Хочу запропонувати, Вам, шановні. поговорити про, відомого на весь світ, українця, нашого земляка, українського та російського письменника Миколу Гоголя. Але поговорити не про його досягнення в літературі, а як про звичайну людину, якій властиві і кохання, і біль, і самотність, і жага до щасливого життя.
Таїною оповиті його з'ява на світ, причина самотності, дар провидця.
Гоголь забрав із собою таємницю - чи була в нього та єдина жінка, з якою він мріяв поєднати долю і якій звіряв найпотаємніші думки. Аналізуючи його епістолярію до Марії Балабіної, Олександри Смірнової-Россет, Анни Вієльгорської, автор вищезгаданої книги схильний вважати, що була.
Тож ця книга скомпонована з уривків реальних листів Миколи Гоголя до різних людей, як до тієї уявної. Якщо чогось бракувало для розкриття образу письменника і його тодішнього стану, - він послуговувався переказами й міфами, які знають поодинокі його земляки.
Думки, почуття, переконання одного з помітних діячів світової культури актуальні і понині. Прочитати їх, відкрити невідоме досі з його біографії, задуматися - то чудова нагода згадати автора невмирущих творів: "Тарас Бульба" (185 років цій книзі виповнюється в цьому році), "Вечори на хуторі біля Диканьки", відомий і старому і малому з раннього дитинства вже багато років, "Мертві душі", "Ніс" та ін.
Дружні стосунки з 1831 року і до останніх днів були у Миколи Гоголя з Олександрою Смірновою-Россет. Вона була фрейліною імператриці. Красива і розумна, вона була своєю в колі Пушкіна, Жуковського та інших діячів культури того часу. ЇЇ портрет розміщений в цій книзі.
Листи письменника до своїх друзів вміщують багато роздумів, печалі, страждань,. Ось останній лист, частинка, яка від нього залишилася після руйнування часом: "...Люди часто моляться про благо, добро, здоров'я для тіла. Молитися ж треба більше про душу. Хоч би яким був я сам по собі слабким та немічним, але завжди підбадьорював друзів своїх, ніхто з тих, хто зближувався зі мною останнім часом, у хвилини своєї журби і печалі не бачив мене похмурим, хоч і тяжко доводилося мені іноді, й сумував я не менш від інших... і страждав... страждав...".
Тож запрошую Вас, після закриття карантину звичайно, ближче познайомитися з внутрішнім світом цієї неординарної особистості, прочитавши вищезгадану книгу, яка є в Лютенськобудищанській бібліотеці, а також із творами Миколи Гоголя зокрема.
Немає коментарів:
Дописати коментар