Національно-патріотична година "НАЦІЯ НЕСКОРЕНИХ: ВІД КОЗАЦТВА ДО СЬОГОДЕННЯ"

 

1 жовтня є особливою датою у календарі для українців, адже сьогодні відзначають День захисника і захисниці України! Мужні чоловіки й хоробрі жінки щодня захищають нашу державу від агресії й загарбництва, піддаючи своє життя і здоров'я небезпеці. Свято захисників і захисниць покликане возвеличити цих людей, нагадати іншим про їхню відвагу, особливо у цей важкий, непростий для України час.

Врочисте свято захисників і захисниць України присвячується не лише тим, хто зараз боронить терени нашої держави, а й тим, хто оберігаючи ці кордони і відвойовуючи свою землю у агресора, поплатився найціннішим – життям.

1 жовтня в нашій країні настає День захисників і захисниць України, присвячений військовослужбовцям, волонтерам, прикордонникам, ветеранам і всім іншим українцям, які мають відношення до захисту Батьківщини. Ми дякуємо героям за їхній подвиг і прославляємо воїнів, які загинули в бою.

     Щоб вшанувати мужність і героїзм захисників і захисниць незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяти подальшому патріотичному духу у суспільстві в бібліотеці проведено національно-патріотичну годину "Нація нескорених: від козацтва до сьогодення".

  Під час заходу: говорили про тих, хто носить почесне звання захисників України, розповідали про етапи розвитку нашого славетного війська, повідомляли учасників про те, що своїми славними традиціями сучасні ЗСУ зобов'язаі козацтву, тому "як колись для козака почесним обов'язком була служба в Запорізькій Січі, так і сьогодні захищати рідну землю - це почесний обов'язок кожного з нас"; вшанували пам'ять загиблих воїнів хвилиною мовчання;

возвеличували працю волонтерів, пригадавши про діяльність нашої громади в цьому напрямку.

На заході читали патріотичні вірші, переглядали  патріотичні  відеоролики. Національно-патріотична година закінчилася мотивуючою піснею "Ой у лузі червона калина похилилася" , яку  учасники заходу заспівали всі разом.

Сьогодні ми вітаємо з Днем захисників і захисниць України всіх причетних до Збройних Сил України! Також вітаємо сім'ї героїв, адже без підтримки близьких військовим було б набагато важче.

У сьогоднішнє свято хочемо побажати того, про що мріє кожен українець - якнайшвидшої перемоги, настання миру, щастя в кожну родину. Нехай усі українські герої якомога швидше повернуться до своїх домівок! А ще бажаємо Божого захисту для всіх воїнів. Нехай Богородиця своїм покровом укриє від біди, відведе ворогів і допомагає мудрими порадами. Дякуємо за мужність і відвагу! Дякуємо за можливість жити життя!

   Слава Україні! Героям Слава!

Королева детективного жанру

 

15 вересня 2025 року відзначаємо 135-ту річницю від дня народження легендарної авторки детективних романів Агати Крісті, яка завоювала серця мільйонів читачів по всьому світу. Вона стала однією з найбільш відомих і популярних авторок ХХ століття, а її ім’я донині асоціюється з класичними детективами. Завдяки своєму таланту Агата Крісті створила безліч захопливих історій, персонажі яких – такі як Еркюль Пуаро та міс Марпл – стали невід’ємною частиною світової літератури.

 Агата Мері Кларисса Міллер відома як Агата Крісті, народилася                15 вересня 1890 року в Торкі, Англія. Вона була наймолодшою дитиною в заможній родині. ЇЇ мати Клара Міллер мала вплив на виховання дочки і з раннього віку заохочувала любов до літератури. Однак, Агата не отримала формальної освіти в школі – її навчали вдома, що дозволило їй розвивати власний інтерес до писемності і літератури.

Цікаві факти з життя:

Професія та наркотики: Крісті працювала медсестрою та фармацевтом, що дало їй знання про отрути, які вона потім використовувала у своїх творах. 

Спосіб мислення: Вона часто обмірковувала сюжети своїх детективів, поїдаючи яблука та п'ючи чай у ванні. 

