ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КНИГОЛЮБА

День книголюба - це щось на кшталт Гелловіну для бібліофілів. Традиція щорічного відзначення цього дня зародилася в Сполучених Штатах і так само стала поширюватися світом, як і чудернацькі й почасти моторошні практики святкування Гелловіну. Кому саме спало на думку започаткувати таку 24-годинну данину пошани до цього найдавнішого носія друкованого слова, невідомо. Але  бібліофіли з великим пієтетом відзначають це свято.                                    

  Не тільки джерело знань, а ще й утіха для колекціонера

 Слово "бібліофіл" походить від грецьких "бібліон" і "філеа", що в перекладі - "книга" і "схильність, або сильна пристрасть", а в підсумку - "книголюб". Зазвичай бібліофіли не полюють за книгами через їхній зміст, натомість їх радше вабить вік книги, її обрамлення, обкладинка, авторство, видання й наклад або інші нюанси та особливості, що роблять її такою раритетною, цінною та бажаною.

 Пристрасть колекціонувати книжки існує практично відтоді, як існують і самі книги. Найвідомішим бібліофілом стародавнього світу був, мабуть, ассирійський цар Ашшурбанапал, який зібрав у своєму палаці десятки тисяч тогочасних письмових джерел та пам'яток. Дещо згодом, уже в римську епоху відомий римський політик, красномовець і філософ Цицерон, який був сам затятим колекціонером книжок, сказав: "Якщо хтось має садок і бібліотеку, то він має все, що потрібно".   Марк Тулій Цицерон був не лише красномовцем, а й затятим книголюбом своєї доби

Уже в іншу епоху англійський гуманіст Річард Аунгервілл близько 1470 року видав працю "Бібліофілон". Вона стала чимось на кшталт кодексу шанувальника книжок. У ній, зокрема, є й такі слова: "Книжки - це справжнє багатство, божественний дар, якого людині ніколи не буде задосить". 

     Після революції 1848 року в Парижі граф Рауль Леонор Ліньєроль майже повністю відійшов від суспільного життя, щоб якомога далі від людей цілком присвятити себе своїй книгозбірні. Одну зі своїх паризьких квартир він відвів виключно під бібліотеку. Особливістю аристократа-книголюба було те, що він приховував свою пристрасть, тобто колекціонування книжок стало його таємним хобі й самоціллю, коли головне - зібрати й заховати. Коли його запитували про наявність окремих праць, він навіть заперечував, що вони є в його колекції. Подейкують, що хтось пропонував йому цілих два мільйони франків за його колекцію, але граф без роздумів відхилив таку щедру пропозицію. Вже після його смерті в 1893 році зібраний ним книжковий скарб був проданий за 1,1 мільйона франків.

Курйози з книголюбами: аристократ-самітник, мисливець за автографами, король моди та брезентовий намет

Якщо вірити Книзі рекордів Гіннесса, то найбільшу колекцію книжок з автографами зібрав американський пастор Річард Воррен з Каліфорнії. У його бібліотеці налічується 2381 книжка  з авторським підписом.

Так само в Книзі рекордів Гіннеса зазначається, що взагалі найбільшою приватною книгозбірнею світу володіє інший американець - Джон Бенгем, який проживає в містечку Авока в штаті Індіана. Його приватна колекція налічує понад 1,5 мільйона томів. Частину книжок колекціонер зберігає в гаражі, а решта лежить захищена брезентом у його саду.

Затятим колекціонером книжок був також і легендарний німецький "король моди" - кутюр'є Карл Лаґерфельд (Karl Lagerfeld), який помер 2019 року. Кажуть, що його книгозбірня налічувала 300 тисяч примірників. Лаґерфельд колись сам казав, що щодня купував по 30-40 книг. Тільки для того, щоб розмістити свою бібліотеку, зірковому дизайнеру знадобилося сім квартир. На тлі цього цікаво було б дізнатися, як саме Лаґерфельд відзначав 20 лютого, адже саме на цю дату припадає так званий "День чистоти книжкових полиць". До речі, походження цього дня так само невідоме. 

