Подорож в країну мрій

      

Дорогі друзі! Запрошую вас до країни, яку не знайти на карті – до

Країни Дитячих Мрій

Так історично склалося, що багато дитячих письменників, які писали, пишуть і писатимуть казки та казкові повісті, часто-густо у своїх творчих фантазіях і вигадках виходять за межі своєї країни, навіть – усіх країн світу. От вони, ці казкарі-вигадники, подорожувальники-невсидюхи напридумували для своїх непересічних казкових героїв – та і для себе, і для читачів, звичайно! – нові казково-фантастичні країни, або, як тепер модно висловлюватися, країни віртуальні, яких не те що ніхто й ніколи не бачив на власні очі в реальній дійсності, а не зустрічав на жодній географічній карті, та й навіть на жодній карті зоряного неба!

Дорогі діти! У вас розпочалися літні канікули! Тож саме час приділити увагу цікавим книгам! Запрошую вас до бібліотеки, де на вас чекає багато неймовірних історій, які пропонує вам книжкова виставка-знайомство "Країна дитячих мрій" 

Книжки, представлені на книжковій виставці адресовані тим, хто вчиться долати життєві перешкоди, хто хоче зробити світ яскравішим. Як жили діти у різних країнах 70, 100, 150 років тому? Як вчилися, які у них були розваги, які відносини з батьками й з оточуючими? Якщо ви хочете про це дізнатися, то ці книжки для вас!

Діти потрапляють у казкові, кумедні та неймовірні цікаві пригоди та загадкові обставини. Ці книжки заворожують та на все життя залюблюють читачів в себе й в своїх героїв. Це ті книжки, які не мають віку, адже вони завжди молоді!

 

 

Є книжки, які стали чудовими друзями мільйонів дітей у різних кранах світу. Адже вони допомагають навчатися, дружити, толерантно відноситися до людей з іншими уподобаннями, ненавидіти насилля та війни. Вони чекають на вас! Саме час з ними познайомитися. Адже знайти справжніх друзів можна не лише в школі чи на своїй вулиці. Зустріти їх та полюбити на все життя можна і в книжках талановитих письменників про реальне життя дітей. Вже не одне покоління дітей вважають своїми друзями героїв книжок В. Нестайка, М. Твена, Я. Стельмаха, А. Костецького, О. Генрі. З їх творами веселий настрій, сміх та купа позитивних емоцій вам гарантовані.

 

   Книжки, присвячені проблемам сучасних підлітків та молоді…      У них розповідається про труднощі їхнього віку, про негаразди у школі і вдома, про перші почуття й розчарування.                                                         М.К. Пекарська «Клас пані Чайки», Нестлінгер «Маргаритка, моя квітка», В. Терен «Повістина для Потворка», Х. Лі «Убити пересмішника», Р. Бредбері «Кульбабове вино», Е. Портер «Поліанна» та «Поліанна дорослішає», О. Купріян «Солоні поцілунки», Прозобукет "Така любов" - збірка оповідань, запропонована юним читачам молодими сучасними українськими авторами.  Ці книжки однаково цікаві як для дітей, так і для дорослих читачів. Разом із ними  ви поринете у світ, сповнений щоденних радощів і проблем, з якими зустрічається кожен підліток.

 

А діти в світ приходять для любові! (Святково-розважальна ігрова година до Дня захисту дітей)

    1 червня ми святкуємо День захисту дітей. Діти так потребують любові, турботи, батьківської ласки та піклування держави. Отже це свято знову нагадує нам про найважливіше: ми - дорослі, повинні зробити як найбільше, щоб наші діти мали безтурботне дитинство і щасливе майбутнє. У наш нелегкий час завжди хочеться чимось порадувати діток, а особливо цього святкового сонячного дня.

  Тож, керуючись такими міркуваннями, бібліотека разом із сільським будином культури підготували і провели святково-розважальну ігрову годину "А діти в світ приходять для любові", приурочену Дню захисту дітей.

