Хелловін святкуємо, в його історію мандруємо

        Страшно веселе свято відзначають в ніч з 31 жовтня на 1 листопада.

     Історія свята сягає корінням древніх кельтів, які святкували  Самайн. Кельти ділили рік на дві половини. Період з травня по жовтень вони вважали добрим і світлим, а період з листопада по квітень - холодним, часом зла і темряви. Ніч з 31 жовтня на 1 листопада була кордоном між цими двома відрізками року. 

    Тоді люди вірили, що саме в ніч Самайна між світом живих і світом духів відчинялися невидимі двері, через які покійні родичі могли заглянути в гості до своїх живих нащадків.

  Однак разом з ними проникала і нечисть. І людям доводилося захищати себе і своє житло від непроханих гостей з потойбічного світу. Вони збиралися біля багаття зі своїми жерцями, надягали звірині шкури і цим самим віфдлякували злих духів.

     Коли в Європу прийшло християнство сенс свята поступово втратився. У VIII столітті папа римський Григорій ІІІ вирішив перенести на 1 листопада День всіх святих. День 31 жовтня став передоднем цього свята, а ніч назвали Halloween.

    У сучасному світі продовжують святкувати Хелловін, однак замість звіриних шкур надягають ефектні костюми. Бібліотека також підготувалася - зробила Джека-ліхтаря - головного атрибута свята, який оточений книгами про чародійство. Це дає можливість знову популяризувати книги про чарівників та магію. 

     Чому ж такий гарбуз звуть Джеком? Згідно з легендою, ірландський коваль на ім'я Джек примудрився двічі обдурити самого диявола і взяти з нього обіцянку відмовитися від посягання на його душу. За таку "операцію" Джек не потратив у рай тому змушений поневірятися, чекаючи Судного дня. Свій шлях він освітлює шматочком вугілля, яке під час негоди ховає в порожньому гарбузі.

     Це свято широко святкують і дорослі, і діти. Діти одягають маскарадні костюми, ходять по хатах та просять в якості відкупу цукерки. Дорослі роблять яскравий макіяж, надягають маскарадні костюми і гарно проводять вечірній час.

 

   

     

    

Пригощайтесь новою книгою (Анонс книг)

 До бібліотечного фонду бібліотеки нещодавно надійшло декілька книг для дітей, довідник та два номери літературного  журналу "Полтавська криниця" за 2019 рік для широкого кола читачів.

     Міні-енциклопедія "Динозаври" вміщує опис 50-ти найвідоміших видів динозаврів. Гортаючи сторінки даного видання, ви познайомитеся з особливостями будови цих доісторичних тварин, їхнім способом життя і дізнаєтеся, у який період часу вони жили на Землі.

     Літературно-художні журнали "Полтавська криниця" зібрали в собі найбільш цікаві для читача поетичні й прозові твори полтавських авторів, скажімо, оповідання Сергія Осоки "Діда Грицька поховають завтра". Своїми поетичними доробками порадували Натая Баклай, Тетяна Кльокта (Зіньківщина), Олена Гаран. Занурили в минувшину своїм краєзавчим дослідженням про зачинателя нової української літературної мови Івана Котляревського "Як у Полтаві пам'ятник Котляревському відкривали" Борис Тристанов та Віталій Скобельський. Крім того, читача зацікавить літературознавча розвідка про Олену Пчілку В'ячеслава Оніпка та дослідження про життя, діяльність, творчість Остапа Вишні під назвою "Гуморист чи мученик?". 

    Періодичність виходу журналу - два рази на рік. На сторінках журналу ви знайдете історію літератури рідного краю та розповіді про життєвий і творчий щлях видатних земляків, творчість яких стала вагомим внеском літературного контексту, яий бере свій початок із творчості Івана Величковського (близько 1630-1701). Також журнал вміщує твори сучасних літераторів Полтавщини та дає змогу дебюдувати молодим прозаїкам, поетам, літературознавцям. Так в 1-му номері журналу за 2019 рік ми маємо талановите відкриття - з новелами "Мотя-королева" та "УМальці, на Трійцю" дебютує прозаїк з Полтави, відома журналістка Світлана Фільчак.

    В другому номері журналу "Полтавська криниця" нас знайомлять з роздумами про те "Чи може стати література Полтавського краю брендовою", а також доказами того, що це можливо.  Читаючи твори в даному журналі, ми можемо зрозуміти: "... проза, яка надрукована  в "Полтавській криниці", засвідчує, що маємо справу з літературою високого гатунку, добротно написаною і яка вигідно відрізняється майстерністю викладу тексту". "Та це й не дивно, адже кожен автор має свій індивідуальний голос, має власний, тільки йому притаманний світогляд, життєвий досвід, відповідно, спираючись на них, творить нове слово в літературі, цінне для нас тим, що воно про наше життя, про нас із вами,"- говорить головний редактор журналу Володмир Шкурупій. А ще він впевнений, що полтавський літературний контекст все впевненіше входить на обрій української літератури, стверджуючи, що Полтава має право на звання духовної столиці України.

 

    Казка з доповненою реальністюШарля Перро "Спляча красуня" для дітей молодшого шкільного віку - це чарівна історія, що століттями вчить вірити у відсутність безвихідних ситуацій: у короля і королеви обов'язково народиться дитя, закляття навіть найлихішої феї можна пом'якшити, сміливість і наполегливість проведе через найглухіші хащі, а справжнє кохання переможе злі чари.

     Казка Шарля Перро "Кіт у чоботях" - це також казка з доповненою реальністю. Найвідоміша історія про домашнього улюбленця. Завдяки своїй винахідливості і завзятості Кіт, що вміє розмовляти та носить чоботи, допомагає своєму господарю не лише позбутися злиднів, а й знайти своє кохання та отримати королівство.

    Ці дві книжки вміщують дуже яскраві ілюстрації, написані великим шрифтом, більш сприйнятливим для дитячого читання.

     Приємного перегляду публікації про нові книги бібліотеки та більш повного знайомства з даними виданнями в бібліотеці. Чекаю!