Народознавство в нашому житті займає величезну частину світопізнання. Адже народні традиції та звичаї уособлюють в собі всю господарчу діяльність, вірування та святкування українців. В бібліотеці організовано постійно діючу виставку-експозицію "Українці: Свята. Традиції. Звичаї". Свій вигляд вона змінює протягом року, згідно з українським народним календарем. До Великодня - Світлого Празника Христового Воскресіння виставка-експозиція підготувала інформацію про це, одне з найбільших свят християн, яке святкується в Україні ще з Х століття і яке багате на церковно-обрядові й народні звичаї. З ним пов'язано чимало традицій, ритуалів і символів. Про все це бажаючі зможуть дізнатися зі статті Н.Діденко "Як підготуватися до Великодня", книги "Українці: Свята. Традиції. Звичаї", статей О. Бабченко "Малюємо писанку" і "Великодній сувенір" та ін. Тут сьогодні представлені атрибути свята: паска, писанки та крашанки, великоднє дерево життя з вербових гілочок. А ще користувачі зможуть ознайомитися з різноманітними рецептами випікання пасок та приготування великодніх страв. Тож ласкаво прошу до бібліотеки в ці святкові та наступні дні всіх бажаючих!
Україна, Полтавська область, Зіньківський район, с. Лютенські Будища, вул. Гагаріна 66.
вівторок, 26 квітня 2022 р.
середа, 13 квітня 2022 р.
Українські космонавти і їх шлях до зірок
Найкосмічніші українці. Коли роблять огляд досягнень України в космосі, то зазвичай оминають увагою купу цікавих питань. Хто з українців найдовше пробув у космосі? Скільки їх виходило у відкритий космос у скафандрі? Якими орбітальними станціями керували? Тож до вашої уваги онлайн-огляд "Українські космонавти та їх шлях до зірок", ознайомившись з яким ви зможете про все це дізнатися. Українці давно змусили увесь світ шанувати наш «космічний» потенціал. Українські науковці змінювали історію своїми винаходами, а численні космонавти (хай і під різними прапорами) безстрашно виконували місію землян у Всесвіті. Наші земляки стали основоположниками астрофізики у світі, розробили теорію радіовипромінювання Сонця та метод визначення швидкості осьового обертання зірок, вперше здійснили зварювання у відкритому космосі. Саме українець Микола Бобровников з’ясував, що, на відміну від комет, астероїди світяться віддзеркаленим світлом Сонця. Першим, хто додумався використати ракети для польоту людини в космос, теж був українець. Під керівництвом нашого земляка створено пілотовані космічні кораблі, на яких уперше в історії людина вирушила в космічний політ. Саме українець дав перший поштовх для розвитку ракетної техніки в Європі і розробив цілу серію різних бойових ракет. Серед українців–астронавтів — очільник НАСА Михайло Яримович, віце–президент «Боїнг Флорида Оперейшинз» у космічному центрі Джона Кеннеді Едвард Мельник, один із найвідоміших у США науковець із досліджень космосу Карл Саган.
Скільки
українців побувало в космосі
12 квітня 1961 року перша
людина вийшла на орбіту навколо Землі. Історія перегонів у космосі — це
історія великих досягнень. Держави міряються першістю польоту, тривалістю
виходів у відкритий космос чи кількістю місць у капсулі. Українцям зазвичай
залишається вдовольнятися тим, що вони взагалі у космос літали.
Але насправді людей, які народилися в нашій країні чи мають українське коріння, на орбіті було аж 20. П’ятнадцять із них були радянськими космонавтами, четверо — американськими астронавтами й один — космонавтом незалежної України.
У космосі побувало троє українок і
сімнадцять українців. Не обійшлося без жертв. Астронавтка США Джудіт Рєзнік
загинула під час старту шатлу Challenger, а
космонавт Георгій Добровольський — під час посадки космічного корабля
«Союз-11». Ще один наш земляк, Валентин Бондаренко, до космосу так і не
дістався, загинувши під час наземних тренувань.