 

    На свято завітало Сонечко, з яким малеча із задоволенням брала участь у різноманітних веселих конкурсах, всі бажаючі виконували танець-руханку "Сонце, Літо" разом з ведучими. Діти проявили творчі здібності під час традиційного змагання "Малюнок на асфальті". Всі учасники отримали цікаві призи та солодкі подарунки. Свято вдалося завдяки спонсорській допомозі особисто старости Лютенськобудищанського старостату Білика Михайла Івановича та приватного підприємця Нестеренко Любові Василівни. Ми дуже вдячні за щиру і щедру підтримку та їх небайдужість.

    

Загадки писемного знака (Екскурс у давнину)

     

 До Дня слов'янської писемності і культури в бібліотеці проведено екскурс у давнину "Загадки писемного знака" з учнями 3 та 4 класів. Захід мав на меті ознайомити дітей з виникненням слов'янської писемності, з історією життя та діяльності просвітителів Кирила і Мефодія, які створили слов'янську абетку; формувати уміння та навички усного мовлення; виховувати у дітей пошану до людей, які багато зробили для розвитку  слов'янської писемності та культури.

    Учасники говорили про те, як і чому взагалі виникло письмо, з'явилася перша книга,  як утворилася  українська мова, адже вона є однією із слов'янських мов,  

    У них була можливість також позмагатися в знаннях з рідної мови, дізнатися цікавинки про: найдавніші рукописні та коштовні книги Київської Русі, бібліотеку Ярослава Мудрого, королеву Франції Анну Ярославну та її Євангеліє, таємницю київських ченців середньовіччя, азбуки "Глаголицю" та "Кирилицю". 

   

 Дізналися учасники і про те, як в часи Ярослава Мудрого  возвеличувалася любов і повага до книги: "Ярослав же сен, як ото ми сказали, любив книги... У літо 6545 сей великий князь Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця віруючих людей. Велика бо користь буває людині од учення книжного". Так говориться у "Повісті временних літ".

Ознайомилися читайлики з виставкою-мандрівкою під назвою "Загадки писемного знака". Кожен з маленьких відвідувачів бібліотеки обрав для себе книжечку, яка його зацікавила.

Кобзарська доля Григорія Китастого (Презентація книги) Бібліотечна рубрика "Нашого цвіту по всьому світу"

   

  Григорій Трохимович Китастий навіки закоханий у зорю кобзарської долі. І яка б вона, та доля, не була: ласкава чи примхлива, вимоглива чи добродушна, він любить її за те, що вона - кобзарська доля... Григорій Трохимович пройшов через приниження людської гідності  Сталіним, через полум'я і небезпеки фронтів,  крізь вибухи бомб і позбавлення людських прав за колючими дротами гітлерівської Німеччини, пройшов з бандурою в руках пів світу під бурею захоплених оплесків разом із прославленою Капелою Бандуристів   ім. Тараса Григоровича Шевченка, яку сам же і створив.

    До бібліотечного книжкового фонду нещодавно потрапила книга "Гигорій Китастий: автобіографія, спогад, художні твори, статті". Вона вміщує "Автобіографію" Григорія Китастого та ряд статей і спогадів про видатного українського композитора, бандуриста, диригента, творця Капели бандуристів ім. Тараса Шевченка. Його "Автобіографія " є, по суті, довершеним літературним твором, що розкриває нам духовний світ українського народу, який намагалися з неймовірною жорстокістю знищити російські комуністичні завойовники. Та попри всі пекельні випробування, український народ доніс скарби свого Духу  до наших днів, і заслуга Григорія Китастого тут неоціненна.   Для нас, полтавців, особливо дорогі рядки про Полтавський музичний технікум, де навчався Григорій Китастий, про Дмитра Балацького, Володимира Кабачка, про хор Свято-Успенського собору, з якого виріс Козловський та інші вдомі згодом співаки. Книга розташована на широке коло читачів. Вона прищеплює любов до пісні, до культури взагалі, розкриває велич українського духу.

