Володимир Вернадський - перший президент Академії наук України (із рубрики "Полтавщина і її таланти")

 

Вернадський Володимир Іванович – великий і легендарний український учений, основоположник учення про біосферу і ноосферу, основоположник наук: біогеохімії, геохімії, радіогеології, автор закону біогенної міграції атомів, закону константності, великий мислитель ХХ століття, перший президент Академії наук України.

Рід Вернадських походить від литовського шляхтича Верни, що бився на боці Богдана Хмельницького у визвольній війні 1648–1654 років, а його нащадки потім осіли у Києві.

 

У новоствореній Українській Державі гетьмана Скоропадського він очолив Комісію з організації Академії наук і Української національної бібліотеки, а також комісію з питань вищої школи.

 Вернадський є основоположником сучасного вчення про біосферу. Сукупність живих організмів у біосфері він назвав живою речовиною.

Як визнання його заслуг, ім'я вченого присвоєно багатьом академічним інститутам, бібліотекам, кораблям тощо. Зокрема Національній бібліотеці України, яку він заснував. На пошану вченого названо два мінерали «вернадит» і «вернадскит». На честь науковця названо астероїд 2809 Вернадський. Академія наук СРСР у 1945 році установила грошову премію та золоту медаль імені В. І. Вернадського. Починаючи з 1973 року НАН України встановлена також премія імені В. І. Вернадського, а з 2003 р. – Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України. У 1963 році Пошта СРСР випустила поштову марку до 100-річчя від дня народження вченого. У 1964 році іменем ученого названо гірський хребет у східній частині Антарктиди. У 1996 році заснована українська антарктична станція Академік Вернадський. З нагоди 1500-річчя Києва і 118-ї річниці з дня народження академіка 12 березня 1981 року в місці сполучення проспекту Перемоги і названого його іменем бульвару було  відкрито пам’ятник Вернадському.

Пам'ятник Володимиру Вернадському у Києві

У 2000 році на всеукраїнському шоу "Людина року" вченому, за його заслуги перед вітчизняною і світовою наукою, та людством було присвоєно звання "Людина століття". 26 березня 2003 року Національним банком України в обіг випущена ювілейна монета номіналом 2 гривні, присвячена академіку Вернадському. 25 лютого 2013 року Національним банком України в обіг випущена срібна пам'ятна монета у серії "Видатні особистості України" номіналом 5 гривень, присвячена 150-річчю від дня народження Вернадського.. Портрет Володимира Вернадського розміщено на банкноті номіналом 1000 грн.

Портрет Володимира Вернадського на банкноті номіналом 1000 грн.

Великий титан науки Вернадський мав енциклопедичні знання. За своє життя він написав 416 значних наукових робіт (крім статей), з яких 100 присвячено мінералогії, 70 – біогеохімії, 50 – геохімії, 43 – історії науки, 37 – організаційним питанням, 29 – кристалографії, 21 – радіогеології, 14 – ґрунтознавству та іншим питанням. Слід виділити й праці з біології, проблем часу і симетрії, загальної геології, про родовища корисних копалин. Торкається він філософських проблем пізнання, реальності буття, вічності життя. Він умів здійснювати синтез знань, об’єднувати різні наукові дані; і це допомогло йому відкрити нові галузі розвитку наукової думки. Тому й зараховуємо його до великих учених, мислителів ХХ століття.

"З  Полтавщиною, як ні з іншим регіоном України, був міцно пов'язаний цей великий учений. Полтава та Кременчук, Градизьк і Лубни, Шишаки та Нові Санжари, Гінці та Яреськи увійшли у його життя та діяльність поряд з іншими містами нашої країни. До Полтави В.І. Вернадський не раз приїздив у дитячі та юнацькі роки. Та згодом він став бувати тут майже кожен рік, адже у Полтаві мешкали багаточисельні родичі його дружини Наталії Старицької. Та справжня дослідницька робота привела Володимира Івановича на щедру землю Полтавщини завдяки зусиллям видатного вченого, засновника наукового ґрунтознавства Василя Васильовича Докучаєва. Саме він посіяв у серці здібного студента цікавість до кристалографії, завдяки якій той згодом прийшов до філософських узагальнень матерії. Василь Васильович першим звернув увагу свого молодого талановитого учня на динамічний бік мінералогії, що спричинило до створення останнім нової науки біогеохімії. Завдяки В.В. Докучаєву В.І. Вернадський через усе своє життя проніс жвавий інтерес до ще однієї цікавої проблеми природи – симетрії. Не менш цікавою була творча співпраця В.І. Вернадського зі знаменитою Полтавською сільськогосподарською дослідною станцією. 