Серфінг: У молодості вона разом із першим чоловіком подорожувала на Гаваї, де спробувала серфінг. 

Таємниче зникнення: Після розлучення з першим чоловіком у 1926 році вона зникла на 11 днів, а потім з'явилася в санаторії з амнезією, називаючи себе іншим ім'ям.  І хоча висунуто безліч теорій, включно з викраденням інопланетянами. Сама вона ніяк це не коментувала. Ця подія досі залишається однією з найбілш інтригуючих загадок її життя, яку ніхто не зміг повністю розгадати.

Захоплення садівництвом: Крісті захоплювалася садівництвом, що також знайшло відображення в її романах, де часто описувалися сади. 

Цікаві факти з творчості:    

Дебютний роман Агати Крісті «Загадковий випадок у Стайлзі» вийшов друком у 1920 році. Ця книга стала початком її довгої кар’єри письменниці. Головний герой цього роману, Еркюль Пуаро, незабаром став одним з найвідоміших літературних детективів.

Псевдонім: Агата Крісті писала під псевдонімом Мері Вестмакотт, видавши під цим ім'ям шість романтичних романів. 

Прототип Пуаро: Відомий детектив Еркюль Пуаро мав реальний прототип, хоча й не повністю. 

У 1914 році Агата одружилася з Арчібальдом Крісті, офіцером Королівської артилерії. У роки першої світової війни вона працювала в госпіталі, що надалі вплинуло на її літературну кар’єру – саме тут вона отримала знання про отрути, які згодом часто використовувала у своїх романах.

Після розлучення з Арчібальдом Крісті, письменниця вийшла заміж за Макса Маллоуена, археолога, і почала супроводжувати його в експедиціях. Ці подорожі надихнули її на написання багатьох історій, які відбувалися в екзотичних місцях.

Ненависть до пудингу: Нелюбов до мармеладного пудингу призвела до того, що Крісті використала його як спосіб доставки отрути в одному зі своїх романів, "Кишеня, повна жита". 

Була популярною авторкою романів про кохання. Під псевдонімом Мері Вестмакотт Агата Крісті написала шість романів про кохання, включаючи напівбіографічну історію «Незавершений портрет».

Останні книги про Пуаро і Марпл: Фінальні книги про Еркюля Пуаро ("Завіса") і міс Марпл ("Забуте вбивство") були написані під час Другої світової війни, але побачили світ лише в 1974 році. 

Неоднозначна спадщина: Наприкінці життя, через хворобу Альцгеймера, Крісті почала диктувати свої останні твори. 

Її твори перекладені на 103  мови, а тираж примірників її книг перевищує 2 мільярди примірників.

Продала більше книг, ніж кількість жителів у Китаї і США разом взятих. З тиражем понад 2 мільярди примірників її книги посідають третє місце в світі за кількістю видань після Біблії і творів Шекспіра

Агата Крісті прожила довге життя і залишила світ у 1976 році, але її спадщина досі живе. Легендарна авторка залишила після себе не лише велику кількість літературних шедеврів, але й величезний вплив на світову літературу, зробивши детективний жанр популярним і захопливим для багатьох поколінь читачів. 

 

 

Свій поміж своїх, чужий поміж чужих (День пам'яті Василя Стуса)

   "Або світ прийме мене таким, як є, як мене народила мати, - або вб'є, знищить мене. Але я  - не поступлюся! і з кожної миті своєї, з кожного почуття й думки зроблю портрет, тобто портрет цілого світу..."(Василь Стус) 

4 вересня  - день пам'яті Василя Стуса. 40 років тому 4 вересня 1985 року помер Василь Стус - Герой України, борець за незалежність україни, український поет шістдесятник, перекладач, прозаїк, літературний критик, політв'язень.

    У Пермській області Василь Стус відбував другий тюремний строк. 28 серпня 1985 року в'язня відправили до карцеру за те, що він сперся ліктем на нари, читаючи книгу в камері. Василь Стус оголосив безстрокове сухе голодування, а 4-го вересня українця не тало. йому було лише 47 років. За однією із версій Стус помер від охолодження, також припускають, що його вбили наглядачі, вдаривши карцерними нарами.

