пʼятниця, 15 травня 2020 р.
Пізнаємо Євросоюз через вікторину
До Дня Європи бібліотека пропонує підбірку вікторин "Пізнаємо Євросоюз через вікторину", де запитання на теми: політики, економіки, географії, історії та культури європейських країн.
Бібліотека представляє виставку-пропозицію "Коли Європу ти пізнаєш, для себе шлях свій обираєш", де представлений пізнавально-журнальний матеріал з пропозицією відвідати цікаві і колоритні місця європейських країн.
середа, 13 травня 2020 р.
...і жили вони довго і щасливо
... і жили вони довго і щасливо... - такими словами закінчуються чи не всі казки, як українські, так і казки інших народів світу. Чи не означає це те, що на цьому і казці у відношеннях молодої пари кінец? Та ні! Це лише початок, якщо кожен буде докладати зусиль, щоб зберегти те полум'я, яке горить у їх серцях і яке привело їх під вінець. На молоде подружжя вся родина, суспільство покладає велику відповідальність: створити міцну сім'ю, продовжити рід свій, виховати дітей працьовитими, мужніми, добрими, ввічливими. Адже народна мудрість українців говорить:
В сім'ю, де лад, щастя дорогу не забуває.
У дружній родині і в холод тепло.
Де мир та лад, там і Божа благодать.
В хорошій сім'ї хороші діти ростуть.
Не виховуте дітей, а виховуйте себе - діти з вас приклад братимуть.
Яблучко від яблуні недалеко котиться.
Яке дерево, такі й віти, які батьки, такі й діти.
Батька з матір'ю почитати - горя не знати.
Дерево тримається корінням, а людина сім'єю.
15 травня відзначаємо Міжнародний день сім'ї - день наших родин.
Сім'я завжди була і залишається осередком збереження духовних і культурних традицій. Весь світ знає, яка працьовита українська нація. Ці високі якості закладаються саме в сім'ї, де дитина отримує перші уроки працелюбства, гарних манер, милосердя, толерантності, любові до батька, до матері, до Батьківщини. В сім'ї вона набирається сил і натхнення, які допомагають їй все життя долати труднощі та будувати свою сім'ю.
Сімейне життя українців традиційно супроводжувалося різноманітними обрядами та ритуалами, якими позначали різні етапи життя людини: утворення сім'ї, народження дитини, хрестини , пострижини, її повноліття, сімейні ювілеї, смерть когось із членів сім'ї. Так склався комплекс - Сімейна обрядовість. Основними елементами є родильні, весільні та похоронні й поминальні обряди. Крім них відбувалися події менш важливого значення: входини, вступ до парубоцтва, дівоцтва, повноліття, срібне, золоте весілля. (Про це в книгах: "Українці: Свята. Традиції. Звичаї", "Культура і побут населеня України", "Українська минувшина").
Кожна сім'я і кожна дитина - це унікальна історія, яку не можна скласти під трафарет чиїхось розумних порад. Психологи мають рацію, коли діляться з батьками перевіреними в наукових дослідженнях даними та пропонують різні стратегії та варіанти дій в тій чи іншій ситуації. А батьки, аналізуючи всю інформацію, самостійно знаходять шлях до дитини.
У книзі Вікторії Горбунової "Виховання без травмування, або навіщо дітям дорослі?", яка є у фонді бібліотеки, ви знайдете: по-перше - конкретні поради щодо того, як сприяти тому, щоб дітлахи росли впевненими, стресостійкими, мали опірність до психологічного тиску, не втрачали інтересу до навчання та розвитку, уміли розв'язувати конфлікти й конструктивно реагувати на критику; по-друге - розповіді про те, як ми, дорослі впливаємо на дитячий світ, як наші прагнення та мрії, а також вчинки позначаються на дитячому теперішньому й майбутньому; по-третє - найголовніше: інформація про психологічні потреби дітей, ті потреби, які є набагато важливішими, ніж окремі кімнати, елітні школи, брендовий одяг, та круті гаджети.
Загалом, ця книжка про те, навіщо дітям дорослі та навіщо дорослим дитинство.
