20 вересня 94 роки тому народився ІВАН СВІТЛИЧНИЙ - український поет, літературний критик, перекладач, правозахисник-шістдесятник.
"Доброокий" - так називав Івана Світличного Василь Стус. Написаний під враженням першого арешту Світличного у шістдесят п'ятому році Стусів вірш-зітхання, вірш-зойк починається словами "Не можу я без посмішки Івана оцю сльотаву зиму пережить...". Уже в цих поетичних рядках відчувається відблиск того світла, яке випромінювала особа Івана Свтличного в 60-ті роки.
Шістдесятники - то спонтанний вияв духовного дозрівання, нового мислення, нової системи цінностей, нового осмислення національного досвіду в надрах тоталітарної системи. Вони виховувались саме в ній. Багато хто з них були щиро перейняті тими ідеологічними міфами, які потім самі відкинули, зрозумівши всю їх фальш. Коли ж їм відкрилася нова правда, мужньо пішли їй назустріч. А їх скромним завданням було обстоювання здорового глузду, повернення словам і поняттям їхнього справжнього змісту, можливість говорити правду про очевидне. Іван Світличний жив у вирі всіх цих перетворень, він був феноменом, виплеканим певною атмосферою. Фахівці вважають, що якби його такого не було, то його потрібно було б вигадати. Він був генератором ідей шістдесятників. Не володіючи таким ораторським мистецтвом, як молодий Іван Дзюба, він якось непомітно і ненав'язливо опинявся в центрі кожної акції.
Його називали архітектором шістдесятницького руху, лицарем духу, світлом у темряві та двигуном шістдесятників. Він народився і виріс на радяській та російськомовній, як її позиціонували, Луганщині, але до останнього дня боровся за незалежну Україну та українську мову. Український поет, літературознавець, критик, правозахисник, лауреат Шевченківської премії – все це про Івана Світличного. Друзі та колеги згадували про його незламну позицію, кришталеву чесність та доброту у ставленні до кожної людини. Він був моральним авторитетом для всіх дисидентів, справжнім українським патріотом, але при цьому противником фанатизму. Від громадянства відмовився, був талановитим вченим-філолгом, але не "системним",мав одну з найбільших приватних бібліотек у Києві, збирав аудіоархів віршів, працював над словником синонімів, був першим критиком Василя Симоненка та Стуса, мав два арешти та канцтабори, боровся за політв'язнів, похований у вишиванці Василя Стуса.
Кожен факт нашої художньої спадщиниі тогочасного мистецького доробку Світличний намагався зберегти і включити в життєдайний культурний кровообіг. На зібраннях молодих літераторів він записував їх виступи на магнітофон і таким чином до сьогодні збереглися голоси багатьох шістдесятників. Іван Світличний був живим містком між Східною та Західною Україною, між Києвом і Львовом. Багатьох своїх колег він увів в літературно-мистецько-десидентські кола Львова. Одним з перших здійснив і утвердив зв'язки з діаспорою - всупереч офіційній ідеології. Вікно на Захід, можливість культурного обміну зі світом, духовне взаємозбагачення - це все тоді тільки починалося... "Івану Світличному абсолютно чужа була "ідеологія острова"(Ю.Шерех). Він завжди знав, що ми на материку".
Але головний Іванів Божий дар - мистецтво бути людиною серед людей. Навколо нього завжди відчувалася якась дивовижна аура людяності. Прізвище його виявилося значуще - до нього люди зліталися, як метелики на світло. Для всіх - старших, ровесників, олодших - умів бути цікавим і потрібним. Але в його характері дивовижне поєднання м'якості і доброти з незламністю у принципових питаннях.
Людина серед людей... Таким був не лише в рідному середовищі, а й у таборі, де його авторитет не підлягав сумніву. Кримінальні злочинці й ті відчували його внутрішнє світло і під час етапу "допомагали цьому дивному "дідові" нести його важкі клунки з книжками...". Адже книжками був "багатий" кожен його, навіть тимчасовий дім.
