Бібліо-дайжест "Свято картоплі з бібліотекою"

     Сьогодні, тобто 27 серпня ми відзначаємо величне свято - свято картоплі, яку ще називають стратегічним продуктом українців.

     Думаю, що ви погодитеся з тим, що немає більше такого продукту, як картопля, з якого можна було б приготувати стільки смачних та корисних страв! Кожного дня вона займає почесне місце на нашому столі. Варена і смажена, товчена і сушена, печена і терта, тушена і фарширована, картопля прекрасно поєднується з рибою, м'ясом, грибами, овочами і крупами. З нею і суп смачніший і салат апетитніший. Велике різноманіття страв із картоплі і з картоплею, корисні поради по зберіганню та використанню картоплі пропонують автори книги "Картопля в нашому домі" Н.І.Губа та А.С.Кошик. 

  Є в бібліотечному фонді і підбірка листівок із рецептами та зображеннями страв української кухні, де зокрема є і страви з картоплі та з картоплею.

    Україна здавна славиться своєю національною кухнею. Деякі страви мають багатовіковий "стаж", як, наприклад, знаменитий український борщ, для приготування якого використовується до 20-ти видів продуктів, але одним із найголовніших тут є саме картопля. 

    Хочеться зазначити, що картоплю вперше почали використовувати індіанські племена в Південній Америці в Перу.  Але це були дикі рослини картоплі, в яких плоди дрібні та ще й гірчили. Особливим методом індіанці картоплинки висушували і так зберігали. Це був своєрідний  вид консервування.

    Європейці дізналися про картоплю в ХVІ столітті, коли іспанці привезли її  собі на батьківщину. Звідси і розпочала картопля свій тернистий шлях по Європі. Багато різних подій пов'язано з картоплею. ЇЇ не відразу сприйняли належним чином і полюбили. А тому що невірно її використовували: готували салат із листя, смажили ягоди з насінням, пробували їсти сирою. Бували випадки отруєння. Так і закріпилася за нею недобра слава: її називали "чортовим яблуком"та "проклятою картохою".

    Був час, коли французький Сенат заборонив використання картоплі спеціальним указом. Адже ходили слухи, що картопля викликає всілякі захворювання. Довго картоплю вирощували на аптекарських городах в якості лікарської рослини, декому подобалися її квіти. Але одного разу парижський агроном і аптекар Антуан Огюст Пармантьє запросив у гості членів уряду і пригостив їх якісно приготовленими стравами з картоплі. Це допомогло йому отримати більше землі для вирощування картоплі. Він пішов на хитрість, щоб розповсюдити цей овоч. Вдень біля картоплі була охорона, а вночі її відпускали. Тому із-за цікавості - що ж там охороняють, люди крали картоплю і висаджували на своїх городах. Так і здійснилася мрія аптекаря - люди полюбили цей овоч. Свого часу він писав: "Серед безлічі рослин не може бути жодної, яка б заслуговувала більшої уваги людей, ніж картопля".  

   Про всі мандри картоплі до визнання ви також можете дізнатися із книги "Картопля в нашому домі".

     Тож приємного дня вам із картоплею! Смачного! І хай на вашому столі завжди будуть смачнющі страви із стратегічного продукту українців.   Пригощайтесь: Бабка картопляно-сирна

Картопляні пальчики

Картопляні пончики

Картопля на шампурах

"Галки" бульб'яні

Копитка

Український борщ

Вареники з картоплею

Деруни

Котлета картопляна "Україна"

Картопляний "Ананас" 

Картопля печена з салом

Літературна світлиця "Перший україномовний історичний роман в українській літературі"

    Шановні користувачі!

Запрошую вас до літературної світлиці, де поговоримо про книгу-ювіляра 2020-го року роман "Чорна рада" Пантелеймона Куліша. Зокрема познайомимося з історією написання, публікації та коротким змістом цього твору. Адже в 2020 році виповнюється 175 років від дня виходу цього твору у світ.