                                                Бібліофіли й відхилення

    Утім, трапляється й таке, що в декого цілком безневинна пристрасть колекціонувати книги може перерости ледь не на манію або психічне відхилення. Доходить до того, що декого таке відхилення штовхає навіть на порушення закону.  Однією з таких вад у свідомості вважається бібліоклептоманія, тобто непереборне бажання поцупити якусь книжку. Найвідомішим прикладом такого збочення став директор розташованої в Неаполі бібліотеки Biblioteca dei Giralamini Маріно Массімо Де Каро. У нього настільки свербіли руки, що впродовж 2011 та 2012 років він крав книги ледь не по всій Італії, навіть у себе вдома. А потім він нелегально перепродавав викрадені раритетні видання праць Галілео Галілея, Коперника, Кеплера та Ньютона. За цей час клептоман накрав раритетів на загальну суму тримільйони євро. Утім, коли його викрили, за ґрати суд його не відправив, натомість йому присудити сім років домашнього арешту. Власне, для читання часу аж задосить.

Одні з раритетів, викрадених Маріно Массімо Де Каро

    Є й інші види психічних розладів, що пов'язані з книжками. Це, зокрема  бібліопатія, тобто хвороблива пристрасть до книжок. А ще є так само хворобливе непереборне бажання нищити й рвати книги. Іншим відхиленням вважається бібліофобія - сильний страх перед книгами.

     День книголюба відзначають письменники, поети,видавці, бібліотекарі, друкарні, книжкові магазини, ну і, звичайно читачі. Адже саме для читачів і створюються книжки і їм призначений Всесвітній день книголюбів.

   Кожен з нас любить книгу по-своєму. І розуміння її змісту у кожного своє. Але всі ми розуміємо, що немає в світі  речі, яка б володіла такою магією, як книга. Читання – це своєрідне таїнство. Адже кожна книга має таємницю, розкрити яку ми зможемо тільки після її прочитання. Читання – це інвестиція у своє майбутнє, у розвиток своєї особистості, у формування характеру та кругозору, а також у покращення рівня свого виховання та інтелекту. Тож прекрасно, коли людина любить читати. 

Зі святом, мої дорогі шанувальники книг, шановні користувачі бібліотеки !!!

День пам'яті Лесі Українки

                                                                     Як я умру, на світі запалає

                                                                     Покинутий огонь моїх пісень

                                                                     І стримуваний пломінь засіяє,

                                                                     Вночі запалений, горітиме удень.

                                                                                                Леся Українка

     Тільки поети-пророки, тільки народні співці, що з'єднались усім серцем зі своїм народом, заслужили гідної народної шани. Вони могли вірити, що їхнє слово, народжене в дні великого мороку, ясним промінням сіятиме у вільному краї.

    Однією з них і стала Леся Українка (Леся Петрівна Косач-Квітка) - українська поетеса, перекладачка, громадська діячка, 110 років пам'яті якої ми відзначаємо 1 серпня. Твори Лесі Українки стали еталоном сучасної поезії, а сама поетеса - символом нескореності, уособленням землі, народу , його душі. Вона Українка з великої літери.

    Ізольоване до певної міри життя, перебування на самоті спонукало Лесю до мрії і фантазування. Тож і працював мозок, плелися думки. За найщирішого порадника, співрозмовника і друга стає для Лесі книжка. Вона відкриває перед юною читачкою безмежний світ. Досить було уздріти дівчинці нехитрий малюнок чи фотографію, як у розбурканій уяві складалася ціла історія чи картина...

    Як і всі діти, Леся захоплювалася романтичними лицарськими часами. Але чарував її не той гарний і щасливий переможець, якому фортуна допомогла здолати супротивника (ні, вона вважала його не за героя, а швидше за насильника), а подоланий, той, що, вже відчуваючи на своєму серці гострий кінець списа, не благав пощади,а завзято відповідав:"Убий - не здамся".

     Ця любов до знедолених, що запала в дитяче серце, лягла в основу Лесиного патріотизму.  "Убий - не здамся" стало гаслом її життя. Книжки допомагали  мріям здійматися все вище, сягати далеко за сині моря і гори, проникати в майбутнє й тисячолітнє минуле.  Але за наймудрішого Лесиного вчителя було саме життя. Воно на кожному кроці збагачувало дівчинку новими враженнями, скеровувало думки і мрії.

             Дивлюсь я на яснії зорі,

             Смутні мої думи, смутні.

