24 травня, в день вшанування пам'яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, ми відзначаємо День слов'янської писемності та культури. Тож бібліотека пропонує своїм користувачам поринути у "Таємниці слов'янської писемності, пронесені через віки".
Кожен з відомих алфавітів - свідчення високого рівня розвитку культури народу, котрий його створив і використовував. Оригінальним алфавітом користувалися ще в прадавні часи єгиптяни, фінікійці, арамейці, греки, римляни, вірмени. Слов'яни також збагатили скарбницю світової культури двома самобутніми азбуками - кирилицею і глаголицею.
У середньовіччі більшість європейських народів одержали письмо одночасно із прийняттям християнства. Ця релігія поширювалася головним чином з двох метрополій - Візантійської (східна) та Римської (західна). Разом із віросповідуванням розповсюджувалась латино- чи грекомовна християнська література. Алфавіт, писемність були явищем не тільки культурним, а й політичним. Тому створення нових оригінальних алфавітів, як і переклад богослужебної християнської літеретури рідною мовою, не заохочувалися. У тяжкій боротьбі народжувалися і самобутні слов'янські азбуки.
Ще на початку великоморавської місії Костянтин і Мефодій почали створення слов'янського алфавіту та переклад богослужебної літератури. Солунські брати привезли з собою, як твердять історичні джерела, слов'янські "Вибране Євангеліє", "Псалтир", "Вибраний апостол", окремі місця з "Церковних служб", написані глаголичною азбукою. У наступні роки Кирило і Мефодій продовжували переклад християнської літератури з грецької на слов'янську мову, а також навчали грамоти п'ятдесят учнів у Блатенському князівстві (Паннонія).
Успіхи учнів Костянтина і Мефодія у вивченні слов'янського письма та наявність хороших слов'янських перекладів богослужебної літератури давали змогу широко запровадити літургію старослов'янською мовою, але на це потрібен був дозвіл Риму. За ним і вирушили брати в 857 році.
У Римі папа Адріан ІІ зустрів їх з великими почестями, високо оцінив старослов'янські переклади церковної літератури. За його наказом у римських церквах декілька днів служби здійснювалися старослов'янською мовою. Крім того, папа підготував послання слов'янським князям Ростиславу і Коцелю, де говорилося: " Якщо хтось із учителів ваших нагло почне зваблювати вас, засуджуючи книги на мові вашій, хай буде відлучений, поки не справиться. Такі люди є вовки, а не вівці..."
Визнання Римом старослов'янської богослужебної літератури було вороже зустрінуте сусідніми германськими князівствами. Оригінальна азбука,б старослов'янські церковні книжки, визнані папою, стали запорукою суверенного розвитку Велико Моравії та надійним захистом від германців. Але це було так, доки Кирило і Мефодій були живими. Після смерті Мефодія (у 885 році, а Кирило помер ще в 869 році), їх учнів починають переслідувати. Богослужіння проводять латинською мовою. Через це послідовники Кирила і Мефодія, що вціліли після жорстокої розправи єпископа-германця Вікінга, тікають до Болгарії.
Нову слов'янську азбуку, яку ми нині називаємо кирилицею, створив хтось із учнів слов'янських першовчителів.Сучасні вчені часто називають її автором Климента Охридського.
Серед болгар слов'янські переклади церковних книжок, написаних уже кириличною азбукою, користувалися величезною популярністю. Тому в 894 році болгарський цар Симеон визнає старослов'янську мову офіційною мовою болгарської церкви.
Таким чином, у Великоморавському князівстві та Болгарському царстві протягом другої половини ІХ століття були створенні дві слов'янські азбуки, що не тільки добре передавали мову древніх слов'ян, а й давали змогу за допомогою літер записували числа.
Немає коментарів:
Дописати коментар