     Адже  "у наших піснях звучать тисячолітні голоси наших предків. У них, тих голосах, і поєдналися народний спів пісень ліричних, козацьких, чумацьких, обрядових, жартівливих дум, балад із співом Божественної Літургії, колядок, псалмів, щоб створити світ краси, гармонії нашої української Атлантиди. У такому світі виростав Григорій Китастий, у такому світі народжувалися Лисенко, Леонтович, Стеценко, Ревуцький, Лятошинський. І хоч більшовицькі зайди, здавалося б, навіки зруйнували наш український світ, та чи можна перемогти Дух?! Він знову відроджується і народжує тих, кому хочеться "співати щось своє, видобуваючи з грудей дрімаючий предківський голос" - говорить Микола Кульчинський, голова Полтавського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка.

    Розпочинає Григорій Трохимович свою книгу розповіддю про найрідніше: своїх батьків, місце, де народився, виростав, мужнів. А народився він у містечку Кобеляки на Полтавщині. Батьки його - Трохим і Оксана Китасті, також були уроженцями Кобеляк. І хоча були із найбіднішої безземельної людности, але з піснею не розлучалися ніколи. 

   Є в "Автобіографії" сповнені болю рядки про голодомор, і про виступ Зразкової капели бандуристів перед творцем геноциду українців Сталіним та його опричниками після того, як були розстріляні непокірні мандрівні кобзарі. Григорій Китастий говорить, що запросили їх на цей виступ лише для приниження капели та всієї України. Але капеляни були далеко не впокореними, хоч і змушені були співати перед катом. Згодом не одного члена капели було репресовано, як і всіх її керівників...

   Створення капели бандуристів імені Шевченка у роки німецької окупації - неоціненна заслуга Григорія Китастого перед українським народом. Адже своїми виступами в містах і селах України Капела допомагала людям і морально підтримувала їх у ці важкі час. Та переповнені зали в містах і селах лякають окупантів, які бояться українського відродження. Тож вивозять увесь склад Капели в Німеччину, де згодом завдяки постійним зверненням Григорія Китастого до німецьої влади, їм дозволяють виступи у канцтаборах перед полоненими, завезеними з усієї Європи.

    Завдяки організаційній праці Григорія Китастого капела збереглася і на еміграції в США, куди капеляни прибули з таборів для переміщених осіб у Німеччині, створених під егідою ООН. Гастролі капели бандуристів на еміграції по найбільших залах США, Канади, країн Європи завжди мали шалений успіх.

   Концертна діяльність капели бандуристів ім. Тараса Шевченка з часу її заснування і до наших днів є золотим скарбом української культури. "Нею можна найповніше передати "Заповіт Шевченка", розповісти про Гонту, Залізняка, Перебийноса, які боронили свій народ, свою землю вд навали ворожої", - говорить Григорій Китастий. Так само і він своєю піснею обороняв наш народ від запустіння та духовного спустошення. Тож схилімося у шані перед цією видатною постаттю і не тільки полтавці, а і всі українці...

  А я запрошую всіх бажаючих  познайомитися в бібліотеці із змістом цієї унікальної книги, яка є надзвичайно цікавою  у прочитанні та неодмінно заслуговує на нашу увагу. Впевнена, що кожен, хто доторкнеться до її сторінок, віднайде для себе саме те, що об'єднує нас як націю, як українців - вияв любові до України, до її пісні, до її культури, до її духовних цінностей...

   

Європейські перегони (інформаційно-ігрова година з юнацтвом)

 

9 травня - знаменна дата - День Європи. В цей день святкуєють всі європейські країни. В цьому році Україна також приєдналася до європейсього співтовариства. Хоча раніше ми в Україні відзначали День Європи в третю суботу травня. 

   Чому Європа? Європейський Союз? - запитаєте ви. А відповідь дуже проста - ми є європейцями. Україна прагне стати повноправним мешканцем європейського дому. І не тільки тому, що розташована в центрі Європи. Адже своє право вона виборювала впродовж багатьох віків свого існування, наші культури мають нерозривні зв'язки.

