Новорічна виставка-інсталяція "Зоряна казка"

    І знову до нас приходить Новий рік! І знову ми в передчутті чогось світлого, доброго, неймовірного! Кожному з нас хочеться свята, хочеться дива, хочеться потрапити у казку! І не лише діткам, але і дорослим! 

   Тому, щоб хоча б трішки  покращити настрій усім без винятку, щоб надихнути на торчість та чарівні мрії, бібліотека пропонує виставку-інсталяцію "Зоряна казка". Тут ви можете дізнатися про новорічні та різдвяні традиції українців, ви знайдете тут колядки та щедрівки, зустрінетеся з казкою та неймовірними пригодами улюблених героїв, чи познайомитеся з персонажами нових, невідомих вам творів. 

   Вітаю Вас з Новим роком! Хай щастя, здоров'я, любов і добробут оселяться в кожній домівці! Бережіть себе і своїх близьких!

Веселих Вам свят!

Літературна панорама "Любовна лірика поетів-земляків"

                                "Ховала мрії свої в любові. Хотілось жити, летіти, цвісти..."

      Поезія... Лірика... Коли ми чуємо ці слова, ми розуміємо, що це щось прекрасне, світле, ніжне, щемливе, приємне, цікаве, загадкове, неймовірне і ще багато яке... Але ми розуміємо і те, що тут нас чекають розповіді про любов, про щасливе чи нещасливе кохання, про любовні переживання, без яких кохання не буває. Поезія завжди торкається невидимих струн душі, в якій живе велика таємниця любові. 

    Літературна творчість славних земляків минулого і сучасних майстрів слова намагається показувати життя нашого краю з різних сторін.  Поети і прозаїки змальовують в своїх творах   красу рідної природи, відносини між людьми, господарчу діяльність, воєнні роки різних часів, і звичайно ж, не оминають найпрекраснішого із людських почуттів - кохання. Це вічне почуття оспівує наш земляк, поет Тихін Тимофійович Лиманський у своїх віршах "Таке кохання", "Слово - це не все" "Я йшов до тебе", "Мрії юнака", "Коли до тебе йду", "Коханій", "Чому я його розлюбила", "Я полтавочку кохаю", "Вірне кохання", "Таке воно кохання",  "Кохання - це гілка пророди", "Без кохання - життя немає", "Любов приходить тільки раз":

Любов приходить тільки раз,

Тож бережи її, як очі.

Бува, сувора йде до нас,

ЇЇ початок - стан дівочий...

... в цьому переконує нас автор в одному вірші, а в іншому - красиво освідчується в коханні:

Про тебе співаю, дівчино,

Красою чаруєш ти всіх.

І личко - червона калина,

Тебе не любити - це гріх!

 Кохання - неповторне й полохливе, ніжне, як цвіт яблуні. Без кохання в'яне дівчина, перетворюється на злу хатню робітницю, кричить на дитину мати, зривається на ненависть ділова жінка. Своїми спостереженнями про роки подружнього життя ділиться з нами Тихін Лиманський: 

Жона - така цікава книга,

Яку не завжди пізнаєш.

Бува вогонь, бува відлига,

Коли ти поруч з нею йдеш.

Скільки живу і все вивчаю.

Та таємниці не пізнать.

Бува зима і сонце мая

Вона дружина й ніжна мать.

  А Ганна Литовець у своїй поезії  вірші-пісні "Незвіданий цвіт" висловлює образу коханому:

Я в житті твоїм - цвіт незвіданий,

Бо збагнуть мене не зумів.

Через клопоти, через відстані

Я чекаю все твоїх слів!

Невичерпне  джерело любові звучить у віршах нашої землячки, поетеси Ганни Литовець. Долі героїнь її  поезій про любов неначе перекликаються, переплітаються, неначе продовжують одна одну.

Я сьогодні цвітну для тебе,

Щоб прикрасити білий світ,

Тільки ти, задивившись в небо,

Не стопчи мого серця цвіт... (Не стопчи мого серця цвіт)

А ти у мене ще повіриш знову,

У мою ніжність, у моє тепло,

Ти знов мене покличеш на розмову,

Ніби й розлук між нами не було...  (Пристанище любові)

А небо світилося блиском заграв,

І літо стелилося килимом трав,

І вечір не йшов по землі, а співав,

Бо ти в цьому світі про мене згадав... (Ти про мене згадав)

Вони пройшли, любов'ю приворожені,

Їм слів не треба - очі скажуть все...

А ми з тобою так уже не зможемо - 

Шляхи нам різні доля принесе... (Болить тобою)

Дійсно... Дуже багато яскравих почуттів викликає в нашому серці кохання. Це  мрії і ніжність, радість і смуток,  безмежне щастя  і невимовний  біль... Біль від зради, біль від розлуки:

Вона дивилась йому в вічі,

Так ніжно, лагідно, мов птах,

Аж засіяли вмить зіниці,

Пливли, неначе у зірках.

    Вона дивилась, мов в останнє,

    Бо попрощатись не змогла,

    А серце тепле, невблаганне,

    І все, що мала б віддала...   (Наталія Калатура "Лагідна і ніжна")

Ти дарував мені троянди,

Та чомусь всі зів'яли вони.

Може то від твоєї неправди,

Може то від гіркої біди.

Ти казав, що кохаєш так сильно

Мене назавжди лиш одну,

Та не знала: живеш ти невільно,

Я пізнала неправду твою... (Наталія Калатура "Троянди неправди") 

В творчій скарбниці нашої землячки, поетеси з Великої Павлівки Наталії Калатури багато віршів про любов: "Казкове щастя", "Лист зізнання", "Прихована сльоза", "Кохай мене", "Моя любове" та інші. Дуже оптимістичний вірш на цю тему "Я не можу бути нещасливою":

Я не можу бути нещасливою,

Бо живу з коханням у душі.

