Що означає бути волонтером або Добро починається з тебе...

 

5 грудня відзначаємо Міжнародний день волонтера. Цього дня бібліотека запропонувала учням  6 класу поговорити про волонтерство. Учні дізналися про історію виникнення Дня волонтера, обговорювали, чому волонтерство є важливою частиною сучасного суспільства. Діти поділилися власними історіями допомоги іншим. Зокрема актуальною темою є допомога та моральна підтримка  нашої громади захисникам: плетіння сіток, збір продуктів та предметів особистої гігієни, малюнки, які надихають воїнів. Адже діти також приймають участь у цій діяльності. Вчилися і сітки в'язати і вареники ліпити.

   Щиро віриться, що ця бесіда залишила в серцях дітей бажання робити добро та надихатиме на створення нових ініціатив.

   Всі разом ми вітаємо тих, хто творить добро та допомагає іншим вирішувати їх проблеми, з Міжнародним днем волонтера. Бажамо миру, всіляких гараздів і щоб на вашому життєвому шляху  завжди зустрічалися люди, які підтримають і допоможуть  у скрутну хвилину.

Загадковий світ Марії Башкирцевої

    

Першою в світі жінкою, чиї картини
 виставили в Луврі, була українська художниця Марія Башкирцева – геніальна мисткиня, яку привласнили росіяни. Хоча вона наголошувала: «Я – українка!».

Марія народилася 23 листопада 1860 року в Гавринцях біля Диканьки у дуже заможній родині. Її тато був великим землевласником та очолював дворянство Полтавської губернії.

Коли Марії було 4 роки, батьки розлучилися, а в 12 вона з мамою переїхала до Франції. Дівчина мала чудовий голос та мріяла стати відомою співачкою, але завадила хвороба – туберкульоз.

Тоді Марія вирішила стати художницею та в 19 років пішла навчатися до паризької Академії Жуліана. Вона так наполегливо працювала, що опанувала 7-річний курс навчання за 2 роки.

У 22 роки Марія стала паризькою сенсацією. Вона творила в жанрі реалізму. Але де б не була Марія, завжди підкреслювала, що вона українка.

«Є таке в мемуарах, що їх приймав, не мало, не багато, папа Римський, бо це - найвища аристократія. Вона йому там сказала, що вона приїхала з України. Вона не хотіла належати до панівної імперської культури», – розповідає викладачка Києво-Могилянської академії Віра Агеєва.

На жаль, через хворобу сил, у дівчини ставало все менше й менше. Марія розуміла, що її життя буде коротким, і намагалася якомога більше малювати.

«Вона працює по 12 годин на добу, при тому, що в неї сухоти. Вона знає, що вона приречена, і вона хоче встигнути у цей тісний час, який їй відпущений. Вона хоче встигнути якомога більше», – каже Віра Агеєва.

Найвідоміша картина Марії Башкирцевої – «Мітинг», на якій зображено нараду школярів. Саме «Мітинг» пізніше виставлять у Луврі, але лише після смерті художниці…

А до того, коли вона показала цю картину на Салоні, її не визнали, і Марія дуже важко пережила цю невдачу.

«Марія дуже розгнівалася. Це вже була пізня осінь. Вона пішла працювати на свіже повітря  малювати, і захворіла», – розповідає екскурсоводка Диканського краєзнавчого музею Неля Гордівська.

Того ж 1884 року Марія пішла з життя, їй було лише 25. А через кілька років її картини «Мітинг» та «Жан і Жак» забрали на виставку до Лувру.

Також уже після смерті вийшов «Щоденник» Марії, який став бестселлером. Її сміливі думки про рівні права з чоловіками вразили тогочасну аудиторію.

«Якщо вже хтось точно не захотів бути другою статтю, то це Марія Башкирцева. Щоденник Башкирцевої – це один з найвизначніших текстів, з аналізу якого починається будь-яка розмова, будь-який діалог, аналіз автобіографічного письма в 20-21 століттях», – каже викладачка Києво-Могилянської академії.

Але чому українці так мало знають про Башкирцеву? Бо її, як і Малевича, Ріпина та інших митців, привласнила росія.

Коли Марії не стало, мати передала півтори сотні її картин до музею в Санкт-Петербурзі. Через це росіяни і досі підписують Марію Башкирцеву як російську художницю і кажуть, що «раділась в росіі». І водночас запевняють, що ще в 30-х роках передали більше сотні її картин в Україну, але майже всі зникли.