Важливе значення надається належному регулюванню сімейно-шлюбних відносин нормами права, котрі сукупно складають окрему галузь законодавства - сімейне законодавство. Родина, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою (стаття 51 Конституції України). Про всі перипетії сімейного законодавства ви можете дізнатися із літератури, яка є в бібліотеці, зокрема: Орлов П,І, "Основи правознавства", "Правознавство", Михайленко О. "Основи держави і права (Правознавство)".
Знайомтесь, читайте, вивчайте. Можливо ця література допоможе вам у вирішенні якихось сімейних проблем, допоможе у вихованні дитини, чи дасть пораду якою може бути ваша сім'я.
А я сьогодні вітаю вас із святом і бажаю, щоб сім'я ваша була міцною, щоб ви завжди підтримували один одного. Любові та злагоди, поваги та взаєморозуміння, добробуту,
щастя та здоров'я вам і вашим сім'ям.
В сім'ю, де лад, щастя дорогу не забуває.
У дружній родині і в холод тепло.
Де мир та лад, там і Божа благодать.
В хорошій сім'ї хороші діти ростуть.
Не виховуте дітей, а виховуйте себе - діти з вас приклад братимуть.
Яблучко від яблуні недалеко котиться.
Яке дерево, такі й віти, які батьки, такі й діти.
Батька з матір'ю почитати - горя не знати.
Дерево тримається корінням, а людина сім'єю.
15 травня відзначаємо Міжнародний день сім'ї - день наших родин.
Сім'я завжди була і залишається осередком збереження духовних і культурних традицій. Весь світ знає, яка працьовита українська нація. Ці високі якості закладаються саме в сім'ї, де дитина отримує перші уроки працелюбства, гарних манер, милосердя, толерантності, любові до батька, до матері, до Батьківщини. В сім'ї вона набирається сил і натхнення, які допомагають їй все життя долати труднощі та будувати свою сім'ю.
Сімейне життя українців традиційно супроводжувалося різноманітними обрядами та ритуалами, якими позначали різні етапи життя людини: утворення сім'ї, народження дитини, хрестини , пострижини, її повноліття, сімейні ювілеї, смерть когось із членів сім'ї. Так склався комплекс - Сімейна обрядовість. Основними елементами є родильні, весільні та похоронні й поминальні обряди. Крім них відбувалися події менш важливого значення: входини, вступ до парубоцтва, дівоцтва, повноліття, срібне, золоте весілля. (Про це в книгах: "Українці: Свята. Традиції. Звичаї", "Культура і побут населеня України", "Українська минувшина").
Кожна сім'я і кожна дитина - це унікальна історія, яку не можна скласти під трафарет чиїхось розумних порад. Психологи мають рацію, коли діляться з батьками перевіреними в наукових дослідженнях даними та пропонують різні стратегії та варіанти дій в тій чи іншій ситуації. А батьки, аналізуючи всю інформацію, самостійно знаходять шлях до дитини.
У книзі Вікторії Горбунової "Виховання без травмування, або навіщо дітям дорослі?", яка є у фонді бібліотеки, ви знайдете: по-перше - конкретні поради щодо того, як сприяти тому, щоб дітлахи росли впевненими, стресостійкими, мали опірність до психологічного тиску, не втрачали інтересу до навчання та розвитку, уміли розв'язувати конфлікти й конструктивно реагувати на критику; по-друге - розповіді про те, як ми, дорослі впливаємо на дитячий світ, як наші прагнення та мрії, а також вчинки позначаються на дитячому теперішньому й майбутньому; по-третє - найголовніше: інформація про психологічні потреби дітей, ті потреби, які є набагато важливішими, ніж окремі кімнати, елітні школи, брендовий одяг, та круті гаджети.
Загалом, ця книжка про те, навіщо дітям дорослі та навіщо дорослим дитинство.
Важливе значення надається належному регулюванню сімейно-шлюбних відносин нормами права, котрі сукупно складають окрему галузь законодавства - сімейне законодавство. Родина, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою (стаття 51 Конституції України). Про всі перипетії сімейного законодавства ви можете дізнатися із літератури, яка є в бібліотеці, зокрема: Орлов П,І, "Основи правознавства", "Правознавство", Михайленко О. "Основи держави і права (Правознавство)".
