Лютенськобудищанська бібліотека-філія: Ярослав Гашек і його герой вояк Швейк

Ярослав Гашек... чеський прозаїк, сатирик, драматург. 30 квітня літературна світова спільнота відзначає 140 років від дня народження цієї видатної особистості. Великій епосі потрібні великі люди... У світі існують невизнані герої, які не вибороли для себе слави Наполеона. Історія нічого не говорить про них. Але при уважному вивченні їх діяльності можна виявити, що їх слава затьмарила б славу Олександра Македонського. Саме таким виявляється і герой твору Ярослава Гашека Швейк, а в його обличчі і сам письменник.

Як і його герой, бравий вояк Швейк, письменник Ярослав Гашек свого часу здався в полон армії Російської імперії. Це трапилося більше 100 років тому на Волині, поблизу села Хорупань (нині — Млинівський район на Рівненщині). Певний час перебував у таборі в Києві, потім - під Самарою.

А передісторія така. У серпні 1914 року почалася Перша світова війна. Отримав мобілізаційну картку і Ярослав Гашек. Йому йшов 32-й рік, у його літературному арсеналі було вже кілька книжок, у тім числі й передвісниця майбутнього роману — збірка «Бравий вояк Швейк та інші дивовижні історії». Однак на фронті уродженець Праги, як і тисячі інших чехів, не збирався проливати кров за інтереси австрійської монархії.

Перед від’їздом у діючу армію Ярослав, даруючи свою книгу другові, написав: «Через кілька хвилин я від’їжджаю кудись-то далеко. Можливо, вернуся козацьким отаманом. А коли буду повішений, пошлю тобі на щастя кусочок того шнурка».

   У 1915 році 91-й полк, де служив Гашек, брав участь у кровопролитних боях у районі Сокаля. Саме тут єфрейтор Гашек «за особливо мужню поведінку перед лицем противника» був нагороджений срібною медаллю «За хоробрість». Якось у лісі Ярослав запримітив групу російських солдатів. Це були дезертири, які покинули свої позиції і пішли шукати правди на протилежний бік. Зневірені вояки самі примусили взяти їх у полон.
     Згодом щось схоже зробив і сам Гашек. Восени 1915-го на ділянці фронту, яку займав 91-й полк, точилися тяжкі бої. Полк відступив до Хорупані і зайняв оборону. Одного ранку Гашека та його товариша Страшлипку розбудила оглушлива канонада. Зчинилася метушня. Одні бігли до окопів, інші до лісу. Поручик Лукаш кричав у телефонну слухавку: «Противник прорвав фронт! Терміново прошу підкріплення!» Тим часом Гашек та Страшлипка, перестрибнувши через окопи, попрямували в бік ворога.
Після цього в послужному списку єфрейтора 91-го полку, зв’язківця 11-ї польової сотні Ярослава Гашека з’явився запис: «Зник безвісти 24 серпня 1915 року після бою біля Хорупані, про що видано наказ № 82». Перебіжчики стали добровольцями чеської частини, яка ввійшла до українського дивізіону 8-ї армії Південно-Західного фронту. Серед них був і Ярослав Гашек. Спочатку — телефоніст, потім — писар, член полкового солдатського комітету. У війську він почав писати до журналу «Чехословак».
    Гашек після війни ще раз побував на Волині. За кілька кілометрів від Хорупані у селі Підгайці на квартирі в чеха Покорного письменник перебував майже тиждень. Вивчав побут чехів, яких тут мешкало чимало.
Про прихильність Гашека до Волині свідчать згадки про тутешній край в оповідях про бравого Швейка. Одна з них пов’язана з «денщиками офіцерів, які тільки те й роблять, що розповідають про свої героїчні подвиги. Кожний із них, якщо повірити на слово, — Наполеон. А найбільше гордяться денщики тим, що штурмували Сокаль та Дубно».
Є цікава згадка і в першій главі другої частини роману («Нещастя Швейка у поїзді»). Там ідеться про те, як на пероні друг дав Швейкові п’ять крон на квиток та інші витрати, а на прощання сказав: «Коли попадете, служивий, до росіян у полон, кланяйтесь від мене пивовару Зенону в Здолбунові». Цей факт достовірний. Ім’я великого знавця своєї справи чеха-пивовара Йозефа Зенона було добре відоме на волинських землях. Його завод, що стояв між Острогом та Здолбуновом, мав добру славу, як подібні йому в Квасилові, Глинську, Семидубах та інших навколишніх чеських поселеннях. Про це розповів краєзнавець Євген Цимбалюк.      Побачене під час війни вилилися у легендарний роман "Пригоди бравого вояка Швейка". У сатиричному творі Гашек висміює авторитаризм влади і безжальність політичних лідерів, які готові пожертвувати життями власних громадян заради ілюзорної величі і імперських амбіцій. Майже сто років після виходу роману деякі рядки здаються актуальними і сьогодні. Тож варто перечитати і переосмислити їх.

