Літературна світлиця "Перший україномовний історичний роман в українській літературі"

    Шановні користувачі!

Запрошую вас до літературної світлиці, де поговоримо про книгу-ювіляра 2020-го року роман "Чорна рада" Пантелеймона Куліша. Зокрема познайомимося з історією написання, публікації та коротким змістом цього твору. Адже в 2020 році виповнюється 175 років від дня виходу цього твору у світ.

     Саме "Чорна рада" є першим україномовним історичним романом як у творчості П. Куліша, так і в українській літературі. Як стверджує сам автор, цей твір було написано спочатку українською мовою, а потім перекладений на російську. Окремі розділи перекладу  в 1843 році вміщувалися на сторінках російських журналів. Через три роки оригінал і переклад були завершені, але у зв'язку з ув'язненням автора та розгромом Кирило-Мефодіївського товариства надруковані не були. Тільки через 11 років, тобто в 1857 році, обидва варіанти після значної переробки вийшли книжками в друкарні Куліша та Бєлозерського.

    "Могучий майстер української мови й творець українського правопису", - так зазначив про П.Куліша Т.Г.Шевченко. "... Особливо спасибі тобі за "Чорну раду". Я вже двічі її прочитав, прочитаю і третій раз і все-таки не скажу більш нічого як спасибі...", - це так сприйняв вихід роману у світ Т.Г.Шевченко.

     Роман "Чорна рада" - це своєрідна хроніка 1663 року, де розповідається про претендентів на гетьманську булаву по смерті Богдана Хмельницького. Кошовий отаман Іван Брюховецький та переяславський полковник Яким Сомко менше дбають про долю України, а більше про власні інтереси... З цією метою вони зверталися то до польської шляхти, то до турків, до татар, то до Москви. Україна була розколота. Тому 27-28 червня 1663 року у Ніжині відбулася так звана"чорна рада", за підсумками якої гетьманом було обрано Івана Брюховецького, а Сомка було скарано на горло.

     Динамічний сюжет, наповненість достовірними деталями, яскраві образи роблять твір захоплюючим і пізнавальним.

    У фонді бібліотеки є і інші книги Пантелеймона Куліша. Зокрема "Моє життя. Повість про український народ. Хутірська філософія і віддалена від світу поезія", двохтомник "Твори в двох томах".

     "За Богдана Хмельницького судові закони жили в устах людей, які вирікали присуди, коли скликали їх на невеликі ради в селах і на важливі в містах; кожен знав тоді, що він правосильний член нації, кожен обертав у своїй голові політичні ідеї; не обмежувався своїм домом, своїм селом, містом; думка його була така широка, як широка Україна, і все, що запроваджувалося в Україні було кожному добре відомо; чи обрання гетьмана, чи війна з сусідами, чи договір із чужоземною державою - все це проходило через усі голови, проникало в усі душі. Тому освіченість народу Українського, в повному значенні цього слова, було тоді на високому рівні, і якби протримався лад, заведений Богданом Хмельницьким, в Україні цивілізація так само тривко розвинулася б  із власних первенів, як і в західних країнах Європи... Але удар чола Брюховецького й породжене ним владарювання ослабили розвиток в Україні політичного тіла в самій його молодості, а потім що далі, то більше народ ставав безсилим і нарешті безтямним! ... а далі, то вже  історія не народу, а гетьманів, яких народ не обирав, яким не співчував і про яких навіть не пам'ятає", - ось про що писав П.Куліш у "Повісті про український народ".                                                                          Тому варто прочитати і інші книги цього майстра українського історичного слова, в якого, за словами С.Томашівського "...була розвита одна дорогоцінна прикмета, яка дуже рідко стрічається між Українцями, себто сміливість висловити щиро свою думку, постояти за неї, хоч би як вона не подобалася загалові...".

.