Знайомтесь, читайте, вивчайте. Можливо ця література допоможе вам у вирішенні якихось сімейних проблем, допоможе у вихованні дитини, чи дасть пораду якою може бути ваша сім'я.
А я сьогодні вітаю вас із святом і бажаю, щоб сім'я ваша була міцною, щоб ви завжди підтримували один одного. Любові та злагоди, поваги та взаєморозуміння, добробуту,
Мама в світі найдорожча
Мама - найдорожча для нас людина в світі. Ми часто навіть не задумуємос над цим, але це дійсно так. Сьогодні ми безмежно вдячні тим громадським активістам, завдяки яким влада багатьох країн світу звернула свою увагу на те, що жінки-матері заслуговують і мають право на своє свято.
Ідею віддати жінкам одну з неділь у році озвучували у США ще наприкінці 1800-х років, але тоді підтримка вона не отримала. Офіційно вітати всіх мам на планеті почали тільки на початку 20 століття завдяки сприянню окремих американських активісток.
День матері в Україні вперше відзначили у Львові - у 1929 році. Але незабаром відзначення цього свята було заборонено владою СРСР (1937). А вже в 1999 році завдяки громадським організацій свято матері повернулося до України. Офіційно День матері святкують в Україні з підписанням Указу Президента від 10 травня 1999 рокцу.
День матері відзначається у світі 10 травня, а в Україні в другу неділю травня. В цьому році дати співпали і святкуються в один день. Тож сьогодні вітаємо своїх мам, дякуємо за подароване життя і давайте не будемо скупитися на найкращі слова не тільки в цей день, але й завжди.
Я вітаю всіх жінок, які мають почесне звання - Мама. Бажаю вам завжди чути від дітей тільки добрі слова, відчувати повсякчас їх підтримку і увагу і нехай ваше серце сповнюється справжнім материнським щастям!
Ідею віддати жінкам одну з неділь у році озвучували у США ще наприкінці 1800-х років, але тоді підтримка вона не отримала. Офіційно вітати всіх мам на планеті почали тільки на початку 20 століття завдяки сприянню окремих американських активісток.
День матері в Україні вперше відзначили у Львові - у 1929 році. Але незабаром відзначення цього свята було заборонено владою СРСР (1937). А вже в 1999 році завдяки громадським організацій свято матері повернулося до України. Офіційно День матері святкують в Україні з підписанням Указу Президента від 10 травня 1999 рокцу.
День матері відзначається у світі 10 травня, а в Україні в другу неділю травня. В цьому році дати співпали і святкуються в один день. Тож сьогодні вітаємо своїх мам, дякуємо за подароване життя і давайте не будемо скупитися на найкращі слова не тільки в цей день, але й завжди.
Я вітаю всіх жінок, які мають почесне звання - Мама. Бажаю вам завжди чути від дітей тільки добрі слова, відчувати повсякчас їх підтримку і увагу і нехай ваше серце сповнюється справжнім материнським щастям!
пʼятниця, 8 травня 2020 р.
#живеУвіршахПамятьПроВійну
Не було безіменних героїв
Друга світова війна - найстрашніша в історії людства ХХ століття. Вона спопелила мільйони людей, особливо слов'ян. Одні з них загинули на полі бою, в концтаборах, померли від ран. Інші,особливо мирні жителі, стали безневинними жертвами кривавих побоїщ на рідній землі. Нацисти знищували не тільки міста і села, а й беззахисних жінок, дітей сиріт, стариків, а юнаків і дівчат насильно вивозили на каторжні роботи до Німеччини, Австрії та інших країн.
У секретній частині своєї настанови військам Гітлер наголошував: "Україна має забезпечувати достаток великій Німеччині. При цьому необхідно позбуватися місцевого населення, колонізувати територію". ("Книга скорботи України. Полтавська область". т.1, ст.5). Та це зробити їм не вдалося завдяки мужності, відвазі, героїзму всіх, хто став на захист своєї країни.