Шлях до зірок для нашої держави не був простим. Більшість українців літали
у космос як громадяни трьох країн: СРСР, США та Канади. Зрештою, ми маємо
космонавта, який мав на своєму льотному комбінезоні синьо-жовту нашивку. Але
почалася космічна історія з пісні.
Перша пісня у космосі
12 серпня 1962 року житомирянин Сергій Корольов попрохав Павла Поповича —
уродженця Узина, що на Київщині — заспівати для нього пісню. Той не зміг йому
відмовити та заспівав «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю». Вірш, який ліг в
основу цієї пісні ще у ХІХ столітті, написав поет з українського міста
Слов’янськ Михайло Петренко. У ХХ столітті вона здобула широку популярність.
Але виконання Павла Поповича було унікальним, бо він заспівав її на борту
космічного корабля «Восток-4». Так, твір «Дивлюсь я на небо» став першим, який
людина виконала на орбіті.
Незвичайні
рекорди
Під час підкорення космосу українці встановили чимало незвичних рекордів.
Наприклад, полтавець Георгій Береговий брав участь у Другій світовій війні. З
усіх людей, які здійснили хоч один повний оберт навколо Землі, він народився
найраніше. Також він став єдиним радянським космонавтом, який свою першу зірку
Героя Радянського Союзу отримав до космічного польоту.
Головне досягнення для будь-якого космонавта — це час, який він провів у космосі,
та кількість здійснених польотів. Лідером тут є етнічний українець з Оренбурга
Юрій Романенко. Сумарно за три свої польоти він перебував на орбіті 430 діб.
Йому ж належить і рекорд безперервного перебування на орбіті серед українців: з
5 лютого по 29 грудня 1987 року він прожив на борту космічної станції «Мир» 326
діб.
Олександр Волков, що народився у Горлівці, провів найбільше часу на орбіті
у порівнянні з іншими космонавтами — уродженцями України. За три польоти час
його перебування у космосі склав 391 день. Третій рекордсмен, що перебував у
космічному просторі понад рік, — Леонід Кизим з Лимана, що на Донеччині. Він
теж літав у космос тричі й загалом провів там 374 доби.
А ось за кількістю польотів явного рекордсмена серед космонавтів СРСР чи
американських астронавтів немає. Крім вищезгаданих, у космос по три рази літали
Петро Климук, Володимир Ляхов і Леонід Попов.
Українці на орбітальних
станціях
7 червня 1971 року на першу в історії космічну станцію «Салют-1» прибув екіпаж на чолі з одеситом Георгієм Добровольським. Так українець став першим господарем орбітальної домівки. Експедиція тривала 23 доби, після чого космонавти відбули на Землю. Але під час посадки сталася розгерметизація капсули, й усі троє загинули від декомпресії.
Павло Попович став першим в історії командиром бойової космічної станції.
«Салют-3», якою він командував, була побудована за секретною радянською
програмою. Її екіпаж повинен був спостерігати за територією країн НАТО з
орбіти. Крім того, параноїки з СРСР підозрювали, що багаторазові кораблі Space
Shuttle можуть захоплювати їхні космічні апарати. Їхнє призначення лишалося
невідомим, але спостережний пункт на орбіті мати хотілося. Тому станцію
оснастили автоматичною гарматою калібру 14,5 мм.
У 1986 році вже знайомий нам Леонід Кизим полетів у космос утретє як
командир «Союзу Т-15». Цей політ був незвичний тим, що під час нього корабель
уперше здійснив переліт між двома космічними станціями. Спочатку вони з
Владіміром Соловйовим стали першими людьми, які потрапили на борт абсолютно
нової на той момент космічної станції «Мир». Далі космонавти відстикувалися від
неї та полетіли до іншої станції — «Салют-7». Там вони забрали деякі прилади й
інструменти та повернулися на «Мир».
Перша українка на
орбіті
Перша українка на орбіті заслуговує окремої розповіді. За те, щоб назвати
Джудіт Рєзнік своєю першою космонавткою, змагаються дві країни: Україна та
Ізраїль. Її дід, Яків Резнік, був київським євреєм і свого часу виїхав до
Палестини, а батьки перебралися до США. Джудіт здобула освіту інженера і 30
серпня 1984 року стала другою жінкою, що полетіла на космічному кораблі Space
Shuttle.
