Лабіринтами становлення української писемності

  

   24 ми відзначаємо День слов'янської писемності і культури. 

  Пропоную вашій увазі онлайн екскурс в історію "Становлення української писемності". А так як писемність і мова нероздільні, то ми й про мову нашу рідну українську поговоримо...   

  Мова - це характер народу. його пам'ять, історія і духовна могутність. У ній відбивається психічний склад народу, його звичаї, традиції, побут, сучасне і минуле, його розум і досвід, краса і сила душі. Все це народ оформлює словом. Рідну мову Панас Мирний назвав "живою схованкою людського духу", Іван Франко -  "коштовним скарбом народу", а Олесь Гончар - "генофондом культури". У відомому вірші "Рідна мова" Максим Рильський дає таке поетичне визначення рідної мови:

              Як гул століть, як шум віків, як бурі подих - рідна мова.

              Вишневих ніжність пелюстків, сурма походу світанкова,

              Неволі стогін, волі спів, життя духовного основа...

   Мова є основним знаряддям людських стосунків. Без мови не може існувати і розвиватися суспільство. Ми думаємо, як правило, словами. Мова і думка йдуть поряд. Освіта, наука, мистецтво, культура пов'язані з мовним вихованням, вони не можуть розвиватись, якщо занепадає мова - найголовніше і найбагатше джерело національної духовності.

  Як увічнити мовлене слово, передати його нащадкам. Над цим з давніх-давен задумувались люди.  Тож величезну роль у нашому розвитку відіграло виникнення письма, що являє собою розмовну мову, закріплену в знаках. На основі писемної мови виникає літературна мова, мова державних установ. громадських організацій, навчальних закладів, науки, преси, театрів, а пізніше - кіно, радіо, телебачення.

    Літературна мова має свій єдиний правопис, унормовані граматичні форми. Спочатку літературною мовою вважалася книжна мова. Склалося так, що після прийняття в Київській Русі  християнства (988р.) книжною мовою стала староболгарська (церковнослов'янська) мова, яка прийшла на Русь разом з культовими книжками. Створили її брати-месіонери, проповідники православ'я Кирило та Мефодій на основі західноболгарської (македонської) говірки міста Солуня (тепер Салоніки). Близько 863 р. брати переклали грецько-візантійські церковні книжки рідною їм говіркою, і згодом ця мова в Болгарії поширилася як літературна. Для здійснення такого перекладу потрібна була слов'янська азбука, її й створив старший брат Кирило, пристосувавши грецькі літери до звукового складу рідної мови. Це письмо стало називатися кирилицею. Вона лежить і в основі нашого сучасного алфавіту 

    Деякі вчені вважають, що при створенні нашого письма використовувалася і глаголиця - азбука Київської Русі дохристиянського періоду. Про те коли і ким вона створена відомостей немає. Це давньоруська мова. Вона була досить багатою лексично і досконалою синтаксично. Нею писали ділові папери (відомий договір Олега з греками), робили різні записи на дощечках і берестовій корі; нею проголошували  промови на народних вічах, князівських радах, складали уснопоетичні твори, користувалися у повсякденному житті. Деякий час після хрещення Русі використовували і глаголицю, і кирилицю. Таким чином довгий час у нас було дві мови, які розвивалися паралельно, впливали одна на одну і не змішувалися: 1. давньоруська, народно-літературна, що склалася на основі розмовної мови давньоруської народності; 2. церковнослов'янська (староболгарська), яка поширилася після прийняття християнства.

    З ХІV століття починає свій самостійний розвиток українська мова, а на основі розмовної мови формується писемно-літературна мова, яка дістала назву давньоукраїнської. В основі своїй вона церковнослов'янська, але в її тексти все більше входила лексика народних мас. Такою мовою надруковано "Апостол" (ХVІ ст.), "Пересопницьке Євангеліє" (1556-1561). У різних місцевостях в розмовній мові були свої відмінності. Так сформувалися діалекти: північний, південно-західний, південно-східний. Ці особливості відбилися і на писемній мові, тому нині неважко встановити де створювався той чи інший твір.