Мужність, відвага, героїзм... ними були сповнені фронтові будні з їх постійною небезпекою. Лише один день перебування на передовій, під ворожим вогнем, участь в одній-єдиній атаці - можна було назвати подвигом і в цьому не буде ніякого перебільшення. Адже у такий день, під час атаки від воїна вимагалося напруження всіх фізичних і моральних сил, вміння бездоганно володіти зброєю, кмітливість, стійкість. Вимагалося подолати страх, піднятися на повний зріст, знищити ворога. І якщо він, рядовий Іваненко, не вбив у тому бою жодного ворога, все одно він звершив подвиг.
"Про одне прошу тих, хто пережив цей час: не забудьте! Не забудьте ні добрих, ні злих! - заклично писав Національний герой Чехословаччини Юліус Фучік. - Терпеливо збирайте свідчення про тих, хто поліг за себе і за вас. Настане день, коли теперішнє стане минулим, коли будуть говорити про великий час і безіменних героїв, які робили історію. Я хотів би, щоб усі знали, що не було безіменних героїв, а були люди, які мали своє ім'я, своє обличчя, свої сподівання і надії, і тому муки найбільш непомітного з них були не менші, ніж муки того, чиє ім'я ввійде в історію. Хай же ці люди будуть завжди близькі вам, як друзі, як рідні, як ви самі... Кожен, хто був вірний майбутньому і помер за те, щоб воно було прекрасним, подібний до статуї, висіченої з каменю".
Після закінчення війни пройшло 75 років, але ще й сьогодні віддані нащадки не забувають своїх героїв. Свідченням того є те, що вони живуть і понині: в книгах, в піснях, кінофільмах, на світлинах і полотнах художників, в бронзі і граніті, в нашій пам'яті і в наших серцях.. Всі роки після закінчення війни фронтовики оточені всенародною шаною і повагою. Їх подвиги у боях стали прикладом для наступних поколінь.
Війна і пам'ять... Пам'ять і війна... "Мені не хочеться повертатися у війну. А вона вперто сниться, мучить кошмарами, катує жорстокою повторюваністю видінь: тільки проти мене одного вся залізна нелюдська сила Європи і цілого світу, ніби проти мене й на мене знов і знов під пекельне завивання ідуть танки, ніби мене знов і знов кидають за колючі дроти концтаборів і знов розстрілюють, розстрілюють, розстрілюють..." - так говорить український письменник Павло Загребельний у статті "Хіба єдина совість", в якій він розповідає про книгу "Задовго до салютів. Правда про генерала Кирпоноса" та про її автора Федора Моргуна, бувшого фронтовика. Але цими словами він ніби розповідає про страхи всіх, хто пережив жахіття тієї війни. Тому що для цих людей війна не закінчиться ніколи.
Невимовно раділи поверненню з війни і солдати, і їх рідні. Дуже яскраво описує зустріч після війни Юрій Яновський в своєму романі "Мир": "Він наче пах війною, яка стільки років стояла поруч, заглядала у вічі, дмухала пилом і пороховим димом. Проте очі його, хоч стомлені й вимучені, випромінювали такі іскри, що Ганна мимоволі примружилась... Дарина кинулася до чоловіка мовчки, а потім залементувала, затужила, вдарилася об його залізні коліна й зрозуміла, що безногий, її обняла тільки ліва рука, - отже, він був ще й безрукий... Василь дивився в вічі Дарині, яке щастя сяяло з його очей, як посміхався він до неї, єдиної в світі, до його Дарини... Невже він справді заробив таке безмежне щастя?". Та повернення, хоча і такого покаліченого чоловіка викликало заздрість у сестри Дарини Ганни, чоловік якої загинув на війні: "... вийшла з землянки й стала під дощ, щоб не заздрити сестриному щастю й щоб поплакати за своїм чоловіком, який ніколи не вернеться до неї, хіба, може, вві сні... Як би вона раділа хазяїнові в хаті, на коліна б стала перед його ранами...".
"Цю історію хочеться казати найдорожчими словами, що даються людині в рідкі, неповторні години..." - так говорить Олександр Довженко в своєму оповіданні "Незабутнє". Тож низький уклін всім визволителям рідної землі, всім генералам і рядовим, всім, хто не шкодуючи свого життя бився з ворогом на смерть. А ми сьогодні будемо сподіватися, що в нашій країні знов настане мир!
