Тримай своє здоров'я в своїх руках

 

 В Україні у другу суботу вересня відзначаємо День фізичної культури і спорту.  Саме цьому дню бібліотека  приурочила ток-шоу "Тримай своє здоров'я в своїх руках". Захід проведено з учнями середніх класів та юнацтвом. Метою бібліотечного заходу було виховання в учнів почуття відповідальності за майбутнє нашої нації, розуміння важливості здоров'я для людини і для нації в цілому; формування вміння цінувати життя, здоров'я в усіх його аспектах  та вести для цього здоровий спосіб життя.

    Цитатою заходу стали слова великого мудреця, лікаря Авіцени: " Головним скарбом життя є не землі, що ти завоював, не багатства, що у тебе в скринях. Головним скарбом життя є здоров'я, і щоб його зберегти, потрібно багато що знати".

   Отже у ток-шоу взяли участь запрошені гості - знавці своєї справи  в області здоров'я: медичний  працівник Н. М. Бутенко, шкільний психолог     В. І. Хоменко, учитель фізкультури В. А. Безпалий, учитель української мови та літератури Т. В. Передерій.

   Учасники заходу дізналися багато цікавого та корисного для того, щоб краще підтримувати стан свого здоров'я.  Познайомилися з правилами здорового способу життя, щоб: мати змогу правильно вдосконалюватися фізично, харчуватися з користю для свого зростаючого організму, вести якомога активніше життя, займатися фізкультурою та спортом, завжди  знаходити  причину для гарного настрою, що є однією із головних складових міцного здоров'я.

   Дізнавалися про державні програми, закони та укази, направлені на удосконалення стану здоров'я дітей та підлітків в Україні.

 Обговорювали крилаті вислови про здоров'я відомих філософів, лікарів, психологів всіх часів, починаючи з античних.  З'єднували розділені українські прислів'я про здоров'я. Закріпляли отримані знання під час гри разом з шкільним психологом. Перевіряли на міцність свої легені, адже стан легень - це показник здоров'я людини. 

Корінням стародавній - серцем молодий (краєзнавчі читання)

    Зіньків - місто дитинства, юності, а то й усього життя. Йому - ювіляру, древньому, але вічно молодому, приурочено краєзнавчі читання в бібліотеці. Увагою користувачів удостоїлися поетичні твори наших краян Івана Цюпи, Тихона Лиманського, Ольги Кондратенко. Творчість сучасних авторів, серед яких члени літературно-мистецького об'єднання Зіньківщини "Свічадо", чиї вірші знайомі читачам із колективних видань "Дивокрай", "Вогонь сердець" та інших. А розпочали захід із славнозвісного "Гімну міста Зінькова" на слова Володимира Прислонського, музику до якого написав Володимир Найда. 

   У сузір'ї міст на Полтавщині,

    Мов яскрава вранішня зоря,

   Із часів далеких і до нині

   Над Ташанню наш Зіньків сія.

                             Приспів: Світи, зоря Зінькова, і не гасни,

                                             Даруй нам щастя, радість і тепло,

                                             Аби твоє минуле і сучасне

                                             З майбутнім поруч крізь віки ішло.

  Ти, Зінькове, був завжди і будеш

  Знаний працьовитими людьми,

 Ти нас, ніби рідна мати, любиш,

Ніби діти, любим тебе ми.

                                    Приспів:

                                                         Ти в добу козацьку народився,

                                                         Славним містом повітовим став,

                                                          Ворогам ніколи не корився,

                                                         Гордо стяг свій високо тримав.

                                  Приспів:

Йди вперед, Зінькове, без зупину,

Віру і духовність не втрачай,

Прославляй себе і Полтавщину,

Друзів хлібом-сіллю зустрічай.    

     Вірш "Слово до краян" Івана Антоновича Цюпи, уроженця села Бірки, зачудував присутніх своєю красою...

 Село моє - бори соснові

І мрійна річка Грунь-Ташань,

Дзвінка сопілка калинова,

І срібні роси в тиху рань...

                                Під вербами стара криниця,

                                      Дрімає сонях в сповитку,

                                         Мені ще й досі, й досі сниться

                                              Білява хата в вишняку.

                                                       Гарячий вітер лине з поля,

                                       У ньому запах полинів,

                          Тут колосилась моя доля,

             І я, мов колос, задзвенів.