В Україні наразі є лише три картини Башкирцевої в музеях Сум, Харкова та Дніпра. А український переклад щоденника Марії все ще чекає свого видавця. Тож наше знайомство з геніальною українкою ще тільки починається!

За рік по смерті художниці в Парижі відбулася її велика персональна виставка. Деякі її роботи викупили музеї, зокрема Люксембурзький, та приватні колекціонери зі всього світу. Більшість робіт художниці матір перевезла в родовий маєток в Гавронцях, однак у 1917-му половина колекції згоріла під час пожежі, а ще половина не пережила бомбардувань Другої світової. Близько 40 картин Марії належать музейним зібранням росії, ще 20 — Франції, 3 — Україні  і по одній картині є в США, Греції, Алжирі, Чехії, Сербії, Нідерландах.  

     Чи не найбільше Марія Башкирцева прославилась своїм "Щоденником". Вона вела його, за різними даними, з 12-ти чи з 15 років. Цих 106 грубих рукописних томів загальною кількістю понад тисячу аркушів видали у 1887 році, що зробило Башкирцеву відомою. Унікальний документ епохи, амбітний "автопортрет мисткині замолоду" одразу став бестселером і був перекладений більшістю мов Європи. Українського перекладу, на жаль, поки що немає.                                        Пам'ять про видатну художницю в Україні зберігають. Іменем Марії Башкирцевої названа вулиця у Полтаві, а у Диканьці діє картинна галерея, біля якої розташований пам'ятник художниці.                                 За своє коротке життя Марія тричі відвідувала батьківщину, була в Києві, Полтаві та Сумах. Вона захоплювалася красою наших міст та селищ, які, як казала сама художниця, нічим не поступаються французьким. Марія завжди стверджувала, що вона українка не лише за походженням, а й за покликом душі. 

В бібліотеці є книги Михайла Слабошпицького про Марію Башкирцеву:

"Щоденник"  Марії Башкирцевої

Віршована повість Івана Нечитайла "Вічно молода Марія"

В цій книзі автор підкреслює, що не було б великої художниці, не розцвів би талант, якби його не живили рідна земля і народна творчість.

Недарма Башкирцева постійно повертається на Батьківщину, в рідні Гавронці і Черняківку, де народилася івиросла. Вони дають їй наснагу для творчості, нові теми і сюжети. 

Повість Івана Нечитайла написана захопливо і цікаво. Мова твору проста, дохідлива, живописна, повна епітетів, порівнянь, метафор.

Ця книга корисна для молоді, яка повинна знати своїх славних земляків і на прикладі життя Марії Башкирцевої вчитися досягати своєї мети, працювати над розвитком своїх здібностей.

А ще автор стверджує, що справжні таланти не вмирають:"...Якщо він в когось є, то буде на віки, Його не зможе час і забуття зітерти".

Про це говориться навіть на початку віршованої повісті 

"Вічно молода Марія".

Пролог

Багатство і талант, талант і слава -

Не всім таке дається у житті.

Для декого багатство - це забава,

Безцільна трата часу в маятті.

Все це і їй навіщувала доля,

Багатством не обділена була,

Але перемогла марнОту воля

І руслом зовсім іншим потекла.

Їй так хотілось досягнути слави

І нею світ увесь заполонить.

Та на шляху зловісне щось, лукаве

Ставало й норовило зупинить.

Й мети своєї досягала вправно:

ЇЇ шмагало з усіляких сил.

Здавалося, такі фізичні травми

Й життя вогонь могли враз загасить.

Вона ж долала всі болячки сміло

Й до слави крокувала напролом.

Здоровий дух підтримував і тіло,

А дух у ній - нестримний бурелом.

А ще талант вона від Бога мала

І розвивати прагнула його,

На малість час дарма не витрачала -

І він заснути міг, як без дрівець вогонь.

Талант без праці - що без сонця трави:

Можливо і ростимуть, та бліді.

Вона себе всю віддавала славі,

Виснажуючи сили у труді.

Й труд воссіяв, хоч і в чужому краї,

ЇЇ до слави все-таки привів.

Про неї ми і досі мало знаєм,

А якщо знаєм, то лише напів.

Короткий вік їй дарувало небо,

Але багато встигла  все ж зробить.

Вона так мало думала про себе,

На славу віддавала кожну мить.

Їй можна заздрить, можна співчувати,

Але найбільш гордитись, мабуть, слід.

Що Україна родить ці таланти,

Які дивують позамежний світ.

