Співець народної недолі

 Невичерпна криниця українського літературного слова... Пропоную вам знайомство з надзвичайно обдарованою особистістю Тимотеєм Бордуляком, для якого завжди було найдорожчим рідне слово, хоча знав він 11 мов і якого називають співцем народної недолі, а в творах його можна спостерігати "трагізм і комізм буднів".

 2 лютого відзнааємо 160 років від дня народження Тимотея (Тимофій) Бордуляка (1863-1936) українського письменника, перекладача, священника. Народившись в селі Бордуляки (Львівської області) у селянській родині, Тимотей закінчив початкову школу, Львівську гімназію та богословський факультет Львівського університету. А все завдяки наполегливій праці та маючи добру пам'ять. 

   Надзвичайно віддано працюючи священником сільської церкви, збирав усну народну творчість, любов до якої передалася йому від матері Єви. Перекладав літературні твори з інших мов. Свою літературну діяльність розпочав з поезії в жанрі сонету. Першим опублікованим віршем в журналі "Зоря" у 1887 році став вірш "Русалка". Перша прозова публікація Т. Бордуляка називалася "Дай, Боже, здоров'я корові". Це оповідання принесло авторові широку популярність не тільки в Галичині, а й за її межами.  Тому незабаром вийшла збірка його оповідань (в кількості 20) під назвою "Ближні".

    Служіння священником тричі змушувало Тимотея Гнатовича змінювати місце проживання саме на Тернопільщині. Але де б він не був, завжди здійснював свою громадську активність. Так він організовував початкові школи з українською мовою  навчання, заклав читальню та громадський шпихлір (комора для зберігання зерна), заснував також та очолив осередок "Просвіти". В селі Городище у 1901 році розпочав будівництво нової мурованої церкви замість старої дерев'яної. Але із-за віддаленості від великих доріг, залізничного сполучення було складно письменнику дійснювати свою літературну діяльність. Тому з 1905 року він пізнає світ і людей вже в іншому селі Великому Ходачкові розташованому поблизу Тернополя. Тут він із сім'єю (був батьком трьох дітей) переживає світову війну 1914 року. Його обрали головою осередку "Просвіти", членом управи шкільними справами. З його допомогою було засновано кооператив "Сільський господар", позичкові каси. Виконуючи душпастирські обов'язки  отець часто відвідував селян у їхніх домівках, розмовляв з ними, давав корисні поради, вникав у їхні справи, пізнавав їхнє життя. І таким чином знаходив теми для нових творів.

   У творах Т. Бордуляка, особливо в оповіданнях "Переварний страйк", "Жура", "Вістка", "Передновок", "Прохор Чиж" надзвичайно помітно любов і шану до людей. Показано важкі умови життя українського народу, але високі його моральні якості.

   Досконало володіючи англійською, німецькою, італійською, іспанською, польською, російською, чеською, болгарською мовами о. Тимофій читав в оригіналі світову класику, перекладав українською мовою твори Гете, Гейне, Лондона, Дефо, Сервантеса, Толстого, Міцкевича, Данте, Софокла. Підтримував творчі контакти з І. Франком, Панасом Мирним, О. Маковеєм, М. Коцюбинським, Лесею Українкою, Б. Лепким, В. Стефаником, О. Кобилянською.

    На 74-му році життя Тимотея Бордуляка обірвалося. На Тернопільщині бережуть пам'ять про нього як про людину, яка багато потрудилася для духовності і культури краю. У Великому Ходачкові на будинку, де в 1905-1936 роках проживав священник, відкрито меморіальну таблицю з його барельєфом. Є  селі і пам'ятник письменнику, біля підніжжя якого - земля привезена з його батьківщини - села Бордуляки.