Ярослав Гашек і його герой вояк Швейк

   Ярослав Гашек... чеський прозаїк, сатирик, драматург. 30 квітня літературна світова спільнота відзначає 140 років від дня народження  цієї видатної особистості. Великій епосі потрібні великі люди... У світі існують невизнані герої, які не вибороли для себе слави Наполеона. Історія нічого не говорить про них. Але при уважному вивченні їх діяльності  можна виявити, що їх слава затьмарила б славу Олександра Македонського. Саме таким виявляється і герой твору Ярослава Гашека Швейк, а в його обличчі і сам письменник.

   Як і його герой, бравий вояк Швейк, письменник Ярослав Гашек свого часу здався в полон армії Російської імперії.  Це трапилося більше  100 років тому на Волині, поблизу села Хорупань (нині — Млинівський район на Рівненщині). Певний час перебував у таборі в Києві, потім - під Самарою.       

    А передісторія така. У серпні 1914 року почалася Перша світова війна. Отримав мобілізаційну картку і Ярослав Гашек. Йому йшов 32-й рік, у його літературному арсеналі було вже кілька книжок, у тім числі й передвісниця майбутнього роману — збірка «Бравий вояк Швейк та інші дивовижні історії». Однак на фронті уродженець Праги, як і тисячі інших чехів, не збирався проливати кров за інтереси австрійської монархії.

 Перед від’їздом у діючу армію Ярослав, даруючи свою книгу другові, написав: «Через кілька хвилин я від’їжджаю кудись-то далеко. Можливо, вернуся козацьким отаманом. А коли буду повішений, пошлю тобі на щастя кусочок того шнурка».

   У 1915 році 91-й полк, де служив Гашек, брав участь у кровопролитних боях у районі Сокаля. Саме тут єфрейтор Гашек «за особливо мужню поведінку перед лицем противника» був нагороджений срібною медаллю «За хоробрість». Якось у лісі Ярослав запримітив групу російських солдатів. Це були дезертири, які покинули свої позиції і пішли шукати правди на протилежний бік. Зневірені вояки самі примусили взяти їх у полон.
     Згодом щось схоже зробив і сам Гашек. Восени 1915-го на ділянці фронту, яку займав 91-й полк, точилися тяжкі бої. Полк відступив до Хорупані і зайняв оборону. Одного ранку Гашека та його товариша Страшлипку розбудила оглушлива канонада. Зчинилася метушня. Одні бігли до окопів, інші до лісу. Поручик Лукаш кричав у телефонну слухавку: «Противник прорвав фронт! Терміново прошу підкріплення!» Тим часом Гашек та Страшлипка, перестрибнувши через окопи, попрямували в бік ворога.
  Після цього в послужному списку єфрейтора 91-го полку, зв’язківця 11-ї польової сотні Ярослава Гашека з’явився запис: «Зник безвісти 24 серпня 1915 року після бою біля Хорупані, про що видано наказ № 82». Перебіжчики стали добровольцями чеської частини, яка ввійшла до українського дивізіону 8-ї армії Південно-Західного фронту. Серед них був і Ярослав Гашек. Спочатку — телефоніст, потім — писар, член полкового солдатського комітету. У війську він почав писати до журналу «Чехословак».
      Гашек після війни ще раз побував на Волині. За кілька кілометрів від Хорупані у селі Підгайці на квартирі в чеха Покорного письменник перебував майже тиждень. Вивчав побут чехів, яких тут мешкало чимало.
   Про прихильність Гашека до Волині свідчать згадки про тутешній край в оповідях про бравого Швейка. Одна з них пов’язана з «денщиками офіцерів, які тільки те й роблять, що розповідають про свої героїчні подвиги. Кожний із них, якщо повірити на слово, — Наполеон. А найбільше гордяться денщики тим, що штурмували Сокаль та Дубно».
   Є цікава згадка і в першій главі другої частини роману («Нещастя Швейка у поїзді»). Там ідеться про те, як на пероні друг дав Швейкові п’ять крон на квиток та інші витрати, а на прощання сказав: «Коли попадете, служивий, до росіян у полон, кланяйтесь від мене пивовару Зенону в Здолбунові». Цей факт достовірний. Ім’я великого знавця своєї справи чеха-пивовара Йозефа Зенона було добре відоме на волинських землях. Його завод, що стояв між Острогом та Здолбуновом, мав добру славу, як подібні йому в Квасилові, Глинську, Семидубах та інших навколишніх чеських поселеннях.    Про це розповів краєзнавець Євген Цимбалюк.                               Побачене під час війни вилилися у легендарний роман "Пригоди бравого вояка Швейка". У сатиричному творі Гашек висміює авторитаризм влади і безжальність політичних лідерів, які готові пожертвувати життями власних громадян заради ілюзорної величі і імперських амбіцій. Майже сто років після виходу роману деякі рядки здаються актуальними і сьогодні. Тож варто перечитати і переосмислити їх.