Щодо того, ким вважати Резнік — українкою, єврейкою чи американкою —
консенсусу досі немає. Тому замість неї першою українкою на орбіті часто
вважають Роберту Лінн Бондар. Вона одночасно стала першою астронавткою Канади.
Ця лікарка-неврологиня полетіла у космос 22 січня 1992 року на борту
американського шатла Discovery.
Українці виходять у
відкритий космос
На цей момент «прогулянку у скафандрі»
здійснили тільки шестеро українців. Першим це зробив Юрій Романенко 10 грудня
1977 року. Разом із Георгієм Гречком вони виконали позакорабельну діяльність на
станції «Салют-6» і оглядали один зі стикувальних вузлів. Також політ був
цікавий тим, що ці двоє космонавтів стали першими людьми, хто зустрів Новий рік у космосі.
Перший рекорд із тривалості позакорабельної діяльності серед українців був
встановлений 22 листопада 2008 року. Американка українського походження
Гайді-Марія Стефанишин-Пайпер здійснила вихід у відкритий космос тривалістю 6
годин 57 хвилин. Всього вона здійснила 5 виходів. Загальний їхній час становить
33 години 42 хвилини.
Щоправда, Анатолій Арцебарський із селища Просяна Дніпропетровської області
відстає від неї всього на 8 хвилин. 27 липня 1991 року він провів у відкритому
космосі 6 годин 49 хвилин. Загальний же час його позакорабельної діяльності
становить 32 години 17 хвилин. На рахунку цього космонавта цілих шість
мандрівок у скафандрі, які він здійснив протягом одного польоту.
Рекордсменом за кількістю виходів у відкритий космос серед українців є
Леонід Кизим. На його рахунку їх аж сім. Проте тривалість їх була значно
меншою, тож загальний час його позакорабельної діяльності становить 31 годину
40 хвилин.
Юрій Романенко, Володимир Ляхов, Леонід Кизим, Олександр Волков, Анатолій Арцебарський, Гайді-Марія Стефанишин-Пайпер.
Перший космонавт
незалежної України
Встановити, хто був першим космонавтом незалежної України, не так просто.
Річ у тім, що Олександр Волков із міста Горлівка у свій третій космічний політ
відправився 4 жовтня 1991 року. На цей момент Україна вже оголосила про свою
незалежність, але формально СРСР ще існував.
Волков перебував на орбіті до 25 березня 1992 року. За цей час в Україні
встиг пройти референдум щодо підтримки незалежності, а у Біловезькій Пущі
лідери трьох уже незалежних держав підписали договір про ліквідацію Радянського
Союзу. Тож на Землю він повернувся вже громадянином України, й тому технічно є
першим космонавтом нашої країни.
Але якщо говорити про першого українця, на льотному комбінезоні якого був
прапор незалежної України, то ним став Леонід Каденюк із Чернівецької області.
У космос він вирушив 19 листопада 1997 року на борту шатла Columbia і провів на
орбіті 15 діб.
З давніх-давен зоряне небо зачаровувало людей своєю незбагненною красою і таємничістю, вабило їх у свої неосяжні далі. Тому ще кілька тисяч років тому зародилася астрономія - наука про небо, про закони руху, будови й розвитку окремих небесних світил і цілих зоряних систем. В бібліотеці є різні книги даної тематики. Сьогодні пропоную книгу К. Климишина "Перлини зоряного неба", в якій розповідається про різні сузір'я, які можна побачити восени, навесні, взимку і влітку. На її сторінках висвітлюється зміст деяких давньогрецьких міфів і легенд, пов'язаних з назвою сузір'їв. Тут ви знайдете найцікавішу інформацію про зорі.
четвер, 7 квітня 2022 р.
