'язку часів.
У навіяному спогадами про дитинство вірші "Колись давно, в сумних біженських мандрах..." є цікава (і характерна) метафора: "Хатки в солом'яних скафандрах...". Але в тому і полягає один із парадоксів динамічного ХХ століття, що в пам'яті однієї людини є і хата під стріхою, і космічний корабель. В одній деталі відбився колорит доби.
У вірші "Кольрові миші" йдеться про дівчинку, яку судять у Вишгороді за дивний "гріх":з багряних кленових листочків , "вона робила ... кольорові миші", як повідомляє сусід-скаржник. Від тієї забавки немає спокою, каже сусід: "чаклунка" Анна збила з пуття його дітей, які забули про свої цяцьки, адже тепер "вночі їм сняться миші кольорові. Тобто тут зіткнулись неповторність і стандарт. По суті Анну судять за те, що вона є незрозумілою для оточуючих.
Був сірий день. І сірий був сусід.
І сірий стіл. І сірі були двері.
І раптом нявкнув кольоровий кіт.
Залив чорнилом вирок на папері.
Кінцівка з домішкою казкової фантастики. Неповторність кепкує над сірістю.
Найбільше гармонії у тих віршах Ліни Костенко, де домінує мотив єднання людини з природою: "Слайди", "Гроза проходила десь поруч", "Ліс", "Біднесенький мій ліс...". Відчуття гармонії - від абсолютного взаєморозуміння й взаємодовіри природи і розкритої навстіж душі ліричної героїні.
Ліна Костенко - одна із тих, хто не втратив людської гідності в часи випробувань. І зараз, в ці нелегкі часи для України, поетеса не покидає своєї літературної діяльності. Хоча часом мріє писати вірші не з політичним забарвленням, а "малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні"...
В бібліотеці є книги Ліни Костенко і є літературознавчі видання про її творчість, а також періодичні видання, які вміщують статті про цю дивовожну жінку. На основі цієї літератури складено цю розповідь для Вас, шановні користувачі бібліотеки. Запрошую вас ознайомитися з творчістю Ліни Костенко в бібліотеці більш повніше після скасуваання карантинних заходів в Україні. Повірте, вона цього заслуговує.
Цього року ми відзначаємо 90-річницю її дня народження. Тож я запрошую Вас до літературної світлиці, де поговоримо про життя та творчість Ліни Костенко, помандруємо в поетичний світ письменниці, спробуємо зрозуміти яскраво самобутній талант видатного майстра слова, лауреата Державної премії імені Т.Г. Шевченка, в творчості якої трансформувалися кращі традиції українського фольклору і класичної літератури.
А розпочиналося все так...
Коли Ліні було 6 років, родина переїхала до Києва, де вона закінчила школу на Куренівці і ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малишко.
У 1946 році опубліковано перш вірші Ліни. Дівчина вступила до Київського педагогічного інституту ім. М. Горького, але залишила його і поїхала навчатися в Москву в літературний інститут ім. Горького, який закінчила в 1956 році з відзнакою , а вже наступного року вийшла перша збірка її поезій "Проміння землі". Друга збірка "Вітрила" була опублікована в 1958 році, згодом - збірка "Мандрівки серця" у 1961 р. 1962 р. - збірка "Зоряний інтеграл"зазнала цензури і світу не побачила. Потім поетичному слову Ліни Костенко було оголошено заборону, її твори не виходили окремими виданнями до 1977 року й навіть саме ім'я авторки зникло зі сторінок перідики. Поетеса писала "в шухляду". Це тоді були написані "Маруся Чурай" і вірші, що склали книжки "На берегах вічної ріки" і "Неповторність".
В 1969 році Осип Зенкевич видав у діаспорі велику збірку, до якої ввійшло все найкраще створене на той час поетесою.
В 1979 р. вийшов роман у віршах "Маруся Чурай", а в 1980 р. - збірка "Неповторність". Саме за ці видання поетеса отримала Державну премію України імені Тараса Григоровича Шевченка.