     На повний голо заговорив у літературі мовою свого народу І.П. Котляревський ("Енеїда", "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник") За свідченням Івана Франка, Котляревський українське слово народне, чисте як сльоза, у люди вивів, і світові показав. Завершив становлення нової української мови геніальний поет Тарас Шевченко, який підніс українську літературу до світового рівня.

     

               

Бібліотека - світ нових можливостей

     Бібліотека, де є Інтернет, - це світ нових можливостей. Так склалося, що наша територіальна громада має змогу прихистити чимало людей, які вимушені були залишити рідні домівки через війну. В нашому селі також сьогодні проживають вимушено переміщені особи. Серед них є представники різних професій, сім'ї з дітьми, літні люди. Волонтери надають їм величезну допомогу.

   Бібліотека також намагається огорнути їх увагою. Адже є між ними і книголюби, і просто пошановувачі культурного дозвілля. Пропоную їм цікаву літературу, залучаю до участі в бібліотечних заходах - дівчатка із задоволенням прийняли участь у заході до Дня вишиванки. Створені умови для якісного проведення дистанційних уроків з української та зарубіжної літератури, з української мови вимушено переміщеній учительці загальноосвітньої школи з Донецької області.

   

Світ її вишиванок

    Українська жінка... Чим живе? Про що мріє? Чому радіє? В чому кохається? Так відразу і не пізнаєш... Але живе поряд нас ось така проста, роботяща скромна жіночка Бажан Ганна Іванівна, яка років вже багато має, адже народилася в далекому 1938 році... І коли заходиш до неї в хату, то відразу розумієш, що все життя закохана вона у вишивку, і неабияку, а гладдю. Тож можна сміливо назвати її не лише вишивальницею, але і художницею. Бо ж спочатку всі узори малювала, а вже потім вишивала. Стібочок до стібочка - і створювалася краса на віки, яка сьогодні, коли вже немає змоги вишивати, огортає господиню з усіх боків і створює затишок і тепло справжньої української оселі. Тож захотілося мені завітати до баби Галі (як ми її називаємо ) напередодні свята української вишиванки та зробити декілька світлин, щоб долучити їх до бібліотечного флешмобу "Наших вишиванок кольори". А що з того вийшло - судіть самі...

Лелека - символ щастя, сім'ї і любові

 

ЛЕЛЕКА  - СИМВОЛ ЩАСТЯ, СІМ’Ї і ЛЮБОВІ

Урок народознавства

    Народні звичаї завжди були мудрими вчителями і порадниками. Ми маємо робити так, як робили наші предки на нашій славній землі Україні. Поважати і продовжувати традиції , любити людей, знати свою мову, співати пісень, вивчати свій родовід. Пізнання світу починається з добра, а природа, її рослинний і тваринний світ були тим добротворцем,  якого людина шанувала й оберігала і сама шукала у нього захисту в усі часи.  Сьогодні я пропоную вам дізнатися про птаха, якого понад усе поважав український народ.                                                         Відлітають за моря, у краї далекі,

На будинках гнізда в’ють звуть же їх лелеки.

 Лелеки живуть поряд з людьми. Вони гнізда в’ють високо на стрісі або на дереві. Вони знають, шо люди їх ніколи не образять.

  - Вам доводилось коли – небудь бачити , як повертаються із теплих країв

журавлі? Так, клином. А того, як повертаються із далеких країв їх родичі – лелеки, ще ніхто і ніколи не бачив, бо вони це роблять вночі і поодинці. Спочатку прилітає лелека – батько Він оберігає місце, щоб його не зайняли інші, ремонтує гніздо. Потім прилітає лелька і удвох вони виводять і вигодовують пташенят . А прилітають, як водиться  до тієї самої оселі, яку вони покинули восени.

   Здавна люди вірять:

-           Якщо на хаті звив гніздо лелека, то буде в сім’ї лад:

-           Якщо зруйнуєш лелече гніздо, то накличеш лиха.

До лелек зверталися як до людей

-           Антоне, коли тепло буде?

-           Іване, принеси нам літо.

