Тримай своє здоров'я в своїх руках

 

 В Україні у другу суботу вересня відзначаємо День фізичної культури і спорту.  Саме цьому дню бібліотека  приурочила ток-шоу "Тримай своє здоров'я в своїх руках". Захід проведено з учнями середніх класів та юнацтвом. Метою бібліотечного заходу було виховання в учнів почуття відповідальності за майбутнє нашої нації, розуміння важливості здоров'я для людини і для нації в цілому; формування вміння цінувати життя, здоров'я в усіх його аспектах  та вести для цього здоровий спосіб життя.

    Цитатою заходу стали слова великого мудреця, лікаря Авіцени: " Головним скарбом життя є не землі, що ти завоював, не багатства, що у тебе в скринях. Головним скарбом життя є здоров'я, і щоб його зберегти, потрібно багато що знати".

   Отже у ток-шоу взяли участь запрошені гості - знавці своєї справи  в області здоров'я: медичний  працівник Н. М. Бутенко, шкільний психолог     В. І. Хоменко, учитель фізкультури В. А. Безпалий, учитель української мови та літератури Т. В. Передерій.

   Учасники заходу дізналися багато цікавого та корисного для того, щоб краще підтримувати стан свого здоров'я.  Познайомилися з правилами здорового способу життя, щоб: мати змогу правильно вдосконалюватися фізично, харчуватися з користю для свого зростаючого організму, вести якомога активніше життя, займатися фізкультурою та спортом, завжди  знаходити  причину для гарного настрою, що є однією із головних складових міцного здоров'я.

   Дізнавалися про державні програми, закони та укази, направлені на удосконалення стану здоров'я дітей та підлітків в Україні.

 Обговорювали крилаті вислови про здоров'я відомих філософів, лікарів, психологів всіх часів, починаючи з античних.  З'єднували розділені українські прислів'я про здоров'я. Закріпляли отримані знання під час гри разом з шкільним психологом. Перевіряли на міцність свої легені, адже стан легень - це показник здоров'я людини. 

Корінням стародавній - серцем молодий (краєзнавчі читання)

    Зіньків - місто дитинства, юності, а то й усього життя. Йому - ювіляру, древньому, але вічно молодому, приурочено краєзнавчі читання в бібліотеці. Увагою користувачів удостоїлися поетичні твори наших краян Івана Цюпи, Тихона Лиманського, Ольги Кондратенко. Творчість сучасних авторів, серед яких члени літературно-мистецького об'єднання Зіньківщини "Свічадо", чиї вірші знайомі читачам із колективних видань "Дивокрай", "Вогонь сердець" та інших. А розпочали захід із славнозвісного "Гімну міста Зінькова" на слова Володимира Прислонського, музику до якого написав Володимир Найда. 

   У сузір'ї міст на Полтавщині,

    Мов яскрава вранішня зоря,

   Із часів далеких і до нині

   Над Ташанню наш Зіньків сія.

                             Приспів: Світи, зоря Зінькова, і не гасни,

                                             Даруй нам щастя, радість і тепло,

                                             Аби твоє минуле і сучасне

                                             З майбутнім поруч крізь віки ішло.

  Ти, Зінькове, був завжди і будеш

  Знаний працьовитими людьми,

 Ти нас, ніби рідна мати, любиш,

Ніби діти, любим тебе ми.

                                    Приспів:

                                                         Ти в добу козацьку народився,

                                                         Славним містом повітовим став,

                                                          Ворогам ніколи не корився,

                                                         Гордо стяг свій високо тримав.

                                  Приспів:

Йди вперед, Зінькове, без зупину,

Віру і духовність не втрачай,

Прославляй себе і Полтавщину,

Друзів хлібом-сіллю зустрічай.    

     Вірш "Слово до краян" Івана Антоновича Цюпи, уроженця села Бірки, зачудував присутніх своєю красою...

 Село моє - бори соснові

І мрійна річка Грунь-Ташань,

Дзвінка сопілка калинова,

І срібні роси в тиху рань...

                                Під вербами стара криниця,

                                      Дрімає сонях в сповитку,

                                         Мені ще й досі, й досі сниться

                                              Білява хата в вишняку.

                                                       Гарячий вітер лине з поля,

                                       У ньому запах полинів,

                          Тут колосилась моя доля,

             І я, мов колос, задзвенів.

                                          Шляхи й стежини до Зінькова,

                                                 Де вчився я, складав пісні,

                                                         І звідки в далеч світанкову

                                                                Помчав на карому коні.

