"Дев'ять життів Нестора Махна" (До 135-річчя від дня народження)

 

Не́стор Іва́нович Махно́ («батько Махно») - український політичний і військовий діяч, командувач Революційної повстанської армії України, керівник селянського повстанського руху 1918—1921 років, відомий анархіст і тактик ведення партизанської війни.

Нестор Іванович Махно народився 7 листопада1888 в станиці Гуляйполе, Катеринославська губернія (нині Запорізька область, Україна) у звичайній селянській родині

Нестор Махно цікаві факти

 • Кілька десятиліть життя Нестора Махна, а також з моменту смерті і донині, його називають "Батьком" в знак визнання його численних заслуг. Таке звернення раніше було широко поширене серед козаків, а також жителів степів. Причому "Батьком" Махна називали не тільки його прихильники, а й противники, що свідчить про ще більшу поваги, а можливо, навіть страх перед його персоною;

• під час хрещення Нестора Махна у священика спалахнула ряса. Про це розповіла в 1960-і роки Олена Махно, дочка Нестора. "Горіла вона вогнем бездимним, блідо-рожевим, нешкідливим. Батюшка без зволікання передрік:" Се дитятко, змужнівши, по землі вогнем пройде". Так і сталось у всіх сенсах. “Батько” міг по палаючому вугіллю босими ногами ходити, а якщо хотів кого покарати, наглухо замикав двері, вікна і спускав на винного зграю вогняних куль, які обпікали, залишаючи криваві виразки", - говорила вона;

• ті, хто особисто був знайомий з Махном, відзначали, що йому був притаманний погляд спідлоба, який наводив жах, змушував тремтіти навіть найближчих його сподвижників, що мали на совісті чимало загублених життів;

• казали вони і про те, що отаман міг ввести своїх бійців в стан ейфорії, схожої з сильним алкогольним сп'янінням, а з полонених - витягнути будь-яку таємницю. Його побоювалися і найбільш пропащі головорізи, хоча Махно був низькорослим, далеко не атлетичної статури, та ще й інвалідом: у нього було видалено одну легеню;

 - Сім’я сильно бідувала, діти з ранніх років працювали. Ось і молодшому довелося побути пастухом, маляром, чорноробом. Проте, чотири роки він навчався в церковно-приходській школі.

- Нестор Іванович говорив російською мовою, але восени 1918 року він переходить на українську мову, після того, як одружився з Галиною Кузьменко, яка працювала вчителем української мови та літератури. У своїх спогадах Нестор Махно пише, що «влітку 1918 року він розмовляв українською настільки погано, що соромився себе». Але вже в вересні 1919 року Махно навчився розмовляти на рідній мові добре. Але в той же час не вирішується писати на літературній мові через свою безграмотність

 - У рідному селищі Гуляй-Поле, Нестора Івановича Махна було обрано головою селянського союзу. Він зажадав у поміщиків документи на володіння землею і … спалив їх. А землю поділив між усіма, включаючи поміщиків, але обробляти її вони були зобов’язані самостійно.

- Зріст його був 160 см.

 - У 1926 році, будучи в еміграції, він змінив прізвище на Михненко.

 - Нестор Махно розробляв геніальні тактичні операції, які увійшли в історію військового мистецтва.

 - За своє довге бойове життя він отримав 12 шабельних і вогнепальних поранення. Але Нестор Іванович завжди неправдоподібно швидко відновлювався після них. 22 серпня 1921 року, в одному з останніх його боїв, куля пройшла трохи нижче потилиці Махна і вийшла з його правої щоки. Батька, в який раз, на словах поховали; але він знову вижив. І тут же перетнув кордон, сховавшись в Румунії

 - У 1922 році Верховний суд України визнав Махна бандитом і розбійником. Однак емігранта Нестора Івановича ні Румунія, ні Польща не побажали видати СРСР. Серце легендарного батька зупинилося в 1934 році в паризькому госпіталі для бідних. Він був похований на кладовищі Пер-Лашез.