     Саме "Чорна рада" є першим україномовним історичним романом як у творчості П. Куліша, так і в українській літературі. Як стверджує сам автор, цей твір було написано спочатку українською мовою, а потім перекладений на російську. Окремі розділи перекладу  в 1843 році вміщувалися на сторінках російських журналів. Через три роки оригінал і переклад були завершені, але у зв'язку з ув'язненням автора та розгромом Кирило-Мефодіївського товариства надруковані не були. Тільки через 11 років, тобто в 1857 році, обидва варіанти після значної переробки вийшли книжками в друкарні Куліша та Бєлозерського.

    "Могучий майстер української мови й творець українського правопису", - так зазначив про П.Куліша Т.Г.Шевченко. "... Особливо спасибі тобі за "Чорну раду". Я вже двічі її прочитав, прочитаю і третій раз і все-таки не скажу більш нічого як спасибі...", - це так сприйняв вихід роману у світ Т.Г.Шевченко.

     Роман "Чорна рада" - це своєрідна хроніка 1663 року, де розповідається про претендентів на гетьманську булаву по смерті Богдана Хмельницького. Кошовий отаман Іван Брюховецький та переяславський полковник Яким Сомко менше дбають про долю України, а більше про власні інтереси... З цією метою вони зверталися то до польської шляхти, то до турків, до татар, то до Москви. Україна була розколота. Тому 27-28 червня 1663 року у Ніжині відбулася так звана"чорна рада", за підсумками якої гетьманом було обрано Івана Брюховецького, а Сомка було скарано на горло.

     Динамічний сюжет, наповненість достовірними деталями, яскраві образи роблять твір захоплюючим і пізнавальним.

    У фонді бібліотеки є і інші книги Пантелеймона Куліша. Зокрема "Моє життя. Повість про український народ. Хутірська філософія і віддалена від світу поезія", двохтомник "Твори в двох томах".

     "За Богдана Хмельницького судові закони жили в устах людей, які вирікали присуди, коли скликали їх на невеликі ради в селах і на важливі в містах; кожен знав тоді, що він правосильний член нації, кожен обертав у своїй голові політичні ідеї; не обмежувався своїм домом, своїм селом, містом; думка його була така широка, як широка Україна, і все, що запроваджувалося в Україні було кожному добре відомо; чи обрання гетьмана, чи війна з сусідами, чи договір із чужоземною державою - все це проходило через усі голови, проникало в усі душі. Тому освіченість народу Українського, в повному значенні цього слова, було тоді на високому рівні, і якби протримався лад, заведений Богданом Хмельницьким, в Україні цивілізація так само тривко розвинулася б  із власних первенів, як і в західних країнах Європи... Але удар чола Брюховецького й породжене ним владарювання ослабили розвиток в Україні політичного тіла в самій його молодості, а потім що далі, то більше народ ставав безсилим і нарешті безтямним! ... а далі, то вже  історія не народу, а гетьманів, яких народ не обирав, яким не співчував і про яких навіть не пам'ятає", - ось про що писав П.Куліш у "Повісті про український народ".                                                                          Тому варто прочитати і інші книги цього майстра українського історичного слова, в якого, за словами С.Томашівського "...була розвита одна дорогоцінна прикмета, яка дуже рідко стрічається між Українцями, себто сміливість висловити щиро свою думку, постояти за неї, хоч би як вона не подобалася загалові...".

. 

Україна від козацьких часів до сьогодення

    Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися і живуть.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       Ти чуєш, як шумить Дніпро, як лине пісня солов'їна?

     То все на щастя, на добро, то наша рідна Україна.

      Не згасла праведна зоря, не впала правда на коліна.

      У кожній думі Кобзаря живе могутня Україна.

      В боях щербили ми шаблі і воскресали на руїнах.