Антипутінські висловлювання з твору Гашека.

"Адже тепер війна, а під час війни люди беруться за такі справи, які раніше їм і не снилися"

"Негаразди, пов'язані з війною, вимагають, щоб кожна окрема особистість була не дохлятиною, а чимось кращім"

"Це велика помилка, якщо ви вважаєте себе найдосконалішою і розвиненою істотою. Варто відпороти вам зірочки, і ви станете нулем, таким саме нулем, як всі ті, яких на всіх фронтах і в усіх окопах вбивають невідомо в ім'я чого"

"Воно ж не легко - куди-небудь влізти. Влізти-то зуміє кожен, але вилізти - в цьому і полягає справжнє військове мистецтво"

"На світі існують і невизнані, скромні герої, які не завоювали собі слави Наполеона"

"Приготування до відправки людей на той світ завжди проводилися ім'ям бога або іншої вищої істоти, створеної людською фантазією"

"Добре вихована людина може читати все. Засуджувати те, що природно, можуть лише люди духовно безсоромні, витончені розпусники, які, дотримуючись брудної лжеморалі, не дивляться на зміст, а з гнівом накидаються на окремі слова"

"Люди, яких коробить від сильних виразів, просто боягузи, які лякаються справжнього життя"

"У божевільні кожен міг говорити все, що спаде йому на думку, ніби в парламенті"

"Після вакханалій і оргій завжди приходить моральне похмілля"

"Скромність прикрашає людину, але навіщо чоловікові прикраси?"

"У той час як тут короля били тузом, далеко на фронті королі били один одного своїми підданими"

"Не уявляю собі, щоб невинну людину засудили на десять років. Щоправда, одного разу невинного засудили до п'яти років - таке я чув, але на десять - це вже, мабуть, забагато"

Велика бійня — світова війна — теж не обійшлася без благословення священиків. Фельдкурати всіх армій молилися і відправляли меси за перемогу того табору, чий хліб їли. <…> В усій Європі люди йшли, наче худоба на бойню, куди їх вели не тільки різники-цісарі, королі, президенти та інші можновладці й полководці, а й священики всіх релігій, які благословляли їх і примушували давати фальшиву присягу «на землі, в повітрі, на морі» і т. д.

"Військово-юридичний апарат був чудовий. Такий судовий апарат є у кожної держави, що стоїть перед загальним політичним, економічним і моральним крахом"

"Від стін поліцейського управління віяло духом чужої народу влади"

"Журналістика - воістину грізна зброя в боротьбі за нові способи перекручувати факти. Вона не втрачається і в тому випадку, якщо, скажімо, немає ніяких фактів"

"Не всі дерева ростуть до неба. Пиха передує падінню"

"Тут в більшості випадків зникала всяка логіка і перемагав параграф, душив параграф, ідіотствував параграф, пирхав параграф, сміявся параграф, погрожував параграф, вбивав і не прощав параграф. Це були жонглери законами, жерці мертвої букви закону"

"Він змішував християнство і мрії про німецьку гегемонію. Бог повинен був допомогти відібрати майно і землю у переможених"

"Маси поки що не проспалися. Витріщивши очі, вони йдуть на фронт, щоб з них зробили там локшину (...) Стривайте, дочекаються вони бунту"