Вшанування пам'яті

Пам'ятна монета НБУ «Нестор Махно»

25 жовтня 2013 року Національним банком України введено в обіг пам'ятну монету «Нестор Махно».

Вулиці

• У його рідному Гуляйполі на честь нього названа вулиця.
• У місті Дніпро вулицю Совхозну перейменували на вулицю Нестора Махна^{[джерело?]}.
• 31 січня 2023 року у місті Решетилівка вулицю Челюскіна перейменували на вулицю Нестора Махна.^[19] Також перейменували провулок Челюскіна на провулок Нестора Махна.
• 30 травня 2023 року у місті Нікополь вулицю Нестерова перейменували на вулицю Нестора Махна.
• У місті Покровськ вулицю Тимірязєва перейменували на вулицю Нестора Махна.

Пам'ятники

• 22 грудня 2006 року у Дніпрі лідер партії «Братство» Дмитро Корчинський разом зі своїми однодумцями встановив меморіальну дошку на фасаді готелю «Асторія», у якому в 1919 році знаходився штаб Нестора Махна
• 24 серпня 2009 року в Гуляйполі урочисто відкрито пам'ятник Нестору Івановичу Махну^{[джерело?]}.
• 25 липня 2009 року з нагоди 75-річчя від дня смерті Нестора Махна в Нікополі урочисто відкрито пам'ятник Нестору Івановичу Махну.
• 21 серпня 2013 року у місті Старобільськ встановлено пам'ятник Нестору Махну на балконі старої будівлі, яка виходить на центральний майдан.

Образ Махна в українській та світовій культурі

Махно та махновщина є одним з символів світового анархістського руху. Також написано багато пісень, які оспівують «батька» та махновський рух.

У 1992—1995 роках співак і композитор із Запоріжжя Анатолій Сердюк написав цикл пісень, присвячених Нестору Махну і «гуляйпільській вольниці»: «Яблучко», «Столиця степів», «Соловей-розбійник», «Хрестини Махна», «Махно-цар, Махно-бог», «Степ», «Тринадцята рана», «Чому не вийшло», «Паризькій дощ» та ін. Із цими піснями 1999 року вийшов магнітоальбом «Гуляй-Поле», 2003-го року — однойменний компакт-диск, 2013-го — відеоконцерт.

У 1998 році в рамках офіційного святкування 110-ї річниці від дня народження Н. Махна в містах Гуляйполе і Запоріжжя було показано музичну виставу «Гуляє Гуляй-Поле» з піснями про Махна запорізького співака й композитора Анатолія Сердюка.

- 2006 рік - багатосерійний художній фільм "Дев'ять життів Батька Махна".

   Дмитренко-Думич Юрій Михайлович пропонує  маловідомі сторінки біографії "Нестор Махно",а Думич Максим Михайлович - художньо-документальну розвідку "... Я, комбриг, 

батько Махно". Ці дві книги є у фонді бібліотеки. Тож завітайте до нас, щоб дізнатися більше.

Вільний той, хто може не брехати (до 110-ї річниці від дня народження Альбера Камю)

 Альбер Камю (7 листопада 1913- 4 січня 1960)

Блискучий письменник і філософ-екзистенціаліст, який разом з Сартаром був володарем душ прогресивної європейської інтелігенції. Альбер Камю народився і бідній сім'ї в Алжирі, що на той час був французькою колонією. Його батько загинув на фронті, коли хлопчикові виповнився рік. Завдяки вдумливим і спостережливим учителям, які розгледіли його здібності, Альберу Камю вдалося здобути добру освіту. На філософському факультеті Оранського університету Камю захопився філософією, літературою і театром.

Ці захоплення і тонке чуттєве сприйняття природи Алжиру — ось ті фактори, які сприяли формуванню йог світогляду. Його твори повні сонця, багата палітра автора відтворює алжирські середземноморські краєвиди. Його філософські ідеї втілюються в художні образи. Він пережив окупацію, бо "більше ніде себе не мислив", був активним громадським діячем.