За книжку "Інструктації", видану італійською мовою, Ліні Костенко присуджено премію Франческа Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності.
В 1998 році у м. Торонто Світовий Когрес українців нагородив Ліну Костенко найвищою своєю відзнакою - медаллю святого Володимира.
У 1999 році був написаний історичний роман у віршах "Берестечко" і окремою брошурою вийшла лекція "Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала", прочитана 1 вересня 1999 року в Києво-Могилянській академії. Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературної премії імені Олени Теліги.
В своїй творчості поетеса осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, людства. Вона хоче донести читачеві, що в школі життя сучасна людина далеко не завжди виглядає розумним учнем. Але все ж перемагає не відчай та безнадія, а гостре жадання краси, затишку, людяності, бажання достукатися до розуму, пробудити людську гіднісь.
"Коли в людини є народ, тоді вона уже людина" - ці слова Ліни Костенко стали крилатими.
Уже в першій своїй поетичні збірці ("Проміння землі", 1957 р) поетеса напророкувала собі нелегку долю. Один із віршів ("Перші кроки") завершила гіркувато-лукаво:
Для того, щоб добре ходити,
Потрібно десять раз упасти.
І в тому ж ключі - ще раз:
Щастя треба - на всяк випадок,
Сили треба - на цілий вік.
("Не оплакуй ні надій, ні згадок...")
"Треба" - це слово не випадково повторилося в неї кілька разів. За ним - відчуття обов'язку й призначення. Хоча на початку шляху власна життєва місія лише вгадувалася, але доля швидко
підтвердила, що Ліні Костенко судилося стати в українській літературі 60-80-х років "цитаделлю духу". Безкомпромісність - ось пароль її поезії.
В її творах чується бунт проти стандартизації, примітивізації людини. Неповторність - ось друге з ключових понять, смислових знаків волелюбного слова Ліни Костенко.
Враження дитинства, отроцтва і юності поетеси відбилися в багатьох її віршах. У збірці "Сад нетанучих скульптур" є розділ "Невидимі причали", до якого увійшли вірші сповнені світлого смутку, казкових образів, примхливої і яскравої гри фантазії.
У кількох віршах озвалися й спомини молодих літ:
Ще всі живі. Цитуємо поетів.
Ми ще студенти, нам по двадцять літ.
Незрячі сфінкси снігових заметів
Перелягли нам стежку до воріт.
Ще нас в житті чекало що завгодно.
Стояли сосни в білім кімоно.
І це було так просто і природно,
Що у Довженка світиться вікно.
("Підмосковний етюд")
Ці слова написані в той час, коли покоління окупаційних воєнних літ, ровесники поетеси входили в життя, вхопивши "ковток свободи" після задухи і терору сталінщини.
Повернувшись на Україну після навчання Ліна Костенко пересвідчилася, що тут все сміливіше розправляє плечі молоде покоління - "шістдесятники": Дмитро Павличко, Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Іван Драч.
Кохання в ліриці Ліни Костенко - це симфонія почуттів. Свято.Полон, Шаленство. Наслання. Хвороба. Сон. Чаклунство... Це самозреченість і відчай, втіха і смуток, беззахисність і сила, це безмежна ніжність, викликана співзвучністю двох душ, які озиваються назустріч одна одній. А ніжність - супутниця любові. Для її пробудження потрібен, кажучи мовою психологів, об'єкт кохання, а значить - захоплення, обожнювання, замилування.
Люблю до оніміння,
До стогону, до сліз. ("Недумано, негадано")
В цьому сенсі лірику поетеси порівнюють з вічно молодими сонетами Данте, Петрарки, Шекспіра.
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, - тільки до воріт.