Книги, які допоможуть досягти успіху
Щоб знайти своє покликання доводиться пройти крізь чималу кількість випробувань І звісно, ця боротьба залишається однією із провідних тем в літературі. Добірка, яку пропонує бібліотека, допоможе молодим людям провести кілька цікавих вечорів та замислитись над своїм покликанням. Герої цих книг абсолютно різні люди з різною освітою та соціальним статусом. Об’єднує їх одне – нескінчена віра у власні сили, відчайдушна надія на успішне майбутнє і справжня любов до того, чим вони займаються.
Драйзер Теодор «Фінансист» Що б Ви сказали про людину, для якої життєвим девізом стало правило “Мої бажання – насамперед”? Егоїст? Мудрець? Вискочка? Ні, мова в романі, як не важко здогадатися з назви, піде про фінансиста. Але цей герой виявився у Драйзера настільки неоднозначним, настільки багатогранним при всій зовнішній зрозумілості його вчинків, що лише опісля прочитання розумієш — чудово, що це лише початок трилогії і можна далі спостерігати за плетивом життя Френка Ковпервуда. Але щоб рушити в великий похід, необхідно зробити перший крок, щоб насолодитися продовженням, слід приступити до самого початку. Роман досить об'ємний і описує життя однієї людини другої половини 19 сторіччя у США на тлі світових змін: економічних, політичних, змін, які захлиснули усіх разом і кожного окремо. І от в такий непростий час у самій простій родині Ковпервудів з'являється непроста дитина Френк. Крок за кроком ми спостерігаємо процес дорослішання і становлення цього юнака, який ще дитиною проявляє чималі здібності у фінансових справах. Сміливість, непересічний розум, амбіційність, рішучість і готовність до будь-яких махінацій і дій задля перемоги, задля збагачення, перетворюють Френка на генія у світі фінансів і циніка у світі людей. Читання цього роману часом нагадує подорож кораблем: з повним штилем при детальному описі фінансових питань, векселів, акцій і бірж, коли не до кінця розумієш, нащо автор так детально описує усі протиправні фінансові ходи збагачення (може пан Драйзер хотів, щоб усі його читачі, отримавши такі детальні інструкції, розбагатіли, як і Френк ;) ). Але усе те, що стосувалося стосунків Френка з оточуючими, наче вітер, наповнюває вітрила корабля твого і ти стрімголов несешся до розгадки єдиного питання: так хто ж цей фінансист Френк Ковпервуд? Пройдисвіт і шахрай, чи сильна і вольова людина, егоїст і негідник, чи чоловік, який кинув виклик усім, забажавши збудувати і прожити своє життя без озирання на інших, не потребуючи чужого схвалення? Без сумніву, роман залишає багато запитань, над якими приємно міркувати і очікувати на відповіді у “Титані” і “Стоїку”.
Грішем Джон «Адвокат» Було б добре якби саме з цієї книги розпочалося ваше знайомство з цим автором. В житті багатьох людей відбуваються події, після яких починаєш по-іншому сприймати деякі речі. Переломні моменти, коли те, що було важливим для тебе вчора, сьогодні не має ніякого значення. Про те, що гроші і статус, часом не найголовніше в житті. І що б не сталося, завжди потрібно залишатися людиною. Книга спонукає замислитися над такими речами: «Як часто я вчиняю по совісті?». Читається легко і невимушено. Дуже багато цікавих і навіть філософських моментів. Пропонується для читання юному поколінню, що шукають свій шлях в житті.
Юрій Дольд-Михайлик «І один у полі воїн» Дана книга вперше вийшла в світ у 1956 році і мала великий успіх у читачів. Описані у ній події відбуваються під час Другої світової війни на тимчасово окупованій території Білорусії, Франції та Італії. У центрі твору — доля мужнього й сміливого розвідника, який веде смертельно небезпечну гру в фашистському лігві. Автор зумів побудувати гострий сюжет, наситивши твір яскравими сценами та епізодами.
четвер, 24 березня 2022 р.
Поезія, наповнена пророчими словами...