Хочу почуватися єдиною,

На яву кохати й уві сні.

Кров кипить, а серце зачарується,

Відчуття покірне та легке,

У стосунках наших знов відчується

Вся любов, що знов до нас прийде.

Зазирнеш ти ніжно в мої очі,

Там побачиш лагідні зірки;

Пригадаєш ті прекрасні ночі,

Що так часто дарував мені...

       Кожна дівчина, жінка, юнак чи чоловік хоча б раз у житті переживали такі почуття. Адже кожні стосунки розпочинаються яскраво і багатообіцяюче, а можуть залишитися і на все життя. Ми дійсно відчуваємо неземну насолоду від почуття любові, розуміння того, що ти для нього єдина і неповторна, а він єдиний і неповторний для тебе... Виникає бажання сказати про це всьому світові і одночасно тримати все в таємниці... Хочеться ховати мрії свої в любові і хочеться жити, летіти, цвісти... і бути найкращою чи найкращим для своєї коханої половинки. Про це пишуть вірші, про це співають пісні, про це створюють фільми, про це говоримо і  ми...

Запрошую вас, в бібліотеку, щоб насолодитися поезією наших поетів-земляків!

   

 

16 днів проти насильства

       Щороку в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція  "16 днів проти насильства". 

      Мета акції - привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім'ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок. Завершальний етап акції  -  Міжнародний день прав людини -10 грудня.

     Ми - з країни, де більшість населення зазнала насильства. І завжди в центрі насильства і об'єктом насильства була жінка, а ще дитина. Ми пережили арешти, заслання, депортації. Ми пережили Другу світову війну і навіть сьогодні знаходимося в скрутному становищі.

   Бібліотека приєднується до Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства".

       Сьогодні  для вас інформація про те, якою є реальна допомога , коли ви потрапили у скруту, пов'язану з образою, грубістю або насильством. 

    Ви знайдете тут інформацію про те, як можна захистити себе, свою гідність і свої права, адже ваші проблеми - не тільки ваші особисті, це проблеми всього суспільства. І майте на увазі, хто б не допомагав вам - найбільш зацікавлена особа у вашому порятунку - це ви самі. Не опускайте руки, дійте!

Захоплюємося талантом Катерини Білокур

 Сьогодні пропоную вам онлайн-екскурсію у світ творчості Катерини Білокур, присвячену 120-річчю від дня народження відомої на весь світ української художниці

+Катерина Білокур є представницею “наївного мистецтва”, до якого відноситься група художників, які не здобули академічної освіти, проте стали частиною загальної художньої історії. Художниця протягом всього життя виборювала право малювати. Її біографія, ймовірно, могла б стати сюжетом до голлівудського фільму. Адже до школи Катерина Білокур не ходила, вчилась писати і читати самотужки. В дитинстві збирала з печі вуглинки й розмальовувала стіни, потайки забирала олівці брата і прикрашала квітами зошити. Подорослішав, замість того, щоб займатись хатньою роботою, тікала в поля і малювала – часто на звичайному полотні, яке прала, аби малювати знову. Пензлики робила сама, фарби також з настоїв буряка, бузини, калини. Усе сама, ніхто не вчив.

Пізніше, через відсутність атестату, Катерина Білокур не змогла вступити до художнього технікуму, вона навіть залишила на подвір’ї закладу свої роботи, та нажаль, вони не переконали приймальну комісію. Сватам відмовляла, бо гадала, що через сімейні клопоти не зможе малювати, а у 34 роки наслухавшись докорів батьків, вирішила втопитись. На щастя, її вчасно побачила мати і зупинила, та невдала спроба самогубства у крижаній воді, до кінця життя давала про себе знати болями в ногах.

Добра і пробачлива Білокур переживала всі труднощі з гідністю все своє життя. Навряд чи вона могла мріяти про те, що такий, всесвітньо відомий художник, як Пікассо, назве її генієм. Це сталося, коли їй виповнилось більше 50-ти років. Але до цього, простій селянці Катерині, довелося багато пройти.

 

“ЦАР-КОЛОС” (1949)

 

“БЕРІЗКА” (1934)

 

 “КОЛГОСПНЕ ПОЛЕ” (1948-1949)

1954 року на Міжнародній виставці в Парижі три картини Білокур: “Цар-Колос”, “Берізка” і “Колгоспне поле” – були внесені до експозиції радянського мистецтва і принесли їй світову славу.Саме на цій виставці її картини побачив Пабло Пікассо, який був вражений талантом української художниці. Він сказав: “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!” Він порівнював Катерину з іншою великою художницею-самоучкою – Серафін Луїз із Сандлі.                                                                            

 

 "Натюрморт з колосками і глечиком"

Наразі творчість Катерини Білокур належить до найкращих надбань української культури XX століття, а сама вона - до художників, які не здобули академічної освіти, проте стали частиною загальної художньої історії.

                                                                   "Піони"

                                                       "Художниця за роботою"

СНІД - не диво і не казка, тож послухайте будь ласка.

    На 1 грудня 2020 року за даними Центру громадського здоров'я МОЗ України було зареєстровано 13277 випадків ВІЛ-інфекції - серед яких 66 дітей до 14 років, 3533 випадки СНІДу - серед яких 36 дітей до 14 років та 1802 смерті, зумовлені СНІДом.