                                          Шляхи й стежини до Зінькова,

                                                 Де вчився я, складав пісні,

                                                         І звідки в далеч світанкову

                                                                Помчав на карому коні.

                                                     Земля моя - терпка живиця,

                                          Мій берег світлих починань,

                       Моя купіль - ясна водице,

          Джерельна, мрійна Грунь-Ташань.

                                                Де б я не був, та завжди лину

                                      На ті стежки, що я сходив,

                        У світ, що зветься Полтавщина,

              У край цілющої води.

                                           Немає кращої дороги,

                                                    Як та, що стелеться під ноги,

                                                            В твоє дитинство босоноге   

                                                                     Як та дорога до краян... 

         

    Ольга Кондратенко з Шилівки у своїй поезії "Краплина золота" називає Зіньків золотою краплиною Украни.

      Зіньків, Зіньків, красо мойого краю,

       Весни шкільної, юності літа!

       Помолодів ти й виріс - не пізнаю,

       Ім'я твоє, у мене на вустах.   

       Рости, Зіньків, як у гаю дубочок,

           Господар серед яблунь молодих,

                      Для слави зіньківчан, синів і дочок,

                             Багатим і здровим будь для них!

                                    Тебе Ташань назавжди пов'язала,

                                          Мов наречена срібним рушником,

                                                 Калиною, барвінком заквітчала,

                                                       Дорідним із пшениці колоском.

                                                 Зіньків, Зіньків, моя квітуча доле,

                                          Весни шкільнох, юності літа!

                              Мій рідний край, моє життєве поле,

            Краплина України золота!

  Зачарувала учасників заходу також "Казка про Зінька, схожа на бувальщину", яку подарував свого часу своїм краянам Тихін Лиманський. В ній він змальовує зіньківські простори та діяльність місцевих жителів від часів заснування міста, за легендою козаком Зіньком, і майже до наших днів.

         Хоча має місто Зіньків вже чимало років - в цьому році відзначаємо чотириста двадцяту річницю, та поетеса Ганна Литовець-Гайдаш називає його юнаком синьооким...

                                      "На День Зінькова"

  Зінькове мій, юначе синьоокий,

      Тобі в дарунок - молодість моя,

          І часу плин, і дум моїх неспокій,

               І невгамовна пісня солов'я.

                   Тут, на розлогім березі Ташані,

                        Де ранок поміж лози заблукав,

                             Тобі рости в турботі та пошані

                                  До інших мрій, на вищий п'єдестал...

                                        Зінькове мій, тебе кохаю щиро,

                                             Бо тут живу, і вірю, і люблю...

                                                 Нехай добром і затишком, і миром

                                                      Роки твою освячують зорю!

 Перегорнули сторінки славнозвісного твору нашого земляка українського письменника з Австралії Дмитра Нитченка "Від Зінькова до Мельбурну."
      Зачитали ми і рядки із роману нашого земляка українського письменника Григорія Тютюнника "Вир". Де в колоритній формі автор змальовує відносини жителів зіньківщини минулого століття.

   Переглянули літературні перлини на книжкових виставках "Немає кращої землі, ніж та, що зветься рідним краєм" та "До нас говорять літератори Зіньківщини".

   Лідія Педорченко, Петро Сахно, Олександр Друмов, Валентина Ангелова, Тетяна Кльокта, Наталя Калатура, Тетяна Заможня - це далеко неповний перелік авторів поезій про місто Зіньків, про Зіньківщину. Кожен з цих людей створив своєрідний  поетичний шедевр про рідне місто, рідний край. І всі твори наповнені щемливими словами любові,  ніжності, сердечності до Зінькова, до природи, яка його оточує, до людей, які тут живуть. Особливі слова вдячності до річки Грун-Ташань, яка є невід'ємною частиною Зінькова. В кожному з творів звучить гордість за своє місто,  яке найкраще в світі!

   Тож із святом, рідне місто! 

       ... Хай роки відлітають крилато,

                 Долю радість і щастя п'янить,

                        А Зінькову і в будні, і в свята,

                                   На господарів справжніх щастить!

         ... Буде наш Зіньків ще кращий, я в це свято вірю,

                        Час сьогодні нелегкий, людям треба миру,

                                     Наш народ непереможний - це в крові у нас,

                                              Святкувати перемогу будем ще не раз!