 Хочете знати чому так зверталися до лелек? Про це говорить легенда:

   Бог Перун відправив людину на землю, дав їй мішок, наказавши, щоб віднесла далеко в ліс. Але ні розв’язувати, ні заглядати в мішок не потрібно. Та людина не послухалась. На пів дорозі чоловік зупинився, розв’язав мішок. А з мішка навсебіч повистрибували жаби, вужі, миші, змії, гадюки і порозлазилися довкола. Кинувся він їх ловити, та де там. І тоді розгнівався Перун і сказав:

    Я перетворю тебе на птаха, і будеш ним доти, поки не позбираєш гаддя, яке випустив на волю.  І ось лелеки збирають різних гадів, виконуючи Божий наказ.

Із краю вирію бузьки вилітають,

До нашої хати дороги питають.

Гей, летіть ви бузьки попід небом синім,

Аж там, де кружляють плуги на царині.

А ми прилетіли звисока дивились.
Ой, чи ви нас ждали,  ой, чи ви смутились.

    Відлітають лелеки у вирій теж вночі. Вночі летять, вдень відпочивають. Вони змушені так робити, бо  у важких умовах перельоту птахи допомагають одне одному. Лелеки допомагають в дорозі солов’ям, Коли летять над морем, то лелека може сісти на воду і відпочити, а солов’ї сідають їм на спину і так відпочивають. Птахи летять у Південну Африку, а це 25 тисяч км. Летять лелеки зі швидкістю 150 км/год.

   ЛЕЛЕКА - символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, щастя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він - птаха священна, за розорення його гнізда - кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят... І щасливе те село, яке має хоча б одне лелече гніздо – його обходитимуть стороною чорні хмари та злі буреломи.

   Святий обов'язок лелеки - знищувати різних гадів, себто гадюк, жаб. Своїм прильотом в рідні краї провіщає весну...

     Якщо ж лелека несподівано залишає гніздо в дворі й не повертається до нього, то двір і дім цей згодом спорожніють...

    Окрім цього, лелека є символом вогню і сонячного світла: він завжди прилітає з наближенням бурі або грози. Лелека довіряє людям, на господарстві яких проживає, тому може спокійно розгулювати по їх двору навіть у їхній присутності. Вважають, коли дівчина вперше весною побачить лелеку високо в небі, то цього року обов'язково вийде заміж, а якщо вже в гнізді - то ще рік залишиться в батьківському домі...

В Україні є два види лелек: лелека чорний і лелека білий.

    Лелека білий – живий символ України. З особливою симпатією ставляться в народі до лелеки, який є своєрідним оберегом України. По різному називають цього птаха у різних регіонах України: лелека, бузьок, чорногуз, бусол, веселик, боцян, гайстер.  Це великий птах з довгими ногами, шиєю і дзьобом. Оперення біле, чорні лише махові пера і частина покривних на крилах. Коли лелека стоїть, склавши крила, здається, що чорна вся задня частина тіла. Самка і самець забарвлені однаково, але самець дещо більший за розміром, має трохи довший і масивніший дзьоб. На шиї та грудях пера видовжені. Гнізда лелеки будують з гілок, які збирають навкруги. З роками гніздо надбудовується і збільшується в розмірах.

 

 Лелека чорний в Україні гніздиться поодинокими парами в лісах Карпат і далеких районах Полісся. Зимує  в Південній Африці і Південній Азії.

   Від білого лелеки відрізняється не лише забарвленням, а й поведінкою, способом життя. Якщо білий лелека весь час тримається людського житла, то чорний навпаки - о–ирає для свого житла найглухіші хащі старого лісу, поблизу боліт і річок. Людей остерігається, близько  до себе не підпускає.

     Гніздо у чорного лелеки теж відрізняється  від гнізда білого.  У білого лелеки хаотичне нагромадження гілок, то у чорного лелеки зроблене із товстих паличок, скріплених і зацементованих землею і глиною.

   Звички, плоліт, способи добування їжі як і білого лелеки, лише у чорного лелеки  переважає дрібна риба: короп, окунь, карась. Відлітають у вирій  у серпні – вересні.

  Немає мабуть жодного птаха такого популярного і улюбленого у нашого народу як лелека. Люди шанують лелеку за вірність і любов до Батьківщини. Лелека – символ вірності, щастя, добробуту, живий символ України.

