У січні 1918 року відбулася важлива подія в історії України - бій під Крутами. Тоді українські студенти і гімназисти на кілька днів стримали наступ російсько-більшовицьких військ. Це дало змогу виграти час, щоб визнати на міжнародному рівні нашу молоду державу - Українську Народну Республіку.
Події тих буремних днів відображаються в історичних документах та літературі. В 2013 році видавництво "Золоті ворота" в Києві презентувало книгу Ю. Сороки "Бій під Крутами".
В 2020 році видавництвом "Дивосвіт" в місті Полтава надруковано книгу "Герої Крут і Полтавщина".
До книги "Герої Крут і Полтавщина", виданої з нагоди відзначення 100-річчя Української революції 1917-1921 років, увійшли найрізноманітніші матеріали. Це й історична стаття кандидата історичних наук Михайла Ковальчука, це й короткі оповіді упорядника про 12 звитяжців - учасників бою. Це й спогади учасників бою, яким поталанило вижити у вирі тодішньої російсько-української війни. Йдеться про тих учасників бою та авторів спогадів, чиє життя було пов'язане з потавським краєм: Аверкія Гончаренка, Івана Шарого, літературознавця та історика церкви Демида Бурка, прем'єр міністра УНР (1919 р.) Бориса Мартоса. Доля цих людей складалася по-різному - еміграція до Європи і США, служіння Українській Церкві, боротьба із російським більшовизмом у лавах Холодного Яру, потім сталінські катівні й розстріл... Та всіх поєднує те, що лишили вони нам, нащадкам, свої спогади - цінне історичне джерело про знаковий бій доби Української революції 1917-1921 років. Важлива частина книги - "крутянські" вірші, які належать перу полтавців: настоятеля Свято-Миколаївської церкви в Полтаві й учасника бою Демида Бурка, діаспорних поетів родом з Лохвицького та Зіньківського районів Полікарпа Плюйка та Олексія Шевченка, яких невблаганні вітри ХХ століття закинули за океан, а ще наших сучасників - активістки "Союзу українок", учасниці Революції Гідності Тетяни Домашенко та активістів "Просвіти" Ганни Антипович (Дениско), яка родом із с. Загрунівка Зіньківського району, та Григорія Булаха.
Ми упали в сніги. Наші очі викльовують круки.
А нащадків навчать, як тим крукам співати хвали.
Україно, живи! - простягаємо зранені руки,
Україно, прости, що від ката тебе не спасли!
Боже нив і дібров, наші душі до Тебе у леті,
Боже, Матір Вкраїну хоч Ти заступи і спаси!
Нас укрили сніги - і хоружих, і просто поетів,
А її ще терзають московські розлючені пси.
Ми упали в сніги.... Нас підступно ударили в спину
Комісарський наган і незгода у хаті вітця.
Україно, прости, - хоч ми впали та бились до згину
Із тими, що хотіли, щоб крові не було кінця.
Ми зостались в снігах... В Київ сунуть нові муравйови.
Хоч були ми орли, нас онук-яничар розпина.
Україно, устань, дай зневіреним сили й любові,
Україно, прости , - коли є ще за нами вина.
Пом'яніть нас усіх. Ми увійдемо в Божі оселі.
Ми за вас Його будемо денно й нощно молить -
За зчужілі міста і засипані стронцієм села,
За усе, що так тяжко вкраїнському серцю болить.
Ми упали в сніги... Пом'яніть нас усіх...
"Серед числених тяжких подій, серед незлічених жертв українського народу в його боротьбі з большевицькою Московщиною, були події особливо трагічні, були жертви, яких не можна забути. Не забудеться трагедія під Крутами, що увійде в історію як українські Термопілі. Не загладяться в пам'яті учасників її образи борців, які свідомо йшли на смерть за рідний край... То про них співається: "Душу й тіло ми положим За нашу свободу, І покажем, що ми браття козацького роду", - так говорить Демид Бурко у статті "Трагедія під Крутами. Згадки учасника". (Розділ книги "Студенти, вистрілявши всі набої, , останніми вбивали себе, прославляючи Україну")
Тож запрошую вас, шановні користувачі до прочитання книг: "Герої Крут і Полтавщина" та Ю. Сорока "Бій під Крутами", які є у фонді бібліотеки.