 

День Гідності та Свободи в бібліотеці

Щоб вшанувати патріотизм і мужність громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору,  прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття,  розвивати бажання стати гідними громадянами України, бібліотека запросила учнів середніх та старших класів Лютенськобудищанської гімназії на годину мужності "Україна - країна нескорених".

   Під час заходу учасники говорили про Революцію Гідності 2013-2014 років, переглядали відеофільми про події в Україні, які змінили хід історії. Обговорювали зміст ключового гасла цьогорічного Дня Гідності та Свободи "День Гідності та Свободи щодня і без вихіднх" та значення слів "гідність" і "свобода". Слухали патріотичні вірші та пісні. Вшанували пам'ять загиблих героїв хвилиною мовчання.

   

 Юнаки та дівчата розуміють, що ми – українці – свідомий і відповідальний народ, здатний відстоювати свій вибір. Ми подали історичний приклад того, як солідарність, братерство і взаємоповага між сотнями тисяч людей згуртовує їх довкола спільної мети. Таке бачення подій в Україні намагалися донести до свідомості і юним користувачам бібліотеки учням 4 класу під час бесіди "День Гідності та Свободи - щодня і без вихідних".

 В бібліотеці до Дня Гідності та Свободи для широкого кола користувачів представлено виставку історичної події "Україна в наших серцях". 

  

Андрій Кокотюха та його відверті твори

   

17 листопада 2025 року свій 55-річний ювілей відзначає Андрій Кокотюха - відомий український письменник, сценарист і журналіст, який є автором понад 40 книг у жанрі детективу, триллера та дитячої літератури. Лауреат багатьох літературних премій, зокрема "Коронації слова" (головні премії 5 разів). Засновник премії "Золотий пістоль" за кращий гостросюжетний твір. В 2012 році письменник здобув звання "Золотого письменника України". Серед цікавих фактів: він написав свій перший твір у 7 років, до 12 років писав лише казки, а в дитинстві мріяв стати бібліотекарем. Письменник також працював муляром, різноробочим та збиральником меблів, а його книги "Червоний", Шлюбні ігрища жаб" та "Повзе змія"  були екранізовані. 

    Працював у видавництві "Смолоскип" (з 1994 по 1999 рік), де організовував "гастролі для молодих письменників". з 1998 року працює журналістом, а також є автором сценаріїв до багатьох фільмів та серіалів.

  Особисті звички та вподобання:

   Кокотюха любить збирати гриби та читати. Він читає до 70-90 книг на рік, його щоденне правило - читати 100 сторінок.

  Коли письменник завершує написання нової книги, він танцює. 

 Письменник не любить українських політиків, футбол, борщ, вареники, макарони, хімію як шкільний предмет, громадський транспорт та черги.

Він товаришує з Сергієм Жаданом і є хрещеним батьком його доньки.

   Подвійна перемога  на "Коронації слова": У 2006році Андрій Кокотюха здобув одразу дві премії на конкурсі "Коронаці слова" - "Темна вода" (перша премія) і "Зоопарк" (друга премія).

   У 20024 році вийшла 100-та за рахунком книга письменника - "Вабанк у Харкові".

    Пропоную вашій увазі книгу Андрія Кокотюхи "Чорний ліс".  В цьому творі автор знову звертається до теми українського повстанського руху в роки Другої світової війни. У Чорному лісі на Волині українці ведуть смертний бій на три фронти: з німцями, росіянами та поляками. Головному героєві - колишньому міліціонерові з Миргорода, зекові, радянському диверсанту - непросто розібратися в тому, хто є ворогом його народу. Утім, вроджене прагнення справедливості не лишає для нього сумнівів, на чиєму боці правда, а стрімке розгортання подій, у вирі яких він опинився, спонукає відстоювати її зі зброєю в руках.

   Взявши до рук "Чорний ліс", ви матимете можливість поринути в калейдоскоп надзвичайно складних подій. Подій, які в тій чи іншій формі, у тій чи іншій місцевості відбулися в реальному житті. Жанр роману дозволив авторові звести в єдиний сюжет і показати всю гостроту протистояння, яке шматувало людські долі, нищило мораль, робило друзів ворогами, а ворогів друзями...

   Вітаємо "Золотого письменника України  Андрія Кокотюху з ювілеєм. Бажаємо міцного здоров'я, нових цікавих творів та творчих успіхів! 

                    

  

Писемність і мова країна казкова

   

Українська писемність і мова - це окремі складові культури, які мають давню історію, починаючи від дохристиянських часів до сучасності. День української писемності та мови, який відзначається 27 жовтня, є святом розвитку державної мови та вшанування пам'яті літописця Нестора, що символізує зв'язок із давніми коренями та сучасною мовою.