Знаючи декілька мов, поет найбільших успіхів, за думкою фахівців, досягнув у галузі перекладу. Але й тут вчувається думка перекладача з його болями і тривогами, іронією і сатиричними пересторогами. Вірш Беранже "Стій, або Система тлумачення":
Я боюся вам завдати Тільки я скажу: "Марія",- Стій: крамола!
Шкоди щедрістю похвал. Пильний тут же додає: Стій: забрати!
Всеж-бо можна трактувати "А в Марії - син Месія... Стій: крамольника
Як крамолу й кримінал. Мабуть, натяк. Щось тут є. За грати!
А ось із "Божевільних". Чи не з тих "божевільних", до яких і сам належав?!
Божевільного шлях безславний І якщо завтра день погасне,
Нас веде у світи нові. Божевіьні свої свічки
Божевільного Дог послав нам Нам засвітять, і світло ясне
Відкупити гріхи в крові. Осяватиме рід людський.
Особливе місце в літературному доробку поета Івана Світличного займає поема "Архімед". Це глибоко особистий твір, це лірична сповідь, своєрідний поетичний дует, що переходить у монолог:
"Архімед" (уривок) Заява
... Тільки душу, а в мене вона одна. Допоки щиру правду в землю топчуть
Й та смішна, чи химерна, вірніше І ганять справедливість скільки хочуть,
Ні футболу їй, ні вина. Допоки зрада і брехня в пошані,
Все б їй музика, все б їй вірші... А лицарі свободи й правди гнані;
А ще серце! Серце! В епоху бур Допоки можновладнісіють чвари
Замість бубоном марші бити І чинять братовбивство яничари,
Замість міді мажорних сурм Допоки ще любов бездомна, ніби
Все б любити йому, любити. Жебрачка, що прохає кусень хліба
А його - під дих, А його - в кулак, Допоки сила з грубістю всесильні,
А йому скалозуби "Струнко!" А мужність точать хробаки могильні, -
Тоскно так йому, гірко так! Я славлю смерть, життя мені нема,
Ні загибелі, ні рятунку... Бо в'язень я, а білий світ - тюрма.
Іван Світличний мав родину:
Дружина — Леоніда, інженер-науковець, пожертвувала власною кар'єрою, відмовившись полишити самого чоловіка на засланні. Їй Іван Світличний присвятив вірша:
 |
|  |
Сестра — Надія — соратник по дисидентському рухові.
Пам'ять
- 22 листопада 2019 року «Укрпошта» випустила поштову марку «Шістдесятники. Іван Світличний (1929—1992)»
- 23 грудня 2020 року в Києві на фасаді Національної академії наук України на вулиці Грушевського, 4 відкрили меморіальну дошку Василю Стусу та Івану Світличному. Дошка була встановлена за кошти Київської міської державної адміністрації та за підтримки Київського міського голови Віталія Кличка.
- У травні 2022 року в місті Городок Хмельницької області провулок Дубініна перейменували на провулок Івана Світличного.
- Вулиця Івана Світличного існує у містах Київ, Вінниця, Кам'янка.
- У місті Полтава перейменували провулок Чернишевського на провулок Івана Світличного.
Образ у мистецтві
- Поет Василь Стус присвятив Івану Світличному вірш «Не можу я без посмішки Івана…»
- Композитор В. Губа на твори І. Світличного написав цикл «Ґратовані сонети» для баритона або баса в супроводі фортепіано (1990).
- Портрети Івана Світличного намалювали Алла Горська (1967), Любослав Гуцалюк (1978), Опанас Заливаха (1988), Борис Плаксій (цикл «Творці незалежності»).
- Погруддя Івана Світличного створив скульптор Борис Довгань (1968).
Шановні читачі! В бібліотеці є збірка поезій та поетичних перекладів Івана Світличного "У мене - тільки слово". Запрошую вас для ознайомлення з неперевершеними віршованими рядками величного українського поета.
Немає коментарів:
Дописати коментар