а там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове, я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
("Моя любове, я перед тобою")
Працюючи над історичним романом у віршах "Маруся Чурай", Ліна Костенко використала скупі історичні - а по суті напівлегендарні - відомості про Марусю Чурай. Через Полтаву у цьому творі поетеса показала всю Україну. У Ліни Костенко історія Марусі Чурай зберігає максимум тих рис, деталей, фактів, про які нині відомо. Цей твір представляє в ураїнській літературі рідкісний жанр. Народна пам'ять приписує легендарній полтавці відомі пісні: Віють вітри, віють буйні", "Ой не ходи, Грицю ..." "Шумить-гуде дібровонька", "Грицю, Грицю, до роботи". З піснями Марусі Чурай рушали в походи козаки. Їх співав і співає український народ.
"Сила чарівна" поетичної уяви Ліни Костенко витворила цілком оригінальну художню версію сюжету з нещасливим коханням і образу піснетворки Марусі загалом. Дев'ять розділів роману - це надзвичайно яскрава картина, на якій є багатостраждальна українська історія з її трагічною героїкою, і колоритні типи з різних "поверхів" українського життя ХVІІ століття, і кохання дівчини-козачки, яке відкривається багатьма душевними гранями.
Велике кохання і велика зрада, трагічна смерть милого і суд громади. Сповідь Марусі - це й історія її трудного кохання, і таємниця Грицевої смерті (" Я не труїла. Те прокляте зілля він випив сам. Воно було моє.") У внутрішньому монолозі, спогадах героїні роману з'являється і його, Бобренкова, сповідь. Світиться в ній душа, яка сама себе занапастила. А ще в романі ми спостерігаємо нерівню душ Марусі і Гриця: "Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі." У цих словах не докір чи осуд. В них - зітхання, туга.
Отже, небо і земля. Поезія і проза. Максималізм і прагматизм. Душевний порив і практичний розрахунок.
І якщо Галя Вишняківна цілком належить буденщині, яка не передбачає духовних зусиль, то Гриць дійсно - між "небом" і "землею". І зрештою "земне" тяжіння бере гору. Перед нами постає людина, яка не відбулася. Адже було дано йому людську неординарність, але характеру не вистачило, висоти злякався. Він піддається спокусі більш простого й зрозумілого (ніж з Марусею), заможнього життя. Все це призводить до трагедії.
Поважне місце в доробку Ліни Костенко займають вірші, які в "Вибраному" складають великий розділ "Душа тисячоліть шукає себе в слові". Більшісь їх об'єднує мотив іронії історії, парадоксального зв'язку часів.
У навіяному спогадами про дитинство вірші "Колись давно, в сумних біженських мандрах..." є цікава (і характерна) метафора: "Хатки в солом'яних скафандрах...". Але в тому і полягає один із парадоксів динамічного ХХ століття, що в пам'яті однієї людини є і хата під стріхою, і космічний корабель. В одній деталі відбився колорит доби.
У вірші "Кольрові миші" йдеться про дівчинку, яку судять у Вишгороді за дивний "гріх":з багряних кленових листочків , "вона робила ... кольорові миші", як повідомляє сусід-скаржник. Від тієї забавки немає спокою, каже сусід: "чаклунка" Анна збила з пуття його дітей, які забули про свої цяцьки, адже тепер "вночі їм сняться миші кольорові. Тобто тут зіткнулись неповторність і стандарт. По суті Анну судять за те, що вона є незрозумілою для оточуючих.
Був сірий день. І сірий був сусід.
І сірий стіл. І сірі були двері.
І раптом нявкнув кольоровий кіт.
Залив чорнилом вирок на папері.
Кінцівка з домішкою казкової фантастики. Неповторність кепкує над сірістю.
Найбільше гармонії у тих віршах Ліни Костенко, де домінує мотив єднання людини з природою: "Слайди", "Гроза проходила десь поруч", "Ліс", "Біднесенький мій ліс...". Відчуття гармонії - від абсолютного взаєморозуміння й взаємодовіри природи і розкритої навстіж душі ліричної героїні.
Ліна Костенко - одна із тих, хто не втратив людської гідності в часи випробувань. І зараз, в ці нелегкі часи для України, поетеса не покидає своєї літературної діяльності. Хоча часом мріє писати вірші не з політичним забарвленням, а "малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні"...