Книги йдуть одна за одною так, ніби вони чергові розділи єдиного твору на заздалегідь задану тему.

Перший етап творчості А.Камю, визначений ним як "цикл абсурду", включає в себе повість "Сторонній" (1942), "Міф про Сізіфа" (1942), драми "Калігула" і "Непорозуміння" (1944), присвячені темі абсурдності людського існування і життя загалом. Темі боротьби з безглуздою дійсністю присвячені твори "циклу бунту": роман "Чума" (1947) і "Бунтівна людина" (1951). У "циклі вигнання" увійшла повість "Падіння" (1956), книга оповідань "Вигнання і царство" (1957) і три книги публіцистики (Актуальне" (1950-1958).

Ще однією характерною рисою творчості Камю є цілісність, єдність, взаємодоповнюваність його філософських та літературних творів. Його філософські твори "Міф про Сізіфа" та "Бунтівна людина" написані в блискучій літературній формі, а художні твори-романи, повісті, п'єси — в кращих традиціях європейських філософської культури.

Важливим явищем ранньої творчості Камю стала повість "Сторонній". В центрі її уваги — проблема абсурдної людини, абсурдного світу.

4 січня 1960 року письменник потрапив у автомобільну катастрофу біля міста Санс. За офіційною версією автомобіль, у якому Альбер Камю разом з родиною свого друга Мішеля Галлімара, небожа видавця Гастона Галлімара, повертався з Провансу до Парижа, вилетів з дороги і врізався в платан неподалік від містечка Вільблевен за сто кілометрів від Парижа. Камю загинув миттєво. Галлімар, який був за кермом, помер у лікарні через два дні, його дружина і дочка вижили. Серед особистих речей письменника було знайдено рукопис незакінченого роману «Перша людина» та невикористаний залізничний квиток. Альбер Камю похований в місті Лурмарен в районі Люберон на півдні Франції.

  Популярність Камю ще раз красномовно засвідчив такий факт: через 34 роки по його смерті, у 1994 році, в Франції був опублікований роман "Перша людина" (рукопис якого знайшли на місці автокатастрофи), за два тижні було продано 125 тисяч примірників книги, а близько двох десятків зарубіжних видавництв звернулося за правом на переклад цього роману.

     Альберт Камю належить до тих знакових митців ХХ століття, які  своєю творчістю вчинили бунт проти несправедливості життя. митець шукав і не знаходив свого шляху - шляху надії, людяності і добра. "Ми живемо у світі, де треба обирати: стати жертвою чи катом. Цей вибір непростий. Мені завжди здавалося, що, по суті, немає катів, є лише жертви. Безперечно, у кінцевому підсумку".Такого трагічного висновку дійшов Камю ще 1945 року. І мав для цього чимало підстав.

   Альберт Камю серйозно займався футболом, тому пізніше казав, що гра в команді вплинули на формування його ставлення до моралі та обов'язку.

 Під час навчання в Алжирському університеті, де він студіював давньогрецьку філософію, вивчав язичництво і християнство, захоплювався театром, юнакові доводилося багато працювати, що призвело до виснаження організму й захворювання на сухоти. Однак Альбер був життєрадісним та енергійним, жадібним до знань і розваг, чутливим до краси природи й до глибин духовної культури. «Я перебував,— писав згодом Камю,— десь на півдорозі між злиднями та сонцем. Злидні не дозволяли мені повірити, нібито все гаразд в історії і під сонцем; сонце навчало мене, що історія — це ще не все. Змінити життя — так, але тільки не світ, який я обожнював». Захоплення середземноморською природою і французькою філософією через деякий час стали основою його світогляду й естетики.

 

Альберт Камю - фІлософ-екзистенціаліст...Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя. Визначальні риси екзистенціалізму:- на перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті;- особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;- поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів;- вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;- існування людини тлумачиться як драма свободи;- найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи. Екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик («межова ситуація»), пошук сенсу життя, гра та ін.