                                                     Земля моя - терпка живиця,

                                          Мій берег світлих починань,

                       Моя купіль - ясна водице,

          Джерельна, мрійна Грунь-Ташань.

                                                Де б я не був, та завжди лину

                                      На ті стежки, що я сходив,

                        У світ, що зветься Полтавщина,

              У край цілющої води.

                                           Немає кращої дороги,

                                                    Як та, що стелеться під ноги,

                                                            В твоє дитинство босоноге   

                                                                     Як та дорога до краян... 

         

    Ольга Кондратенко з Шилівки у своїй поезії "Краплина золота" називає Зіньків золотою краплиною Украни.

      Зіньків, Зіньків, красо мойого краю,

       Весни шкільної, юності літа!

       Помолодів ти й виріс - не пізнаю,

       Ім'я твоє, у мене на вустах.   

       Рости, Зіньків, як у гаю дубочок,

           Господар серед яблунь молодих,

                      Для слави зіньківчан, синів і дочок,

                             Багатим і здровим будь для них!

                                    Тебе Ташань назавжди пов'язала,

                                          Мов наречена срібним рушником,

                                                 Калиною, барвінком заквітчала,

                                                       Дорідним із пшениці колоском.

                                                 Зіньків, Зіньків, моя квітуча доле,

                                          Весни шкільнох, юності літа!

                              Мій рідний край, моє життєве поле,

            Краплина України золота!

  Зачарувала учасників заходу також "Казка про Зінька, схожа на бувальщину", яку подарував свого часу своїм краянам Тихін Лиманський. В ній він змальовує зіньківські простори та діяльність місцевих жителів від часів заснування міста, за легендою козаком Зіньком, і майже до наших днів.

         Хоча має місто Зіньків вже чимало років - в цьому році відзначаємо чотириста двадцяту річницю, та поетеса Ганна Литовець-Гайдаш називає його юнаком синьооким...

                                      "На День Зінькова"

  Зінькове мій, юначе синьоокий,

      Тобі в дарунок - молодість моя,

          І часу плин, і дум моїх неспокій,

               І невгамовна пісня солов'я.

                   Тут, на розлогім березі Ташані,

                        Де ранок поміж лози заблукав,

                             Тобі рости в турботі та пошані

                                  До інших мрій, на вищий п'єдестал...

                                        Зінькове мій, тебе кохаю щиро,

                                             Бо тут живу, і вірю, і люблю...

                                                 Нехай добром і затишком, і миром

                                                      Роки твою освячують зорю!

 Перегорнули сторінки славнозвісного твору нашого земляка українського письменника з Австралії Дмитра Нитченка "Від Зінькова до Мельбурну."
      Зачитали ми і рядки із роману нашого земляка українського письменника Григорія Тютюнника "Вир". Де в колоритній формі автор змальовує відносини жителів зіньківщини минулого століття.

   Переглянули літературні перлини на книжкових виставках "Немає кращої землі, ніж та, що зветься рідним краєм" та "До нас говорять літератори Зіньківщини".

   Лідія Педорченко, Петро Сахно, Олександр Друмов, Валентина Ангелова, Тетяна Кльокта, Наталя Калатура, Тетяна Заможня - це далеко неповний перелік авторів поезій про місто Зіньків, про Зіньківщину. Кожен з цих людей створив своєрідний  поетичний шедевр про рідне місто, рідний край. І всі твори наповнені щемливими словами любові,  ніжності, сердечності до Зінькова, до природи, яка його оточує, до людей, які тут живуть. Особливі слова вдячності до річки Грун-Ташань, яка є невід'ємною частиною Зінькова. В кожному з творів звучить гордість за своє місто,  яке найкраще в світі!

   Тож із святом, рідне місто! 

       ... Хай роки відлітають крилато,

                 Долю радість і щастя п'янить,

                        А Зінькову і в будні, і в свята,

                                   На господарів справжніх щастить!

         ... Буде наш Зіньків ще кращий, я в це свято вірю,

                        Час сьогодні нелегкий, людям треба миру,

                                     Наш народ непереможний - це в крові у нас,

                                              Святкувати перемогу будем ще не раз!

  

   

  

                           

                    

 

                                                 

Живи, Україно, живи для краси, для щастя, для сили, для волі! (поетичний флешмоб до Дня Державного прапора та Дня Незалежності Україниі)

   День Державного прапора України відзначають  щорічно двадцять третього  серпня, і цього року ми святкуємо його вже двадцятий раз. Офіційний статус свято отримало завдяки Указу Президента України Леоніда Кучми від двадцять третього серпня дві тисячі четвертого року.