В бібліотеці є книги Ліни Костенко і є літературознавчі видання про її творчість, а також періодичні видання, які вміщують статті про цю дивовожну жінку. На основі цієї літератури складено цю розповідь для Вас, шановні користувачі бібліотеки. Запрошую вас ознайомитися з творчістю Ліни Костенко в бібліотеці більш повніше після скасуваання карантинних заходів в Україні. Повірте, вона цього заслуговує.
середу, 18 березня 2020 р.
Карантинні заходи в Україні
Шановні користувачі сільської Лютенськобудищанської бібліотеки!
В зв'язку з оголошенням на території нашої держави карантинних заходів щодо запобігання поширення коронавірусу COVID -19 бібліотека з 18.03 по 03.04.2020 року припиняє обслуговування користувачів.
Прошу віднестися з розумінням до тимчасових незручностей в обслуговуванні. Про повернення до звичайного режиму праці в бібліотеці буде повідомлено додатково.
В зв'язку з оголошенням на території нашої держави карантинних заходів щодо запобігання поширення коронавірусу COVID -19 бібліотека з 18.03 по 03.04.2020 року припиняє обслуговування користувачів.
Прошу віднестися з розумінням до тимчасових незручностей в обслуговуванні. Про повернення до звичайного режиму праці в бібліотеці буде повідомлено додатково.
суботу, 14 березня 2020 р.
Весна прийшла й душа співає
Ось і настала довгождана весна, і ми знову святкуємо День жінок, День найпрекраснішої половини людства. Саме Жінка приносить у світ красу, любов, тепло, дбайливість, добро, ніжність. Тож, як і кожного року, для жінок і про жінок відбувся тематичний вечір у Лютенськобудищанському сільському будинку культури. Готувалися ретельно і всі разом: і бібліотека, і працівники сбк.
Учасники бібліотечного читацького клубу за інтересами "Сузір'я" взяли активну участь у вечорі. Адже талантів нам не позичати та і з гумором дружимо. Так ми підготували інсценівку "На курорт" - у виконанні сімейної пари Слиньків Раїси та Григорія. Вони показали як готуються літні сільські жителі до поїздки на відпочинок. Ще вони розповіли гумореску "Про що говорять чоловіки, а про що - жінки" Григорія Драпака. У виконанні Світлани Фучко та Володимира Слинька гладачі побачили інсценівку "Теща і зять".
Але основним своїм завданням сузір'ївці вважають популяризацію українських пісень.
Цього разу у виконанні ансамблю "Сузір'я" прозвучала українська народна пісня "Сонце низенько вечір близенько", яку ми виконували акапельно. Ця пісня запала в душу кожному глядачеві в залі. Солісткою була Ніна Немченко.
Пісня Володимира Іжицького "Сиджу я край віконечка" нагадала багатьом присутнім їх молодість та перше кохання.
"Добре там, де нас нема" - це пісня Н. Фаліон про те, як завжди хочеться додому де б ти не був.
Пригадали ми і призабуту "Тумбалалайку", і "Била жінка та й мужика", і славнозвісну жартівливу пісню "Гапка", яку виконали Раїса Слинько та Ніна Немченко.
Дуже гарна, ніжна пісня про любов та весну "Соловонька" Олега Гаврилюка прозвучала у виконанні дуету Ніни Немченко та Володимира Слинька.
Деякі з цих пісень виконувалися під акомпонемент баяніста Григорія Слинька, а інші він співав разом з ансамблем.
Тож учасники "Сузір'я" своє завдання виконали на всі 12 балів, за що отримали щедрі оплески та відгуки односельців.
Учасники бібліотечного читацького клубу за інтересами "Сузір'я" взяли активну участь у вечорі. Адже талантів нам не позичати та і з гумором дружимо. Так ми підготували інсценівку "На курорт" - у виконанні сімейної пари Слиньків Раїси та Григорія. Вони показали як готуються літні сільські жителі до поїздки на відпочинок. Ще вони розповіли гумореску "Про що говорять чоловіки, а про що - жінки" Григорія Драпака. У виконанні Світлани Фучко та Володимира Слинька гладачі побачили інсценівку "Теща і зять".