Не секрет, що трагічні події надихають людей творити. Українці не стали винятком. Про сучасну війну в Україні вже сьогодні написано чимало віршів, створено пісень, зроблено відеокліпів. Але, звертаючись до поетичних творів українських поетів ХХ століття, особливо тих, які зазнали репресій, розумієш, що їх поезія - на всі часи, як і пророчі слова Тараса Григоровича Шевченка. Адже за свою волю і незалежність українському народу доводиться платити дуже дорогою ціною на протязі багатьох століть. І слово завжди мало величезну силу та піднімало дух борців за свободу.
Тож пропоную вам пригадати віршовані рядки відомих українських поетів, які додають сили, мужності, незламності, впевненості і віри... Віри в ПЕРЕМОГУ! До вашої уваги поетична веселка "Поезія, наповнена пророчими словами"
Олександр Олесь
Українське військо, мов з могили встало,
Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,
Розгорнуло прапор, сонячно-блакитний...
Прапор України ! Рідний, заповітний!
Вільну Україну не скують кайдани:
В обороні волі наше військо встане,
Заревуть гармати, закричать шаблі, -
Не дадуть в наругу рідної землі.
Від дощу, від грому оживе руїна,
Зацвіте квітками вільна Україна.
Творчий дух народу із могили встане,
І здивують всесвіт лицарі-титани. (1917 рік)
Лебідь
На болоті спала зграя лебедина.
Вічна ніч чорніла, і стояв туман...
Спало все навколо, тільки білий лебідь
Тихо-тихо сходив кров'ю своїх ран.
І співав він пісню, пісню лебедину,
Про озера сині, про красу степів,
Про велике сонце , про вітри і хмари,
І далеко нісся лебединий спів.
Кликав він проснутись, розгорнути крила,
Полетіти небом в золоті краї...
Тихо-мирно спала зграя лебедина,
І даремно лебідь звав, будив її.
І коли він вгледів, що брати не чують,
Що навік до себе прикував їх став, -
Закричав від муки, вдарився об камінь,
Зранив собі груди, крила поламав.
Чорна ніч чорніла, не світало вранці,
Ввечері далекий захід не палав...
Тихо зграя спала, тихо плакав лебідь,
Тихо кров'ю сходив, тихо умирав.
Аж колись уранці зашуміли хвилі,
І громи заграли в сурми голосні,
Вирвалося сонце, осліпило очі,
Роздало навколо обрії ясні.
Стрепенулась зграя, закричала біла:
"Тут гниле повітря, тут вода гнила!..
А над нами сонце, небо, простір, воля!"
І ганебно спати більше не змогла.
Зашуміла зграя піною на хвилях,
Зашуміла вітром... ще раз! І прощай!..
І летіла легко, наче біла хмара,
І кричала з неба про щасливий край. (2.04.1917)
Пісня
Погасла, погасла пожежа кривава.
Громи одгриміли, дощі одлились, -
Воскресла велика, єдина Держава,
Що в мріях нам снилась колись.
Слава!
Вам, Лицарі, слава, що бились орлами,
За землю, за волю, за правду свою,
Що вславлені чола квітчали тернами
І маком червоним в бою.
Слава!
Погасла пожежа, воскресла Держава,
Прокинувсь великий народ,
Вам, Лицарі, лаври! Вам, велетні, слава
Навіки і з роду у род.
Слава! (21.08.1919)
В роковини Шевченка
Одне питання мимоволі весь час в думках моїх встає:
Чому не вгледів сонця волі, чому тепер він не жиє?
Якими дужими громами пророчий голос би гримів,
Якими буйними річками котивсь, шумів би його спів!?
Які б вінки він сплів героям і як уславив би їх чин?!
Він грав би в сурму перед боєм, боровся б сам сере руїн.
А як оплакав би могили, яких би квітів насадив!..
Калина б віти похилила, і в вітах вітер гомонів.
Як в душу б він заглянув кожну, як кожен біль би наш відчув.
Він влив би міць непереможну, серця б він вірою натхнув! (27.03.1928)
Ліна Костенко
Мій перший вірш написаний в окопі
Мій перший вірш написаний в окопі,
На тій сипкій од вибухів стіні,
Коли згубило зорі в гороскопі
Моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава,
Стоялив сивих кратерах сади.