  Історія державного прапора України налічує багато століть і є частиною української культури з давніх часів. Синьо-жовті кольори, які мають глибоке коріння. символізують важливі елементи української традиції та релігії.

  Ще з часів Київської Русі та козацької доби ці кольори використовувалися на гербах і прапорах українських земель. А офіційно синьо-жовтий прапор був визнаний Центральною радою двадцять другого березня тисяча дев'ятсот вісімнадцятого року. Після проголошення незалежності України у тисяча дев'ятсот дев'яносто першому році цей прапор став державним символом, що поєднує багатовікову історію і прагнення народу до свободи.  

       Ми приєднуємося до всіх привітань з Днем Державного прапора України та Днем Незалежності України! Бажаємо, щоб блакитний колір неба завжди був ясним і мирним, а жовті поля щедро радували нас щедрим урожаєм. Нехай кольори нашого прапора завжди символізують силу, єдність і процвітання! Нехай прапор України завжди майорить з гордістю і приносить мир, надію та добробут нашій рідній землі!

                              До вашої уваги поетичний флешмоб

"Живи, Україно, живи для краси, для щастя, для сили, для волі"

                            від активних користувачів бібліотеки.

           

З Днем Державного прапора України!

З Днем Незалежності України!

Для вас читали вірші: 

Інна Костинська

Любов Нестеренко

Анастасія Величко

Сергій Леонов

Ірина Сафронова

Світлана Фучко

Валентина Величко

Марина Сіроштан

Щедрий подарунок від автора

     

"Гарну мелодію створюють граючи на білих та чорних клавішах, або, притискаючи струни на різних ладах. Так само відбувається і у нашому житті, коли ми хочемо створити кольоровий шедевр, який складається із світлих днів та темних ночей. Я намагався передати у своїх віршах "романтично-кольоровий" стан душі...

             Кольоровий рояль,                                                                                                         Чорно-білі клавіші.                                                                                                       Життя, сон чи  яв?                                                                                                         Шлях від старту до фінішу!"

 

    Саме такі слова ви побачите, відкривши книгу віршів Олександра Терещенкова "Моє кольорово-чорно-біле життя", яку автор подарував бібліотеці та її читачам.  У цьому зібранні ви познайомитеся з віршами і роздумами людини з "втраченого покоління  семидесятих років ХХ століття", яка дожила до сьогодення ХХІ століття.  

     Наступним подарунком  бібліотеці від її автора Олександра Терещенкова стала книга "Сосновий бір - перлина Зіньківщини" присвячена п'ятдесятиріччю знаного санаторію. Ця книга про людей, які працювали і працюють у санаторії "Сосновий бір", які, не звертаючи уваги на "перемінливі політичні вітри", завжди самовіддано робили свою справу і створили цю "перлину Зіньківщини та Полтавщини".

 Автором використані спогади працівників санаторію та відпочиваючих, архівні документи, наукові праці лікарів, які тут працюють, краєзнавчі матеріали, публікації у пресі, числені фотографії.

   Розрахована на працівників закладу, відпочиваючих, краєзнавців. які цікавляться історією рідного краю. Вона знайомить із сучасним обладнанням та методиками реабілітації здоров'я людини, які використовуються в санаторії "Сосновий бір".

   Книжковий фонд бібліотеки поповнила ще одна книга нашого земляка Олександра Терещенкова під назвою "Негламурний" гетьман Мазепа". Цю книгу автор описує неординарно: "Відкриття", зроблені для себе людиною радянської пори... Із слів, звернених до читачів, які ви знайдете на останній сторінці книги, автор пропонує нам самим зробити оцінку його праці: "Факти, які тут наведені, думки людей, які знали його ще при житті, думки сучасних дослідників, дають можливість подивитись на цю особистість з різних ракурсів. Тут немає готових висновків, а Вам дається можливість самим сформувати своє уявлення про гетьмана та його оточення, з "плюсами" та "мінусами", бо ідеальних людей не буває".  Тож ви самі можете переконатися, що ця книга містить надзвичайно цікаву інформацію про життя Івана Мазепи, які ви не знайдете в інших доступних виданнях. А перечитавши її, зможете зробити свої висновки про цю, надзвичайно відому в усьому світі особистість.