   Катастрофічних перспектив, які очікують нас в майбутньому, можна уникнути лише уважним ставленням до проблеми кожною людиною. Ваші знання можуть вас захистити. Дізнайтесь про ВІЛ/СНІД більше. Адже "СНІД небезпечний, доки ти про нього не знаєш" - під такими гаслами до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом - 1 грудня. Цей день засновано саме для того, щоб люди більше дізнавалися про цю підступну хворобу.

    Пропоную вашій увазі достовірну інформацію на дану тему: Читайте. Дізнавайтесь. Бережіть себе і своїх близьких і рідних людей.

СНІД. Як від нього уберегтися?

СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це кінцева стадія інфекційного захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус уражає спеціальні клітини крові (лімфоцити), які відповідають за захист організму людини від різних мікробів та пухлин і поступово вбиває ці клітини.

Я можна заразитися ВІЛ?                                                                                                                                              

Зараження можливе лише у випадку, коли кров, сперма та грудне молоко людини, зараженої ВІЛ, потрапляє у кров іншої людини. ВІЛ міститься практично в усіх біологічних рідинах зараженого організму, але в різних концентраціях. Найбільша його кількість визначається в крові, спермі, виділеннях статевих органів жінки і грудному молоці. Тому найпоширенішим способом зараження ВІЛ є статевий акт без презерватива, коли через мікротравми слизової оболонки статевих органів чоловіка чи жінки вірус проникає в організм людини.

Особливо небезпечними є:

·         анальні сексуальні контакти, оскільки слизова оболонка кишечника дуже легко травмується;

·         статеві зносини під час менструації;

·         статеві зносини між партнерами із запальними захворюваннями статевих органів.

Небезпека зараження існує при використанні шприців для введення наркотиків шляхом ін’єкцій. Вірус може передаватися від зараженої матері до дитини під час годування, вагітності, пологів.

Якими шляхами ВІЛ не передається?

До цього часу не відомо жодного випадку зараження ВІЛ через сечу, кал, слину, сльози: у цих виділеннях організму інфікованої людини ВІЛ міститься в кількостях, недостатніх для зараження іншої людини. Отже, немає ніякої небезпеки зараження при рукостисканні, обніманні, поглажуванні та поцілунках, так само як нічого не загрожує людині, коли носій вірусу кашляє або чхає в її сторону. Тарілки, стакани, ножі та ложки, телефони, дверні ручки, якими користується носій ВІЛ чи хворі на СНІД, не є небезпечними. Робота чи спільне проживання із зараженими людьми, догляд за ними не пов’язані з якою-небудь небезпекою.

Як боротися з ВІЛ?

ВІЛ сам по собі є дуже непомітним вірусом. Він швидко гине під дією простих дезинфікуючих речовин: спирту, хлораміну, а також високої температури (кип’ятіння миттєво вбиває ВІЛ). Тому елементарні гігієнічні засоби як вдома, так і в медичних закладах легко його знешкоджують. Але, якщо ВІЛ потрапляє в організм, знешкодити його там уже неможливо: на сьогоднішній день ще не існує ліків, за допомогою яких можна було б убити чи вивести ВІЛ з організму, або вакцини, яка б могла запобігти розвитку захворювання чи потрапляння ВІЛ в організм.

Куди слід звернутися для обстеження на ВІЛ?

Обстеження на наявність ВІЛ найкраще пройти в кабінеті довіри (чи анонімного обстеження). Такі кабінети створені в кожному обласному центрі України та в багатьох великих містах. Його адресу можна дізнатися через телефонну довідкову службу або в будь-якому медичному закладі. Прийом у таких кабінетах ведеться анонімно й на умовах довіри, тобто збереження таємниці одержаних від вас відомостей.

Як уберегти себе від зараження ВІЛ?

На сьогодні єдиним засобом проти зараження ВІЛ є профілактика.

Гомосексуалісти та бісексуали, люди, які вживають наркотики внутрішньовенно й ті, що мають багато статевих партнерів, постійно опиняються в ситуаціях, пов’язаних з високим ризиком зараження ВІЛ. Тому, якщо ви усвідомили цю загрозу та її наслідки для себе, рекомендується вжити всіх необхідних застережливих заходів, вдаючись до безпечних форм сексуальних контактів.

Літературна мандрівка у "Світ Марка Твена"

     Марк Твен... це літературне ім'я всесвітньовідомий письменник, видавець, гуморист і сатирик вибрав не випадково. Адже, коли дитяча мрія його здійснилася, і він став лоцманом, то дуже часто йому доводилося, заміряючи жердиною глибину ріки Міссісіпі, вигукувати: "Марк Твен!", тобто "мірка-два", що означало глибину, достатню для безпечного плавання суден.

    30 листопада ми відзначаємо 185-річчя від дня народження Марка Твена (Самюеля Ленхорна Клеменса). В далекому 1835 році на південному сході США, на березі ріки Міссісіпі в сім'ї судді народився майбутній геній. Сьогодні на скелястому березі, де пройшло дитинство і юність письменника височіє пам'ятник його найвідомішим літературним героям  - Тому Сойєру і Гельберру Фінну. Мабуть і його фантазії не вистачило б уявити, що минуть роки, і двоє хлопчаків, яких йому потрібно ще вигадати і відтворити в них пам'ять про своє дитинство, вітатимуть з берега інші пароплави, і люди на палубах згадуватимуть не лоцмана Сема Клеменса, а всесвітньовідомого письменника Марка Твена, який оспівував цю ріку у книжках, що ними зачитуватимуться у всьому світі.

    Який же секрет популярності його творчості? Спробуємо розгадати...