      По всій землі, святій землі, гриміла славна Україна.

      І слава Хортиці гучна, і Берестечка кров невинна -

      То все вона, для всіх одна, то наша вільна Україна.

       Тут все твоє - степи, гаї, у небі туга журавлина.

      Нехай повік в душі твоїй не згасне наша Україна.

     Наш український древній рід такі державні заложив основи.

     Що скільки буде існувати світ, нас не здолають у житті ніколи!

24 серпня ми святкуємо величне державне свято День Незалежності України.

     У глибину століть сягає наша історія. Україна має славне минуле. Вона виплекала славну Запорізьку Січ, виколисала велетнів духу, таких як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Тарас Шевченко, Іван Франко, Лесю Українку, Михайла Грушевського... Цей перелік можна продовжувати і продовжувати іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини.

    Про всіх, хто причетний до боротьби за вільну Україну, про події, які передували нашій незалежності, про весь шлях українського народу з давніх часів, ви можете дізнатися з літератури, представленої на книжковій виставці-подорожі "Україна від козацьких часів до сьогодення", яку організовано в бібліотеці. Це нові книги, сучасні, що 

мають велику кількість інформації, яка довгий час була для нас недоступною.

     Тож запрошую всіх, хто небайдужий  до нашої історії, завітати до бібліотеки і поповнити свої знання.

     

Прапор України для нас золотом горить (патріотичний колаж)

      

    Доброго дня, шановні користувачі!

Напередодні Дня незележності України ми відзначаємо День державного прапора України. Тож сьогодні я пропоную вам поговорити саме про це.

    Думаю, що ви погодитесь з тим, що наш час такий швидкий, події так блискавично змінюються, що важко встигнути за історичним процесом, а тим паче зрозуміти його вірно. Ми часто запитуємо себе, чому донедавна використання  синьо-жовтого прапора, тризуба, гімну "Ще не вмерла Україна" вважалося крамолою і каралося радянським репресивним апаратом? Чому нас так довго переконували, що український народ ніколи не мав своєї державності, а значить і своєї символіки?                                                                                                                                              Все це було за часів сталінізму і залишалося до того часу, коли український народ все ж здобув свою незалежність. Протягом всього цього періоду влада пов'язувала  синьо-жовтий прапор та тризуб в основному лише з Центральною Радою, Директорією, українськими буржуазними націоналістами й усякими існуючими та неіснуючими у 20-40-х роках ХХ століття організаціями, чия діяльність, як вважалося, призводила лише до кривавих подій.                                 Справді такі атрибути державності були прийняті Центральною Радою  1918 року.  Про це протягом багатьох десятиліть однобоко, на догоду якимось "вищим інтересам"  тлумачили наші ідеологічні інстанції, позбавляючи дослідників погляду в наше минуле, боячись, аби народ не дізнався про коріння своєї національної символіки, її історичну традицію. А вона, ця традиція, справді глибока, багатовікова.

     Сьогодні є велика кількість літератури, яка правдиво розповідає і кваліфіковано пояснює походження національної символіки, аби люди самі вирішували, що повинно залишитися в оновленому суспільстві. Але при вирішенні таких питань треба памятати, що "древня емблема чи колір мають завжди незмінно бути збережені в державних відзнаках в недоторканому вигляді, подібно тому, як у роду зберігаються давні традиції і герб".

    В бібліотеці є декілька окремих книг даної тематики: Сергійчука В.І. "Доля української національної символіки", Сергійчука В.І. "Національна символіка України", Пастернака О. "Пояснення тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого", "Національна символіка України"із серії "Пам'ятки України". Зі змістом ціє літератури ви можете ознайомитися в будь-який час, завітавши до бібліотеки. Крім того інформацію про державну символіку України ви можете знайти в різноманітних довідниках по історії України, які також є в наявності у книжковому фонді бібліотеки.