І захлиналась наша переправа
Щаленим шквалом полум'я й води.
Був білий світ не білий вже,. а чорний.
Вогненна ніч присвічувала дню.
І той окопчик - як підводний човен
У морі диму, жаху і вогню.
Це вже було ні зайчиком, ні вовком -
Кривавий світ, обвуглена зоря!
А я писала мало не осколком
Великі букви, щойно з букваря.
Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,
В казки літать на крилах палітур.
А я писала вірші про фугаси,
А я вже смерть побачила впритул.
О пеший біль тих недитячих вражень,
Який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
Чи не німою зробиться душа?!
Душа в словах - як море в перископі,
І спомин той - як відсвіт на чолі...
Мій перший вірш написаний в окопі.
Він друкувався просто на землі.
Василь Симоненко
... Не шукав я до тебе ні стежки, ні броду,
Бо від тебе узбіччям ніколи не брів -
Я для тебе горів, український народе,
Тільки, мабуть, не дуже горів.
Ти у грудях моїх, у чолі і в руках.
Упаду я зорею, мій вічний народе,
На трагічний і довгий Чумацький твій шлях.
Лебеді материнства (Пісня "Виростеш ти сину")
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Вирушать з тобою приспані тривоги.
За тобою завжди будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Задивляюсь у твої зіниці.
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні бличкавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадую про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.
Бачиш, з ними щогодини б'юся,
Чуєш - битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся
Без лобів їх, без очей і рук?
Україно! Ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Громотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Україні
Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я твоїм ім'ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім'ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім'ям вмираю
І в твоєму імені живу!
* * *
Де зараз, ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
* * *
Ні перед ким не станеш спину гнути,
Не віддасися ворогу в ясу,
Якщо ти міг, товаришу, збагнути
Свого народу велич і красу.
І наостанок хочеться сказати словами Олександра Олеся:
" Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі! Шуми, Україно, як рідні ліси, як вітер в широкому полі!"
Слава Україні! Героям Слава! Перемога буде за нами!
четвер, 24 лютого 2022 р.
Лесь Курбас і український театр
25 січня відзначаємо 135 років від дня народження Леся Курбаса (Олександра-Зенон Степановича) (1887-1937), українського режисера, актора, драматурга, публіциста, перекладача.
В 2007 році у видавництві "Либідь" вийшла книга Неллі Корнієнко "Лесь Курбас", яку хочу презентувати для вас, шановні користувачі, напередодні славного ювілеєю великого митця.
Ця книга про видатного українського режисера світового рівня. Театр Леся Курбаса - це висока культура ХХ століття, які не вичерпалися й у столітті ХХІ. Це книга - дослідження, це - ще один конкретний крок до Леся Курбаса. Адже, як пише Неллі Корнієнко у вступній статті "Слово від автора" : "... Ми живемо у царстві одвічних питань, їх задають нам не лише живі, а й ті, хто давно пішов від нас. Вони живі доти, доки ми не стаємо глухими до їхніх тривог. Тому кожна трагедійна доля рано чи пізно знаходить свій канал, яким транслює до нас, нинішніх, ці запитання й тривоги. Кожен з тих, хто пішов туди, шукає когось із нас, хто міг би ці відповіді дати. Я далека від містики, але так воно було і є, і в цьому - безперервність діалогу культур та етик, у різних його формах.
Культура - головний камертон життя.
Книга - одна з форм такого діалогу".
В цій книзі читач не знайде повної реконструкції творчого життя Майстра, лише відтворення моделей його творчості. Цитатою до книги є слова "Якщо є Лесь Курбас - є український театр. Є Україна".