 Антипутінські висловлювання з твору Гашека.

  "Адже тепер війна, а під час війни люди беруться за такі справи, які раніше їм і не снилися"

"Негаразди, пов'язані з війною, вимагають, щоб кожна окрема особистість була не дохлятиною, а чимось кращім"

"Це велика помилка, якщо ви вважаєте себе найдосконалішою і розвиненою істотою. Варто відпороти вам зірочки, і ви станете нулем, таким саме нулем, як всі ті, яких на всіх фронтах і в усіх окопах вбивають невідомо в ім'я чого"

"Воно ж не легко - куди-небудь влізти. Влізти-то зуміє кожен, але вилізти - в цьому і полягає справжнє військове мистецтво"

"На світі існують і невизнані, скромні герої, які не завоювали собі слави Наполеона"

"Приготування до відправки людей на той світ завжди проводилися ім'ям бога або іншої вищої істоти, створеної людською фантазією"

"Добре вихована людина може читати все. Засуджувати те, що природно, можуть лише люди духовно безсоромні, витончені розпусники, які, дотримуючись брудної лжеморалі, не дивляться на зміст, а з гнівом накидаються на окремі слова"

"Люди, яких коробить від сильних виразів, просто боягузи, які лякаються справжнього життя"

"У божевільні кожен міг говорити все, що спаде йому на думку, ніби в парламенті"

"Після вакханалій і оргій завжди приходить моральне похмілля"

"Скромність прикрашає людину, але навіщо чоловікові прикраси?"

"У той час як тут короля били тузом, далеко на фронті королі били один одного своїми підданими"

"Не уявляю собі, щоб невинну людину засудили на десять років. Щоправда, одного разу невинного засудили до п'яти років - таке я чув, але на десять - це вже, мабуть, забагато"

    Велика бійня — світова війна — теж не обійшлася без благословення священиків. Фельдкурати всіх армій молилися і відправляли меси за перемогу того табору, чий хліб їли. <…> В усій Європі люди йшли, наче худоба на бойню, куди їх вели не тільки різники-цісарі, королі, президенти та інші можновладці й полководці, а й священики всіх релігій, які благословляли їх і примушували давати фальшиву присягу «на землі, в повітрі, на морі» і т. д.

 "Військово-юридичний апарат був чудовий. Такий судовий апарат є у кожної держави, що стоїть перед загальним політичним, економічним і моральним крахом"

"Від стін поліцейського управління віяло духом чужої народу влади"

"Журналістика - воістину грізна зброя в боротьбі за нові способи перекручувати факти. Вона не втрачається і в тому випадку, якщо, скажімо, немає ніяких фактів"

"Не всі дерева ростуть до неба. Пиха передує падінню"

"Тут в більшості випадків зникала всяка логіка і перемагав параграф, душив параграф, ідіотствував параграф, пирхав параграф, сміявся параграф, погрожував параграф, вбивав і не прощав параграф. Це були жонглери законами, жерці мертвої букви закону"

"Він змішував християнство і мрії про німецьку гегемонію. Бог повинен був допомогти відібрати майно і землю у переможених"

"Маси поки що не проспалися. Витріщивши очі, вони йдуть на фронт, щоб з них зробили там локшину (...) Стривайте, дочекаються вони бунту"

  

Всіх бажаючих насолодитися геніальним твором, сатиричним романом Ярослава Гашека "Пригоди бравого вояка Швейка" запрошую до бібліотеки.

А душа людська буде пам'ятати...

    Чорнобиль... Трагедія, яка розпочалася 26 квітня 1986 року, забрала величезну кількість життів, занапастила долю тих, хто мав будувати майбутнє, перевернула історію з ніг на голову. А її наслідки переслідують нас вже 37 років.