Але основним своїм завданням сузір'ївці вважають популяризацію українських пісень.
Цього разу у виконанні ансамблю "Сузір'я" прозвучала українська народна пісня "Сонце низенько вечір близенько", яку ми виконували акапельно. Ця пісня запала в душу кожному глядачеві в залі. Солісткою була Ніна Немченко.
Пісня Володимира Іжицького "Сиджу я край віконечка" нагадала багатьом присутнім їх молодість та перше кохання.
"Добре там, де нас нема" - це пісня Н. Фаліон про те, як завжди хочеться додому де б ти не був.
Пригадали ми і призабуту "Тумбалалайку", і "Била жінка та й мужика", і славнозвісну жартівливу пісню "Гапка", яку виконали Раїса Слинько та Ніна Немченко.
Дуже гарна, ніжна пісня про любов та весну "Соловонька" Олега Гаврилюка прозвучала у виконанні дуету Ніни Немченко та Володимира Слинька.
Деякі з цих пісень виконувалися під акомпонемент баяніста Григорія Слинька, а інші він співав разом з ансамблем.
Тож учасники "Сузір'я" своє завдання виконали на всі 12 балів, за що отримали щедрі оплески та відгуки односельців.
Світлана Талан неперевершений майстер сучасного українського роману
7 березня 2020 року Світлана Талан святкує свій 60-річний ювілей.
Світлана Талан - сучасна українська письменниця, авторка романів у жанрі "реальних історій", які їй підказує саме життя. Неодноразова фіналістка Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова", Золотий письменник України, один з найуспішніших авторів за версією журналу "Фокус". У творчому доробку письменниці відкриваються гострі соціальні проблеми і протиріччя.
Багато хто з сучасників вважає Світлану Талан сучасним класиком.
В бібліотеці є книги цієї надзвичайно талановитої авторки. Тож до 60-річчя письменниці для широкого кола користувачів підготовлено і проведено літературну світлицю "Світлана Талан - неперевершений майстер сучасного українського роману". Під час ознайомлення з її творчістю користувачі прослухали бібліографічний огляд літератури, в якому йшлося про: історичні романи "Розколоте небо", "Не вурдалаки"; книги в жанрі "реальних історій": "Коли ти поруч", "Помилка", "Спокута"; правдиві романи про сучасну війну, яка пройшла крізь серце: "Ракурс", "Оголений нерв", "Повернутися дощем", "Матусин оберіг"; романи "Зорі, що купаються у річці", "Купеля" та "Я захищу тебе" - найновіша книга письменниці. Із задоволенням учасники заходу переглянули відеоролики з Інтернету. Зокрема: "Зустріч з Світланою Талан у Сєвєродонецькій міській публічній бібліотеці", де вона розповідає про себе, історію написання своїх романів, ділиться своєю впевненістю в тому, що література, і її книги зокрема, здатні впливати на формування особистості і навіть "змінювати людські долі"; Буктрейлери на книги "Коли ти поруч", "Розколоте небо", "Спокута".
Світлана Талан - сучасна українська письменниця, авторка романів у жанрі "реальних історій", які їй підказує саме життя. Неодноразова фіналістка Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова", Золотий письменник України, один з найуспішніших авторів за версією журналу "Фокус". У творчому доробку письменниці відкриваються гострі соціальні проблеми і протиріччя.
Багато хто з сучасників вважає Світлану Талан сучасним класиком.