    На полтавській землі, у складі експедиції В.І. Вернадський показав себе не тільки ґрунтознавцем, а також археологом. Працюючи влітку 1891 року на околицях Крюкова, він позначає на карті так звані могили та кам’яні „баби” – древні скульптури бронзової епохи, робить археологічні розкопки та описування. До речі, кам’яні „баби”, які експонуються у Полтавському краєзнавчому музеї, привезені сюди якраз Володимиром Івановичем із Кременчуцького повіту. Його захоплення археологією проявилося і на Лубенщині, де він біля села Гінці зробив розкопки палеолітичної стоянки прадавньої людини. Це була рідкісна робота.

Зібрані на Полтавщині матеріали лягли згодом в основу низки наукових праць В.І. Вернадського. Філософські узагальнення проблеми живої речовини, а також витоки таких двох наук, як геохімія і біогеохімія, прийшли до В.І. Вернадського на полтавській землі. Тут він створив учення про біосферу та визначив роль живої речовини в її формуванні. Найвидатніше місце у цьому займає перебування В.І. Вернадського на Шишаччині. Саме тут, на Бутовій горі, на своїй улюбленій дачі, видатний натураліст більше за все обмірковував свої роботи з проблеми живої речовини у літні місяці з 1914 по 1917 роки. Тут, під Шишаками, В.І. Вернадський опрацював дев’ять розділів книги «Жива речовина». Під цією назвою вона без перебільшення відома усьому світу. Нині вона привертає до себе все більшу увагу науковців, надто своїми оригінальними та гуманістичними висновками про те, що біосфера – нероздільна зона життя, похідним від якої є Людство. Важливо, що у цих наукових розробках В.І. Вернадський був першим, а Полтавщина відіграла таку важливу роль. Минуть роки, і це визнає весь світ, констатуючи, що саме тут «…були закладені основи нових наук, виникав новий світогляд».

Література:  Віктор Самородов, Світлана Кигим (м. Полтава) "Полтавські сторінки життя і творчості Володимира Вернадського"  - У статті викладено факти біографії академіка В.І. Вернадського, які свідчать про його тісні зв’язки з Полтавщиною, а також найбільш повні відомості про його родинні зв’язки з письменником В.Г. Короленком. 

Ключові слова: зразки ґрунтів, жива речовина, біосфера, генеалогія.

Бюст В. Вернадського у вестибюлі Національної бібліотекиУкраїни ім. В. І Вернадського.

                   Так виглядав Володимир Вернадський під час праці на Полтавщині.

Лев Вайнгорт - людина, яка відбудувала післявоєнну Полтаву (Із рубрики "Полтавщина і її таланти")

 

 Багато хто з нас справедливо вважає Полтавщину краєм, багатим на таланти. Це правда. Полтавщина дала Україні багатьох людей, які прославили її у світі. Про багатьох із них відомо лише вузькому колу спеціалістів, про інших ми чули лише краєм вуха.

  Полтава і область - це видатні люди, які тут жили або працювали. І насправді їх набагато більше. ніж нам може здаватися. Говорячи про нашу область, одразу спливають імена багатьох історичних постатей. для когось у топі Котляревський, хтось назве Сковороду, інший першим згадає Симона Петлюру. Цих особистостей знає вся країна і ледь не весь світ. Але обмежуватися тільки ними було б, м'яко кажучи, неправильно. є і менш відомі, але не менш круті люди, пов'язані з Полтавою та областю. І знати про них цікаво і корисно для кожного. 

    Тож пропоную вам бібліотечну рубрику "ПОЛТАВЩИНА І ЇЇ ТАЛАНТИ" І в першому із повідомлень хочу розповісти про ЛЕВА ВАЙНГОРТА, який пропрацював головним архітектором Полтави 32 роки - з 1932 до 1970. Йому випали найважчі часи. Адже, можна лиш уявити  в якому стані було місто після Другої світової війни. І Вайнгорт займався його відбудовою. Завдяки йому збереглися малоповерхові забудови в центральній частині міста.