Протягом усього життя Марк Твен зумів зберегти чесність, принциповість, любов до людей, незалежно від кольору їх шкіри. Гуморист і сатирик, він ніс людям велику віру в перемогу добра над силами зла, одстоював своє право на критику негативних сторін дійсності в країні, яку любив і яку хотів бачити кращою.

    Для нього саме життя стало університетом художньої майстерності. Замолоду він змінив чимало професій. Був репортером, журналістом, шукачем срібла, друкарем, лоцманом. Тому життєвий досвід здобув не за письмовим столом. 

     Вже перші оповідання переносять читача в особливий світ, де все вирує і шумує енергією, починаючи з кишенькових годинників і закінчуючи сіамськими близнюками. Навіь покійник замість того щоб спокійно лежати в труні, стає поряд з візником на передку власного катафалка і заявляє, що востаннє хоче подивитися на своїх друзів. Твену подобався розкотистий щирий сміх, гучні розваги. В особі гумориста Твена народна Америка - щира і безпосередня, без прикрас - стверджувала себе в літературі. Саме бачення світу письменником протистояло лицемірній моралі американського міщанина. Одна з особливостей гумору Твена - руйнування традицій, що дають хибне уявлення про світ. Для досягнення такого ефекту письменнник вводить в свої оповідання образ простодушної людини, яка бачить світ безпосередньо і щиро, наївно розповідаючи про свої життєві враження - це подобається читачам.

    До числа найкращих творів належать "Позолочений вік", "Принц і злидар", "Янек із Коннектикута при дворі короля Артура", Та все ж   "Пригоди Тома Сойєра" та "Пригоди Гельберрі Фінна" стали  книгами, яким судилося увійти до скарбниці світової літератури.  Повість "Пригоди Гельберрі Фінна" письменник написав через десять років після Тома Сойєра. І коли читати її відразу після першої книги, то дуже відчувається різниця між ними: сонячно-безтурботна, жартівлива розповідь у першій, і сумна, навіть трагічна у другій.

      Біографи Марка Твена давно встановили, що більшу частину пригод Тома Сойєра   автор пережив сам у віці свого героя. Неподалік їхнього селища дійсно був безлюдний острів, куди хлопчаки втікали , щоб сховатися від "цивілізації" дорослих, або ж ховалися в печерах поблизу міста. Тут, у натовпі босоногих хлопчиків, зустрів він прототипів своїх майбутніх героїв - Тома Сойєра, Гельберрі Фінна та індійця Джо, який ледь не вмер з голоду, заблукавши в одній із печер.

    Давно вже існує думка, що Марк Твен один з перших зарубіжних письменників зумів глибоко показати психологію дитини, її радощі та переживання і все щиро, без прикрас. Напевно в цьому і є унікальність його творів.

     В бібліотеці є в наявності книги Марка Твена. Хто не читав або охоче перечитав би, завітайте до книгозбірні, щоб насолодитися цими літературними шедеврами, які можна читати, як дітям, так і дорослим.

       А  сьогодні до вашої уваги декілька мудрих висловів Марка Твена про життя:

 - Танцюй так, неначе на тебе ніхто не дивиться, співай так, неначе тебе ніхто не чує. Люби так, неначе тебе  ніколи не зраджували, і живи так, неначе земля - це рай;

 - Уникайте тих, хто намагається підірвати віру в себе. Ця риса притаманна дріб'язковим людям. Велика людина, навпаки, вселяє в вас відчуття, що і ви можете стати великим;

 - Ніколи не сперечайтеся з ідіотами. Ви опуститеся до їх рівня, де вони вас задавлять своїм досвідом;

 - Знання пом'якшує серце, виховує милосердя і жалість;

 - Піднімайте вітрила і ловіть попутний вітер: Досліджуйте! Мрійте! Відкривайте!

 - Два найважливіших дні в твоєму житті: день, коли ти з'явився на світ, і день, коли ти зрозумів, навіщо.

    Є над чим подумати... А ви як вважаєте? 

     

 

Україна пам'ятає Голодоморів чорні сторінки

                                                                             "Горять свічки в людських долонях,

                                                                          А пам'ять викликає пекучі сльози у серцях"

     Люди праві, коли кажуть, що горе об'єднує... У ці дні, коли в Україні готуються до відзначення Дня пам'яті жертв Голодомору, який припадає на четверту суботу листопада, знову кожен відчуває той болючий шрам, який повіки не загоїться на пам'яті нашого народу... Знову як вирок катам української нації звучать спогади очевидців, які нам, їхнім правнукам, ледве вистачає мужності слухати. Навіть почуте  - таке не забудеться і буде нестерпно мучити, бо вимагає не одну краплю, а якусь просто невимірну, більшу, ніж може вмістити людська душа, величину співчуття. Щоб вистачило його на кожну з мільйонів невинно убієнних голодом жертв...

      У ХХ сторіччі українці пережили три Голодомори: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років. Наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років, визнаний у багатьох країнах геноцидом українського народу. Терору голодом, що діяв в Україні протягом 22 місяців, передувала насильницька колективізація, "розкуркулення", хлібозаготовельна кампанія. Історики зазначають, що це була свідома політика сталінського режиму, спрямована на упокорення українського селянства та знищення українського села, що було хранителем мови, народних традицій і не сприймало радянської влади.

     У пікові місяці Голодомору щохвилини помирало 24 людини. За різними даними (багато докуменктів тієї пори знищено каральними органами), у 1932-1933 роках померло насильницькою смертю до 10 мільйонів осіб. Три голодомори забрали життя 12-15 мільйонів. Зникли не лише родини, а цілі хутори, села. Упродовж десятиліть найбільша трагедія замовчувалася радянською владою, навіть спогади свідків великого голоду могли стати приводом до кримінальних переслудувань і репресій. У листопаді 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу.