«Попіл Чорнобиля в наших серцях» - це назва книжкової виставки в бібліотеці, присвяченої 37-ій річниці Чорнобильської трагедії.

Чорнобиль - біль душі і сльози на очах,

Чорнобиль - лиш одне це слово на вустах,

Страшна подія і безмежні людські втрати.

В повітрі запах страху, болю і журби.

Чорнобиль - це трагедія віків,

Її ні словом, ні пером не передати,

Лиш варто глянути на наслідки її,

Вони такі страшні:

Для кожного, для всіх людей Землі,

Молімось щиро у добрі і в злі,

Щоб більш це лихо

Не спіткало сущих на Землі...

 Ці слова, як і ті страшні події події озивається в наших серцях і душах нестерпним болем, особливо сьогодні - в той час, коли всьому людству, а особливо українському народу загрожує ядерна небезпека.

  Виставка-спогад

«Попіл Чорнобиля в наших серцях» знову розповідає про події 1986 року, про ліквідаторів-земляків тієї страшної аварії на ЧАЕС. Вона нагадує нам про подвиг простих українських людей, який не підвладний часу.

    Подвиг ліквідаторів, які ціною свого життя стали на захист всього живого на планеті - це подвиг, який ніколи не зітреться з людської пам'яті. 

  Ми низько вклоняємося пам'яті тих, хто, відвівши від нас "пекельний атом" відійшов за межу вічності., зокрема нашим односельцям: Безпалому Віталію Івановичу, Білику Івану Михайловичу,Злепку Борису Радіоновичу, Салію Павлу Антоновичу, Стребку Миколі Петровичу та Шаповалу Андрію Андрійовичу. Безмежно вдячні тим, хто сьогодні поряд з нами і потребує нашої уваги: Ниценку Івану Михайловичу та Постернаку Олександру Андрійовичу. Хай пошле їм Бог Многії літа... 

    А душа людська завжди буде пам'ятати...  

Давай врятуємо планету (Екологічна гра-квест)

    Всі ми зобов’язані життям нашій планеті – єдиній і прекрасній  Землі-Матері. Наша планета зелена від лісів, синя від океанів, жовта від пісків. Вона найбільша в світі таємниця і чарівне диво. Вона зберігає в собі найпотаємніші загадки від зародження життя і до прийдешніх доль людства. Ми живемо на найдивовижнішій планеті світлих сонячних ранків, яскравих  лагідних днів і тихих зоряних ночей, що пахнуть м’ятою і матіолою. На планеті. Що дарує найщиріші почуття і щастя тим, хто шанує і оберігає її…

  22 квітня - День Землі.  Це свято чистої Води, Землі й Повітря, яке має на меті об’єднати  людей планети для захисту навколишнього середовища, привернути увагу до екологічних проблем планети.

      Щоб допомогти розвинути пізнавальні інтереси і потреби учнів в вивченні флори і фауни планети Земля, сприяти становленню їх світогляду, вмінню застосовувати свої знання на практиці,  навчити учнів бачити закономірності організації життя на   Землі,  розвивати  екологічну свідомість, соціальну активність та відповідальність за збереження рослинного та тваринного світу навчити працювати в команді задля досягнення загального результату бібліотека  запропонувала провести в школі екологічний квест «Давай врятуємо планету". Захід приурочено до Дня Землі. Педагогічний колектив школи на чолі з директором Таран Н. В. та учні 7, 8, 9, та 11 класів з радістю пішли на зустріч.  Із задоволенням прийняли участь у квесті учителі: Хоменко В. І.,  Коваленко Л.В., Удовиченко Р. С., Передерій Т. В., Стребко В. М. Вчителі та бібліотекар  Немченко Н. В. були Агентами на зупинках гри-квесту:   

  «Незвичні назви» + Вікторина «Хто це? Що це?»;

  «Походження культурних рослин»

  «Правила поводження на природі» + «Бувалі туристи»

   «Біологічні фразеологізми» + «Знайди вірну відповідь»

  "Рослини з легенд» + «Екзотичні фрукти»

"Ліс" + "Квіткова галявина"

 На початку заходу всі учасники пригадали, що слово «екологія» походить від грецького oikos – оселя і logos – учення. Тобто екологія як наука навчає що можна і потрібно робити, а що небезпечно робити у нашому спільному домі, що зветься Земля. Коли говоримо на цю тему, то правильно говорити  «поганий стан навколишнього середовища», а не «погана екологія». Часто в періодичних виданнях журналісти вживають слово «екологія» як синонім до слова «чистий», «незабруднений». З’явилися вирази «екологія усної мови», «екологія сімейних взаємин», «екологія політичних стосунків», тощо. Що не витримує ніякої критики ні з точки зору екології, ні з точки зору філології.

