З Днем працівника лісу!

   Кожного року в третю неділю вересня в Україні відзначається День працівника лісу. Це свято присвячується усім захисникам природи та лісового господарства. В 2023 році День працівників лісу припадає на 17 вересня.

    Вперше цей день почали святкувати в 1966 році. Масова вирубка дерев для будівництва змусила місцеву владу запровадити спеціальні охоронні організації. Адже знищення лісу могло призвести до глобальних проблем з екологією. 

   Пізніше в 1977 році було прийнято "Лісове законодавство". Професійні працівники лісуництва зробили свій внесок, щоб зберегти природу. Для вшанування їх праці в 1980 році було затверджено свято "День працівника лісу".

     Шановні працівники лісу! Прийміть щирі вітання з професійним святом! Успіхів вам у вашій непростій справі! Плекайте наші лісові простори, щоб і надалі ми могли милуватися красою лісів, якими так щедро наділила нас Природа та ваші дбайливі руки!

   

 А для користувачів бібліотеки пропоную огляд літератури                                    "ЛІС - БАГАТСТВО КРАЇНИ".

В книзі Павла Васильовича Вакулюка "ЛІС - БАГАТСТВО КРАЇНИ" ви можете знайти інформацію на тему: ліс - захисник землі, ліс і здоров'я людини, закон охороняє ліс, шкідники та хвороби лісу, лісові заповідники і заказники. Дізнаєтеся про те,  як здійснюється облік урожайності дерев, облік лісоматеріалів, заготівля насіння лісових порід, вирощування сіянців та саджанців, відведення ділянок під вирубку, обробіток грунту під лісопосадки, висаджування сіянців і саджанців та інші види діяльності лісового господарства.

     В книзі "ВОДООХОРОННІ НАСАДЖЕННЯ висвітлено досвід водоохоронної лісомеліорації для захисту річок України від забруднення та виснаження, рекомендації про розміщення додаткових лісонасаджень, які в комплексі з іншими водоохоронними заходами поліпшать якісний склад річкового стоку та підвищать водність річок улітку. Тут розглянуто основні положення системи господарських заходів у водоохоронно-захисних лісонасадженнях. Книга розрахована  на спеціалістів лісового. водного та сільського господарства, природоохоронних органів.

   У книзі "ЛІС І ЛЮДИНА" ви знайдете дуже цікаві розповіді про те, яке значення в житті людини мають лісові масиви.        Адже неможливо уявити життя сучасної людини без тієї продукції, яку вони дають. Немає на землі людини, життя якої не пов'язувалося б з лісом. Ліс - символ багатства, добробуту і могутності країни, своєрідний універсальний магазин, скатертина-самобранка з величезною кількістю ходових "товарів" - від будівельних матеріалів до харчових продуктів і вітамінів. Все, що в лісі родиться, вдома пригодиться. Ліс - комора без замка, повна грибів, ягід і плодів, лікарських рослин та горіхів. Ліс - це дім для звірів і птахів.                          Але все  ж таки головна цінність лісу полягає в тому, що він дає деревину. Адже у природі немає іншого матеріалу, який за масштабами використання міг  би зрівнятися з деревиною.                                                                                                  Отже основним завданням лісівників повинно бути залісення пісків, ярів, берегів річок і водойм, гірських схилів, створення полезахисних смуг та ін.

    

      

     Книжка Юхима Яковича Єліна "РОСЛИНИ НАШИХ ЛІСІВ" допоможе вам розпізнати рослини, визначити їх назви, біологічні та господарські особливості. Ви дізнаєтеся про їхню будову, умови, в яких вони ростуть, про спосіб їх життя та практичне значення. 

     Ліс - сукупність великої кількості дерев, які впливають одне на одне і створюють специфічне лісове середовище. У лісі ростуть чагарники, дерева-велетні й карлики, хвойні та листяні породи. Кожній деревній породі природа визначила певне місце і наділила специфічними властивостями. Є серед них світло-, тепло- і вологолюбні, морозо- і посухостійкі види, з товстою чорною тріщуватою і гладенькою білою корою, стрункі та кострубаті. Одні породи можуть жити тисячі, а інші десятки  років. Деякі люблять рости в гущавині, інші навпаки. Але немає таких дерев, які б не приносили користі.                                   Кожна деревна порода - унікальне творіння природи і має свою "біографію і географію", історію виникнення і розселення. Назви дарев мають грецьке, латинське, персидське, арабське, слов'янське і навіть тюркське походження. Потім ці назви об'єднали в професійну латинь - професійну міжнародну мову, зрозумілу всім ботанікам.                                                                            Отже в книзі "ОПОВІДІ ПРО ДЕРЕВА" автор у цікавій формі розповідає про особливості основних деревних порід, вплітаючи в оповідки міфи і легенди.                                     