     Голодомор 1932-1933 років забрав мільйони життів, скалічив людей фізично і морально, не дав народитися цілому поколінню українців. Цей злочин радянсько-російської імперії не має терміну давності. 

     Щороку в четверту суботу листопада в усіх українських церквах служать панахиду за загиблими від голоду. Вся Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років. Це трагічна дата... Траурними богослужіннями, панахидами і заходами, які нагадують ті трагічні події, згадують їхніх жертв. У ті роки з одного боку, знищили нашу націю, а з іншого, зміцнили нашу націю сьогодні, бо пам'ять про ті події не дає нам загинути як нації, як державі сьогодні.

      В 2020  році ми відзначаємо 87 роковини Голодомору, щоб не забути, щоб пам'ятати про те, що незліченна кількість українських мирних жителів: дітей, чоловіків і жінок, - страждали від голоду й боролися за свою національну ідентичність, мову і культуру.

    Бібліотека пропонує вашій увазі перегляд літератури "Україна пам'ятає Голодоморів чорні сторінки", де ви можете знайти достовірну інформацію на цю тему, переглянути архівні документи, спогади очевидців тих страшних подій - як жителів Полтавської області, так і наших односельців, яким вдалося вижити. Тут на вас чекають художні твори українських письменників: Василя Барки "Жовтий князь", Уласа Самчука "Марія". Івана Кирія "Голодна весна", Дмитра Міщенка "Полювання на жарптицю", Наталії Баклай "Могила під призьбою". Статті з періодичних видань також містять пізнавальний характер: Прокопенко Я. "Чорні дошки" - сумна сторінка нашої історії. Полтавщина була в епіцентрі наруги" - ця назва говорить сама за себе; "Прожити і розповісти" - це уривок з книги спогадів Анатолія Дімарова  "Прожити і розповісти" та ін.

 В ці дні хочеться сказати "Вічна пам'ять усім, для кого жахіття більшовицького мороку ніколи не перетворилось на спогади, кого поглинула ненаситна безодня 1933. І нехай мерехтливі, нетривкі вогники тисяч свічок стануть символом нашої пам'яті

"

     

        

       

Сучасне бачення Революції Гідності (Історичний годинник)

    21 листопада - День Гідності і Свободи!

Відстань від Майдану у шість зим аж ніяк не віддаляє його від нас, не применшує його масштабу, як це буває на художніх полотнах, коли що далі об'єкт, то складніше розгледіти, що там на горизонті, не стирає з нашої пам'яті хвилини й деталі. У кожного, хто був на Майдані на зламі 2013-2014 років і цілих епох, рабської покірності, що закінчувалася, й Гідності, яка наступала, наче перед очима і піднесені обличчя, і світло очей, і кров розстріляних людей.

   Майдан - це константа.Це - традиція, символ. Це - вказівник, це - запобіжник. Традиційно українці збиралися на майдани: у княжі часи - на віча, у гетьманські - на козацькі ради. Майдан у крові українців, які, тільки-но їм добре "насолять", "беруться за вила".

      Україна - це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції - наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був дуже важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

    Сьогодні виникають різні думки, неоднозначні бачення минулих подій. Для простих людей не все склалося так, як вони собі уявляли. Та все ж Майдан дав нашій крані величезний шанс. Змінив нашу свідомість, підвищив вимоги до влади та сформував шалений запит суспільства на зміни й чесність у політиці.

    Для багатьох людей Майдан і сьогодні не закінчився. "Майдан - це еволюційний процес, який розпочався в умовах сотень тисяч чи мільйонів людей. Цей еволюційний процес складний, кострубатий. Ми йдемо цим шляхом, спотикаємося, але щоразу усвідомлюємо, що виокремлюється й акумулюється оте здорове зерно українського суспільства, яке вже не буде скочуватися праворуч і ліворуч. А яке йтиме впевненіше і зрозуміліше. Майдан - це місце сили і творення чогось справжнього і українського".

      В бібліотеці представлено  тематичний перегляд "Сучасне бачення Революції Гідності". Тут до вашої уваги статті із періодичних видань, які ви можете перечитати і дізнатися  про те, що думають сьогодні про події на Майдані учасники Революції Гідності: про що вони, можливо шкодують, чим гордяться, в чому впевнені так само гостро, як і шість років тому.

     

Ювілейна дата зобов'язує... Андрій Кокотюха в українській літературі.

                                                            Шановні користувачі!

    Говорячи про ювілеї, дати і письменників, ми тим самим неначе звітуємо про виконання задумів, мрій, завдань того чи іншого представника цієї неординарної і неоднозначної професії. І це, я думаю, неспроста. Адже час не стоїть на місці, час невпинно рухається вперед. І в кожної творчої особистості його завжди обмаль, щоб здійснити все заплановане, а між тим потрібно встигнути ще й багато всього непередбачуваного, адже життя завжди вносить свої корективи. Але саме для того, щоб відкоригувати діяльність існують ювілейні дати. 

      Тож ювілейна дата зобов'язує... А зобов'язує вона багато до чого... От наприклад сьогодні ми поговоримо про Андрія Кокотюху - відомого українського письменника, сценариста, журналіста, майстра детективного жанру, засновника премії "Золотий пістоль" за кращий гостросюжетний твір.  Адже 17 листопада 2020 року він святкує свій 50-річний ювілей і за свої піввіку встиг зробити чимало... В його творчому доробку багато літературних шедеврів, за які письменник удостоєний високих нагород - головні премії престижного літературного конкурсу "Коронація слова" здобував уже п'ять разів. А 2012 року автор дістав почесне звання "Золотого письменника України". Романи Андрія Кокотюхи неодноразово екранізувалися. А ще...! Тільки почніть читати його твори ... Спинитися неможливо!