    Про прапор України написано вірші. Про нього звучать красиві пісні. Сьогодні я пропоную вам одну з пісень. Пісня "Прапор України". Слова написані Вадимом Крищенком, музика Володимира Гришка.

       Вже скільки закривавлених століть тебе, Вкраїно, імені лишали...

       Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить: Внесіте прапор вільної держави!

            Степів таврійських і карпатських гір з'єднався колір синій і жовтавий.

            Гей,  недругам усім наперекір - Внесіте прапор вільної держави!

      Ганьбив наш прапор зловорожий гнів, його полотна в попелі лежали...

      Але він знов, як день новий розцвів. Внесіте прапор вільної держави!

             Повірмо в те, що нас вже не збороть, і долучаймось до добра і слави.

             Хай будуть з нами Правда і Господь - Внесіте прапор вільної держави!

Інформ-досьє "Твій найкращий друг "ЗАДАВАКА"

    Ця бібліотечна сторіночка буде для юних дівчат. 

... І ось ти вже доросла! Ти відчуваєш себе інакше, намагаєшся дати лад своїм емоціям, з острахом розумієш, що проблеми , які виникають, вже недитячі і їх потрібно вирішувати вже по-дорослому. Ти шукаєш себе і в цих пошуках часто травмуєшся, але стаєш сильнішою. 

    Пропоную переглянути сторінки газети "Задавака". Ти знайдеш тут багато корисної та цікавої інформації, порад різноманітної тематики від психологів. На її сторінках діляться секретами свого успіху відомі спортсмени, співаки, артисти. 

   Взявши до рук лише один номер даного видання, ти зрозумієш, що  все тут для тебе необхідне.

Сьогодні ми переглянемо серпневий випуск цієї неймовірно цікавої газетки.

   У рубриці "Цікаві факти" тут вміщено розповідь про найстрашніші археологічні розкопки. Ознайовшись з нею, ви дізнаєтеся про те, що професія археолога, якою багато хто захоплюється, насправді потребує неабиякої витримки та залізних нервів. 

  Рубрика "Брати наші менші" буде корисною для пошановувачів акваріумних рибок. Стаття "Найневибагливіші акваріумні рибки" познайомить вас з рибками, які не виживуть в звичайній банці, але зміни температури середовища, рівня кислотності, характеристик води їм не страшні. Це такі, як: мечоносці, пецілії, барбуси, даніо-реріо, півники, кардинали.

  Тестом  "Чи хороша ви подруга", який розміщено в рубриці "Перевір себе", ви зможете перевірити чи вмієте дружити по-справжньому.

  Розділ газети "Чемпіон" розповість про українську спортсменку, яка стала першою українкою, якій присвятили ляльку Барбі. У статті "Фехтувальниця Ольга Харлан: "Не могла й подумати, що стану... лялькою Барбі" чемпіонка відповідає на запитання журналістів, ділиться секретом свого успіху та розповідає як їй присвятили ляльку Барбі.

   "Читальня задаваки " пропонує юним читачкам познайомитися з оповіданням Ольги Калініної "Сестри". Це розповідь про сестринську любов, про перше кохання старшої сестри та її відповідальність за меншу.

   У світі склалася така ситуація, що більшість романтичних знайомств відбувається у Мережі. Тому "Задавака" дає декілька порад дівчатам щодо правил спілкування з хлопцями під час таких знайомств.

"Школа життя" у статті "Ти мене не розумієш!" спробує розібратися в нелегких стосунках підлітків з батьками. Про свій досвід розповідає Мілана Волошина, якій 13 років.

  У рубриці "Кумири" Тейлор Свіфт - відома американська молода співачка, авторка пісень, акторка розповідає про свій шлях до успіху. Сою розповідь вона підкреслює словами "Усі переживання я висловлюю в піснях". 

   Є в газеті і рубрики для юних модниць. Це "Грація" та "MAKE UP". В цьому номері  вони пропонують поради на теми: "Що одягнути, щоб сподобатися? та "Ідеї рожевого манікюру"" .