                                  Тож завітайте до бібліотеки, щоб розгадати таємниці лісу.

 

Спорт - модно, здорово. захопливо!

 

До Дня фізкультури та спорту в бібліотеці було проведено брей-ринг "Спорт - модно, здорово, захопливо" для юнацтва.  

Захід спрямований на заохочення систематичних занять спортом, виховання дружнього колективу, вміння працювати в команді, розширення кругозору фізичної культури та спорту. 

Під час вступної бесіди юні учасники зрозуміли, що здоров'я - найдорожчий скарб людини. Це сила, успіх, краса, багатство та справжня радість життя для кожного з нас. А весь секрет продовження життя полягає в тому, що берегти здоров'я потрібно ще з дитинства і постійно дбати про свій фізичний розвиток.

Брей-ринг запропонував ІІІ блоки питань, два конкурси та супер-гру. Команди "Чемпіони" та "Переможці" чесно змагалися в знанні олімпійського руху, спортивних ігор та видів легкої атлетики. В результаті перемогу здобула команда "Переможці".

Флешмоб "За здоровий спосіб життя" було проведено напередодні з учнями  9 класу.

 

Зі святом, рідний мій Зінькове!

     

       Бібліотека приєднується до привітань з Днем міста.  Найкращим подарунком рідному місту повинні бути наші досягнення у різних сферах діяльності та обізнаність в історії рідного краю. Тож завітайте в бібліотеку, щоб ознайомитися з історичною краєзавчою літературою, представленою на виставці-вікторині "Про батьківський край запитаю у книги".

     А щоб нагадати про створення міста Зіньків, пропоную вам авторську віршовану розповідь "Легенда про козака Зінька", яку я створила на День народження міста і яку вміщено у поетичній збірці поетів-краян "Звеличимо Зіньків прадавній", присвяченій 415-й річниці заснування м. Зіньків, яка побачила світ у 2018 році.                                               

 Легенда про козака Зінька

Хочу Вас у світ легенди запросити

І щоб із нею ви навчилися дружити,

Я познайомлю вас з сім’єю козака Зінька,

А доля в нього була зовсім нелегка.                                                                                                                           З давніх – давен наш край гримів красою

       І заворожував серця!

       То і не зміг його об’їхать стороною

       Козак Зінько, який мав душу молодця!

Тут він побачив річку, ще не порослу осокою,

Де зеленіли верби розлогі над водою.

І луки, що простягались звідусіль…

Здалося, що цей рай земний для нього.

То він собі тут і осів.

        Хотілось заснувати тут родину,

        Трудитися для неї без зупину.

        Потребувала рук його земля –

        І не чужа, а ось вона – своя.

Тож наш Зінько тут довго не журився:

Води джерельної напився,

Хатину збудував і заснував квітучий сад –

Трудящим був, навів він всюди лад.

       «Пора знайти собі дружину», - подумав він.

        І, щоб було все чин-по-чину,

        Знайшов для сватання причину -

         Він закохався у дівчину!

Десь недалечко був тут хутірець,

Дівчина Галя пасла там овець.

А вже увечері вона пісні співала

Й мелодія та юнакові в серце впала.

       Любив до цього тільки голос солов’я,

      Що у саду вишневім душу звеселя.

       Але чарівну пісню Галі почула вся Земля

       І переміг той голос навіть солов’я.

Так ось і наш козак Зінько

Пісню милу цю послухав,

До Галі поспішив він під вікно

І впевнено її узяв за руку.

       За плечі ніжно обійняв,

       Заворожив медовими речами.

       До ранку з нею постояв …

       І-і-і повернувся з рушниками!

Отак і сталося отут:

Сім’я в них утворилась!

Від них пішов зіньківський люд -

Це правда, не наснилось.

       Немало літ козак Зінько

       Творив свою родину.

       Став син, як батько козаком,

       Щоб захищати Батьківщину…

Пройшло з тих пір багато літ,

Століття промайнули.

А ми й тепер продовжуєм їх рід

І рідний край не оминули.

        Трудящі в нас чоловіки –

        Господарюють гречно.