     Але не завжди все було, як кажуть "в шоколаді". Народився Андрій в сім'ї зварника і медсестри. З дитинства зачитувався книгами. Перші спроби писати припадають на 7 років. З 7 і до 12 років читає і пише лише казки. Щоб бути ближче до книг, в юності мріяв стати бібліотекарем, але на хліб заробляв різноробочим і маляром.Закінчив факультет журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Публікується з 1987 року. У 1991 році написав повість "Шлюбні ігріща жаб", яка була удостоєна премії видавництва "Смолоскип". Андрія Кокотюху вважають батьком українського готичного роману. (Готичний роман - це роман, де присутні розповіді про зв'язок з потойбіччям, жахи, розповіді, які тримають читача у відчутті страху).

       З 1994 по 1999  працює у видавництві "Смолоскип". В цей час організовує більше ста "гастролей" молодих письменників в 17 регіонів України, що дає змогу їм краще пізнати життя сучасної України. У 1999 році видавництво офіційно припинило співпрацю з молодим автором, розцінивши фейлетон про стан сучасної української літератури як антиукраїнський. Цей факт говорить сам за себе: письменник має особисту думку і своє бачення подій. 

       Андрій Кокотюха автор книг: "Повернення сентиментального автора", "Нейтральна територія", "Ментовський місто", " відпрацювати материал", "Мама, донька, бандюга", "Кримінальна Україна", "Любити живих" (У співавторстві з Максимом Розумним), "Повз змія", "Таємниці загадки України", "Резонансні справи МВС" (У співавторстві Констянтином Стогнієм), "Шукачі скарбів", "Юля" (автор-упорядник), "Темна вода", "Зоопарк або діти до 16 років", "Легенда про безголового", "Чужі скелети", "Пророчиця". "Рід пригод" та інших. Андрій Кокотюха є автором детективу для дітей "Таємниця козацького скарбу".

   В Лютенськобудищанській бібліотеці є  книга Андрія Кокотюхи "Чорний ліс". Тут автор звертається до теми українського повстанського руху в роки Другої світової війни. Але перед тим, як продовжити розповідь про цю книгу, дозвольте  пригадати вислів відомого італійського філософа та історика Бенедетто Кроче: "Мертва історія воскресає, минуле стає сучасним, коли того вимагає життя". Сьогодні українське суспільство, ведучи війну за своє право на існування, як ніколи гостро переживає це "воскресіння історії", кожною клітиною єства відчуваючи минуле, котре раптом стало сучасністю.

     Роман Андрія Кокотюхи "Чорний ліс" присвячено невеликому епізодові тривалого та напруженого українсько-російського протистояння - боротьбі українських повстанців і радянських партизанів / диверсантів під час німецької окупаці. У Чоному лісі на Волині укранці ведуть смертний бій на три фронти: з німцями, росіянами та поляками. Головному героєві - колишньому міліціонерові з Миргорода, зекові, радянському диверсанту - непросто розібратися в тому, хто є ворогом його народу. Утім, вроджене прагнення справедливості не лишає для нього сумнівів, на чиєму боці правда і спонукає відстоювати її зі зброєю в руках...

     Взявши цю книгу до рук, читач матиме можливість поринути в калейдоскоп надзвичайно складних подій. Подій, які в тій чи іншій формі відбувалися в тій чи іншій місцевості в реальному житті. Жанр роману дозволив авторові звести їх в єдиний сюжет і показати у відносно невеликому за обсягом тексті всю гостроту протистояння, яке шматувало людські долі, нищило мораль, робило друзів ворогами, а ворогів друзями...

 

    

   

 

Хелловін святкуємо, в його історію мандруємо

        Страшно веселе свято відзначають в ніч з 31 жовтня на 1 листопада.

     Історія свята сягає корінням древніх кельтів, які святкували  Самайн. Кельти ділили рік на дві половини. Період з травня по жовтень вони вважали добрим і світлим, а період з листопада по квітень - холодним, часом зла і темряви. Ніч з 31 жовтня на 1 листопада була кордоном між цими двома відрізками року. 

    Тоді люди вірили, що саме в ніч Самайна між світом живих і світом духів відчинялися невидимі двері, через які покійні родичі могли заглянути в гості до своїх живих нащадків.

  Однак разом з ними проникала і нечисть. І людям доводилося захищати себе і своє житло від непроханих гостей з потойбічного світу. Вони збиралися біля багаття зі своїми жерцями, надягали звірині шкури і цим самим віфдлякували злих духів.

     Коли в Європу прийшло християнство сенс свята поступово втратився. У VIII столітті папа римський Григорій ІІІ вирішив перенести на 1 листопада День всіх святих. День 31 жовтня став передоднем цього свята, а ніч назвали Halloween.

    У сучасному світі продовжують святкувати Хелловін, однак замість звіриних шкур надягають ефектні костюми. Бібліотека також підготувалася - зробила Джека-ліхтаря - головного атрибута свята, який оточений книгами про чародійство. Це дає можливість знову популяризувати книги про чарівників та магію. 