  «Чи вам  відомо, що…»

   -  Орли та лелеки будують найбільші гнізда. Гніздо лелеки має діаметр 1,5 метрів і досягати 1, 5 м заввишки;

   - У білих лелек є одна дивовижна звичка: їжу вони підкидають дзьобом угору і знову ловлять. Напевне, щоб зручніше розмістити здобич у дзьобі.

   -   На південь лелеки летять  неорганізованими зграями.

   - У багатьох країнах люди прагнуть привернути увагу до лелек і  самі готують основи для їх гнізд.

     -  Ми знаємо, що лелека – це символ сімейного благополуччя, щастя; символ любові до рідної землі. Двір, де є гніздо лелеки, вважається щасливим. Саме ці чорно‐білі красені приносили, за повір’ям, до оселі немовлят, тобто лелеки є символом продовження роду. Коли спостерігати за парою лелек, то можна зрозуміти як вони розподіляють свої обов’язки. Один лелека завжди повинен залишатися у гнізді і охороняти його. За їжею вони літають довго, їх немає більше ніж годину. Ми дізнаємося, що коли лелеки починають висиджувати малят то на яйцях сидять самці, а не самки . Самка інколи приносить у дзьобі щось поїсти самцю, який у цей час знаходиться у гнізді і стереже малят. Лелеки також є провісниками погоди, коли вони клекочуть, то обов’язково буде іти дощ.

 

 

Люби природу не для себе, люби для неї

      Бажання знати якомога більше про природу й довкілля було завжди притаманне людині з перших кроків її розвитку. У той час такі знання були необхідною умовою виживання.

  Практично всюди на Землі існують найрізноманітніші форми життя - від невидимих вірусів та бактерій до велетенських китів та гігантських дерев. У кожному куточку нашої планети мешкають живі істоти, які те чи інше місце своєю домівкою. Для лева це саванна, для лишайника - стовбур дерева. Організми обирають таке місце, у якому їм буде комфортно, і вони ніколи не житимуть у чужому середовищі. 

   Людині, як істоті розумній, випала доля захищати природу, допомагати їй, лікувати, оберігати. Тому кожен з нас, особливо сьогодні, повинен і може долучитися до збереження нашої планети. І це не так важко, як здається на перший погляд. 

    Щоб допомогти всім правильно і мудро підійти до вирішення цієї проблеми, бібліотека підготувала виставку-рекомендацію "Люби природу не для себе, люби для неї", де розміщені практичні поради, як бути дружнім до довкілля: відмовитися від поліетиленових пакетів, не використовувати одноразові пляшки та посуд, бути енергоефективним у побуті, обирати найбільш екологічний транспорт, не забруднювати і економити воду, купувати менше та не викидати, сортувати сміття та віддавати на переробку, частіше ходити пішки, обирати екологічно чисті продукти. Виконання цих рекомендацій допомагає не лише довкіллю, а й вашому здоров'ю та сімейному бюджету.  

     Виставка розповість вам, що таке екологія, про історію її виникнення як науки, про те,  як вона розвивається в нашій країні і світі, а ще  про інші секрети навколишнього середовища. Ви можете також дізнатися якими прекрасними словами вдячності, з якою любов'ю до всього рідного, змальовують природу поети Зіньківщини. Зокрема Ольга Кондратенко:

 Спасибі тобі, літечко зелене, за трави, різнобарв'я запашне,

За те, що ти погостювало в мене, що селянин хліба дорідні жне.

Спасибі за цілющі полуниці, за абрикоси сонячні, смачні,

За все добро, що наче із криниці черпаємо невпинно день при дні.

Спасибі, що розлив соняшниковий медово аж до обрію пропах,

За квіти-зорі, тишу світанкову, за все, що дозріває на ланах.

Тобі вклоняюсь, літо урожайне, молюсь тобі, свята моя земля,

В тобі воскресло диво незвичайне - козацька воля глянула здаля.

За клопоти веселі й відпочинок, за літню купіль, сонячне тепло,

За суверенний перший наш ужинок - спасибі, літечко, що ти у нас було. 

   Тож завітайте до бібліотеки - дізнаєтеся багато цікавого.