    Окремим подарунком бібліотеці стала книга її автора Олександра Терещенкова "Трагічна доля на межі століть".  Ця книга про Івана Степановича Воздвиженського (кінецьХІХ - початок ХХ століття) купця І гільдії; Почесного громадянина м. Зінькова; жертва революційних подій у Російській імперії. На початку книги автор пояснює: чому виникла потреба в написанні даного видання та чому раніше цього зробити було неможливо. 

    В останньому розділі цієї, надзвичайно пізнавальної книги Автор говорить до читачів: "Доля кожної людини, яка живе на нашій планеті, індивідуальна і неповторна. Хто живе сто років і більше, а кому Бог відпускає зовсім небагато. Але за невеликий проміжок часу деякі люди встигають зробити стільки або щось таке визначне, що їх вдячні нащадки завжди пам'ятають і цих людей, і їх добрі справи. Хтось все своє довге  життя живе за формулою "п'ть"П": " Проспав, Проїв. Проробив. Промучився. Прожив". Кожному, як то кажуть своє... У цій невеличкій книзі ми розповіли Вам про незвичайну людину. Людину, яка ... в умовах провінційного Зінькова за короткий час свого трагічного життя зробив стільки, що і через сто років з дня його смерті, вдячні нащадки схиляють голову у шані та захваті від побудованих ним будинків промислових споруд. Його життєві принципи теж можна звести до "п'яти "П". Але, на відміну від вищезгаданих, це були: "Порядність. Працьовитість. Принциповість. Пунктуальність. Правдивість". Він нікому нічого поганого не зробив, тому був впевнений, що під час революції його та членів його родини не займуть. "Зайняли. Катували. Вбили...". І багато років влада знищувала навіть спогад про нього. Тому це видання - безцінне для нас сьогоднішніх.

      Отже, у  бібліотечному книжковому фонді ви можете знайти вже п'ять книг нашого односельця Олександра Терещенкова, з урахуванням, раніше подарованої ним книги  про історію нашого села "Село з духмяними садками. Лютенські Будища". 

   Терещенков Олександр Миколайович народився сімнадцятого квітня тисяча дев'ятсот п'тдесят сьомого року у місті Дружба (залізнична станція Хутір-Михайлівський)Ямпільського району Сумської області. Під час навчання у школі захоплювався книгами,. музикою, спортом. Паралельно з навчанням у середній школі закінчив музичну по класу баяну. Грає на гітарі.

   Закінчив Глухівський державний педагогічний інститут та історичний факультет Харківського державного університету ім. Каразіна. Працював вчителем у Диканському районі, директором Лютенськобудищанської ЗОШ-І-ІІІ ступенів, першим заступником та головою Зіньківської державної адміністрації.

   На даний час завідує музеєм санаторію "Сосновий бір". Відрізняється   креативним мисленням нестандартно проводить екскурсії для відвідувачів музею. Він щиро захоплюється всіма проявами життя, і воно відповідає йому взаємністю.

          Чорно-біло-кольорове,                                                                                              Як у всіх, моє життя.                                                                                                  Пера спроби, фарби слова -                                                                                      Наче світу відкриття.

    

      Тож бібліотека та її користувачі щиро вдячні Олександру Миколайовичу за подарунок, за його творчість та небайдужість до історичного минулого та сьогодення нашого краю. Це його внесок у майбутнє нашої країни. Адже, не знаючи минулого - не побудуєш майбутнього. Ці книги неодмінно знайдуть свого читача в бібліотеці. 

    Щиро запрошую бажаючих ознайомитися з цікавими і пізнавальними книгами нашого земляка Олександра Терещенкова.  Впевнена - ви не пошкодуєте!  

Купала - весілля Води і Вогню

 У календарному році є багато заповітних днів, коли можна просити для себе усіляких благ. Але лише на сонцеворот можна позбутися зайвого - розпалити вогнище і спалити у ньому всі свої хвороби, неприємності, невдачі, скруту, свари з коханим.

   І часом, позбувшись зайвого, ти розумієш: усе необхідне для щастя у тебе вже є - тепер ніщо не заважає тобі бути щасливим. Якщо Русалії (період, що передує святу Купала) - час всевладної води, то Купала - весілля води і вогню. У цей день дві ворогуючі стихії зливаються разом. Вода символізує жінку а вогонь - чоловіка. Один із символів Купали - двокольорова жовто-синя квітка Іван-та-Мар'я (жовте - сонце, синє - вода).

   Русалії, "зелені святки", починаються з 5 травня і завешуються Петрівками. 