В бібліотеці є книги цієї надзвичайно талановитої авторки. Тож до 60-річчя письменниці для широкого кола користувачів підготовлено і проведено літературну світлицю "Світлана Талан - неперевершений майстер сучасного українського роману". Під час ознайомлення з її творчістю користувачі прослухали бібліографічний огляд літератури, в якому йшлося про: історичні романи "Розколоте небо", "Не вурдалаки"; книги в жанрі "реальних історій": "Коли ти поруч", "Помилка", "Спокута"; правдиві романи про сучасну війну, яка пройшла крізь серце: "Ракурс", "Оголений нерв", "Повернутися дощем", "Матусин оберіг"; романи "Зорі, що купаються у річці", "Купеля" та "Я захищу тебе" - найновіша книга письменниці. Із задоволенням учасники заходу переглянули відеоролики з Інтернету. Зокрема: "Зустріч з Світланою Талан у Сєвєродонецькій міській публічній бібліотеці", де вона розповідає про себе, історію написання своїх романів, ділиться своєю впевненістю в тому, що література, і її книги зокрема, здатні впливати на формування особистості і навіть "змінювати людські долі"; Буктрейлери на книги "Коли ти поруч", "Розколоте небо", "Спокута".
Шануймо жінку - добробуту і щастя оберіг
Весна. Жінка. Краса.
Красива жінка, як земля мінлива.
В її очах закохані світи.
Щаслива жінка. Так, вона щаслива!
Так дай їй, Боже, щастя зберегти!
Щаслива щедра жінка. Дуже часто,
Вона сама є щастям для людец,
Адже дарує їм промінчик щастя.
Багата серцем по землі іде...
Ніна Виноградська
Кожного року ми відзначаємо свято Міжнародний день 8 Березня. Це свято сьогодні для нас як символ жіночої краси, ніжності, кохання та материнства. Здебільшого ми навіть не задумуємося над тим, чому жіночий день святкуємо саме в цей час.
Книжкова виставка-вернісаж "Шануймо жінку - добробуту і щастя оберіг", представлена у бібліотеці розповідає про те коли, хто і чому започаткував святкування 8 Березня. Тут зібрана інформація про жінок, які, кожна в свій час змінювали світ. Про них ходять легенди, пишуть книги та знімають фільми. І все тому, що сильний дух, краса і назвичайна сміливість допомогли їм піднятися над загальноприйнятими правилами у світі, де панують чоловіки. Тут користувачі можуть ознайомитися з життям та діяльністю найвизначніших жінок Ураїни та світу. А, ознайомившись, зможуть зрозуміти, що жінка може бути не тільки ніжною, лагідною, слабкою, але і сильною, веселою, діючою. Жінка може змінювати світ, створювати неперевершені проєкти. 8 Березня - це не лише про квіти і подарунки, але і про права жінок та можливість їх реалізації в сучасному суспільстві.
Красива жінка, як земля мінлива.
В її очах закохані світи.
Щаслива жінка. Так, вона щаслива!
Так дай їй, Боже, щастя зберегти!
Щаслива щедра жінка. Дуже часто,
Вона сама є щастям для людец,
Адже дарує їм промінчик щастя.
Багата серцем по землі іде...
Ніна Виноградська
Кожного року ми відзначаємо свято Міжнародний день 8 Березня. Це свято сьогодні для нас як символ жіночої краси, ніжності, кохання та материнства. Здебільшого ми навіть не задумуємося над тим, чому жіночий день святкуємо саме в цей час.
Книжкова виставка-вернісаж "Шануймо жінку - добробуту і щастя оберіг", представлена у бібліотеці розповідає про те коли, хто і чому започаткував святкування 8 Березня. Тут зібрана інформація про жінок, які, кожна в свій час змінювали світ. Про них ходять легенди, пишуть книги та знімають фільми. І все тому, що сильний дух, краса і назвичайна сміливість допомогли їм піднятися над загальноприйнятими правилами у світі, де панують чоловіки. Тут користувачі можуть ознайомитися з життям та діяльністю найвизначніших жінок Ураїни та світу. А, ознайомившись, зможуть зрозуміти, що жінка може бути не тільки ніжною, лагідною, слабкою, але і сильною, веселою, діючою. Жінка може змінювати світ, створювати неперевершені проєкти. 8 Березня - це не лише про квіти і подарунки, але і про права жінок та можливість їх реалізації в сучасному суспільстві.
вівторок, 3 березня 2020 р.
Чому мова - це важливо
Мова - це унікальна культурна спадщина кожної окремої національності на планеті. А чим багатша спадщина, тим багатшою є нація.