     Чому ж такий гарбуз звуть Джеком? Згідно з легендою, ірландський коваль на ім'я Джек примудрився двічі обдурити самого диявола і взяти з нього обіцянку відмовитися від посягання на його душу. За таку "операцію" Джек не потратив у рай тому змушений поневірятися, чекаючи Судного дня. Свій шлях він освітлює шматочком вугілля, яке під час негоди ховає в порожньому гарбузі.

     Це свято широко святкують і дорослі, і діти. Діти одягають маскарадні костюми, ходять по хатах та просять в якості відкупу цукерки. Дорослі роблять яскравий макіяж, надягають маскарадні костюми і гарно проводять вечірній час.

 

   

     

    

Пригощайтесь новою книгою (Анонс книг)

 До бібліотечного фонду бібліотеки нещодавно надійшло декілька книг для дітей, довідник та два номери літературного  журналу "Полтавська криниця" за 2019 рік для широкого кола читачів.

     Міні-енциклопедія "Динозаври" вміщує опис 50-ти найвідоміших видів динозаврів. Гортаючи сторінки даного видання, ви познайомитеся з особливостями будови цих доісторичних тварин, їхнім способом життя і дізнаєтеся, у який період часу вони жили на Землі.

     Літературно-художні журнали "Полтавська криниця" зібрали в собі найбільш цікаві для читача поетичні й прозові твори полтавських авторів, скажімо, оповідання Сергія Осоки "Діда Грицька поховають завтра". Своїми поетичними доробками порадували Натая Баклай, Тетяна Кльокта (Зіньківщина), Олена Гаран. Занурили в минувшину своїм краєзавчим дослідженням про зачинателя нової української літературної мови Івана Котляревського "Як у Полтаві пам'ятник Котляревському відкривали" Борис Тристанов та Віталій Скобельський. Крім того, читача зацікавить літературознавча розвідка про Олену Пчілку В'ячеслава Оніпка та дослідження про життя, діяльність, творчість Остапа Вишні під назвою "Гуморист чи мученик?". 

    Періодичність виходу журналу - два рази на рік. На сторінках журналу ви знайдете історію літератури рідного краю та розповіді про життєвий і творчий щлях видатних земляків, творчість яких стала вагомим внеском літературного контексту, яий бере свій початок із творчості Івана Величковського (близько 1630-1701). Також журнал вміщує твори сучасних літераторів Полтавщини та дає змогу дебюдувати молодим прозаїкам, поетам, літературознавцям. Так в 1-му номері журналу за 2019 рік ми маємо талановите відкриття - з новелами "Мотя-королева" та "УМальці, на Трійцю" дебютує прозаїк з Полтави, відома журналістка Світлана Фільчак.

    В другому номері журналу "Полтавська криниця" нас знайомлять з роздумами про те "Чи може стати література Полтавського краю брендовою", а також доказами того, що це можливо.  Читаючи твори в даному журналі, ми можемо зрозуміти: "... проза, яка надрукована  в "Полтавській криниці", засвідчує, що маємо справу з літературою високого гатунку, добротно написаною і яка вигідно відрізняється майстерністю викладу тексту". "Та це й не дивно, адже кожен автор має свій індивідуальний голос, має власний, тільки йому притаманний світогляд, життєвий досвід, відповідно, спираючись на них, творить нове слово в літературі, цінне для нас тим, що воно про наше життя, про нас із вами,"- говорить головний редактор журналу Володмир Шкурупій. А ще він впевнений, що полтавський літературний контекст все впевненіше входить на обрій української літератури, стверджуючи, що Полтава має право на звання духовної столиці України.

 

    Казка з доповненою реальністюШарля Перро "Спляча красуня" для дітей молодшого шкільного віку - це чарівна історія, що століттями вчить вірити у відсутність безвихідних ситуацій: у короля і королеви обов'язково народиться дитя, закляття навіть найлихішої феї можна пом'якшити, сміливість і наполегливість проведе через найглухіші хащі, а справжнє кохання переможе злі чари.

     Казка Шарля Перро "Кіт у чоботях" - це також казка з доповненою реальністю. Найвідоміша історія про домашнього улюбленця. Завдяки своїй винахідливості і завзятості Кіт, що вміє розмовляти та носить чоботи, допомагає своєму господарю не лише позбутися злиднів, а й знайти своє кохання та отримати королівство.

    Ці дві книжки вміщують дуже яскраві ілюстрації, написані великим шрифтом, більш сприйнятливим для дитячого читання.

     Приємного перегляду публікації про нові книги бібліотеки та більш повного знайомства з даними виданнями в бібліотеці. Чекаю!

Народжена, щоб дивувати світ (інформ-досьє до 130-річчя від дня народження Агати Крісті)

Скільки цікавих фактів в біографії Агати Крісті!

Ім’я Агати Крісті увіковічнено у світовій літературі численними шедеврами її авторства. Справжнє ім’я письменниці – Агата Мері Кларисса Маллоуен. Будучи письменницею, драматургом і прозаїком, її книги до сих пір продаються мільйонними тиражами. А хтось стверджує, що кількість реалізованих видань можна зіставити з продажами Біблії і творів Шекспіра за весь час.

Народилася Агата Крісті в 1890 році в Англії. Її батьки на момент народження були заможними переселенцями з США. Тому дитинство юної письменниці проходило в умовах достатку, в красивому маєтку Ешфілд.

    15 вересня 2020 року виповнюється 130 років від дня народження англійської письменниці Агати Крісті.

Дитинство і юність

Цікавий факт з життя Агати Крісті: дівчинка не навчалася в школі, так як в той час на зламі століть дівчат з раннього віку готували до заміжжя. Тому в основу навчання з малого віку увійшли танці, спів, вивчення манер і звичаїв. Але юна Агата була настільки соромлива і боязка, що сцена і танці були її тягарем.