Геній є геній і не буває генія першого чи другого гатунку. Творчість Леся Курбаса, його театр забороняли в часи репресій, в 1960-ті і до кінця 80-тих окремі дослідники реконструювали та аналізували феномен Леся Курбаса. Неллі Корнієнко в 1971 році захистила дисертацію - монографічне дослідження "Режисерське мистецтво Леся Курбаса", за її поданням відомості про Майстра внесли до енциклопедії, зусиллями шанувальників було видано кілька книжок мемуарів, праць самого Курбаса, "Український театр" надрукував деякі документи доби ГУЛАГу, подав цікаві спогади сучасників та роздуми молодих про роль Курбаса. 2001 року надруковано підсумкову книгу "Лесь Курбас. Філософія театру".
В книзі "Лесь Курбас" ми дізнаємося і про студентські роки Леся, і про те, що Курбас заплатив життям за право театру бути театром, і про те, що його "Гайдамаки" зробили справжню революцію в українському театрі, і, власне , від "курбасівської" постановки "Гайдамаків" слід писати історію народу в українському мистецтві..., ", і ще про безліч речей. пов'язаних з життям і діяльністю цієї обдарованої особистості.
Саме Лесь Курбас намагався переломити національну романтичну традицію "приживленням" паростків європейської культури. Головним мірилом в його театрі була Людина і її віковічний пошук духовності. Естетика Курбаса явила зразок "фантастичного реалізму" : високого й профанного, серйозного і балаганного, щоб говорити про складність світу та питання Буття.
Книга надзвичайна, пізнавальна, цікава і самобутня. Для всіх, хто цікавиться життям та діяльністю неординарних особистостей, які присвятили себе служінню Мельпомені.
четвер, 17 лютого 2022 р.
Рідною мовою дорожи, стати кращою ти їй допоможи
Україна...Рідний край... Рідна мова... Скільки почуттів з'єдналося в цих словах, скільки ніжності, любові та ласки. Що може бути для людини дорожчим за рідну мову? Адже мова народу - не просто звуки. Мова - це душа народу, це його серце.
Кожного року 21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. До цього свята в Лютенськобудищанській бібліотеці проведено мовознавчий турнір "Рідною мовою дорожи стати кращою ти їй допоможи" з учнями 1-4 класів.
На бібліотечному заході говорили про значення мови в житті людини, про те, чим цивілізована людина відрізняється від дикуна, як виявляється культурний рівень людини. Діти із захопленням слухали легенду про грецького байкаря Езопа та цікавинки про мови світу, пригадали який це орфографічний словник, а який тлумачний, дізнавалися які книги про українську рідну мову є в бібліотеці саме для них. Учасники утворили дві команди знавців рідної мови "Мовознавці" і "Розумники" та змагалися в різноманітних мовних конкурсах, в яких перемогла дружба. На закінчення ознайомилися з 10-ма правилами мовного етикету і пообіцяли бути завжди ввічливими, доброзичливими, намагатися говорити правильною літературною мовою.
Маю надію, що маленькі читайлики залишили в своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови.
вівторок, 15 лютого 2022 р.
Афганістан - тінь історії
З того часу, як останній радянський солдат покинув Афганістан, минуло 33 роки. Виросло вже нове покоління, для якого та десятирічна війна - лише історія життя держави, якої вже немає на карті. Однак для тих, хто пройшов це пекло, вона не просто історія, а нестихаючий біль у серці за загиблими однополчанами, за тими, хто передчасно пішов. Про свій біль та як "війна в Афганістані дала відчути ціну життя, дружби, єдності, навчила цінувати відданість і братерство..." розповідає і наш земляк афганець Василь Васильович Трихліб в своєму інтерв'ю Олександрі Іваненко, про що вона повідомила нас в інформаційному бюлетені "Зіньківська громада" в своїй статті "Герої живуть серед нас". Напередодні Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав житель Зінькова (народився і виріс в селі Лютенські Будища) отримав відзнаку Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) "За звитягу", з чим ми його щиро вітаємо.
В бібліотеці в ці дні діє виставка-реквієм "Афганістан - тінь історії", яка вшановує пам'ять загиблих у цій чужій війні жителів Зіньківщини Івана Канівця і Олександра Губаря та всіх тих, хто не повернувся додому живим.











