Королева детективного жанру

 

15 вересня 2025 року відзначаємо 135-ту річницю від дня народження легендарної авторки детективних романів Агати Крісті, яка завоювала серця мільйонів читачів по всьому світу. Вона стала однією з найбільш відомих і популярних авторок ХХ століття, а її ім’я донині асоціюється з класичними детективами. Завдяки своєму таланту Агата Крісті створила безліч захопливих історій, персонажі яких – такі як Еркюль Пуаро та міс Марпл – стали невід’ємною частиною світової літератури.

 Агата Мері Кларисса Міллер відома як Агата Крісті, народилася                15 вересня 1890 року в Торкі, Англія. Вона була наймолодшою дитиною в заможній родині. ЇЇ мати Клара Міллер мала вплив на виховання дочки і з раннього віку заохочувала любов до літератури. Однак, Агата не отримала формальної освіти в школі – її навчали вдома, що дозволило їй розвивати власний інтерес до писемності і літератури.

Цікаві факти з життя:

Професія та наркотики: Крісті працювала медсестрою та фармацевтом, що дало їй знання про отрути, які вона потім використовувала у своїх творах. 

Спосіб мислення: Вона часто обмірковувала сюжети своїх детективів, поїдаючи яблука та п'ючи чай у ванні. 

Серфінг: У молодості вона разом із першим чоловіком подорожувала на Гаваї, де спробувала серфінг. 

Таємниче зникнення: Після розлучення з першим чоловіком у 1926 році вона зникла на 11 днів, а потім з'явилася в санаторії з амнезією, називаючи себе іншим ім'ям.  І хоча висунуто безліч теорій, включно з викраденням інопланетянами. Сама вона ніяк це не коментувала. Ця подія досі залишається однією з найбілш інтригуючих загадок її життя, яку ніхто не зміг повністю розгадати.

Захоплення садівництвом: Крісті захоплювалася садівництвом, що також знайшло відображення в її романах, де часто описувалися сади. 

Цікаві факти з творчості:    

Дебютний роман Агати Крісті «Загадковий випадок у Стайлзі» вийшов друком у 1920 році. Ця книга стала початком її довгої кар’єри письменниці. Головний герой цього роману, Еркюль Пуаро, незабаром став одним з найвідоміших літературних детективів.

Псевдонім: Агата Крісті писала під псевдонімом Мері Вестмакотт, видавши під цим ім'ям шість романтичних романів. 

Прототип Пуаро: Відомий детектив Еркюль Пуаро мав реальний прототип, хоча й не повністю. 

У 1914 році Агата одружилася з Арчібальдом Крісті, офіцером Королівської артилерії. У роки першої світової війни вона працювала в госпіталі, що надалі вплинуло на її літературну кар’єру – саме тут вона отримала знання про отрути, які згодом часто використовувала у своїх романах.

Після розлучення з Арчібальдом Крісті, письменниця вийшла заміж за Макса Маллоуена, археолога, і почала супроводжувати його в експедиціях. Ці подорожі надихнули її на написання багатьох історій, які відбувалися в екзотичних місцях.

Ненависть до пудингу: Нелюбов до мармеладного пудингу призвела до того, що Крісті використала його як спосіб доставки отрути в одному зі своїх романів, "Кишеня, повна жита". 

Була популярною авторкою романів про кохання. Під псевдонімом Мері Вестмакотт Агата Крісті написала шість романів про кохання, включаючи напівбіографічну історію «Незавершений портрет».

Останні книги про Пуаро і Марпл: Фінальні книги про Еркюля Пуаро ("Завіса") і міс Марпл ("Забуте вбивство") були написані під час Другої світової війни, але побачили світ лише в 1974 році. 

Неоднозначна спадщина: Наприкінці життя, через хворобу Альцгеймера, Крісті почала диктувати свої останні твори. 

Її твори перекладені на 103  мови, а тираж примірників її книг перевищує 2 мільярди примірників.

