Смачнющий борщ від Івана Єрофейовича

    
   

   Живе в нашому селі неординарна особистість Шрамко Іван Єрофейович. Його добре знають і шанують всі односельці. В свої роки (а вже за сімдесят...) він вміє здивувати. І в спорті себе проявить - адже в ходінні на лижах любить позмагатися (в Стасях на горах неодноразово займав призові місця), і на святкуванні дня села чи міста він завжди в строю - молодь підтримує і себе покаже: і у велопробізі участь прийме, і в танцях рівних йому немає. Слово з ділом ніколи не розходяться. Навіть свій особистий музей у садибі має. І там у нього багато цікавих експонатів зібрано, про які він може все розповісти докладно, адже підходить до кожної справи з любов'ю, натхненням і невичерпною енергією.

   А ще полюбляє Іван Єрофейович куховарити. Особливо старовинні українські страви готувати. Неодноразово частував своїх друзів із "Надвечір'я" квашею чи польовою кашею. Але останнім часом виявляє бажання надзвичайно  вправно наш рідний борщ варити. А все тому, що любить свій край, людей і душу щедру має.

  

  Тож початком "борщової" діяльності була участь Івана Єрофейовича Шрамка у Міжнародному ЕтноГастроФестивалі "Борщик у глиняному горщику", який відбувається вже багато років незмінно і традиційно в другу суботу серпня"  у "Лялиній світлиці" в Опішні. Організатором цього фестивалю є докторка історичних наук, етнологиня Олена Щербань, яка своєю діяльністю щодня доводить всьому світові про значущість саме українського борщу. Адже цей ЕтноГастроФестиваль відомий не тільки в Україні, але й далеко за її межами. У дві тисячі двадцять третьому році побачила світ книга "Триста шістдесят п'ять БОРЩиків", яку записала й упорядкувала ця надзвичайно талановита жінка.

     

  Отже зарекомендувавши себе як вправного кухаря і знавця українського борщу, а ще познайомившись з Оленою Щербань, Іван Єрофейович заповзявся борщем пригощати не тільки свою вулицю, а й всеньке наше село. Спочатку у свою садибу запрошував охочих поласувати смачною стравою, а потім і на День села навкруги свого  казана зібрав чимало односельців та гостей свята. І кожен, хто скуштував наваристий і запашний борщик від Івана, залишився ситий та задоволений.

  Багато поціновувачів "Борщику у глиняному горщику" з нетерпінням чекали на книгу про цей український продукт. І ось нарешті це сталося - книга перед нами і для нас. Адже "Борщ - це наш культурний капітал, ідентичність, національна вірність, згуртованість. Це спільна лексика, метафора, мова, символ, ритуал. Борщ - це хронократер української культури харчування, української гостинності загалом" - говорить у своїй книзі етнологиня Олена Щербань. Вона пропонує в своєму доробку не лише рецепти борщів, качаної каші та інших українських страв. Тут ми зможемо ознайомитися з історикрико-етнографічним дослідженням, що стане помічним для тих, хто хотів би доторкнутися до пізнання-вивчення української минувшини, традицій, зокрема селянської культури, її гастрономічного, повсякденно-звичаєвого, а також ментального аспектів.

    Перегорнувши сторінки цього унікального видання, рецепти борщу від Івана Єрофейовича ми знаходимо не на одній сторінці. А що наш ентузіаст користується любов'ю і повагою авторки даної книги Олени Щербань, то це можна зрозуміти зі світлин, які  мають у книзі своє  місце та із дарчого надпису на початку подарованого  йому науково-довідкового видання.

    
    Односельці також не стоять осторонь вшанування талантів Шрамка Івана Єрофейовича. Учасниця "Надвечір'я" Слинько Раїса Іванівна одного разу на день села з повагою, теплом та гумором подарувала йому пісню, написану власноруч. Пропоную вам її текст, а мотив впізнають ті, хто добре знайомий з українськими піснями.

Наш земляк Іван Шрамко добрі борщі варить

Куховарить змалку він - майстер ції справи.

   Наварю, милая (двічі)

   Борщу доброго зварю, моя чорнобривая.

А з чим будеш борщ варити,

 Милий мій миленький?

Що до нього покладеш, щоби був смачненький?

   Із м'ясцем, милая (двічі), з картоплею й бурячком

   Моя чорнобривая.

Так немає ж в нас м'ясця, 

Іване миленький,                                    

І капусти й бурячка, голубе сизенький.

   Так куплю, милая, попрошу, милая,

   У старости попрошу, моя чорнобривая.

А для кого вариш борщ, Іване миленький?

Кого будеш пригощать, голубе сизенький?

     Всіх людей, милая, всіх гостей, милая.

     І тебе пригощу, моя чорнобривая.

А чи вмієш танцювати, Іване миленький?

Чи самі борщі варити, голубе сизенький ?

     Затанцюю, милая (двічі)

     Закаблукам жару дам, моя чорнобривая.

Так виходь скоріше в коло, Іване миленький

Та запрошуй всіх гостей, голубе сизенький.

    Хай танцюють млая (двічі) 

    Хай танцює все село, моя чорнобривая.

 Ось  такі маємо таланти... А щодо наступних святкувань і вшанування борщу, то хочу підтримати Олену Щербань і її колег  у їх мрії, що сто різновидів борщиків у глиняних горщиках, автентичних і авторських, зварять вони для наших захисників і захисниць, а також для волотерів і волонтерок під час наступного Міжнародного ЕтноГастроФестивалю "Борщик у глиняному горщику" і всі разом відсвяткуємо Перемогу України, пом'янувши тих, кого немає з нами. А наш земляк Шрамко Іван Єрофейович ще неодноразово почастує нас своїм борщем.