  Європа - це багаторічна історія, досвід, політичні, духовні традиції європейських народів. Тому ми повинні вивчати і дізнаватися про всі ці аспекти країн Європи. Ми повинні бути обізнаними, щоб стати рівноправними партнерами з європейцями.

   Щоб молоді українці жителі нашого села краще орієнтувалися в історії, географії, літературі та культурі європейських народів, бібліотека запросилаїх на інформаційно-ігрову годину  "Європейські перегони". Під час заходу учасники ознайомилися з книжковою  виставкою-екскурсією "З книгою по Європі". Змагалися в знаннях на задану тему у чотирьох турах перегонів, утворивши дві команди: "Конкастадори" та "Європейці" та в літературній вікторині "Літературна Європа". 

    Під час бібліотечного заходу було весело і цікаво. Панувала атмосфера взаєморозуміння і толерантності. За підрахунками балів перемогу здобула команда "Конкастадори" з капітаном Стасом Сіроштаном.

     

Гаррі Поттер - улюблений літературний герой

 

2 травня у світі відзначають Міжнародний день Гаррі Поттера. 

    Тільки зовсім байдужий до літератури міг не помітити шаленої круговерті довкола серії книг англійської письменниці Джоан Кетлін Роулінг з її головним героєм маленьким чарівником Гаррі Поттером. Побачивши світ ще у минулому столітті, книга не втрачає своєї популярності і в наш час. Перша книжка «Гаррі Поттер і філософський камінь» розповідає про початок пригод Гаррі Поттера, про те як він потрапив до школи чарів і чаклунства. ЇЇ було видано 1997 року невеличким тиражем. Останню - «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії» , з якою читачі познайомилися 2007-го, очікував величезний тріумф. Влітку 2007 року був встановлений рекорд із продажів – за перший день у США та Великій Британії було продано 11 мільйонів примірників. Крім першої та останньої в серію входить ще п’ять книжок: «Гаррі Поттер і таємна кімната» - 1998 рік; «Гаррі Поттері в’язень Азкабану» - 1999 рік; «Гаррі Поттер і келих вогню» - 2000; «Гаррі Поттер і Орден Фенікса» - 2003; «Гаррі Поттер і напівкровний принц» - 2005. Популярності цього літературного шедевру додала й екранізація з вісьмох частин, які виходили з 2001 по 2011 рік.

На сьогодні Джоан Роулінг – найпопулярніша письменниця початку третього тисячоліття. Адже їй вдалося створити надзвичайно цікаву історію із жанру фентезі. ЇЇ манера оповіді з численими сюжетними поворотами дарує неймовірну насолоду мільйонам читачів - тим, які трималися з Гаррі до самого кінця. Тож саме ця серія книжок Д. К. Роулінг занесена до книги рекордів Гіннеса як найбільш продавана серія від одного автора. З виходу першої книжки й до нині у світі продано понад 500 мільйонів копій. 

 … А все почалося в поїзді, коли письменниця їхала з Манчестера до Лондона. За словами Джоан Роулінг «образ Гаррі Поттера просто з’явився в мене в голові, і коли я прибула на вокзал Кінг-Крос, чимало персонажів книжки вже були цілком сформовані». Протягом наступних п’яти років авторка робила начерки сюжетів кожної із семи книг. 

    В українському перекладі книги про хлопчика-чарівника виходили з 2002 року у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га». В заключній і чи не найяскравішій зі всієї "поттеріани" книзі саги «Гаррі Поттер та смертельні реліквії» авторка дає відповіді на багато запитань, а ще тут  вказано, що битва за Гогвортс відбувалася 2 травня 1998 року. Саме в цій битві Гаррі Поттер переміг свого супротивника – темного лорда Волдеморта. Це був день, коли світ нарешті зміг повернутися до нормального життя. Напевно це вплинуло на рішення відзначати саме 2 травня День Гаррі Поттера.