             Сміються байдужії зорі

             Холодним промінням мені.

  Ви, зорі, байдужії зорі!

  Колись ви інакші були,

  В той час, коли ви мені в серце

  Солодку отруту лили.

    Важка хвороба не дозволяла Лесі жити на повну силу. Але мріями вона сягала зірок...

...Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну,

Щоб вільно по світі літати, щоб вітер розносив луну.

Щоб геть аж під яснії зорі полинути співом дзвінким,

Упасти на хвилі прозорі, буяти над морем хибким.

Лунали б тоді мої мрії і щастя моє таємнЕ,

Ясніші, ніж зорі яснії, гучніші, ніж море гучне.

   У поезіях, як у дзеркалі відбивалася душа поетеси. Тут весь її поетичний темперамент і непримиренна пристрасть, що не поступається навіть перед пристрастю великого Тараса Шевченка. Всі поезії, все життя Лесі Українки свідчать про те, що вона могла любити, або ненавидіти, середини вона не знала, мирити добро і зло не вміла.

    Або погибель, або перемога,

    Сі дві дороги перед нами стане...

Вона, не вагаючись вибирала ту дорогу, що веде до свободи хоч би й через особисту смерть:

     Хай я загину, та хай сяє сонцем мило

     Над людьми  правда і надія!  

  Твори Лесі Українки завжди пройняті глибоким почуттям і в переважній більшості мінорні, цебто сумовиті, повиті тугою й жалем. Адже де б не була поетеса, в яку країну не поїхала, всюди бачила неволю, лихо і насилля. Та тяжчого, ніж в Україні, не бачила. Тож ще дужче хотіла повертатися до свого знедоленого краю. А ще суму додавало своє безсилля як перед неволею України, так і перед своєю недугою, яка передрікала неминучу смерть. Тому у віршах Леся часто виливає думки про лихе передчуття:

       Я знаю, так, се хворої примари, -

       Не час мені вмирати, не пора.

       Та налягли на серце чорні хмари

       Лихого пречуття, душа моя вмира!

Вдяглися мрії у смуткові шати

І понесли мене в дивний, мовчазний край,

І там прийняв мене в зеленії палати

Плакучих верб і кипарисів гай.

Серпанком чорним жалібниці-мрії

Мені покрили очі, змеркнув світ,

І залунали скарги жалібнії

Моїх покинутих пісень-сиріт.

Пісні вернулись плакать на могилі

Палкого серця, що носило їх, 

Вони були між людьми гості милі,

Та не прийняв ніхто їх за своїх.

     Творчість видатної української письменниці стала вагомим надбанням не лише для вітчизняної, а й для світової культури. Найкращі твори Лесі Українки - це справжня поетична феєрія. На сторінках книжок оживають давні легенди, що переплітаються із споконвічною мудрістю і ми відчуваємо: слово поетеси і понині торкається самого серця.

Перехід на новоюліанський календар

 

У четвер, 27 липня, Помісний Собор Православної Церкви України (ПЦУ), який відбувся в Софії Київській, ухвалив остаточне рішення перейти на новий, новоюліанський календар.
(Раніше таке рішення вже було затверджене  Архієрейським Собором).

  Серед питань порядку денного цього Помісного Собору була доповідь Предстоятеля Блаженнійшого Митрополита Епіфанія про життя ПЦУ за період від попереднього Собору (2018 р.), а також затвердження рішення Архієрейського Собору про перехід на новоюліанський календар.
   За результати голосування ПЦУ від 1 вересня 2023 року переходить повністю на новий церковний календар. Був 161 делегат Помісного Собору, за перехід проголосували 156, проти - 5, утримались - 0.
   Епіфаній наголосив, парафії та монастирі ПЦУ, за бажанням можуть продовжувати залишатися на старому календарі, але це має бути офіційно оформлено на парафіяльних зборах - протоколом.
    Помісний Собор є найвищою церковною владою. Скликається регулярно

кожні 5 років головним, тобто митрополитом Київським і всієї України, та Священним Синодом (складається з митрополита Київського і всієї України та 12 єпархіальних архієреїв, серед яких - три постійних члени та дев’ять, які періодично змінюються).