        За пісню, дану на віки,

        Ми  вдячні Галі безперечно!.

 А що ж Зінько? Можливо він щасливий?

       І, поглядаючи з небес,

       Він думає – чи міг би й нині

       Ріки Ташані чути сплеск?

Як міг би він пройтися містом?

Чи тут було б йому не тісно?

Бо звик до простору в свій час…

Чи міг би порадіть за нас?

          Адже, напевно, дякував він Богу,

          Що дав йому таку нагоду:

          У нашім краї оселитись

          Й з криниці тут води напитись.

                          Життя іде, його не зупинити.

                          А ми й надалі будемо творити:

                          У ріднім краї і пісні співати,

                          І щедро ниву засівати.

                                                                 Ніна Немченко

        

 

З Днем Державного Прапора та з Днем Незалежності України!

 Мрія одна – мирна незалежна Україна!

Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов'я.

Зветься веселково – Україною,

Земле зачарована моя!

23 серпня – День Державного прапора України!

24 серпня український народ відзначає найголовніше державне свято – День Незалежності України.

З цієї нагоди Лютенськобудищанська сільська бібліотека організувала для своїх користувачів книжкову виставку-дайжест «Під жовто-блакитним стягом».

Ознайомлення з літературою книжкової виставки-дайжесту допоможе Вам дізнатися більше про Україну, її народ та його героїчний шлях до здобуття самостійності, познайомитися з ключовими подіями нашої історії та легендарними особистостями нашого минулого.
Також на виставці представлена література про видатних українців, які стали гордістю України.

   Найбільш корисною така література буде для підростаючого покоління. Тож, завітавши до бібліотеки, дівчатка і юнаки дізнаються більше про історію Державного Прапора України та про те, який нелегкий шлях доводиться долати українцям, щоб утвердитися, як нації нескорених.

   Запрошую всіх бажаючих до бібліотеки, щоб дізнатися більше. Адже знання - це сила!

 

 

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КНИГОЛЮБА

День книголюба - це щось на кшталт Гелловіну для бібліофілів. Традиція щорічного відзначення цього дня зародилася в Сполучених Штатах і так само стала поширюватися світом, як і чудернацькі й почасти моторошні практики святкування Гелловіну. Кому саме спало на думку започаткувати таку 24-годинну данину пошани до цього найдавнішого носія друкованого слова, невідомо. Але  бібліофіли з великим пієтетом відзначають це свято.                                    

  Не тільки джерело знань, а ще й утіха для колекціонера

 Слово "бібліофіл" походить від грецьких "бібліон" і "філеа", що в перекладі - "книга" і "схильність, або сильна пристрасть", а в підсумку - "книголюб". Зазвичай бібліофіли не полюють за книгами через їхній зміст, натомість їх радше вабить вік книги, її обрамлення, обкладинка, авторство, видання й наклад або інші нюанси та особливості, що роблять її такою раритетною, цінною та бажаною.

 Пристрасть колекціонувати книжки існує практично відтоді, як існують і самі книги. Найвідомішим бібліофілом стародавнього світу був, мабуть, ассирійський цар Ашшурбанапал, який зібрав у своєму палаці десятки тисяч тогочасних письмових джерел та пам'яток. Дещо згодом, уже в римську епоху відомий римський політик, красномовець і філософ Цицерон, який був сам затятим колекціонером книжок, сказав: "Якщо хтось має садок і бібліотеку, то він має все, що потрібно".   Марк Тулій Цицерон був не лише красномовцем, а й затятим книголюбом своєї доби

Уже в іншу епоху англійський гуманіст Річард Аунгервілл близько 1470 року видав працю "Бібліофілон". Вона стала чимось на кшталт кодексу шанувальника книжок. У ній, зокрема, є й такі слова: "Книжки - це справжнє багатство, божественний дар, якого людині ніколи не буде задосить". 

     Після революції 1848 року в Парижі граф Рауль Леонор Ліньєроль майже повністю відійшов від суспільного життя, щоб якомога далі від людей цілком присвятити себе своїй книгозбірні. Одну зі своїх паризьких квартир він відвів виключно під бібліотеку. Особливістю аристократа-книголюба було те, що він приховував свою пристрасть, тобто колекціонування книжок стало його таємним хобі й самоціллю, коли головне - зібрати й заховати. Коли його запитували про наявність окремих праць, він навіть заперечував, що вони є в його колекції. Подейкують, що хтось пропонував йому цілих два мільйони франків за його колекцію, але граф без роздумів відхилив таку щедру пропозицію. Вже після його смерті в 1893 році зібраний ним книжковий скарб був проданий за 1,1 мільйона франків.