   Відносини Вайнгорта з радянською владою схожі на анекдот. Наприклад, ситуація з промисловими підприємствами, які хотіли розмістити у центрі міста. Завдяки вмінню Вайнгорта правильно пояснити свою позицію промзона зараз знаходиться зовсім у іншому місці. будівництво оновленої Білої Альтанки, зведення нового будинку для театру Гоголя, спорудження меморіального комплексу Солдатської Слави та Меморіалу скорботної матері - це лише частина проектів, якими займався Лев Вайнгорт. 

   Ось так і вийшло, що єврей, який народився у Варшаві, любив це місто ледь не більше за всіх.

      Далі буде...

Цей день ми не забудемо ніколи

  24 лютого виповнюється два роки від початку злочинного повномасштабного вторгнення російської федерації  в УКРАЇНУ.

  24 лютого 2022 року розділило життя багатьох українців на "до і "після". У перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну здавалося, що ворог лізе з усіх щілин та протистояти "другій армії світу" просто неможливо. Але українським захисникам не тільки  вдалося відбити атаки ворога, а й відвоювати більшу частину захоплених ним територій. 

   В бібліотеці організовано виставку-трагедію "Цей день ми не забудемо ніколи". Виставка розповідає про те як все починалося..., а ще тут ви можете знайти поетичні рядки, написані в перші дні  війни - такі як вірші:

 Юлії Базі

РАНОК 24-ГО...

У всіх інших країн зараз квітень, 
А в нас — ранок 24-го. 
Десь радіють усміхнені діти,
А у нас півжиття вже стертого.

Десь чути, як пахне квітами,
Десь плани і цілі поставлені. 
Хтось радіє, бо може радіти,
Ми ж не можемо — душі розчавлені.

У когось весна, щастям сповнена,
Хтось чекає кохання відвертого. 
В нас зима ще… Весна знекровлена. 
У нас ранок 24-го…

Наталії Карпенко

ВІЙНА...​​

 Війна! Порожні вулиці, сирени, укриття,

Вдягає ляльку поспіхом розгублене дитя. 

Вломились «визволителі» злодюгами у дім.
Поборемо, здолаємо!  Дамо вогню усім! 

Ніколи не пробачимо загарбницьку орду
За долі покалічені, за сльози і біду.
Війна. Летять над згарищем лелеки й журавлі,
І вперто лізе паросток зелений з-під землі.

 Тетяни Аколішнової

БОЖЕ, ЗБЕРЕЖИ УКРАЇНУ!

"Україно наша, Україно-мати,
За що ж тебе, милая, прийшов ґвалтувати
Отой ворог з Московити, оті недолюдки?
За що принесли стільки горя й смутку?

Дітей наших убивають без жалю і болю,
Які встали боронити нашу честь і волю.
Проклинають у всім світі придурка і ката,
Який змусив росіян до рук зброю взяти..."

Їм у голову втілющив казки про нацистів,
З народу власного зкроїв неофашистів!
Схаменіться, схаменіться! Що ж ви наробили?
Немовляток з мамами ви, скоти, убили...

Потрощили вщент міста рідні й села...
Лине пісня над ними сумна-невесела.
Плачуть наші долини, і поля, і кручі,
Стогне матінка-земля, її ворог мучить.

І кривамими слізьми вода в ріки лине...
Боже, рідний, збережи нашу Україну!
Богородиця, зглянися, накрий омофором, 
Щоб ворожий супростат не вбив людей мором!

Щоб отрута не лилась в наші серця й душі,
Щоб захищені були з моря ми і з суші! 
Перемогу наближайте як можна скоріше,
Всі гармати щоб замовкли й панувала тиша!

Соловейко хай співає і радіють діти,
Що подолані назавжди кляті московити!

 

 

Народ єднає рідна мова

  Рідна мова єднає родину, а отже всіх нас, українців. Тисячолітній досвід переконливо доводить важливу роль мови в житті кожного народу. Існує логічний взаємозв’язок: мова формує націю, нація будує державу, держава береже мову й піклується про її розвиток. Змініть мову – і ми не впізнаємо себе ні в наших пращурах вчора, ні в наших нащадках завтра. Втративши минуле, не матимемо майбутнього, перестанемо існувати, як народ. Як нація.

21 лютого вся світова спільнота відзначає Міжнародний день рідної мови. Саме цьому Дню ми разом із учнями 8, 9 та 10 класів Лютенськобудищанської школи приурочили  мовну мозаїку-квест  "Народ єднає рідна мова".