   Докази існування писемності сягають Трипільської цивілізації (протописемність) та давньоруських часів (графіті, берестяні грамоти). Нестор Літописець вважається одним із засновників писемної мови, а його праці є найвищим досягненням писемності тих часів. 

Українська писемність розвивається, використовуючи унікальний алфавіт, який є основою для функціонування мови в усіх сферах життя. Українська мова - це одна з наймилозвучніших мов світу, що має багатий словниковий запас та виразні форми. Українська мова є державною мовою в Україні, а її використання поширюється по всьому світі, що демонструє її життєзданість.

    Свято української мови і писемності підкреслює важливість мови в історії України, нагадує про історію, розвиток та цінність української мови, а також популяризує її навіть за кордоном. По всій країні проводяться тематичні заходи, як от Всеукраїнський радіодиктант, який збирає тисячі учасників.

    В бібліотеці до Дня української мови та писемності проведено Мовознавчий турнір "Писемність і мова - країна казкова" з учнями 4 класу та вікторину "Мандрівка в словесну мудрагелію" для учнів 2 класу Лютенськобудищанської гімназії.

   На заходах юні читайлики дізнавалися про дане свято,  змагалися в знанні української мови, створювали анаграми із наданих слів, складали слова із наданих букв, розгадували словесні ребуси, доповнювали прислів'я та приказки, відгадували загадки, брали участь у конкурсі "Дай відповідь", відгадували українських письменників за портретами та назвою творів, добирали рими у віршиках. Говорили про те, що: "Книги - це ріки, що напоюють світ" і що "Велика користь буває від учення книжного". Оглядали тематичну книжкову виставку "Ось воно - століть велике диво. Пошуки, мандрівки, відкриття. Прочитай як зоряно й правдиво книги ці змальовують життя!".

Національно-патріотична година "НАЦІЯ НЕСКОРЕНИХ: ВІД КОЗАЦТВА ДО СЬОГОДЕННЯ"

 

1 жовтня є особливою датою у календарі для українців, адже сьогодні відзначають День захисника і захисниці України! Мужні чоловіки й хоробрі жінки щодня захищають нашу державу від агресії й загарбництва, піддаючи своє життя і здоров'я небезпеці. Свято захисників і захисниць покликане возвеличити цих людей, нагадати іншим про їхню відвагу, особливо у цей важкий, непростий для України час.

Врочисте свято захисників і захисниць України присвячується не лише тим, хто зараз боронить терени нашої держави, а й тим, хто оберігаючи ці кордони і відвойовуючи свою землю у агресора, поплатився найціннішим – життям.

1 жовтня в нашій країні настає День захисників і захисниць України, присвячений військовослужбовцям, волонтерам, прикордонникам, ветеранам і всім іншим українцям, які мають відношення до захисту Батьківщини. Ми дякуємо героям за їхній подвиг і прославляємо воїнів, які загинули в бою.

     Щоб вшанувати мужність і героїзм захисників і захисниць незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяти подальшому патріотичному духу у суспільстві в бібліотеці проведено національно-патріотичну годину "Нація нескорених: від козацтва до сьогодення".

  Під час заходу: говорили про тих, хто носить почесне звання захисників України, розповідали про етапи розвитку нашого славетного війська, повідомляли учасників про те, що своїми славними традиціями сучасні ЗСУ зобов'язаі козацтву, тому "як колись для козака почесним обов'язком була служба в Запорізькій Січі, так і сьогодні захищати рідну землю - це почесний обов'язок кожного з нас"; вшанували пам'ять загиблих воїнів хвилиною мовчання;

возвеличували працю волонтерів, пригадавши про діяльність нашої громади в цьому напрямку.

На заході читали патріотичні вірші, переглядали  патріотичні  відеоролики. Національно-патріотична година закінчилася мотивуючою піснею "Ой у лузі червона калина похилилася" , яку  учасники заходу заспівали всі разом.

Сьогодні ми вітаємо з Днем захисників і захисниць України всіх причетних до Збройних Сил України! Також вітаємо сім'ї героїв, адже без підтримки близьких військовим було б набагато важче.

У сьогоднішнє свято хочемо побажати того, про що мріє кожен українець - якнайшвидшої перемоги, настання миру, щастя в кожну родину. Нехай усі українські герої якомога швидше повернуться до своїх домівок! А ще бажаємо Божого захисту для всіх воїнів. Нехай Богородиця своїм покровом укриє від біди, відведе ворогів і допомагає мудрими порадами. Дякуємо за мужність і відвагу! Дякуємо за можливість жити життя!

