Чому українську пісню називають солов'їною

До вашої уваги музична сторінка бібліотеки...                                                                                           Сьогодні я пропоную вам доторкнутися до краси весняного ранку з веселим співом соловейка. Адже саме солов'їна пісня надихала наших предків на створення справжньої, милозвучної, неперевершеної української пісні. Це були пісні про кохання, про рідний край, про природу, про славних героїв і простих людей. Це була мамина колискова і пісня про нашу славну історію.
     Пісня для українців стала найціннішим народним скарбом А чому нашу пісню називають солов'їною? Про це легенду розповім:
 Колись солов'ї жили лише в саду індійського царя. Йому приносили вони пісні з усіх країн світу. Так одного разу і в українське село прилетів соловейко. Але не почув він тут пісні славної і подумав: "Що за люди тут живуть, що не чути ні пісень, ні музики?". Але ось настав вечір і, то тут, то там стало чутно пісню, але був невеселим той спів. Адже це співали селяни, йдучи з поля і були вони дуже втомлені. І захотілося соловейку їх розвеселити - заспівав він так, що люди і про втому забули. Вже аж тоді соловей почув справжню українську пісню, яка навіть його зачарувала.
    Повернувшись в сади індійського владики, соловей заспівав тих пісень, що почув в Україні.  Цар втратив спокій і забажав, щоб йому співали тільки ці пісні.
    З тих пір, коли  настає весна, прилітають солов'ї в Україну, в'ють гнізда, висиджують пташенят, щоб вони від самого народження слухали найчарівніших у світі пісень. А й справді:
               Ну де ще є така чарівна пісня,
               Серед яких на світі, славних мов?
               То серце від журби неначе стисне,
                А то - навіє радість і любов. 
             Мила серцю пісня українська!
             Жартівлива, радісна, сумна...
             Ти в моїй душі живеш з дитинства,
             Наче казка - дивна, чарівна.
      У пам'яті народній збереглися справжні, дивні пісні, які були нашою суттю, нашою долею, нашою духовною основою. Вони жили бо жив наш народ. Тож бережіть нашу пісню, передавайте її у спадок, щоб нашому роду не було переводу.
     На цій сторінці ви побачите книжкові пісенні скарби бібліотеки. Тут зберігаються українські народні пісні. І співаємо ми їх, коли душа бажає. А соловей співає він лише тоді, коли його самка висиджує пташенят, а він таким чином її розвеселяє. А коли пшениця "викидає колос ", то соловей вже не співає, адже йому потрібно годувати потомство. Так говорять старі люди і вони, напевно, праві. Тож нам потрібно набиратися терпіння чекати його співу вже аж наступної весни.