   Невелика за обсягом творча спадщина А. Камю створювалася переважно під час Другої світової війни та повоєнних років. Це наклало свій відбиток і на теми, що порушувалися письменником, і на спосіб їх висвітлення. У 1947 році вийшов у світ роман «Чума», який засвідчив найвищу межу ідейної еволюції автора: за визначенням самого письменника відбувся перехід від «етапу абсурду» до «етапу протесту».

      У 1957 році він отримав Нобелівську премію з літератури "за великий внесок до літератури, що висвітив значення людської совісті", ставши наймолодшим лауреатом цієї почесної нагороди. У своїй промові з нагоди вручення премії, Камю так охарактеризував свою життєву позицію: "Я надто міцно прикутий до галери свого часу, щоб не гребти разом з іншими, навіть вважаючи, що галера просмерділася оселедцем, що на ній надто багато наглядачів і що, окрім іншого, взято невірний курс". Альбер Камю надіслав листа вдячності своєму першому вчителеві Луї Жермену: «Без Вас, без Вашої турботливої руки,… без Ваших уроків і Вашого прикладу нічого такого б не відбулося…» Отримання Нобелівської премії далося Камю нелегко і пригнічувало його впродовж всього життя. Йому не подобалось, що тепер поруч з його ім’ям постійно значилось "Нобелівський лауреат". 

   А. Моруа: «Ось молодий письменник, який з перших кроків проник у саме серце сучасного світу». Пояснюючи вражаючий успіх Камю у сучасників, додавав, що цей митець був, з одного боку, «живим дзеркалові цілого покоління», а з іншого - «прикладом письменника, який ніколи не здається».

 

В бібліотеці є збірка творів Альберта Камю "Чума" видавництва "Фоліо", в яку ввійшли його романи "Чужий", "Чума", "Падіння", які вважаються одними з найкращих у творчому доробку Камю. Їх об'єднує предмет роздумів письменника - це людина, її свідомість і психологія, її місце і доля в світі, її поведінка в різних життєвих ситуаціях. 

    Тож запрошую  бажаючих долучитися до літературних шедеврів, які, попри все, актуальні і сьогодні.

Мовні баталії у бібліотеці

    Щороку восени в Україні відзначають День української писемності та мови - у пам'ять про святого Нестора Літописця. Його "Повість временних літ", де розповідається про те звідки пішла Земля руська та хто перший почав правити, прославила Нестора у віках -  її називають початком історії української літератури. Починаючи з 1997 року і до 2022 року на державному рівні  цей день відзначали 9 листопада. 28 липня 2023 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про святкування Дня української писемності та мови 27 жовтня (тобто на 13 днів раніше). Це пов'язано з переходом Православної церкви на новоюліанський календар, згідно якого всі церковні свята, в тому числі і день вшанування пам'яті Нестора Літописця, мають інші дати.

    День української писемності та мови нагадує про давність української мови, яка є єдиною державною, про історію її абетки, розповідає про розвиток української писемності й загалом популяризує українську мову в Україні та за кордоном.

   Метою свята є піднесення престижу рідної мови, виховання любові та розуміння її значення у житті людини, вчитися правильно, грамотно говорити і спілкуватися кожного дня українською мовою, а не суржиком. Пізнання рідної мови - складна наука. "Пильно й ненастанно політь бур'яни", - закликав мудрий Максим Рильський.

     Адже так склалося, і це підтверджують неодноразові соціологічні дослідження, що кожен 10-й українець спілкується суржиком – який утворився від змішання української та російської мов. Суржик став чи не найголовнішою проблемою української мови у ХХІ столітті. Цю ситуацію вчені і політологи вважають небезпечною для української мови.

    Тож  бібліотека долучилася до святкування Дня української писемності та мови, запропонувавши учням старших класів Лютенськобудищанської гімназії позмагатися в знанні правильної української мови під час мовних баталій «Пан Суржик наступає».

