Нині ж на цю дату перепадає святкування Міжнародного дня дитячої книги, а водночас і церемонія вручення Премії імені Г.К.Андерсена. А сталося все завдяки одній чарівній леді, яка своє захоплення казками втілила в професійну діяльність.
1956 року з ініціативи німкені Елли Лепман ЮНЕСКО оголосило Міжнародним днем дитячої книги 2 квітня. Саме ця енергійна поборниця прав дитячої літератури стала організатором Міжнародної ради (IBBY), що об'єднує письменників, художників, літературознавців, бібліотекарів понад 60 країн світу, заразом виступаючи головним організаційним комітетом у справі вручення Міжнародної премії імені Г.К. Андерсена, яку присуджують найкращим авторам книг для малечі раз на два роки. Починаючи з 1966 року премією нагороджуються також і найкращі художники-ілюстратори дитячої книги.
Серед почесного списку переможців є і наші співвітчизники. Першим переможцем став Богдан Чалий за фантастичні пригоди свого чарівного Барвінка з поеми-казки "Барвінок та весна". Другим українцем, який потрапив до заповітного списку,
Але не все так яскраво було в житті та творчості самого казкаря. Пропоную 10 фактів з життя Г.К Андерсена, в які важко повірити.
1. Андерсена з дитинства приваблювала творчість але в школі вчився він не дуже і до кінця життя писав з помилками.
2. Дружба з принцем Фрітцом.
В Данії існує легенда про королівське походження Андерсена. А все через те, що з дитинства він, як сам писав в своїй автобіографії, дружив з принцем Фрітцом, який став королем Фредеріком VІІ. Але цей, як виявляється, друг був уявним, так як Крістіан ніколи не дружив з вуличними хлопчаками, він фантазував.
3. Хвороби і страхи.
Все життя його було наповнене страхами і фобіями: він боявся пограбувань, отрути, собак, втрати паспорта, згоріти у вогні, тому завжди носив із собою мотузку, щоб врятуватися.
Він все життя мучився від зубного болю, і вірив, що від кількості зубів у роті залежить його плодючість як автора.
4. Жінки письменника.
З вище сказаного видно, що Андерсен не міг користуватися успіхом у жінок, але прагнув до цього. Своїй подрузі Дженні Лінд він присвячував вірші, писав казки, але вона не сприймала його серйозно і вийшла заміж за іншого. Тому письменник залишився самотнім і, як кажуть, на старість часто відвідував публічні будинки, щоб лише розмовляти з жінками.
5. Найперша казка Г.К.Андерсена.
Зовсім недавно в Данії знайдено рукопис казки "Сальна свіча". Фахівці стверджують, що вона дійсно належить Андерсену, але написав він її ще в шкільні роки.
6. Переклад казок урізали.
Так, як і твори інших зарубіжних авторів, казки Андерсена при радянській владі друкували в скороченому варіанті. Не допускалося перекладу фраз, які мали релігійний підтекст, що в його творах було присутнім.
7. Автограф Пушкіна.
Андерсен, захоплюючись творчістю Пушкіна, дуже просив добути для нього автограф поета, який і був йому доставлений. Він дуже бережно до нього ставився, так, що він зберігся до наших днів і знаходиться в колекції Датської Королівської бібліотеки.
8. Андерсенград.
В 1980 році недалеко від СанктПетербурга, в м. Сосновий Бір відкрили ігровий комплекс - містечко з назвою Андерсенград. Відкриття його було приурочено 175-річчю від дня народження Андерсена. Тут встановлено пам'ятник Русалоньку, а в 2010 році - олов'яних солдатиків.
9. День дитячої книги (2 квітня)(Див. вище)
10. Одинокий пам'ятник.
Пам'ятник Андарсену встановили ще за його життя, він сам затвердив проект архітектора Огюста Сабьо, спочатку збунтувавшись проти першої версії. Тут він сидів у кріслі, а навколо нього багато дітей. На це він сказав архітектору, що в "такому оточенні не зміг би вимовити і слова". Тож тепер він сидить в кріслі з книгою в руці і самотній.
Немає коментарів:
Дописати коментар