Коли відзначаються релігійні свята за новим календарем ПЦУ

Дата Великодня та пов’язаних з ним свят (Трійця і Вознесіння Господнє) вираховується за місячним календарем. Християни східного та західного обрядів користуються різною методикою обчислення дати свята. Під час переходу на новий церковний календар ПЦУ залишить стару методику.

Тому Великдень та пов’язані з ним дати будуть єдиними церковними святами, які християни західного та східних обрядів відзначатимуть окремо.

·         Обрізання Господнє — 1 січня (замість 14 січня).

·         Богоявлення, Водохреще — 6 січня (замість 19 січня).

·         Стрітення Господнє — 2 лютого (замість 15 лютого).

·         Благовіщення Діви Марії — 25 березня (замість 7 квітня).

·         Великий піст — з 7 березня до 23 квітня (дата не змінюється).

·         День Святого Юрія — 23 квітня (замість 6 травня).

·         Вербна неділя — 9 квітня (дата не змінюється).

·         Великдень 2024 — 5 травня.

·         Вознесіння Господнє 2024 — 9 травня.

·         Трійця 2024 — 23 червня.

·         Різдво Іоанна Хрестителя (Івана Купала) — 24 червня (замість 7 липня).

·         Апостолів Петра та Павла — 29 червня (замість 12 липня).

·         Пророка Іллі — 20 липня (замість 2 серпня).

·         Маковея (Медовий Спас) — 1 серпня (замість 14 серпня).

·         Преображення Господнє — 6 серпня (замість 19 серпня).

·         Успіння Пресвятої Богородиці — 15 серпня (замість 28 серпня).

·         Різдво Пресвятої Богородиці — 8 вересня (замість 21 вересня).

·         Воздвиження Хреста Господнього — 14 вересня (замість 27 вересня).

·         Покров Пресвятої Богородиці — 1 жовтня (замість 14 жовтня).

·         Архістратига Михайла — 8 листопада (замість 21 листопада).

·         Введення в храм Пресвятої Богородиці — 21 листопада (замість 4 грудня).

·         Андрія Первозванного — 21 листопада (замість 4 грудня).

·         День Святого Миколая — 6 грудня (замість 19 грудня).

·         Різдво Христове — 25 грудня (замість 7 січня).

·         Собор Пресвятої Богородиці — 26 грудня (замість 8 січня).

·         Щедрий вечір, день Святої Маланки — 31 грудня (замість 13 січня).

---

 

В нас одна мета єдина – вільна сильна Україна

 

     

 

День Української Державності започаткували згідно з указом президента України Володимира Зеленського (від 24 серпня 2021 року) та святкуватимуть щороку, 28 липня. Дату вибрали невипадково: саме у цей день в Україні відзначають ще одне велике свято - День хрещення Русі.

   "Ми починаємо відзначати День Української Державності. Її точкою відліку ми вважаємо рік заснування Києва - столиці Київської Русі-України, яку недаремно називають місцем, де все починається. Зародження нашої державності ми відзначатимемо в день розквіту нашої державності - у День хрещення Київської Русі-України", - сказав президент.

   У свята є свій символ - це чотири тризуби, які означають боротьбу, незалежність, історію та ідентичність. Цей символ спростовує міф про те, що Україна - молода держава, адже наш герб походить від родового знаку Рюриковичі та був знаком князя Володимира Великого, за якого хрестилася Київська Русь.

   День української державності - це можливість для кожного з нас згадати історію своєї країни, повну боротьбу за незалежність, єдність та щасливе життя. Цінуємо те, за що боролися наші предки, пам’ятаємо всіх, хто загинув у цій боротьбі, будуємо майбутнє, в якому нам самим хотілося б жити.

Бажаю, щоб День української державності об’єднав українців по всьому світі. Щоб ідентичність українців сприяла процвітанню Батьківщини. Щоб ми щасливо жили у своїй країні, розвивалися на своїй землі. Адже в нас одна мета – вільна сильна Україна!  

  Вітаю кожного українця - з його святом, з Днем української державності!