Що ми знаємо про укоаїнську мову?
Українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської родини. Учені запевняють, що найближчою генеалогічно до української є білоруська мова. На їхнє переконання, починаючи з ІХ-ХІ століття, обидві мови формувалися на спільній діалектній базі, а обидва народи до ХVІ століття мали спільну писемну книжну українсько-білоруську мову.
Українська мова - одна з найбільш вокальних та милозвучних мов світу. Філологи кажуть, що все це через те, що ми маємо досить велику кількість фонем - 48.
Українська мова має свій офіційний сайт, що містить багато цікавої інформації і про історію мови, і безліч корисних для справжніх гуманітаріїв практичних даних.
українська мова має чимало говірок: степовий говір, слобожанський, середньонаддніпрянський, підляський, середньопільський, східнополіський.
Українська мова є однією із найдавніших на нашому континенті.
Література, представлена на книжковій виставці "Від рідного слова ти сил набирайся" допоможе користувачам бібліотеки краще розуміти свою мову, вивчити її глибше, навчитися розмовляти українською грамотно і сучасно, а також дізнатися чому так важливо говорити рідною мовою в своїй країні. Книжкова виставка пропонується для широкого кола користувачів як для використання в повсякденному житті, так і для професійної діяльності та навчання.
Що ми знаємо про укоаїнську мову?
Українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської родини. Учені запевняють, що найближчою генеалогічно до української є білоруська мова. На їхнє переконання, починаючи з ІХ-ХІ століття, обидві мови формувалися на спільній діалектній базі, а обидва народи до ХVІ століття мали спільну писемну книжну українсько-білоруську мову.
Українська мова - одна з найбільш вокальних та милозвучних мов світу. Філологи кажуть, що все це через те, що ми маємо досить велику кількість фонем - 48.
Українська мова має свій офіційний сайт, що містить багато цікавої інформації і про історію мови, і безліч корисних для справжніх гуманітаріїв практичних даних.
українська мова має чимало говірок: степовий говір, слобожанський, середньонаддніпрянський, підляський, середньопільський, східнополіський.
Українська мова є однією із найдавніших на нашому континенті.
Література, представлена на книжковій виставці "Від рідного слова ти сил набирайся" допоможе користувачам бібліотеки краще розуміти свою мову, вивчити її глибше, навчитися розмовляти українською грамотно і сучасно, а також дізнатися чому так важливо говорити рідною мовою в своїй країні. Книжкова виставка пропонується для широкого кола користувачів як для використання в повсякденному житті, так і для професійної діяльності та навчання.
Правовий захист - потреба кожного українця
Ви - ЛЮДИНА! Ви від народження за законом є вільною людиною. Ви - представник планети Земля! Ви - громадянин України.
Як людина Ви маєте природне право на життя.
Як громадянин України Ви маєте конституційні права,
гарантовані Українською Державою.
Які Ваші права та хто повинен захищати їх?
Інформацію про це та відповіді на багато інших запитань про свої права ви зможете знайти в бібліотеці у прес-викладках "Правовий захист - потреба кожного українця".
Тут Ви також знайдете поради, як самому або за допомогою друзів, близьких чи родичів або громадських організацій можна реально відстоювати свої права та інтереси.
Періодичні видання повідомлять Вам про новини в світі законодавчої сфери в Україні.
Як людина Ви маєте природне право на життя.
Як громадянин України Ви маєте конституційні права,
гарантовані Українською Державою.
Які Ваші права та хто повинен захищати їх?
Інформацію про це та відповіді на багато інших запитань про свої права ви зможете знайти в бібліотеці у прес-викладках "Правовий захист - потреба кожного українця".
Тут Ви також знайдете поради, як самому або за допомогою друзів, близьких чи родичів або громадських організацій можна реально відстоювати свої права та інтереси.
Періодичні видання повідомлять Вам про новини в світі законодавчої сфери в Україні.
Підписатися на:
Дописи (Atom)