І лише в 16 років юну Агату відправили вчитися в Париж. Там особлива французька культура зробила з неї впевнену в собі блондинку з блакитними очима.

Цікаво, що до 16 років дівчина не могла написати і слова без граматичних і орфографічних помилок. Але лише до 20-ти років, коли вона почала працювати медсестрою у військовому госпіталі, їй вдалося отримати навички грамотного написання творів. Після Першої Світової Війни досвід роботи санітаркою допоміг їй стати фармацевтом, де вона остаточно вивчила грамотність.

Примітно, що досвід роботи в медицині допоміг їй в подальшому при написанні численних детективів. Улюблений спосіб вбивства героїв книг – отруєння хімічними та медичними препаратами, що дослівно описано в виданнях з вражаючою точністю.

В період роботи фармацевтом після війни дівчина знаходить своє перше кохання, виходить заміж і отримує відоме прізвище – Крісті. Ймовірно, душевні пориви і вплив чоловіка сприяли розвитку любові до літератури. У нічні зміни і перерви від роботи дівчина починає творити шедеври …

Література

“Свобода варта того, щоб за неї боротися”

Агата Крісті

Найперший роман письменниці – «Таємнича пригода в Стайлз». Він був написаний в 1920 році, але видавництва не поспішали його запускати в друк і продаж. Агаті Крісті довелося докласти чимало зусиль, щоб заявити про себе і довести свій літературний дар. Коли їй це вдалося, видавництво погодилося надрукувати 2000 примірників книг з гонораром в 25 фунтів. І це стало початком її літературного розвитку.

За словами письменниці, сюжети для романів і детективів вона придумувала при зустрічі з друзями і під час своїх подорожей. І перед початком роботи над кожним твором у неї завжди був у блокноті сформований сюжет, від А до Я.

Популярність прийшла до Агаті Крісті в 1926 році, коли її почали активно описувати в деяких популярних журналах. Особливість її творчості полягала в пам’ятних персонажах. Наприклад, всіма улюблений Еркюль Пуаро зустрічається в більшості детективів (він є головним героєм 33-х романів та 51-го оповідання, що написані між 1920 і 1975 роками і поставлених за ними фільмів, телесеріалів, театральних і радіопостановок)). Це ж стосується і милої літньої пані Міс Марпл, яка супроводжує читача в багатьох творах автора.

Літературні експерти і читачі підтверджують, що Агата Крісті не володіла будь-яким унікальним стилем написання. Популярність і привабливість книг прийшла в результаті таланту «закрутити» сюжет, створити загадку, дуже атмосферно і точно описати локації. При читанні зверніть увагу, що кожен світ, місто або той же Східний експрес буквально занурюють нас в розвиток подій того часу.

Якщо ви любите, коли сюжет напружений, немов струна, до самого останнього слова, то детективи Агати Крісті – це знахідка для вас.

Найпопулярніші книги автора, які ви не можете пропустити:

·         «Вбивство у Східному експресі»;

·         «О 4:50 з вокзалу Паддінгтон»;

·         «Приплив»;

·         «Зло під сонцем»;

·         «Горе невинним».

Особливість детективів автора – відсутність крові, насильства, сексуальних сцен. На думку Агати Крісті, це зроблено для концентрації читача на більш важливих аспектах сюжету. Ймовірно, саме з цієї причини кожна історія пера Агати так чіпко утримує читача до останньої точки. Її твори з 1950-х років стали основою багатьох театральних постанов.

     "Народжена, щоб дивувати світ" - під такою назвою в бібліотеці організовано тематичну літературну поличку з книгами Агати Крісті та інформацією про її життя та творчість.

                                Цікавинки з життя письменниці:

1.    В юності дівчина повинна була стати артисткою або співачкою, але сором’язливість і страх сцени внесли свої корективи.

2.    За професією дівчина – фармацевт і медсестра.

3.    За припущеннями, перший детектив Агата написала в результаті суперечки з Мардж, старшою сестрою. Адже сестра вже була на той момент письменницею і Агаті Крісті хотілося перевершити її талант.

4.    У 1926 році у письменниці померла мати, і одночасно з цим кинув її чоловік. Після цього Агата Крісті зникла на 11 днів, кинувши автомобіль з речами. Виявилося, вона усамітнилася в СПА-готелі, недалеко від будинку, щоб забутися і змінити своє життя.

5.    Деякі детективи автора публікувалися під ім’ям М. Вестмакотт.

6.    У 1930 році Агата Крісті познайомилася зі своїм другим чоловіком, який був майстерним археологом. Надалі вона часто подорожує по Близькому Сходу, де пише безліч детективів. Зокрема, і знамениту книжку «Вбивство у Східному експресі».

7.    Агата Крісті нагороджена орденом Британської Імперії.

8.    Прощальну книгу «Завіса», в якій Еркюль Пуаро гине, автор написала ще в 1940 році, але видала тільки в 1975. Ще на початку Другої Світової Війни Агата Крісті написала книгу, яка стала її прощанням зі світом перед смертю (померла вона лише через 10 років після публікації останнього детектива).

9.    За кількістю публікацій і написаних творів, Агата Крісті входить в ТОП-3 світових авторів. Крім детективів, вона активно писала романи і складала збірки розповідей.

10.  Ряд істориків стверджують, що у Агати Крісті була діагностована хвороба Альцгеймера (деякі твори були надиктовані внаслідок хвороби).

Не стало письменниці 12 січня 1976. Але визнання її генія назавжди залишиться в серцях читачів.