   Поховали Василя Стуса на табірному цвинтарі, у Пермській області, але у листопаді 1989 року перепоховали в Києві на Байковому кладовищі...

     Василь Стус. Поет. Правозахисник. Людина. Товариш. Чоловік. В'язень. Філософ. Знайомий. Коханий.Знаний і незнаний. Політик і антиполітик водночас. Хто Він? Чому ось уже впродовж десятиліть після його смерті його постать притягує увагу до себе. Що змусило майже 100 000 людей вийти 19 листопада 1989 року на морозні вулиці Києва, аби віддати останню шану йому - тому, хто досі залишався невідомим навіть багатьом письменникам?   Але з якихось же причин доля Василя Стуса видовжилась у часі й досі є прикладом справжности, вкотре доводячи, що людина, попри всі обставини - таки спроможна здолати свій страх і стати гідною свого покликання.

     Ніхто не знає, в чому полягає загадка слави. Часто трапляється, що про когось, хто все життя перебував у епіцентрі подій, забувають відразу після смерти. До Василя Стуса широка відомість прийшла після перепоховання в 1989-му. Що цьому є причиною: поетична творчість? героїка життя? непримиренність позиції? здатність перейматися чужим болем? На ці та інші питання пробує знайти відповіді син поета - Дмитро, який поєднує об'єктивні бібліографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька у своїй дослідницькій книзі "Василь Стус: життя як творчість" Пропонована ним книга  - це Василь Стус очима дослідника і сина на тлі "запізнілого націєтворення". 

А ще пропоную вам рядки з вірша Василя Стуса:

"Як добре, що я смерті не боюся 

І не питаю, чи тяжкий мій хрест,

що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті невідомих верст,

що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

як в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі

і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

В пам'ять про Василя Стуса в Україні створили чимало монументів та барельєфів із зображенням видатної української постаті. На його честь назвали вулиці, сквери. Про Василя Стуса зняли декілька документальних фільмів, а його твори увійшли до шкільної програми. В 1989 році була заснована Премія імені Василя Стуса, яку вручають успішним літераторам, митцям та режисерам.

    

Цифрова освіта в бібліотеці

    "Хаб цифрової освіти" продовжує свою роботу. Сьогодні зібралися активні користувачі бібліотеки, щоб поповнити свої знання з цифрової освіти. Всі разом переглянули освітній серіал "Як діяти в надзвичайних ситуаціях", після чого відповіли на питання підсумкових (після кожної серії) та фінального тестів. Отримали сертифікат про проходження даного освітнього серіалу. 

Титани української космонавтики

    Микола Кибальчич. Він першим у світі розробив схему реактивного літального апарата. Родом Микола  з Чернігівщини. У 1875 році був заарештований за спробу вбити царя Олександра ІІ. Перебуваючи у в'язниці, Микола і розробив свій революційний винахід. Проте у віці 27 років Кибальчича було страчено.

Юрій Кондратюк. Одним з перших у світі займався розробленням ракетної техніки, доклав чимало до розроблення теорії польотів у космос, автор робіт про міжпланетні подорожі. Цей вчений розписав відому "трасу Кондратюка" - по ній подорожувала експедиція на Місяць на кораблі "Аполон".

Сергій Корольов. Видатний конструктор Займався ракетобудуванням. Він - головний основоположник сучасної практичної космонавтики. У Житомирі нині діє музей космонавтики імені Корольова.

Костянтин Ціолковський. Видатний теоретик, основоположник сучасної космонавтики, ракетобудування. Також був автором цікавих фантастичних творів про космос. Його родичі походять з Волині. Кажуть, що далеким предком Ціолковського був Северин Наливайко.

Володимир Челомей. Видатний український механік, автор та розробник ракети-носія "Протон". Був членом Міжнародної академії космонавтики.

Леонід Каденюк. Перший космонавт незалежної України. У космосі він побував разом з вченими інших країн. Він був на борту шатлу "Колумбія". Запуск космічного корабля відбувся у 1997 році з території штату Флорида (США). Шатл був відправлений у космос, щоб під час польоту проводити важливі наукові експерименти з фізики та біології.