Курйози з книголюбами: аристократ-самітник, мисливець за автографами, король моди та брезентовий намет

Якщо вірити Книзі рекордів Гіннесса, то найбільшу колекцію книжок з автографами зібрав американський пастор Річард Воррен з Каліфорнії. У його бібліотеці налічується 2381 книжка  з авторським підписом.

Так само в Книзі рекордів Гіннеса зазначається, що взагалі найбільшою приватною книгозбірнею світу володіє інший американець - Джон Бенгем, який проживає в містечку Авока в штаті Індіана. Його приватна колекція налічує понад 1,5 мільйона томів. Частину книжок колекціонер зберігає в гаражі, а решта лежить захищена брезентом у його саду.

Затятим колекціонером книжок був також і легендарний німецький "король моди" - кутюр'є Карл Лаґерфельд (Karl Lagerfeld), який помер 2019 року. Кажуть, що його книгозбірня налічувала 300 тисяч примірників. Лаґерфельд колись сам казав, що щодня купував по 30-40 книг. Тільки для того, щоб розмістити свою бібліотеку, зірковому дизайнеру знадобилося сім квартир. На тлі цього цікаво було б дізнатися, як саме Лаґерфельд відзначав 20 лютого, адже саме на цю дату припадає так званий "День чистоти книжкових полиць". До речі, походження цього дня так само невідоме. 

                                                Бібліофіли й відхилення

    Утім, трапляється й таке, що в декого цілком безневинна пристрасть колекціонувати книги може перерости ледь не на манію або психічне відхилення. Доходить до того, що декого таке відхилення штовхає навіть на порушення закону.  Однією з таких вад у свідомості вважається бібліоклептоманія, тобто непереборне бажання поцупити якусь книжку. Найвідомішим прикладом такого збочення став директор розташованої в Неаполі бібліотеки Biblioteca dei Giralamini Маріно Массімо Де Каро. У нього настільки свербіли руки, що впродовж 2011 та 2012 років він крав книги ледь не по всій Італії, навіть у себе вдома. А потім він нелегально перепродавав викрадені раритетні видання праць Галілео Галілея, Коперника, Кеплера та Ньютона. За цей час клептоман накрав раритетів на загальну суму тримільйони євро. Утім, коли його викрили, за ґрати суд його не відправив, натомість йому присудити сім років домашнього арешту. Власне, для читання часу аж задосить.

Одні з раритетів, викрадених Маріно Массімо Де Каро

    Є й інші види психічних розладів, що пов'язані з книжками. Це, зокрема  бібліопатія, тобто хвороблива пристрасть до книжок. А ще є так само хворобливе непереборне бажання нищити й рвати книги. Іншим відхиленням вважається бібліофобія - сильний страх перед книгами.

     День книголюба відзначають письменники, поети,видавці, бібліотекарі, друкарні, книжкові магазини, ну і, звичайно читачі. Адже саме для читачів і створюються книжки і їм призначений Всесвітній день книголюбів.

   Кожен з нас любить книгу по-своєму. І розуміння її змісту у кожного своє. Але всі ми розуміємо, що немає в світі  речі, яка б володіла такою магією, як книга. Читання – це своєрідне таїнство. Адже кожна книга має таємницю, розкрити яку ми зможемо тільки після її прочитання. Читання – це інвестиція у своє майбутнє, у розвиток своєї особистості, у формування характеру та кругозору, а також у покращення рівня свого виховання та інтелекту. Тож прекрасно, коли людина любить читати. 

Зі святом, мої дорогі шанувальники книг, шановні користувачі бібліотеки !!!

День пам'яті Лесі Українки

                                                                     Як я умру, на світі запалає

                                                                     Покинутий огонь моїх пісень

                                                                     І стримуваний пломінь засіяє,

                                                                     Вночі запалений, горітиме удень.

                                                                                                Леся Українка

     Тільки поети-пророки, тільки народні співці, що з'єднались усім серцем зі своїм народом, заслужили гідної народної шани. Вони могли вірити, що їхнє слово, народжене в дні великого мороку, ясним промінням сіятиме у вільному краї.