Ярослав Гашек і його герой вояк Швейк

   Ярослав Гашек... чеський прозаїк, сатирик, драматург. 30 квітня літературна світова спільнота відзначає 140 років від дня народження  цієї видатної особистості. Великій епосі потрібні великі люди... У світі існують невизнані герої, які не вибороли для себе слави Наполеона. Історія нічого не говорить про них. Але при уважному вивченні їх діяльності  можна виявити, що їх слава затьмарила б славу Олександра Македонського. Саме таким виявляється і герой твору Ярослава Гашека Швейк, а в його обличчі і сам письменник.

   Як і його герой, бравий вояк Швейк, письменник Ярослав Гашек свого часу здався в полон армії Російської імперії.  Це трапилося більше  100 років тому на Волині, поблизу села Хорупань (нині — Млинівський район на Рівненщині). Певний час перебував у таборі в Києві, потім - під Самарою.       

    А передісторія така. У серпні 1914 року почалася Перша світова війна. Отримав мобілізаційну картку і Ярослав Гашек. Йому йшов 32-й рік, у його літературному арсеналі було вже кілька книжок, у тім числі й передвісниця майбутнього роману — збірка «Бравий вояк Швейк та інші дивовижні історії». Однак на фронті уродженець Праги, як і тисячі інших чехів, не збирався проливати кров за інтереси австрійської монархії.

 Перед від’їздом у діючу армію Ярослав, даруючи свою книгу другові, написав: «Через кілька хвилин я від’їжджаю кудись-то далеко. Можливо, вернуся козацьким отаманом. А коли буду повішений, пошлю тобі на щастя кусочок того шнурка».

   У 1915 році 91-й полк, де служив Гашек, брав участь у кровопролитних боях у районі Сокаля. Саме тут єфрейтор Гашек «за особливо мужню поведінку перед лицем противника» був нагороджений срібною медаллю «За хоробрість». Якось у лісі Ярослав запримітив групу російських солдатів. Це були дезертири, які покинули свої позиції і пішли шукати правди на протилежний бік. Зневірені вояки самі примусили взяти їх у полон.
     Згодом щось схоже зробив і сам Гашек. Восени 1915-го на ділянці фронту, яку займав 91-й полк, точилися тяжкі бої. Полк відступив до Хорупані і зайняв оборону. Одного ранку Гашека та його товариша Страшлипку розбудила оглушлива канонада. Зчинилася метушня. Одні бігли до окопів, інші до лісу. Поручик Лукаш кричав у телефонну слухавку: «Противник прорвав фронт! Терміново прошу підкріплення!» Тим часом Гашек та Страшлипка, перестрибнувши через окопи, попрямували в бік ворога.
  Після цього в послужному списку єфрейтора 91-го полку, зв’язківця 11-ї польової сотні Ярослава Гашека з’явився запис: «Зник безвісти 24 серпня 1915 року після бою біля Хорупані, про що видано наказ № 82». Перебіжчики стали добровольцями чеської частини, яка ввійшла до українського дивізіону 8-ї армії Південно-Західного фронту. Серед них був і Ярослав Гашек. Спочатку — телефоніст, потім — писар, член полкового солдатського комітету. У війську він почав писати до журналу «Чехословак».
      Гашек після війни ще раз побував на Волині. За кілька кілометрів від Хорупані у селі Підгайці на квартирі в чеха Покорного письменник перебував майже тиждень. Вивчав побут чехів, яких тут мешкало чимало.
   Про прихильність Гашека до Волині свідчать згадки про тутешній край в оповідях про бравого Швейка. Одна з них пов’язана з «денщиками офіцерів, які тільки те й роблять, що розповідають про свої героїчні подвиги. Кожний із них, якщо повірити на слово, — Наполеон. А найбільше гордяться денщики тим, що штурмували Сокаль та Дубно».
   Є цікава згадка і в першій главі другої частини роману («Нещастя Швейка у поїзді»). Там ідеться про те, як на пероні друг дав Швейкові п’ять крон на квиток та інші витрати, а на прощання сказав: «Коли попадете, служивий, до росіян у полон, кланяйтесь від мене пивовару Зенону в Здолбунові». Цей факт достовірний. Ім’я великого знавця своєї справи чеха-пивовара Йозефа Зенона було добре відоме на волинських землях. Його завод, що стояв між Острогом та Здолбуновом, мав добру славу, як подібні йому в Квасилові, Глинську, Семидубах та інших навколишніх чеських поселеннях.    Про це розповів краєзнавець Євген Цимбалюк.                               Побачене під час війни вилилися у легендарний роман "Пригоди бравого вояка Швейка". У сатиричному творі Гашек висміює авторитаризм влади і безжальність політичних лідерів, які готові пожертвувати життями власних громадян заради ілюзорної величі і імперських амбіцій. Майже сто років після виходу роману деякі рядки здаються актуальними і сьогодні. Тож варто перечитати і переосмислити їх.