Перші бойові ракети у світі були створені українцем - Олександром Засядьком. Це сталося у 1817 році. На його честь навіть названо один із кратерів на Місяці.

Разом з Леонідом Каденюком у космосі побував і український прапор.

Сучасна українська космонавтика

Українське підприємство "Південне" активно займається сучасними розробками. Українці у майбутньому мають на меті розгорнути космічну базу на Місяці, взявши участь у Міжнародному проєкті колонізації супутника Землі. Цей масштабний проєкт буде реалізовано в 5 етапів. Заплановано, що у 2062 році буде запущена постійна база, на ній перебуватимуть люди.

 

Птахи - це таємниці і краса

       

                                                                                             У верховіттях вітер колобродить,

                                                                     Сумує стежка з дичками внатрус.

                                                                     А угорі про таїнства природи

                                                                     Задумався мислитель-чорногуз.

                                                                                                  Ліна Костенко   

      Чи знаєте ви, що найулюбленішими символами людини є птахи? З давніх-давен люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А оскільки це  душі померлих - то де їхнє місце? У раю. І повертаються вони восени в рай. Очевидно з цих двох слів утворилося слово "вирій". В українській мові збереглося слово "вирій" - рай давніх слов'ян.

     Чорногуз-лелека прилетів здалека, давай клекотати, рідний край вітати... 

Люди казали, що лелеки приносять весну. Україна - край, який здавна називають лелечим. Адже тут вони в'ють свої гнізда, виводять пташенят.

                   Лелека побудує світлу хату,

                  Своїх пташат поставить на крило,

                  І будуть радо діти усміхатись,

                 Як лелечата злинуть над селом.

  Лелеки - символ родинного затишку. Восени вони відлітають найчастіше до Африки або на південь Китаю, а навесні повертаються у свої гнізда. Вони дуже вірні своїм партнерам і часто використовують одне гніздо багато років. Відомо, що найважче лелекам летіти над морем, тому над водою вони летять тільки тоді, коли бачать протилежний берег. До місць зимівлі птахи повинні подолати більше 10 тисяч кілометрів. Летять лелеки до вирію зі швидкістю 150 км/год., а коли повертаються додому, то вдвічі швидше - 300 км/год. Тому у вирій вони летять 4 місяці, а назад - два місяці. У грудні прилітають на зимівлю, живуть там один місяць і в лютому починають повернення додому, в своє гніздо.

     Лелека на обійсті людини... Коли подивитися на те як він стоїть  у гнізді. Спокійно, немов господар, окидає поглядом подвір'я, дбайливо оглядає гніздо, пильно охороняє дружину, а потім і молоде потомство. З їх поведінки   можна зрозуміти, що не лише люди, а й птахи відчувають любов до своєї рідної землі. Коли вдається спостерігати повернення лелек з вирію, можна побачити, що вони збираються зграями і танцюють. Самці утворюють одне, два або три кола. У центр вискакують то одні, то інші танцюристи, присідають, стрибають, тіпають крилами, кланяються. Танок триває близько двох годин. Потім всі птахи розлітаються і починають ремонтувати чи будувати нові гнізда.

    Здавна селяни вірили, що дім, де оселяться лелеки, прийде щастя і добробут. Тому завжди чекали їх повернення, будували для них гнізда. Такі гнізда подобалися птахам і вони щороку прилітали сюди. Відомо, що лелека сумує, коли чує свари між людьми. Стане нерухомо на одній нозі і гірко плаче... А якщо бачить добро між людьми, то калатає дзьобом. То він так радіє.

     В Україні гніздяться два види лелек: білий і чорний. Білий живе поряд з людьми. Чорний - занесений до Червоної книги і живе він в заболочених місцях бо відлюдькуватий.

   Лелека, бусол, чорногуз, гайстер, веселик, білий птах з чорною ознакою - це все народні імена лелеки. Існує цікаве повір'я: хто вперше побачить у селі лелеку, повинен тричі присісти, промовляючи слова: "Ой, ти бусю-пташе, розвесели село наше". Тоді він цілий рік буде здоровий.