  Для майстринь рубрика "HAND-MADE" підготувала майстер-клас "Букет із цукерок "БАГРЯНІ МАКИ" та "3D-картина прикрасить інтер'єр".

   "Дозвілля" запрошує повчитися готувати смачні страви. Сьогодні це буде біскотті - сухе італійське печиво. А для інтелектуалів - кросворд.

    Завершує видання рубрика "Розгадай і посміхнись" - тут потрібно розгадати "Космічну вікторину", а посміхнутися від невеличких гумористичних діалогів зі шкільного життя у розділі "Позитифчик" .

   Приємного перегляду.

  

Книжкові новинки бібліотеки

       Нещодавно книжковий фонд бібліотеки поповнився кількома книгами, які можуть вас зацікавити. 

1. Друге видання книги  Дмитра Нитченка "Від Зінькова до Мельборну" охоплює хроніку життя видатного письменника, педагога, літературознавця, нашого земляка до переїзду його в Австралію. Книга вийшла в 1990 році у Видавництві "Байда", Мельбурн, Австралія.

Уперше в Україні окреме її перевидання підготувало Полтавське обласне відділення Товариства зв'язків з українцями за межами України.

За рішенням 33-ї сесії Зіньківської районної ради VІІ скликання 17 травня 2019 року профінансовано видання книги "Від Зінькова до Мельбурну".

У перевиданні в основному збережено правопис першодруку (Академічний правопис 1928 року).Книжка доповнена післямовою української письменниці  в Австралії О.Д. Ткач (Лесі Богуславець), доньки Дмитра Нитченка.

З великою любов'ю змальовує письменник красу рідного краю, місця, де народився і виріс, де проліг його нелегкий життєвий шлях, де відбулося його творче зростання.

Кожна сторінка книги відкриває перед нами різні періоди  життя цієї талановитої людини. Читаючи цей твір, ми бачимо світ його очима, відчуваємо події його відчуттями, знайомимося з героями книги, відчуваючи його ставлення до них. а їх до нього.

 

2. Ідея книги Памели Дракермен "Дорослих не буває або життя після 40" зашифрована у висловлюванні Шарля Пегі "Сорокаріччя - вік, що навіює страх. В цьому віці ми стаємо тими, ким є". Ці слова стали цитатою до вищезгаданого видання. 

Авторка намагається аналізувати свої відчуття, думки, ставлення до проблем чи будь-яких подій, 

розуміння сенсу нашого життя в різному віці. Вона співставляє ці відчуття до 40 і після. Цим самим допомагає  нам зрозуміти самих себе і не впадати в паніку після 40-річного віку. В цій книзі кожен може знайти ті поради, які йому потрібні. 

3. Книга Сергія Литвина "Симон Петлюра у боротьбі за самостійну Україну" видавництва "Смолоскип" говорить сама за себе. Це комплексне дослідження життя і діяльності Голови Директорії Головного Отамана військ Української Народної Республіки - Симона Петлюри.

Значний масив історичної літератури, мемуаристики, періодичних видань та раніше невідомих архівних матеріалів, залучений до цієї розвідки, дав змогу авторові ширше і повніше за попередніх дослідників представити максимально об'єктивні і підтверджені часом оцінки особистості С. Пелюри, яскравіше висвітлити його постать на тлі національно-визвольної боротьби українського народу 1917-1921 рр.

Автор спростовує числені міфи та стереотипи та доносить сучасним і майбутнім поколінням правдиві свідчення його життя та діяльності. таким чином це видання дуже цінне, а висновки переконливі.

У книжці наведено багато цікавих фактів про тогочасні відносини України з Росією, Польщею, країнами Атланти, і схожості паралелей із сьогоденням доводиться лише дивуватися.

Книга розрахована на всіх, хто цікавится історією України.