    Під час заходу учасники ознайомилися з характерними проявами суржику. Вправлялися в мовній майстерності, тобто здатності використовувати мовні норми та обирати найбільш вдалу для викладення своїх думок. Розбиралися  в лексичних, синтаксичних, акцентуаційних та морфологічних нормах мовлення. Здійснювали корекцію словосполучень, знаходили помилки в тексті і виправляли їх, складали словосполучення з словами-паронімами та аналізували вислови щодо відповідності граматичним нормам. Ознайомилися з виставкою-словником "Говори українською правильно".

     Кожен учасник зміг перевірити свої знання української мови. Було цікаво дізнаватися щось нове для себе і вчитися говорити українською правильно.

 

  

#хаби_цифрової_освіти# Лютенськобудищанська бібліотека

  

   Сьогодні неможливо жити без електронної пошти, смартфона чи послуг онлайн. Навчитися цим користуватися ніколи не пізно. 

    Для того, щоб таке навчання стало доступним кожному, в Україні  на основі бібліотек, шкіл, університетів, компаній ІТ-організацій, громадських організацій та ЦНАПів зробили більше шести тисяч Хабів цифрової освіти. 

   Хаби цифрової освіти - це місця, куди може прийти кожен і безкоштовно отримати доступ до сайту "Дія. Цифрова освіта" та пройти навчання цифрової грамотності.

   В рамках другого етапу проєкту "Розвиток спроможності бібліотек - хабів цифрової освіти", який здійснюється ВГО Українська бібліотечна асоціація за підтримки Програми розвитку ООН в Україні у межах "Проєкту підтримки Дія", що реалізується за фінансування Швеції та Міністерства цифрової трансформації України, для користувачів бібліотеки проведено навчання за освітнім серіалом "Базові цифрові навички для людей елегантного віку".

      Переглянувши серіал та пройшовши тестові завдання учасники зрозуміли як знайти в інтернеті необхідну річ та правильно сформулювати запит, як зареєструватися в телеграмі та спілкуватися з рідними чи друзями у соцмережах, записатися до лікаря чи замовити або забронювати ліки онлайн, перерахувати кошти чи поповнити мобільний телефон, створити обліковий запис в гуглі та зареєструвати ОСББ, як розпізнати правдиву інформацію та не стати жертвою маніпуляцій в інтернеті.

    По завершенню тестування кожен, хто навчався, отримав електронний сертифікат. Також кожен користувач долучився до онлайн опитування щодо користі навчання за допомогою освітніх серіалів на платформі "Дія. Цифрова освіта".

     Тож запрошую всіх бажаючих безкоштовно опанувати чи поглибити свої знання з цифрової грамотності до #хабу_цифрової_освіти - Лютенськобудищанська бібліотека-філія, вул. Гагаріна, 66.

          Вірте в себе, у вас усе вийде!

  

 

Полтавська зіркова галерея в інтер'єрі світу

          Мій рідний край, моя земля... - так часто ми говоримо. Але рідний край - це і люди, які тут живуть і працюють. Ми справедливо вважаємо Полтавщину краєм, багатим на таланти. Це правда. Полтавщина дала Україні  багатьох людей, які прославили її ім'я у світі. Про багатьох із них відомо лише вузькому колу спеціалістів, про інших ми чули лише краєм вуха. А як що до тих, кого знають усі? Якщо озирнутися довкола, то можна побачити згадки про тих чи інших полтавців. Часто-густо ми навіть не підозрюємо, що ці люди походять з Полтавщини, настільки вони важливі для нас, що Україна вважає їх за своїх. 

    Полтавщина пишається своїми талантами. На честь видатних людей стоять пам'ятники, їх імена занесені до книг пошани, вчені та дослідники вивчають біографії наших співвітчизників.

     До 86-ї річниці утворення Полтавської області (22.09.1937 р.) в бібліотеці організовано виставку-знайомство "Полтавська зіркова галерея в інтер'єрі світу", яка діє і сьогодні. Тут ви знайдете відомості про людей, які знані як в Україні, так і далеко за її межами, як про дуже відомих, так і про таких, яких ви досі не знали.  Тож завітайте до книжково-інформаційної скарбниці, щоб дізнатися більше про людей Полтавщини.

