Рідне село… рідний край… Як багато змісту в
цих простих словах. Рідне село завжди
буде відлунювати голосом дитинства, чистим, як джерельна вода, теплим, як
весняне сонце, ніжним, як мамині руки… Все, що ви пізнаєте в дитинстві,
залишиться у вашій пам’яті назавжди... - такими словами розпочався бібліотечний захід до Дня краєзнавства поетична веселка "Ти в серці вічна і єдина, моя маленька батьківщина".
До бібліотеки завітали юні читайлики 2, 3 і 4 класів місцевої школи. Під час заходу діти ознайомилися з виставкою-вікториною "Про батьківський край запитаю у книги", поділилися своїми знаннями про природу та народне господарство краю, здійснили мандрівку в історію свого села, декламували віршовані рядки поетів Зіньківщини про нашу маленьку батьківщину, прослухали поему "Легенда про козака Зінька", приурочену 415-й річниці міста Зіньків та опубліковану в збірці творів поетів-земляків "Звеличимо Зіньків прадавній", помріяли про майбутнє свого села та Полтавщини.
Захід проходив цікаво і весело. Всі діти були активними і кожен вибрав для себе книжечку до душі.
20 вересня 94 роки тому народився ІВАН СВІТЛИЧНИЙ - український поет, літературний критик, перекладач, правозахисник-шістдесятник.
"Доброокий" - так називав Івана Світличного Василь Стус. Написаний під враженням першого арешту Світличного у шістдесят п'ятому році Стусів вірш-зітхання, вірш-зойк починається словами "Не можу я без посмішки Івана оцю сльотаву зиму пережить...". Уже в цих поетичних рядках відчувається відблиск того світла, яке випромінювала особа Івана Свтличного в 60-ті роки.
Шістдесятники - то спонтанний вияв духовного дозрівання, нового мислення, нової системи цінностей, нового осмислення національного досвіду в надрах тоталітарної системи. Вони виховувались саме в ній. Багато хто з них були щиро перейняті тими ідеологічними міфами, які потім самі відкинули, зрозумівши всю їх фальш. Коли ж їм відкрилася нова правда, мужньо пішли їй назустріч. А їх скромним завданням було обстоювання здорового глузду, повернення словам і поняттям їхнього справжнього змісту, можливість говорити правду про очевидне. Іван Світличний жив у вирі всіх цих перетворень, він був феноменом, виплеканим певною атмосферою. Фахівці вважають, що якби його такого не було, то його потрібно було б вигадати. Він був генератором ідей шістдесятників. Не володіючи таким ораторським мистецтвом, як молодий Іван Дзюба, він якось непомітно і ненав'язливо опинявся в центрі кожної акції.
Його називали архітектором шістдесятницького руху, лицарем духу, світлом у темряві та двигуном шістдесятників. Він народився і виріс на радяській та російськомовній, як її позиціонували, Луганщині, але до останнього дня боровся за незалежну Україну та українську мову. Український поет, літературознавець, критик, правозахисник, лауреат Шевченківської премії – все це про Івана Світличного. Друзі та колеги згадували про його незламну позицію, кришталеву чесність та доброту у ставленні до кожної людини. Він був моральним авторитетом для всіх дисидентів, справжнім українським патріотом, але при цьому противником фанатизму. Від громадянства відмовився, був талановитим вченим-філолгом, але не "системним",мав одну з найбільших приватних бібліотек у Києві, збирав аудіоархів віршів, працював над словником синонімів, був першим критиком Василя Симоненка та Стуса, мав два арешти та канцтабори, боровся за політв'язнів, похований у вишиванці Василя Стуса.
Кожен факт нашої художньої спадщиниі тогочасного мистецького доробку Світличний намагався зберегти і включити в життєдайний культурний кровообіг. На зібраннях молодих літераторів він записував їх виступи на магнітофон і таким чином до сьогодні збереглися голоси багатьох шістдесятників. Іван Світличний був живим містком між Східною та Західною Україною, між Києвом і Львовом. Багатьох своїх колег він увів в літературно-мистецько-десидентські кола Львова. Одним з перших здійснив і утвердив зв'язки з діаспорою - всупереч офіційній ідеології. Вікно на Захід, можливість культурного обміну зі світом, духовне взаємозбагачення - це все тоді тільки починалося... "Івану Світличному абсолютно чужа була "ідеологія острова"(Ю.Шерех). Він завжди знав, що ми на материку".
Але головний Іванів Божий дар - мистецтво бути людиною серед людей. Навколо нього завжди відчувалася якась дивовижна аура людяності. Прізвище його виявилося значуще - до нього люди зліталися, як метелики на світло. Для всіх - старших, ровесників, олодших - умів бути цікавим і потрібним. Але в його характері дивовижне поєднання м'якості і доброти з незламністю у принципових питаннях.