   Під час заходу змагалися дві команди: "Мовознавці" та "Всезнайки". Учасники знаходили конверти із завданнями та виконували їх. На закінчення співали українські народні пісні - також потрібно було визначити яка команда краще заспіває. Про підсумки мозаїки-квесту розповіла голова жюрі, учитель української мови та літератури Т.В. Передерій, яка  повідомила, що за кількістю набраних балів перемогу здобула команда "Мовознавці". 

В бібліотеці представлено книжкову виставку "Відкрий, о рідна мово, свої скарбниці золоті".

   Я вважаю, що ви погодитеся зі словами видатного українського письменника Олеся Гончара, який сказав: «У вигляді мови дано людині великий дар». Тож ми повинні не тільки користатися рідним словом, але й ростити, оберігати його коріння й леліяти його цвіт. Ось тоді воно буде запашним та співучим, сповненим музики, життєвої правдивості і поетичності.

 А щоб розвивати в собі вміння спілкуватися правильною українською мовою пропоную вам оглянути літературу на книжковій виставці в бібліотеці.

 

Лиш кохання завжди перемагає

 14 лютого традиційно свято кохання, свято найкращого почуття, яке окрилює, дає сили і натхнення, радість і захоплення. 

   Важко встановити коли на землі з'явилося кохання. воно існує стільки часу, скільки існують люди.

   В кожного з нас своя історія кохання і вона завжди прекрасна і неповторна.  Саме про це чудове почуття написано безліч художніх творів, знято величезну кількість кінострічок, майже в кожній із тисяч і тисяч  пісень звучить мелодія любові. Тому цього дня на засіданні клубу за інтересами "Сузір'я" було проведено літературно-поетичний калейдоскоп "Лише кохання завжди перемагає". Під час заходу учасники змогли насолодитися прекрасними поетичними рядками любовної лірики українських поетів ХХ та ХХІ сторіччя; послухати українські пісні про кохання; поговорити про інтимні секрети українців, традиції шлюбу в Україні з давніх-давен; обговорити книги про непрості відносини закоханих змальовані у  художніх творах  сучасних українських та зарубіжних письменників. представлених на святковій книжковій виставці "Кохання - це коли весна в серцях співає і все на світі осяває".

.

Лариса Письменна запрошує у світ своїх казок

 

Лари́са Миха́йлівна Письме́нна  — українська письменниця, автор дитячих казок, оповідань.

Лариса Письменна, яка народилася 110 років тому, спочатку навіть не збиралася бути письменницею. Це сталося випадково. Вона працювала вихователем у дитячому садочку і, щоб діти не нудьгували вигадувала для своїх вихованців казкові історії. Герої її казок звичайні діти, але пригоди, які трапляються з ними – казкові і, навіть, фантастичні. Іноді не можна зрозуміти де правда, а де вигадка. Маленьким слухачам ці історії дуже подобалися! Вони просили ще й ще, і вихователька вигадувала все нові казки…
Це було дуже давно, ще в минулому столітті! В цьому році 11-го лютого Ларисі Письменній виповнилося б 110 років!
Книги ці читали й любили діти у минулому столітті, можливо їх читали бабусі і дідусі, мами і тата наших маленьких читачів. Твори письменниці перекладалися естонською, литовською, німецькою, російською, грузинською, румунською мовами.
Бібліотекарі Національної бібліотеки України для дітей вирішили нагадати про ці дитячі книжки читачам сьогоднішнім:

"Богатир жовте око"

"Голубий олень": казки "

"Золотогривий": оповідання

"Неспокійні друзі" : оповідання 

"Скарб Вовчої криниці" : оповід. та повісті 

"Чап-Чалап" : повість-казка

 Повісті-казки «Там, де живе Синя Ластівка» (1986).

 «Злочин Надії Поліщук». «Живі зустрічають світанок»

 "Збірка вибраних творів" (1984);

 Однотомник казок, повістей, оповідань «Тисяча вікон і один журавель» (1984);

«Ненаписаний портрет» (1979), «Не за синіми морями» (1980), «Ліна» (1983);

 Роман «Батько» (1978)

Лариса Михайлівна Письменна народилася 11 лютого 1914 року в сім'ї сільського фельдшера і вчительки в селі Чоповичі (тепер Малинського району Житомирської області). Батьки з раннього дитинства прищеплювали дівчинці любов до літератури.

Під час навчання у Білоцерківському фінансовому технікумі вона надіслала до Харківського журналу «Трактор» свій перший вірш, який був надрукований.