Продала більше книг, ніж кількість жителів у Китаї і США разом взятих. З тиражем понад 2 мільярди примірників її книги посідають третє місце в світі за кількістю видань після Біблії і творів Шекспіра

Агата Крісті прожила довге життя і залишила світ у 1976 році, але її спадщина досі живе. Легендарна авторка залишила після себе не лише велику кількість літературних шедеврів, але й величезний вплив на світову літературу, зробивши детективний жанр популярним і захопливим для багатьох поколінь читачів. 

 

 

Свій поміж своїх, чужий поміж чужих (День пам'яті Василя Стуса)

   "Або світ прийме мене таким, як є, як мене народила мати, - або вб'є, знищить мене. Але я  - не поступлюся! і з кожної миті своєї, з кожного почуття й думки зроблю портрет, тобто портрет цілого світу..."(Василь Стус) 

4 вересня  - день пам'яті Василя Стуса. 40 років тому 4 вересня 1985 року помер Василь Стус - Герой України, борець за незалежність україни, український поет шістдесятник, перекладач, прозаїк, літературний критик, політв'язень.

    У Пермській області Василь Стус відбував другий тюремний строк. 28 серпня 1985 року в'язня відправили до карцеру за те, що він сперся ліктем на нари, читаючи книгу в камері. Василь Стус оголосив безстрокове сухе голодування, а 4-го вересня українця не тало. йому було лише 47 років. За однією із версій Стус помер від охолодження, також припускають, що його вбили наглядачі, вдаривши карцерними нарами.

   Поховали Василя Стуса на табірному цвинтарі, у Пермській області, але у листопаді 1989 року перепоховали в Києві на Байковому кладовищі...

     Василь Стус. Поет. Правозахисник. Людина. Товариш. Чоловік. В'язень. Філософ. Знайомий. Коханий.Знаний і незнаний. Політик і антиполітик водночас. Хто Він? Чому ось уже впродовж десятиліть після його смерті його постать притягує увагу до себе. Що змусило майже 100 000 людей вийти 19 листопада 1989 року на морозні вулиці Києва, аби віддати останню шану йому - тому, хто досі залишався невідомим навіть багатьом письменникам?   Але з якихось же причин доля Василя Стуса видовжилась у часі й досі є прикладом справжности, вкотре доводячи, що людина, попри всі обставини - таки спроможна здолати свій страх і стати гідною свого покликання.

     Ніхто не знає, в чому полягає загадка слави. Часто трапляється, що про когось, хто все життя перебував у епіцентрі подій, забувають відразу після смерти. До Василя Стуса широка відомість прийшла після перепоховання в 1989-му. Що цьому є причиною: поетична творчість? героїка життя? непримиренність позиції? здатність перейматися чужим болем? На ці та інші питання пробує знайти відповіді син поета - Дмитро, який поєднує об'єктивні бібліографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька у своїй дослідницькій книзі "Василь Стус: життя як творчість" Пропонована ним книга  - це Василь Стус очима дослідника і сина на тлі "запізнілого націєтворення". 

А ще пропоную вам рядки з вірша Василя Стуса:

"Як добре, що я смерті не боюся 

І не питаю, чи тяжкий мій хрест,

що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті невідомих верст,

що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

як в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі

і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

В пам'ять про Василя Стуса в Україні створили чимало монументів та барельєфів із зображенням видатної української постаті. На його честь назвали вулиці, сквери. Про Василя Стуса зняли декілька документальних фільмів, а його твори увійшли до шкільної програми. В 1989 році була заснована Премія імені Василя Стуса, яку вручають успішним літераторам, митцям та режисерам.

    

Цифрова освіта в бібліотеці

    "Хаб цифрової освіти" продовжує свою роботу. Сьогодні зібралися активні користувачі бібліотеки, щоб поповнити свої знання з цифрової освіти. Всі разом переглянули освітній серіал "Як діяти в надзвичайних ситуаціях", після чого відповіли на питання підсумкових (після кожної серії) та фінального тестів. Отримали сертифікат про проходження даного освітнього серіалу.