У секретній частині своєї настанови військам Гітлер наголошував: "Україна має забезпечувати достаток великій Німеччині. При цьому необхідно позбуватися місцевого населення, колонізувати територію". ("Книга скорботи України. Полтавська область". т.1, ст.5). Та це зробити їм не вдалося завдяки мужності, відвазі, героїзму всіх, хто став на захист своєї країни.
Мужність, відвага, героїзм... ними були сповнені фронтові будні з їх постійною небезпекою. Лише один день перебування на передовій, під ворожим вогнем, участь в одній-єдиній атаці - можна було назвати подвигом і в цьому не буде ніякого перебільшення. Адже у такий день, під час атаки від воїна вимагалося напруження всіх фізичних і моральних сил, вміння бездоганно володіти зброєю, кмітливість, стійкість. Вимагалося подолати страх, піднятися на повний зріст, знищити ворога. І якщо він, рядовий Іваненко, не вбив у тому бою жодного ворога, все одно він звершив подвиг.
"Про одне прошу тих, хто пережив цей час: не забудьте! Не забудьте ні добрих, ні злих! - заклично писав Національний герой Чехословаччини Юліус Фучік. - Терпеливо збирайте свідчення про тих, хто поліг за себе і за вас. Настане день, коли теперішнє стане минулим, коли будуть говорити про великий час і безіменних героїв, які робили історію. Я хотів би, щоб усі знали, що не було безіменних героїв, а були люди, які мали своє ім'я, своє обличчя, свої сподівання і надії, і тому муки найбільш непомітного з них були не менші, ніж муки того, чиє ім'я ввійде в історію. Хай же ці люди будуть завжди близькі вам, як друзі, як рідні, як ви самі... Кожен, хто був вірний майбутньому і помер за те, щоб воно було прекрасним, подібний до статуї, висіченої з каменю".
Після закінчення війни пройшло 75 років, але ще й сьогодні віддані нащадки не забувають своїх героїв. Свідченням того є те, що вони живуть і понині: в книгах, в піснях, кінофільмах, на світлинах і полотнах художників, в бронзі і граніті, в нашій пам'яті і в наших серцях.. Всі роки після закінчення війни фронтовики оточені всенародною шаною і повагою. Їх подвиги у боях стали прикладом для наступних поколінь.
Війна і пам'ять... Пам'ять і війна... "Мені не хочеться повертатися у війну. А вона вперто сниться, мучить кошмарами, катує жорстокою повторюваністю видінь: тільки проти мене одного вся залізна нелюдська сила Європи і цілого світу, ніби проти мене й на мене знов і знов під пекельне завивання ідуть танки, ніби мене знов і знов кидають за колючі дроти концтаборів і знов розстрілюють, розстрілюють, розстрілюють..." - так говорить український письменник Павло Загребельний у статті "Хіба єдина совість", в якій він розповідає про книгу "Задовго до салютів. Правда про генерала Кирпоноса" та про її автора Федора Моргуна, бувшого фронтовика. Але цими словами він ніби розповідає про страхи всіх, хто пережив жахіття тієї війни. Тому що для цих людей війна не закінчиться ніколи.
Невимовно раділи поверненню з війни і солдати, і їх рідні. Дуже яскраво описує зустріч після війни Юрій Яновський в своєму романі "Мир": "Він наче пах війною, яка стільки років стояла поруч, заглядала у вічі, дмухала пилом і пороховим димом. Проте очі його, хоч стомлені й вимучені, випромінювали такі іскри, що Ганна мимоволі примружилась... Дарина кинулася до чоловіка мовчки, а потім залементувала, затужила, вдарилася об його залізні коліна й зрозуміла, що безногий, її обняла тільки ліва рука, - отже, він був ще й безрукий... Василь дивився в вічі Дарині, яке щастя сяяло з його очей, як посміхався він до неї, єдиної в світі, до його Дарини... Невже він справді заробив таке безмежне щастя?". Та повернення, хоча і такого покаліченого чоловіка викликало заздрість у сестри Дарини Ганни, чоловік якої загинув на війні: "... вийшла з землянки й стала під дощ, щоб не заздрити сестриному щастю й щоб поплакати за своїм чоловіком, який ніколи не вернеться до неї, хіба, може, вві сні... Як би вона раділа хазяїнові в хаті, на коліна б стала перед його ранами...".