 Антипутінські висловлювання з твору Гашека.

  "Адже тепер війна, а під час війни люди беруться за такі справи, які раніше їм і не снилися"

"Негаразди, пов'язані з війною, вимагають, щоб кожна окрема особистість була не дохлятиною, а чимось кращім"

"Це велика помилка, якщо ви вважаєте себе найдосконалішою і розвиненою істотою. Варто відпороти вам зірочки, і ви станете нулем, таким саме нулем, як всі ті, яких на всіх фронтах і в усіх окопах вбивають невідомо в ім'я чого"

"Воно ж не легко - куди-небудь влізти. Влізти-то зуміє кожен, але вилізти - в цьому і полягає справжнє військове мистецтво"

"На світі існують і невизнані, скромні герої, які не завоювали собі слави Наполеона"

"Приготування до відправки людей на той світ завжди проводилися ім'ям бога або іншої вищої істоти, створеної людською фантазією"

"Добре вихована людина може читати все. Засуджувати те, що природно, можуть лише люди духовно безсоромні, витончені розпусники, які, дотримуючись брудної лжеморалі, не дивляться на зміст, а з гнівом накидаються на окремі слова"

"Люди, яких коробить від сильних виразів, просто боягузи, які лякаються справжнього життя"

"У божевільні кожен міг говорити все, що спаде йому на думку, ніби в парламенті"

"Після вакханалій і оргій завжди приходить моральне похмілля"

"Скромність прикрашає людину, але навіщо чоловікові прикраси?"

"У той час як тут короля били тузом, далеко на фронті королі били один одного своїми підданими"

"Не уявляю собі, щоб невинну людину засудили на десять років. Щоправда, одного разу невинного засудили до п'яти років - таке я чув, але на десять - це вже, мабуть, забагато"

    Велика бійня — світова війна — теж не обійшлася без благословення священиків. Фельдкурати всіх армій молилися і відправляли меси за перемогу того табору, чий хліб їли. <…> В усій Європі люди йшли, наче худоба на бойню, куди їх вели не тільки різники-цісарі, королі, президенти та інші можновладці й полководці, а й священики всіх релігій, які благословляли їх і примушували давати фальшиву присягу «на землі, в повітрі, на морі» і т. д.

 "Військово-юридичний апарат був чудовий. Такий судовий апарат є у кожної держави, що стоїть перед загальним політичним, економічним і моральним крахом"

"Від стін поліцейського управління віяло духом чужої народу влади"

"Журналістика - воістину грізна зброя в боротьбі за нові способи перекручувати факти. Вона не втрачається і в тому випадку, якщо, скажімо, немає ніяких фактів"

"Не всі дерева ростуть до неба. Пиха передує падінню"

"Тут в більшості випадків зникала всяка логіка і перемагав параграф, душив параграф, ідіотствував параграф, пирхав параграф, сміявся параграф, погрожував параграф, вбивав і не прощав параграф. Це були жонглери законами, жерці мертвої букви закону"

"Він змішував християнство і мрії про німецьку гегемонію. Бог повинен був допомогти відібрати майно і землю у переможених"

"Маси поки що не проспалися. Витріщивши очі, вони йдуть на фронт, щоб з них зробили там локшину (...) Стривайте, дочекаються вони бунту"

  

Всіх бажаючих насолодитися геніальним твором, сатиричним романом Ярослава Гашека "Пригоди бравого вояка Швейка" запрошую до бібліотеки.