    Обговорили екологічні проблеми сьогодення, які ми відносимо до найактуальніших, таких, що торкаються кожного жителя планети й від яких залежить майбутнє людства. Дізналися, що ці проблеми виникли не сьогодні і не вчора. Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4 тис. років тому цар у Вавілоні, діячі Стародавньої Греції – (пізнаємо з міфів та легенд про подвиги богів та напівбогів на чолі із Зевсом, пам’ятаємо про богинь природи Флору і Фауну),  пізніше китайські і монгольські імператори та європейські монархи вже дбали про збереження природи й видавали укази про охорону лісів, трав’яного покриву степів, водних джерел.  Українська козацька старшина, незважаючи на надзвичайне багатство нашої природи тих часів, теж уболівала за збереження довкілля й видала ряд указів і документів про охорону придніпровських лісів і лук, заборону спалювання лісів, браконьєрства, хижацького винищення звірів та риби.

 Ведуча висловила застереження, що із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням населення землі, проблеми екологічного характеру щодалі загострюються. І коли наприкінці ХІХ  століття екологічну кризу лише передбачали, то в ХХІ столітті вона грізно нависла над усім світом, вона вже «схопила нас за горло». Тим більше у нас в Україні, коли війна внесла величезний вклад в погіршення екологічної ситуації.

     Тому учасники в черговий раз зрозуміли всю серйозність екологічної ситуації та те, що зі свого боку ми сьогодні повинні прикладати максимум зусиль, щоб покращити навколишнє середовище, що оточує нас  у нашому селі, на нашій вулиці, біля нашого дому, обабіч доріг  та водойм.

   На заході була представлена виставка-порада «Екологія: ми відповідальні за майбутнє», огляд якої відбувся також на почату гри-квесту.

   Отримавши маршрутні листи три команди юних екологів на чолі зі своїми капітанами вирушили в мандрівку. Вони старанно, але з гарним настроєм  виконували завдання на всіх зупинках. Але все ж таки були переможці і переможені. За результатами балів, поставлених агентами  та конкурсом капітанів  перше місце зайняла команда Стаса Сіроштана "Черепашки", друге місце - команда Інни Костинської "Колосок", третє місце - команда Максима Шияна "Пінгвіни". 

 

Немає переводу добрим звичаям народу

    Щороку навесні християни відзначають найбільше свято - Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Одні віруючі це свято називають Великоднем, інші Паскою. Як же правильно, чи, можливо, обидві назви рівноправні? Щоб розібратися у цьому, дізнатися більше про традиції та звичаї Великодніх свят в Україні і європейських країнах в бібліотеці проведено годину народознавства "Немає переводу добрим звичаям народу"  з учасниками дитячого  читацького клубу за інтересами "Хочу все знати".

       Діти оглянули  виставку-інсталяцію "Великодня казка". Обговорили  історію виникнення Великодніх свят, види символів Великодня: писанки, крашанки, крапанки, мальованки, дряпанки та символічне значення кольорів  при їх виготовленні.  Дізналися про традиції випікання пасок, про вміст великоднього кошика - чому саме і які  продукти повинні бути в ньому, а на які існує заборона. Ознайомилися з прикметами та повір'ями свята, веснянками та їх різновидом - гаївками, які  виконувалися лише під час Великодніх свят. Всі учасники заходу із задоволенням долучилися до танцю-гри під відому всім з дитинства гаївку "Подоляночка". 

     Взагалі під час проведення години народознавства було весело і цікаво. Адже народні звичаї та традиції повинні залишитися з нами назавжди, тож діти вивчають їх з притаманною українцям старанністю, відтворюють з легкістю.

     Вітаю всіх їз святом Великодня! Бажаю миру всім нам, щастя, здоров'я, достатку, благополуччя і щоб якнайшвидше закінчилася війна в Україні нашою перемогою! Щоб наші діти росли в мирній і заможній державі!