Українська хустка - споконвічний оберіг українців

    Ой хустина, хустиночка! Мережана, шита... - так ніжно говорить про українську хустку Тарас Григорович Шевченко. 

     7 грудня ми відзначаємо День української хустки. Саме українська хустка об'єднує жіночі покоління і передається як родинна цінність від матері до доньки для збереження народних традицій. 

    Щоб ознайомити дітей з обрядовою роллю української хустки в житті українського народу, розвивати творчі здібності та естетичний смак, виховувати повагу до українських звичаїв та культурної спадщини з учнями 1-4 класів проведено інформаційну квест-гру "Українська хустка - споконвічний оберіг українців". Учасники заходу дізналися багато цікавого про призначення різноманітних українських хусток. Ознайомилися з творами українських письменників, де змальовується краса хустини. Потім ці знання закріпили, виконуючи завдання на зупинках квесту: "Синонімічний лабіринт", "Ребуси", "Сортування. Кому яка хустина", "Збери докупи", "Анаграми", "Знайди пару", "Кросворд навпаки". Кожна команда дітей отримала почесні "Грамоти "за зайняте місце у змаганні та солодкі призи. 

Научала мама донечку-дитину:

«Як ідеш до Храму – пов’яжи хустину.

Під покровом Діви Пресвятої станеш,

Благодать від Бога у замін дістанеш.

Чистоту покори принесеш Пречистій,

Оберегом буде символ урочистий».

Пролітали роки, доня виростала,

На рушник весільний перед Богом стала.

Пов’язала хустку свекрушенька-мати,

Щоб її, як дочку, у сім’ю прийняти.

Українська хустка, не просто хустина:

Це краса і врода, це – душа гостинна.

Це те, сокровенне, що з роду до роду

Є вірним талісманом нашого народу.

Хустку дарувала милому кохана,

Як ішов до бою, щоб гоїти рани.

Щоби повертався живим і здоровим

Та хустина була символом любові.

Біла і, жовта, синя, у барвистих квітах,

Щоби шанувати, щоб життю радіти.

Хустка, як прикраса, хустка, як придане,

Те, що так безцінне, ні з чим незрівнянне.

А у піст і смуту – чорна є хустина

Під нею ховали долю удовину…

Ніжно доторкаюсь до хустки руками…

Теплий подарунок, що лишивсь від мами.

                                 Михайлина Гудзінська