 

 

Подорож в країну мрій

      

Дорогі друзі! Запрошую вас до країни, яку не знайти на карті – до

Країни Дитячих Мрій

Так історично склалося, що багато дитячих письменників, які писали, пишуть і писатимуть казки та казкові повісті, часто-густо у своїх творчих фантазіях і вигадках виходять за межі своєї країни, навіть – усіх країн світу. От вони, ці казкарі-вигадники, подорожувальники-невсидюхи напридумували для своїх непересічних казкових героїв – та і для себе, і для читачів, звичайно! – нові казково-фантастичні країни, або, як тепер модно висловлюватися, країни віртуальні, яких не те що ніхто й ніколи не бачив на власні очі в реальній дійсності, а не зустрічав на жодній географічній карті, та й навіть на жодній карті зоряного неба!

Дорогі діти! У вас розпочалися літні канікули! Тож саме час приділити увагу цікавим книгам! Запрошую вас до бібліотеки, де на вас чекає багато неймовірних історій, які пропонує вам книжкова виставка-знайомство "Країна дитячих мрій" 

Книжки, представлені на книжковій виставці адресовані тим, хто вчиться долати життєві перешкоди, хто хоче зробити світ яскравішим. Як жили діти у різних країнах 70, 100, 150 років тому? Як вчилися, які у них були розваги, які відносини з батьками й з оточуючими? Якщо ви хочете про це дізнатися, то ці книжки для вас!

Діти потрапляють у казкові, кумедні та неймовірні цікаві пригоди та загадкові обставини. Ці книжки заворожують та на все життя залюблюють читачів в себе й в своїх героїв. Це ті книжки, які не мають віку, адже вони завжди молоді!

 

 

Є книжки, які стали чудовими друзями мільйонів дітей у різних кранах світу. Адже вони допомагають навчатися, дружити, толерантно відноситися до людей з іншими уподобаннями, ненавидіти насилля та війни. Вони чекають на вас! Саме час з ними познайомитися. Адже знайти справжніх друзів можна не лише в школі чи на своїй вулиці. Зустріти їх та полюбити на все життя можна і в книжках талановитих письменників про реальне життя дітей. Вже не одне покоління дітей вважають своїми друзями героїв книжок В. Нестайка, М. Твена, Я. Стельмаха, А. Костецького, О. Генрі. З їх творами веселий настрій, сміх та купа позитивних емоцій вам гарантовані.

 

   Книжки, присвячені проблемам сучасних підлітків та молоді…      У них розповідається про труднощі їхнього віку, про негаразди у школі і вдома, про перші почуття й розчарування.                                                         М.К. Пекарська «Клас пані Чайки», Нестлінгер «Маргаритка, моя квітка», В. Терен «Повістина для Потворка», Х. Лі «Убити пересмішника», Р. Бредбері «Кульбабове вино», Е. Портер «Поліанна» та «Поліанна дорослішає», О. Купріян «Солоні поцілунки», Прозобукет "Така любов" - збірка оповідань, запропонована юним читачам молодими сучасними українськими авторами.  Ці книжки однаково цікаві як для дітей, так і для дорослих читачів. Разом із ними  ви поринете у світ, сповнений щоденних радощів і проблем, з якими зустрічається кожен підліток.

 

А діти в світ приходять для любові! (Святково-розважальна ігрова година до Дня захисту дітей)

    1 червня ми святкуємо День захисту дітей. Діти так потребують любові, турботи, батьківської ласки та піклування держави. Отже це свято знову нагадує нам про найважливіше: ми - дорослі, повинні зробити як найбільше, щоб наші діти мали безтурботне дитинство і щасливе майбутнє. У наш нелегкий час завжди хочеться чимось порадувати діток, а особливо цього святкового сонячного дня.

  Тож, керуючись такими міркуваннями, бібліотека разом із сільським будином культури підготували і провели святково-розважальну ігрову годину "А діти в світ приходять для любові", приурочену Дню захисту дітей.

 

    На свято завітало Сонечко, з яким малеча із задоволенням брала участь у різноманітних веселих конкурсах, всі бажаючі виконували танець-руханку "Сонце, Літо" разом з ведучими. Діти проявили творчі здібності під час традиційного змагання "Малюнок на асфальті". Всі учасники отримали цікаві призи та солодкі подарунки. Свято вдалося завдяки спонсорській допомозі особисто старости Лютенськобудищанського старостату Білика Михайла Івановича та приватного підприємця Нестеренко Любові Василівни. Ми дуже вдячні за щиру і щедру підтримку та їх небайдужість.