"Цю історію хочеться казати найдорожчими словами, що даються людині в рідкі, неповторні години..." - так говорить Олександр Довженко в своєму оповіданні "Незабутнє". Тож низький уклін всім визволителям рідної землі, всім генералам і рядовим, всім, хто не шкодуючи свого життя бився з ворогом на смерть. А ми сьогодні будемо сподіватися, що в нашій країні знов настане мир!
День Пам'яті та примирення
Щоб вшанувати пам'ять загиблих воїнів в Другій світовій війні, відбулося покладання квітів До пам'ятника "Вічна слава героям-односельчанам", до пам'ятника "Вічна слава героям, що полягли в боях за свободу і незалежність нашої Вітчизни" та на могили перепохованих в 2019 році визволителів нашого села. До цієї акції долучилися: голова села БІлик МИхайло Іванович, працівники сільської ради: Фучко С.В., Слинько С.О., Рижа Н.І. та сільський бібліотекар Немченко Н.В.
День Пам'яті та примирення
День пам'яті та примирення в Україні встановлено указом Президента України від 24 березня 2015 року, а також Законом України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 - 1945 років", який набрав чинності 21 травня 2015 року.
День Пам'яті і примирення присвячений пам'яті жертв Другої світової війни та примиренню між країнами-учасниками.
День Пам'яті встановлено на честь подій 8 травня 1945 року. Тоді Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла "Акт про беззастережну капітуляцію" Збройних сил нацистської Німеччини. Акт був підписаний ще 7 травня в Реймсі (Франція), однак ратифікований (ратифікація - затвердження, надання юридичної сили документу шляхом затвердження його відповідним органом кожної зі сторін) 8 травня в Берліні.
День Пам'яті був проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 22 листопада 2004 року, приуроченої до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни. Гесасамблея також підкреслила, що ця подія підготувала умови для створення самої організації об'єднаний націй (ООН), покликаної позбавити майбутні покоління від лихих війн та нових загроз.
В Україні символом Дня пам'яті з 2014 року вважається червоний мак і гасло "Ніколи знову". Червоний мак, який символізує кривавий слід від кулі, вважається міжнародним символом пам'яті жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів.
8 травня 2020 року, щоб вшанувати пам'ять загиблих у Другій світовій війні, відбулося покладання живих квітів до пам'ятника "Вічна слава героям-односельчанам",
до пам'ятника ""Вічна слава героям, що полягли в боях за свободу і незалежність нашої Вітчизни" та до могил перепоховань визволителів нашого села, здійснених в 2019 році. До цієї акції долучилися: голова села Білик МИхайло Іванович, працівники сільської ради: ФучкоС.В., Слинько С.О., Рижа Н.І. та сільський бібліотекар Немченко Н.В.
День Пам'яті і примирення присвячений пам'яті жертв Другої світової війни та примиренню між країнами-учасниками.
День Пам'яті встановлено на честь подій 8 травня 1945 року. Тоді Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла "Акт про беззастережну капітуляцію" Збройних сил нацистської Німеччини. Акт був підписаний ще 7 травня в Реймсі (Франція), однак ратифікований (ратифікація - затвердження, надання юридичної сили документу шляхом затвердження його відповідним органом кожної зі сторін) 8 травня в Берліні.
День Пам'яті був проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 22 листопада 2004 року, приуроченої до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни. Гесасамблея також підкреслила, що ця подія підготувала умови для створення самої організації об'єднаний націй (ООН), покликаної позбавити майбутні покоління від лихих війн та нових загроз.
В Україні символом Дня пам'яті з 2014 року вважається червоний мак і гасло "Ніколи знову". Червоний мак, який символізує кривавий слід від кулі, вважається міжнародним символом пам'яті жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів.
8 травня 2020 року, щоб вшанувати пам'ять загиблих у Другій світовій війні, відбулося покладання живих квітів до пам'ятника "Вічна слава героям-односельчанам",
Підписатися на:
Дописи (Atom)