Іван Цюпа як невтомний трудівник пера (сторінка ювіляра)

 Іван Антонович Цюпа - невтомний трудівник пера.

    Любов до рідного краю, свого народу - споконвічна тема нашої літератури.

    "Полтавщино мій рідний краю, моя вишнева сторона! Ти моя пшенично-житня купіль, колиска мого дитинства. Під твої блакитним небом я народився і зростав серед зелених піль, серед жайворонкових пісень і медового запаху гречок".

   Багато у нас родючої землі і шовкового неба. Та кожному найкраща та земля, на якій народився, найпрекрасніше в світі те небо, під яким виростав зцілований сонцем, вмитий теплими дощами, зачарований вечірніми зорями." - так пристрасно-поетично звертається до рідної Полтавщини відомий український письменник Іван Цюпа, що народився 29 жовтня 1911 року в мальовничому селі Бірки Зіньківського повіту Полтавської губернії.  Тут він зробив перші кроки, тут виростав, мужнів в найтяжчі часи історичного шляху нашої держави ХХ століття. Свої молоді роки він змальвує у книзі "Дорогами юності", яка була популярна серед молоді.

    Творчий доробок Івана Цюпи складають новелли, оповідання, романи. Письменник удостоєний Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка за досягнення в журналістиці та публіцистиці. 

      В 2006 році за рішенням Зіньківської районної ради іменем Івана Антоновича Цюпи стали називатися  Бірківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів та Бірківська бібліотека-філія.

  Сьогодні в нашій бібліотеці представлена літературна полиця "Іван Цюпа як невтомний трудівник пера" присвячена 110-й річниці з дня народження українського письменника. 

 

   Завітайте в бібліотеку, щоб прочитати вперше чи пригадати надзвичайно колоритні твори письменника, герої яких прості люди, які жили, навчалися, працювали поряд і які дуже цікаві, різні за характерами та особистими долями.  Обіцяю - буде цікаво.

        

Україна в другій світовій війні (Книжкова виствка-пам'ять)

        

     Війна... Друга світова війна ... Страшна війна минулого, пекуча рана, яка болить досі чи не кожній родині в Україні. Наші воїни та і всі мирні жителі боролися за кожен клаптик рідної землі до останнього подиху, до останньої краплі крові, вистояли і перемогли. Для України ціна тієї перемоги жахлива - мільйони людських життів, зруйнована економіка. Кожен другий воїн поліг у бою, кожен другий з тих, хто вижив, був поранений...

       Довідково. За різними даними загинув кожен п'ятий українець. Було знищено 700  міст    і   28 000 сіл. Спалено 319 000 господарств. На Лівобережній Україні був зруйнований кожен четвертий будинок. Виведено з ладу 5 600 мостів, зруйновано 33 000 шкіл, технікумів, 18 000 медичних установ. З окупацією України вся вона вкрилася концтаборами, гетто: у кожному місті, районі чи селі, де проживали євреї , був свій "Бабин Яр". На території України нелюди зі свастикою на рукавах знищили близько 4 мільйонів мирних жителів, близько 13 мільйонів військовополонених.

      Американський репортер під час подорожі Україною в 1945 році писав, що війна, яку дехто схильний називати"російською славою", мала бути "по-справедливому визнана українською війною... Міста, промисловість, землеробство та людність жодної європейської країни не зазнали таких тяжких нищень".

  77 років тому, тобто 28 жовтня 1944 року земля нашої нині незалежної держави була звільнена від завойовників. Все менше залишається учасників цієї війни. Честь їм і шана, живим! Вічна слава загиблим! Хай не згасає пам'ять про героїв!

         До Дня визволення України від  фашистських загарбників в бібліотеці організовано книжкову виставку-пам'ять "Україна в Другій світовій війні". Тут ви можете ознайомитися з найновішою літературою про цей період історичного шляху України і українців.

         Запрошую до бібліотеки!