    Босонога дівчина з розпущеним волоссям підходить до річки й пускає на воду вінок, у якому запалена свічка. Цей образ асоціюється зі святом Івана Купала. Але це робили і під час Русалій. В цей період жінки і дівчата вішали на гілля дерев свої намітки, сорочки. полотно - для русалочок. Це для того, щоб задобрити русалок, щоб вони допомогли приворожити нареченого, чоловіка. Русалок не вважали злими. Їх мали за жінок з норовом, яких потрібно було улестити. Адже вони мали владу над водою, а вода володіла багатьма корисними чарівними властивостями. На Русалії жінки за допомогою сувоїв полотна збирали росу, адже вважалося, що умившись нею, станеш справжньою красунею, матимеш щастя і здоров'я.

   Відомий всім вираз "як у воду дивилась", можливо пов'язаний з давнім переконанням що вода знає майбутнє, тому що вінок, який пливе по річці, міг передбачати долю. Вінки плели зіз конвалій, васильків, незабудок, чебрецю і полину та пускали на воду.

   Вінок,що завмер на місці або прибився до вашого берега назад, не обіцяв ніяких змін у жіночій долі. Вінок, що плив далеко-далеко обіцяв швидкий шлюб. Найгіршим знаменням для дівчини вважали вінок, який потопав або розплітався у воді.Це означало, що чоловік, на якого вона загадала, або не візьме її за себе або обдурить.

 Купала святкується лише один день. Але це найдовший день у році і найсильніший день Русалій. Найвідоміший в Україні день Див! Купалі притаманне все чарівництво весняних Русалій: збирання символічних квітів і роси ворожіння за допомогою вінків на воді. Але є у цього дня особлива вогняна магія, не випадково ж папороть цвіте вогняними квітами лише в купальську ніч!

   Тільки на сонцеворот, день могутнього сонця і вогню, пари, тримаючись за руки стрибають через вогонь (якщо розімкнуть руки під час стрибка - розлучаться, якщо ні - будуть разом).Купальський вогонь має очищувальну силу. Хворі стрибають через вогонь щоб позбутися хвороби, люди спалюють у вогнищі речі, пов'язані з дурними спогадами, неприємностями, хворобами. Старожили пам'ятають, як напередодні Купали в українських селах їздили і збирали непотрібні речі для купальського вогнища. Подібний ритуал пов'язаний із зимовим сонцеворотом.

     Дослідниця народних звичаїв і традицій Лада Лузіна пропонує в цей день взяти аркуш паперу, написати на ньому:"Все дурне, погане, все, що заважає мені жити та йти до моєї мети, нехай щезне з мого життя, щойно цей папір щезне у вогні", а потім запалити його. Також можна спалити папірець з переліком всіх ваших бід.

     За допомогою купальського вогню в Україні виявляли відьом. Вважалося, що відьма, як створіння нечисте, не може стрибнути через очищувальне купальське вогнище.А ще Купальська ніч вважається оптимальною для зачаття дітей. Цим саме і займалися наші предки після пісень і танців біля вогнища... Бо на літній сонцеворот і людський організм, і всі трави, і сама Земля Мати знаходяться на піку своїх сил і можливостей.

    Про ці та інші цікавинки про традиційні свята українців можете  дізнатися із книги від золотої письменниці України  Лади Лузіної.

 Купала в 2024 році в Україні припадає у ніч із 23 на 24 червня. Тому не пропустіть свій щасливий шанс у цю чарівну ніч! 

 

Зустріч в бібліотеці...

    Чи замислювалися ви про те, яку роль відіграють гроші у вашому житті? Чи підраховували ви, скільки витрачаєте за місяць, за рік?  Чи знайомі ви з правилами поводження з грошима, щоб  їх було у вашому житті достатньо? А чи знаєте ви, скільки вам потрібно грошей для комфортного життя? Думаю, багато хто з вас відповість, що не замислювався, не рахував, не знайомий, не знаю...

    Отже питання такого плану обговорювали учасники тренінгу "Гроші в твоєму житті" під компетентним керівництвом Тараса Шевченка - фахівця з любові до грошей.  Юні користувачі отримали дуже мудрі поради для свого майбутнього і виявили бажання зустрітися ще.

Разом до Перемоги!

  В час,  коли наші захисники потребують допомоги, Л. Будищанська громада гуртується і намагається допомогти кожному.  Наразі  виникла потреба у маскувальних сітках і їх потрібно виготовити як найшвидше. Тому зібралися небайдужі жителі громади і працюють на нашу спільну Перемогу. Дякуємо всім,хто долучився.