Людина серед людей... Таким був не лише в рідному середовищі, а й у таборі, де його авторитет не підлягав сумніву. Кримінальні злочинці й ті відчували його внутрішнє світло і під час етапу "допомагали цьому дивному "дідові" нести його важкі клунки з книжками...". Адже книжками був "багатий" кожен його, навіть тимчасовий дім.
Знаючи декілька мов, поет найбільших успіхів, за думкою фахівців, досягнув у галузі перекладу. Але й тут вчувається думка перекладача з його болями і тривогами, іронією і сатиричними пересторогами. Вірш Беранже"Стій, або Система тлумачення":
Я боюся вам завдати Тільки я скажу: "Марія",- Стій: крамола!
Шкоди щедрістю похвал. Пильний тут же додає: Стій: забрати!
Всеж-бо можна трактувати "А в Марії - син Месія... Стій: крамольника
Як крамолу й кримінал. Мабуть, натяк. Щось тут є. За грати!
А ось із "Божевільних". Чи не з тих "божевільних", до яких і сам належав?!
Божевільного шлях безславний І якщо завтра день погасне,
Нас веде у світи нові. Божевіьні свої свічки
Божевільного Дог послав нам Нам засвітять, і світло ясне
Відкупити гріхи в крові. Осяватиме рід людський.
Особливе місце в літературному доробку поета Івана Світличного займає поема "Архімед". Це глибоко особистий твір, це лірична сповідь, своєрідний поетичний дует, що переходить у монолог:
"Архімед" (уривок) Заява
... Тільки душу, а в мене вона одна. Допоки щиру правду в землю топчуть
Й та смішна, чи химерна, вірніше І ганять справедливість скільки хочуть,
Ні футболу їй, ні вина. Допоки зрада і брехня в пошані,
Все б їй музика, все б їй вірші... А лицарі свободи й правди гнані;
А ще серце! Серце! В епоху бур Допоки можновладнісіють чвари
Замість бубоном марші бити І чинять братовбивство яничари,
Замість міді мажорних сурм Допоки ще любов бездомна, ніби
Все б любити йому, любити. Жебрачка, що прохає кусень хліба
А його - під дих, А його - в кулак, Допоки сила з грубістю всесильні,
А йому скалозуби "Струнко!" А мужність точать хробаки могильні, -
Тоскно так йому, гірко так! Я славлю смерть, життя мені нема,
Ні загибелі, ні рятунку... Бо в'язень я, а білий світ - тюрма.
Іван Світличний мав родину:
Дружина — Леоніда, інженер-науковець, пожертвувала власною кар'єрою, відмовившись полишити самого чоловіка на засланні. Їй Іван Світличний присвятив вірша:
Погруддя Івана Світличного створив скульптор Борис Довгань (1968).
Шановні читачі! В бібліотеці є збірка поезій та поетичних перекладів Івана Світличного "У мене - тільки слово". Запрошую вас для ознайомлення з неперевершеними віршованими рядками величного українського поета.
Кожного року в третю неділю вересня в Україні відзначається День працівника лісу. Це свято присвячується усім захисникам природи та лісового господарства. В 2023 році День працівників лісу припадає на 17 вересня.
Вперше цей день почали святкувати в 1966 році. Масова вирубка дерев для будівництва змусила місцеву владу запровадити спеціальні охоронні організації. Адже знищення лісу могло призвести до глобальних проблем з екологією.
Пізніше в 1977 році було прийнято"Лісове законодавство". Професійні працівники лісуництва зробили свій внесок, щоб зберегти природу. Для вшанування їх праці в 1980 році було затверджено свято "День працівника лісу".
Шановні працівники лісу! Прийміть щирі вітання з професійним святом! Успіхів вам у вашій непростій справі! Плекайте наші лісові простори, щоб і надалі ми могли милуватися красою лісів, якими так щедро наділила нас Природа та ваші дбайливі руки!
А для користувачів бібліотеки пропоную огляд літератури "ЛІС - БАГАТСТВО КРАЇНИ".
В книзі Павла Васильовича Вакулюка "ЛІС - БАГАТСТВО КРАЇНИ" ви можете знайти інформацію на тему: ліс - захисник землі, ліс і здоров'я людини, закон охороняє ліс, шкідники та хвороби лісу, лісові заповідники і заказники. Дізнаєтеся про те, як здійснюється облік урожайності дерев, облік лісоматеріалів, заготівля насіння лісових порід, вирощування сіянців та саджанців, відведення ділянок під вирубку, обробіток грунту під лісопосадки, висаджування сіянців і саджанців та інші види діяльності лісового господарства.