Зі святом, шановні вчителі!

   

Шановні вчителі!

   Сьогодні в нашій країні унікальний день! Вперше в історії саме у ваш День ми святкуємо сім свят! 

    Ми вітаємо наших Захисників і Захисниць!

    З Покровом Пресвятої Богородиці, яке є невід'ємним святом з Днем Українського Козацтва!

    Людям поважного віку ми бажаємо здоров'я та мирного неба!

    Вчителям ми говоримо слова вдячності за наші знання і вміння, висловлюємо всім свою повагу!

    Ми вітаємо зі святом всіх, хто створює музику, хто дарує нам свій талант та чарівний голос, співає і несе прекрасне в наше життя! 

    Але всіх цих людей, навіть найталановитіших, не відбулося б, якби не вчителі! Адже їх наполеглива щоденна праця на педагогічній ниві створює із дітей особистості -- мудрі, горді і прекрасні! 

    «Професійне Міжнародне свято працівників освіти було засновано ЮНЕСКО в 1994 році.  (Всесвітній день вчителя святкують 5 жовтня). В Україні День працівників освіти згідно з Указом Президента від 11 вересня 1994 року відзначається в першу неділю жовтня ». В 2023 році Український День вчителя (День працівників освіти чи День освітянина) припадає на 1 жовтня.

«День вчителя - свято, яке залишається з нами назавжди» - затверджує урядовий портал.

Сьогодні в незалежній Україні майже 860 тисяч педагогів, вихователів, майстрів виробничого навчання, науково-педагогічних працівників і управлінців. Вони навчають і виховують понад мільйон дошкільнят, навчають більше п’яти мільйонів школярів, викладають майбутню спеціальність майже трьом мільйонам студентів країни.

ВІтаю зі святом Вас, шановні працівники освіти! 

Хай буде слово вчителя завжди

   Святим і чистим на землі,

  Нехай до нього як до правди

  Ідуть великі й малі!

Вчитель наш - найкращий у світі,

Допоможе у хвилину важку,

І нехай тільки посмішки й квіти,

Він знайде на своєму шляху.

З Днем захисників і захисниць України!

   Дорогі захисники та захисниці України!

   Від щирого серця вітаємо вас із святом! Ваша відвага, самовідданість та жертовність заслуговують на найвищу похвалу. Нехай цей день буде сповнений гордістю за ваші здібності та подвиги. 

      З нагоди цього особливого свята, дозвольте висловити вам щирі слова подяки та вдячності. Ви — наша надія та найвеличніші герої, які стоять на варті нашої свободи та незалежності. Нехай мир завжди супроводжує вас на цьому шляху, а ваша мужність ніколи не залишає вас. Бажаємо вам міцного здоров'я, родинного затишку і безмежного щастя!  З Днем Захисників!

Ти солдат і тепер захищаєш,

Рідний край від ординських катів.

Окупантів російських геть проганяєш 

Що зі зброєю вдерлася в дім.

Знаю, воїне, скучив за домом,

Та за рідним будинком своїм.

Бог почує молитву ту мою,

Повернешся додому живим.

Вірю, буде твоя перемога,

Та майбутнє щасливе життя.

В Україну я вірю та в Бога,

І чекаю на тебе щодня.

З Днем захисника України! ГЕРОЯМ СЛАВА!

До Дня захисника і захисниці України в бібліотеці організовано книжково-ілюстраційну виставку "Українці - нація нескорених". Тут ви знайдете історичну літературу про зародження та діяльність українського війська в часи козаччини, про шлях українських захисників і захисниць у ХХ столітті: героїв Крут, українську повстанську армію та участь українців  у Другій світовій війні; про створення добровольчих батальйонів в Україні в 2014 році та про воїнів сучасних Збройних Сил України. До вашої уваги на виставці не лише документальні зображення подій, але й художні твори сучасних українських авторів.

     Завітайте до книгозбірні для ознайомлення та вивчення даної теми.