   Слава Україні! Героям Слава!

Королева детективного жанру

 

15 вересня 2025 року відзначаємо 135-ту річницю від дня народження легендарної авторки детективних романів Агати Крісті, яка завоювала серця мільйонів читачів по всьому світу. Вона стала однією з найбільш відомих і популярних авторок ХХ століття, а її ім’я донині асоціюється з класичними детективами. Завдяки своєму таланту Агата Крісті створила безліч захопливих історій, персонажі яких – такі як Еркюль Пуаро та міс Марпл – стали невід’ємною частиною світової літератури.

 Агата Мері Кларисса Міллер відома як Агата Крісті, народилася                15 вересня 1890 року в Торкі, Англія. Вона була наймолодшою дитиною в заможній родині. ЇЇ мати Клара Міллер мала вплив на виховання дочки і з раннього віку заохочувала любов до літератури. Однак, Агата не отримала формальної освіти в школі – її навчали вдома, що дозволило їй розвивати власний інтерес до писемності і літератури.

Цікаві факти з життя:

Професія та наркотики: Крісті працювала медсестрою та фармацевтом, що дало їй знання про отрути, які вона потім використовувала у своїх творах. 

Спосіб мислення: Вона часто обмірковувала сюжети своїх детективів, поїдаючи яблука та п'ючи чай у ванні. 

Серфінг: У молодості вона разом із першим чоловіком подорожувала на Гаваї, де спробувала серфінг. 

Таємниче зникнення: Після розлучення з першим чоловіком у 1926 році вона зникла на 11 днів, а потім з'явилася в санаторії з амнезією, називаючи себе іншим ім'ям.  І хоча висунуто безліч теорій, включно з викраденням інопланетянами. Сама вона ніяк це не коментувала. Ця подія досі залишається однією з найбілш інтригуючих загадок її життя, яку ніхто не зміг повністю розгадати.

Захоплення садівництвом: Крісті захоплювалася садівництвом, що також знайшло відображення в її романах, де часто описувалися сади. 

Цікаві факти з творчості:    

Дебютний роман Агати Крісті «Загадковий випадок у Стайлзі» вийшов друком у 1920 році. Ця книга стала початком її довгої кар’єри письменниці. Головний герой цього роману, Еркюль Пуаро, незабаром став одним з найвідоміших літературних детективів.

Псевдонім: Агата Крісті писала під псевдонімом Мері Вестмакотт, видавши під цим ім'ям шість романтичних романів. 

Прототип Пуаро: Відомий детектив Еркюль Пуаро мав реальний прототип, хоча й не повністю. 

У 1914 році Агата одружилася з Арчібальдом Крісті, офіцером Королівської артилерії. У роки першої світової війни вона працювала в госпіталі, що надалі вплинуло на її літературну кар’єру – саме тут вона отримала знання про отрути, які згодом часто використовувала у своїх романах.

Після розлучення з Арчібальдом Крісті, письменниця вийшла заміж за Макса Маллоуена, археолога, і почала супроводжувати його в експедиціях. Ці подорожі надихнули її на написання багатьох історій, які відбувалися в екзотичних місцях.

Ненависть до пудингу: Нелюбов до мармеладного пудингу призвела до того, що Крісті використала його як спосіб доставки отрути в одному зі своїх романів, "Кишеня, повна жита". 

Була популярною авторкою романів про кохання. Під псевдонімом Мері Вестмакотт Агата Крісті написала шість романів про кохання, включаючи напівбіографічну історію «Незавершений портрет».

Останні книги про Пуаро і Марпл: Фінальні книги про Еркюля Пуаро ("Завіса") і міс Марпл ("Забуте вбивство") були написані під час Другої світової війни, але побачили світ лише в 1974 році. 

Неоднозначна спадщина: Наприкінці життя, через хворобу Альцгеймера, Крісті почала диктувати свої останні твори. 

Її твори перекладені на 103  мови, а тираж примірників її книг перевищує 2 мільярди примірників.

Продала більше книг, ніж кількість жителів у Китаї і США разом взятих. З тиражем понад 2 мільярди примірників її книги посідають третє місце в світі за кількістю видань після Біблії і творів Шекспіра

Агата Крісті прожила довге життя і залишила світ у 1976 році, але її спадщина досі живе. Легендарна авторка залишила після себе не лише велику кількість літературних шедеврів, але й величезний вплив на світову літературу, зробивши детективний жанр популярним і захопливим для багатьох поколінь читачів.