В книзі "ВОДООХОРОННІ НАСАДЖЕННЯ висвітлено досвід водоохоронної лісомеліорації для захисту річок України від забруднення та виснаження, рекомендації про розміщення додаткових лісонасаджень, які в комплексі з іншими водоохоронними заходами поліпшать якісний склад річкового стоку та підвищать водність річок улітку. Тут розглянуто основні положення системи господарських заходів у водоохоронно-захисних лісонасадженнях. Книга розрахована на спеціалістів лісового. водного та сільського господарства, природоохоронних органів.
У книзі "ЛІС І ЛЮДИНА" ви знайдете дуже цікаві розповіді про те, яке значення в житті людини мають лісові масиви. Адже неможливо уявити життя сучасної людини без тієї продукції, яку вони дають. Немає на землі людини, життя якої не пов'язувалося б з лісом. Ліс - символ багатства, добробуту і могутності країни, своєрідний універсальний магазин, скатертина-самобранка з величезною кількістю ходових "товарів" - від будівельних матеріалів до харчових продуктів і вітамінів. Все, що в лісі родиться, вдома пригодиться. Ліс - комора без замка, повна грибів, ягід і плодів, лікарських рослин та горіхів. Ліс - це дім для звірів і птахів. Але все ж таки головна цінність лісу полягає в тому, що він дає деревину. Адже у природі немає іншого матеріалу, який за масштабами використання міг би зрівнятися з деревиною. Отже основним завданням лісівників повинно бути залісення пісків, ярів, берегів річок і водойм, гірських схилів, створення полезахисних смуг та ін.
Книжка Юхима Яковича Єліна "РОСЛИНИ НАШИХ ЛІСІВ" допоможе вам розпізнати рослини, визначити їх назви, біологічні та господарські особливості. Ви дізнаєтеся про їхню будову, умови, в яких вони ростуть, про спосіб їх життя та практичне значення.
Ліс - сукупність великої кількості дерев, які впливають одне на одне і створюють специфічне лісове середовище. У лісі ростуть чагарники, дерева-велетні й карлики, хвойні та листяні породи. Кожній деревній породі природа визначила певне місце і наділила специфічними властивостями. Є серед них світло-, тепло- і вологолюбні, морозо- і посухостійкі види, з товстою чорною тріщуватою і гладенькою білою корою, стрункі та кострубаті. Одні породи можуть жити тисячі, а інші десятки років. Деякі люблять рости в гущавині, інші навпаки. Але немає таких дерев, які б не приносили користі. Кожна деревна порода - унікальне творіння природи і має свою "біографію і географію", історію виникнення і розселення. Назви дарев мають грецьке, латинське, персидське, арабське, слов'янське і навіть тюркське походження. Потім ці назви об'єднали в професійну латинь - професійну міжнародну мову, зрозумілу всім ботанікам. Отже в книзі "ОПОВІДІ ПРО ДЕРЕВА" автор у цікавій формі розповідає про особливості основних деревних порід, вплітаючи в оповідки міфи і легенди.
Тож завітайте до бібліотеки, щоб розгадати таємниці лісу.
До Дня фізкультури та спорту в бібліотеці було проведено брей-ринг "Спорт - модно, здорово, захопливо" для юнацтва.
Захід спрямований на заохочення систематичних занять спортом, виховання дружнього колективу, вміння працювати в команді, розширення кругозору фізичної культури та спорту.
Під час вступної бесіди юні учасники зрозуміли, що здоров'я - найдорожчий скарб людини. Це сила, успіх, краса, багатство та справжня радість життя для кожного з нас. А весь секрет продовження життя полягає в тому, що берегти здоров'я потрібно ще з дитинства і постійно дбати про свій фізичний розвиток.
Брей-ринг запропонував ІІІ блоки питань, два конкурси та супер-гру. Команди "Чемпіони" та "Переможці" чесно змагалися в знанні олімпійського руху, спортивних ігор та видів легкої атлетики. В результаті перемогу здобула команда "Переможці".
Флешмоб "За здоровий спосіб життя" було проведено напередодні з учнями 9 класу.
Бібліотека приєднується до привітань з Днем міста. Найкращим подарунком рідному місту повинні бути наші досягнення у різних сферах діяльності та обізнаність в історії рідного краю. Тож завітайте в бібліотеку, щоб ознайомитися з історичною краєзавчою літературою, представленою на виставці-вікторині "Про батьківський край запитаю у книги".
А щоб нагадати про створення міста Зіньків, пропоную вам авторську віршовану розповідь "Легенда про козака Зінька", яку я створила на День народження міста і яку вміщено у поетичній збірці поетів-краян "Звеличимо Зіньків прадавній", присвяченій 415-й річниці заснування м. Зіньків, яка побачила світ у 2018 році.
Легенда про козака
Зінька
Хочу Вас у світ легенди запросити
І щоб із нею ви навчилися дружити,
Я познайомлю вас з сім’єю козака Зінька,
А доля в нього була зовсім нелегка. З давніх –
давен наш край гримів красою