    Однією з них і стала Леся Українка (Леся Петрівна Косач-Квітка) - українська поетеса, перекладачка, громадська діячка, 110 років пам'яті якої ми відзначаємо 1 серпня. Твори Лесі Українки стали еталоном сучасної поезії, а сама поетеса - символом нескореності, уособленням землі, народу , його душі. Вона Українка з великої літери.

    Ізольоване до певної міри життя, перебування на самоті спонукало Лесю до мрії і фантазування. Тож і працював мозок, плелися думки. За найщирішого порадника, співрозмовника і друга стає для Лесі книжка. Вона відкриває перед юною читачкою безмежний світ. Досить було уздріти дівчинці нехитрий малюнок чи фотографію, як у розбурканій уяві складалася ціла історія чи картина...

    Як і всі діти, Леся захоплювалася романтичними лицарськими часами. Але чарував її не той гарний і щасливий переможець, якому фортуна допомогла здолати супротивника (ні, вона вважала його не за героя, а швидше за насильника), а подоланий, той, що, вже відчуваючи на своєму серці гострий кінець списа, не благав пощади,а завзято відповідав:"Убий - не здамся".

     Ця любов до знедолених, що запала в дитяче серце, лягла в основу Лесиного патріотизму.  "Убий - не здамся" стало гаслом її життя. Книжки допомагали  мріям здійматися все вище, сягати далеко за сині моря і гори, проникати в майбутнє й тисячолітнє минуле.  Але за наймудрішого Лесиного вчителя було саме життя. Воно на кожному кроці збагачувало дівчинку новими враженнями, скеровувало думки і мрії.

             Дивлюсь я на яснії зорі,

             Смутні мої думи, смутні.

             Сміються байдужії зорі

             Холодним промінням мені.

  Ви, зорі, байдужії зорі!

  Колись ви інакші були,

  В той час, коли ви мені в серце

  Солодку отруту лили.

    Важка хвороба не дозволяла Лесі жити на повну силу. Але мріями вона сягала зірок...

...Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну,

Щоб вільно по світі літати, щоб вітер розносив луну.

Щоб геть аж під яснії зорі полинути співом дзвінким,

Упасти на хвилі прозорі, буяти над морем хибким.

Лунали б тоді мої мрії і щастя моє таємнЕ,

Ясніші, ніж зорі яснії, гучніші, ніж море гучне.

   У поезіях, як у дзеркалі відбивалася душа поетеси. Тут весь її поетичний темперамент і непримиренна пристрасть, що не поступається навіть перед пристрастю великого Тараса Шевченка. Всі поезії, все життя Лесі Українки свідчать про те, що вона могла любити, або ненавидіти, середини вона не знала, мирити добро і зло не вміла.

    Або погибель, або перемога,

    Сі дві дороги перед нами стане...

Вона, не вагаючись вибирала ту дорогу, що веде до свободи хоч би й через особисту смерть:

     Хай я загину, та хай сяє сонцем мило

     Над людьми  правда і надія!  

  Твори Лесі Українки завжди пройняті глибоким почуттям і в переважній більшості мінорні, цебто сумовиті, повиті тугою й жалем. Адже де б не була поетеса, в яку країну не поїхала, всюди бачила неволю, лихо і насилля. Та тяжчого, ніж в Україні, не бачила. Тож ще дужче хотіла повертатися до свого знедоленого краю. А ще суму додавало своє безсилля як перед неволею України, так і перед своєю недугою, яка передрікала неминучу смерть. Тому у віршах Леся часто виливає думки про лихе передчуття:

       Я знаю, так, се хворої примари, -

       Не час мені вмирати, не пора.

       Та налягли на серце чорні хмари

       Лихого пречуття, душа моя вмира!

Вдяглися мрії у смуткові шати

І понесли мене в дивний, мовчазний край,

І там прийняв мене в зеленії палати

Плакучих верб і кипарисів гай.

Серпанком чорним жалібниці-мрії

Мені покрили очі, змеркнув світ,

І залунали скарги жалібнії

Моїх покинутих пісень-сиріт.

Пісні вернулись плакать на могилі

Палкого серця, що носило їх, 

Вони були між людьми гості милі,

Та не прийняв ніхто їх за своїх.

     Творчість видатної української письменниці стала вагомим надбанням не лише для вітчизняної, а й для світової культури. Найкращі твори Лесі Українки - це справжня поетична феєрія. На сторінках книжок оживають давні легенди, що переплітаються із споконвічною мудрістю і ми відчуваємо: слово поетеси і понині торкається самого серця.