   Поганою прикметою вважалося видирання лелечих яєць. Якщо хтось знищить або забере в гнізді лелечі яйця, то лелека принесе в дзьобі жарину і запалить хату кривдникові.

    

До перелітних птахів відносяиться і зозуля. Вона відома тим, що підкидає свої яйця в чужі гнізда. Восени вона відлітає в Африку, а навесні повертається знову у рідний край.

   

  Ластівки - символ тепла і літа. Вони чудово літають і можуть подолати тисячі кілометрів. Зимують в Африці або Південній Азії.

Журавлі - горді птахи, які летять клином і можуть пролетіти сотні кілометрів без зупинки. Їхній шлях пролягає через Балкани  до Північної  Африки.

Шпаки не тільки красиві, але й розумні. Вони імітують звуки інших птахів і навіть людську мову. Вони можуть, як і ластівки, зимувати в країнах Близького Сходу. Хоча більшість перелітних птахів летять до Африки, Індії чи країни Південної Європи.

Щоб краще запам'ятати перелітних птахів перегляньте фото та спостерігайте за ними в природі. Вже доведено, що:

- Лелеки можуть пролетіти 12000 кілометрів за сезон.

- Ластівки ловлять комах прямо в польоті.

- Журавлі відпочивають лише під час коротких зупинок на водних просторах

- Зозулі вміють чудово маскувати свої яйця, щоб інші птахи їх не помічали. 

     І все ж... повернемося до лелек. У поезії Ліни Костенко лелекам відведено важливе місце і тут вони почуваються дуже затишно:

      "Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,

      І вишні чорноокі стоять до холодів.

      Хитаються патлашки уздовж всії стежини,

      І стомлений лелека спускається на хлів".

                                               "Українське альфреско"

Стоять озера в пригорщах долин,

Сади цвітуть у придорожній смузі.

І царственний цибатий чорногуз

Поважно ходить в ранній кукурудзі.

                                       "Інструктації"

Лежить городів гарбузова Мекка,

У тихе небо струменить тепло

І над стареньким комином лелека

Після дощу просушує крило.

                                "Після дощів смарагдова діброва".

    Чи можемо ми, люди, навчитися чогось у цих птахів? Так, любові до рідної землі. І якщо в серці кожного з нас буде хоча б часточка тієї любові до України, яку мають у собі ці величні птахи, наше життя буде набагато кращим.

   Тож вітаю вас із Днем птахів!  Шануйте світ навколо себе, помічайте його красу. І хай у вашому житті якомога частіше лунає лелечий клекіт - символ щастя і любові!

   

                               

Подорож у творчість Юрія Андруховича

   

Юрій Андрухович - поет, прозаїк,есеїст, перекладач, ініціатор і учасник багатьох літературно-артистичних перфоменсів, з 1990 року - Патріарх літературного угруповання "БУ-БА-БУ", автор чотирьох романів і п'яти поетичних збірок (кожна з яких була по-своєму першою),а також незліченної кількості есеїв, перекладів, кількох випадкових кіносценаріїв, однієї зовсім неочікуваної п'єси та однієдовго очікуваноїавторської антології. 

   Народився Юрій Андрухович 13 березня 1960 року у Станіславі (Івано-Франківськ). Навчався в спеціалізованій школі з поглибленим вивченням німецької мови. Володіє українською, російською, англійською та німецькою мовами.

   Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982). 

    

Був лідером відомої поетичної групи «Бу-Ба-Бу» («Бурлеск-Балаган-Буфонада»), яка об'єднала авторів з Рівного (Олександр Ірванець), Львова (Віктор Неборак), Івано-Франківська (Юрій Андрухович). Один із засновників постмодерністської течії в українській літературі, яку умовно називають «Станіславським феноменом». Представники цього напрямку активно розробляють поетику «карнавального» письма.

Наприкінці 1980-х відомий як активний діяч щойно створеного Народного Руху України.

З 1991 року публікується у великих літературних журналах України. Автор збірок поезій: «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Пісні для Мертвого півня» (2004), романів: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003), «Таємниця. Замість роману» (2007), книг есеїв: «Дезорієнтація на місцевості» (1999), «Диявол ховається в сирі» (2006), «Тут похований Фантомас» (2015).