Після невдалої спроби навчатися в інституті народної освіти, вступила на навчання в Київський лісовий інститут, працювала на посаді завідувачки редакції літератури у видавництві «Веселка». Після Другої світової війни працювала в Кемерівській області завідувачкою дитсадка.

З 1956 року Лариса Письменна — член спілки письменників СРСР.

У 1964 році за збірку «Тисяча вікон і один журавель» письменниця нагороджена премією Лесі Українки. Також була нагороджена орденом «Знак Пошани», почесною грамотою Президії Верховної ради УРСР.

Померла Л.Письменна 27 лютого 1992 року.

 Прізвище письменниці «Письменна» -  це не псевдонім і не надумане ім'я - так вирішила доля, яка напророкувала жінці стати письменницею. Першими слухачами її фантастично добрих казок та оповідок були вихованці дитячого садочка, в якому працювала письменниця.  Лариса Письменна  все життя з задоволенням писала  для найвимогливішого  читача - малечі, іі твори і сьогодні читають і люблять діти.

  Творчість Л.М.Письменної – це  чарівні і цікаві розповіді про Золотого Богатиря, і про Синю Ластівку і про Блакитного  Оленя. Сюжети творів світлі, непідкупні і чесні.  В чому таємниця її творчості? Хто знає?  Мабуть в тому, що автор по-справжньому любила своїх читачів, а вони відповідали їй взаємністю і з захопленням читали все, що виходило з-під пера улюбленої виховательки.

 Твори Лариси Письменної - це вхід у країну мрій і казок, захоплюючих мандрівок по рідній землі, зустрічі з цікавими людьми, глибше пізнання світу природи.

   

Всесвітній День безпечного Інтернету

 06 лютого 2024 року у світі відзначається День безпечного Інтернету (Safer Internet Day) під гаслом “Разом для найкращого Інтернету”. Це вже 21 День безпечного Інтернету.

День безпечного Інтернету (SID/ДБІ) запровадили мережі Insafe  та INНOPE за підтримки Європейської комісії для просування безпечного інтернету та позитивного використання цифрових технологій, особливо, дітьми й молоддю. Центр кращого Інтернету представляє Національний комітет Дня безпечного Інтернету в Україні.

Метою Дня безпечного Інтернету є поширення знань про безпечне та відповідальне використання цифрових технологій для дітей та молоді.  Більш того, це запрошення для всіх до поважливого онлайнового спілкування задля забезпечення найкращого цифрового досвіду.

 Бібліотека як "Хаб цифрової освіти" пропонує допомогу в освоєнні безпечного Інтернету. Саме в бібліотеці кожен з вас зможе, зайшовши   на платформу "Дія. Цифрова освіта", ознайомитися з наступними освітніми серіалами, де ви дізнаєтеся: 

- Як зробити свій гаджет безпечним для використання та що робити, якщо хтось зв’язується з тобою, а ти цього не хочеш. Відповіді на ці та інші питання з онлайн-безпеки можна знайти у симуляторі “Онлайн-безпека для дітей”.

Як створити безпечний пароль і захистити свою приватність у мережі, розібратися, хто такий булер чи кібербулер, чому не варто реагувати на тролінг та як розпізнати онлайн-шахрая допоможе симулятор “Онлайн-безпека для підлітків”.

Знайомити дитину з правилами безпеки в інтернеті потрібно змалку. Тому батькам варто бути обізнаними з усіма “підводними каменями” мережі. Навчіться розмовляти з дітьми про приватність і захист в інтернеті, небажані контакти тощо. Симулятор “Онлайн-безпека для батьків” допоможе дізнатися, з якими проблемами стикаються діти онлайн та які базові правила допоможуть малечі почуватися безпечно в інтернеті.

Безпека дітей в інтернеті — це відповідальність не лише батьків, а й учителів. Дізнайтеся, як покращити свої цифрові навички та провести безпечний онлайн-урок. Навчіться розпізнавати загрози, з якими учні найчастіше стикаються в інтернеті, наприклад, кібербулінг та грумінг. Усе це та навіть більше знайдете в симуляторі “Онлайн-безпека для освітян”.

Дітям і молодим людям віком до 18 років радимо ознайомитися з рекомендаціями Ради Європи щодо поваги, захисту та здійснення прав дитини в цифровому середовищі “Дізнайся про свої права в цифровому середовищі”.

        Ласкаво прошу до бібліотеки, щоб навчитися більше!