У 1990-х роках разом з Ю.Іздриком видавав «часопис текстів і візій» «Четвер» (1991–1996; перший в Україні постмодерністський журнал). Головний редактор літературного альманаху «Потяг 76». Протягом кількох років вів рубрику «Парк культури» у щоденній газеті «День» (Київ).

У 1994 році захистив кандидатську дисертацію, присвячену творчості замовчуваного в радянські роки класика української поезії першої половини XX століття Богдана-Ігоря Антонича.

У 1989 році за результатами публікації двох книг віршів прийнятий до Спілки письменників України, у 1991 році — за ідейними переконаннями вийшов зі складу Спілки разом з кількома колегами, ініціював створення Асоціації українських письменників, став її віце-президентом (1997–1999).

У 1997 році в Україні окремими виданнями вийшли 4 книги Андруховича: «Екзотичні птахи і рослини» (вірші), книга прози (романи «Рекреації» і «Московіада»), роман «Перверзія», книга есеїв «Дезорієнтація на місцевості».

Редактор і укладач Хрестоматійного додатку «Малої української енциклопедії актуальної літератури» (МУЕАЛ).

Автор п'ятого перекладу українською мовою п'єси «Гамлет» Вільяма Шекспіра (журнал «Четвер» № 10, 2000), а також антології перекладів американської поезії 1950-1960-х років «День смерті пані День» (2006).

Західна критика визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко. Його твори перекладено багатьма європейськими мовами, зокрема роман «Перверзія» опубліковано у Німеччині та Польщі. Книгу есеїв видано в Австрії.

13 березня ми вітаємо Юрія Андруховича з Днем народження. Сьогодні  він святкує свій 65-річний ювілей. Багато написано, а ще більше готується до написання. Бажаємо ювіляру творчого натхнення, щоб радувати своїх читачів своїми словесними творіннями.

 У книжковому фонді бібліотеки налічується дві книги з творами відомого автора.. Це книга "Таємниця"  - робота, яка поглинула письменника цілковито і яку він сам вважає найголовнішою - станом на час її написання.

 

 Видання "БУ-БА-БУ" - це збірка творів українськиї авторів - учасників однойменного літературного угруповання. В цій збірці ви знайдете поезію, прозу та атеїстику Юрія Андруховича. 

  

Відверто поет говорить про себе та воє кохання у вірші "Казкар".

Я міг би гнати тепле стадо -               

  мене б життя кудись несло,                 

  або пізнав би легко й радо                     

  просте корисне ремесло.                         

   І так лічив би добрі днини,                     

   а дзигарі з високих веж                       

 мене хвалили б щогодини:                     

"Ти мудро й праведно живеш,                                                             

   якщо живеш, якщо живеш!".

А я - не той, бо родом з райдуг                                                                   

 і я махнув на похвали -                                                                       

   мене ви знаєте як зайду,                                                                         

   а все ж зовете за столи!                                                                       

 Адже в мені бринить як свято                                                             

 земних історій вічний рух:                                                                       

 про серце, вірне і завзяте,                                                                     

 про творче диво теплих рук, 

про незугарне і прегарне,                                                                       

 про сонний сад і жах темниць,                                                               

 про дівчину з очима сарни,                                                                     

  що виросло в краю суниць,                                                                   

про двоголосся неба й хліба,                                                                   

 коли у небі віщий птах,                                                                                 

 коли духмяна груша липня                                                                         

 в листках повисне і в літах,                                                                         

 а я повім коханій так:

ти - достеменна як сльоза,                                                                           

 найтонша лагідна лоза,                                                                             

   ти - океан для корабля,                                                                             

    розкішна маревна земля,                                                                             

 ти - і колиска, труна,                                                                           

 найчарівливіша струна

В тобі живе моя луна,                                                                           

   моя небесна борозна.                                                                               

 Я - просто пісенька твоя,                                                                           

   моє світило золоте,                                                                       

  холодний і бездарний я,                                                                       

   коли без тебе все не те,                                                                               

і світ, і плід у нас надвоє,                                                                             

  і ним ми ласуєм обоє...